Рішення

від 17.06.2008 по справі 9/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/83

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.06.08 р.                                                                                                    Справа № 9/83                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф Лтд”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, с.Водяне-2, Константинівський район Донецької області

про стягнення 4 782грн.84коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Алеф Лтд”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, с.Водяне-2, Константинівський район Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 4782грн.84коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4 108грн.38коп., штрафу в сумі 410грн.83коп., інфляційних витрат в розмірі 243грн.18коп. та 3% річних в розмірі 20грн.45коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №112 від 15.05.2007р., специфікації до договору №6 від 06.11.2007р., №8 від 22.10.2007р., рахунки-фактури №257ф від 22.10.2007р., №263ф від 06.11.2007р., видаткові накладні №257 від 29.10.2007р., №261 від 08.11.2007р., довіреності на отримання цінностей серії ЯНФ №668881 від 24.10.2007р., серії ЯОН №805562 від 06.11.2007р.

Крім того, позивач в своєму позові та у заяві №2805-08 від 28.05.2008р. просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на розрахунковий рахунок відповідача.

Судом дана вимога позивача залишена без задоволення як необґрунтована, оскільки доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою господарського суду від 14.05.2008р., заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №22-10/1529 від 22.05.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, с.Водяне-2, Константинівський район Донецької області станом на 22.05.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

15.05.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алеф Лтд”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, с.Водяне-2, Константинівський район Донецької області був укладений договір поставки промислової продукції №122, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов`язується передати замовнику (відповідачу) продукцію (етикетка), а замовник зобов`язується прийняти зазначену продукцію та своєчасно здійснити її оплату відповідно до умов, встановлених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, асортимент, кількість, ціна, строки передачі та оплати продукції, що передається замовнику відповідно до умов даного договору, встановлюється у специфікаціях, які погоджуються та підписуються належним чином сторонами даного договору та додаються до нього у формі додатків, які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору та відповідно до специфікацій №6 від 06.11.2007р., №8 від 22.10.2007р. позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 10 679грн.40коп., що підтверджується рахунками-фактурами №257ф від 22.10.2007р., №263ф від 06.11.2007р. та видатковими накладними №257 від 29.10.2007р. на суму 7 012грн.08коп., №261 від 08.11.2007р. на суму 3 667грн.32коп. (копії рахунків-фактур та видаткових накладних наявні в матеріалах справи).

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних в графі „получил” та довіреностями на отримання цінностей серії ЯНФ №668881 від 24.10.2007р., серії ЯОН №805562 від 06.11.2007р., копія яких наявні в матеріалах справи.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що оплата замовником кожної партії продукції здійснюється відповідно до умов, встановлених у специфікації або шляхом оплати рахунків, виставлених постачальником до оплати замовникові, або згідно накладних на отримання продукції.

Відповідно до специфікації №8 від 22.10.2007р., визначений наступний порядок оплати: 100% оплата протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції. Специфікацією №6 від 06.11.2007р. термін оплати – по факту отримання продукції.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки поставка товару здійснювалась за двома специфікаціями, якими передбачений різний порядок оплати продукції, тому при визначенні моменту оплати продукції відповідачем позивач посилається на те, що остання передача промислової продукції здійснена 08.11.2007р., тому, враховуючи умови специфікації №8 від 22.10.2007р. щодо 100% оплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції, граничним терміном розрахунку є 22.11.2007р.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання виконав частково, оплативши суму боргу в розмірі 6 571грн.02коп. Таким чином, на момент подання позовної заяви відповідач не повністю оплатив отриманий товар, а саме, неоплаченою є сума в розмірі 4 108грн.38коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 4 108грн.38коп.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 29.05.2008р. зобов`язав відповідача надати оригінал журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2007р. (для огляду у судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для залучення до матеріалів справи), надати письмові пояснення щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНФ №668881 від 24.10.2007р. та ЯОН №805562 від 06.11.2007р. відповідно до договору поставки №122 від 15.05.2007р.

Однак вимоги суду не виконані, відповідні пояснення та витребувані документи не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 4 108грн.38коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф Лтд”, м.Київ в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 108грн.38коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Аналогічно, п.1 ст.230 господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.7.1 договору, в разі затримки або неналежної оплати замовником отриманої продукції, згідно умов, встановлених у специфікації, на замовника накладається штраф у розмірі десяти відсотків від простроченої суми за весь термін прострочення.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, штраф за прострочення оплати отриманої продукції становить суму в розмірі 410грн.83коп.

Враховуючи факт прострочення оплати продукції, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 410грн.83коп. є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, індекс інфляції становить суму в розмірі 243грн.18коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 20грн.45коп. за період прострочення з січня 2007р. по лютий 2008р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, судом встановлено, що в тексті позовної заяви останнім допущено описку, а саме, замість січня 2008р. початком нарахування індексу інфляції та 3% річних зазначено січень 2007р.

Одночасно, як вище встановлено судом, позивач вважає, що моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції є 22.11.2007р.

Таким чином, оскільки зазначений позивачем розмір суми індексу інфляції та 3% річних не суперечать чинному законодавству України (фактичний розрахунок здійснено за період з січня 2008р. по лютий 2008р.), суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми індексу інфляції в розмірі 243грн.18коп. та 3% річних в розмірі 20грн.45коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф Лтд”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт”, с.Водяне-2, Константинівський район Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 4782грн.84коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4 108грн.38коп., штрафу в сумі 410грн.83коп., інфляційних витрат в розмірі 243грн.18коп. та 3% річних в розмірі 20грн.45коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” (за адресою: вул.Зелена, 1-а, с.Водяне-2, Константинівський район, Донецька область, 85180, р/р 26007198032571 в Донбаському філіалі ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 23610497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф Лтд” (за адресою: вул.Дніпроводська, 16, м.Київ, 04114, р/р 26002434174001 в КРУ КБ „Приватбанк”, м.Києва, МФО 321842, код ЄДРПОУ 31865759) суму основного боргу в розмірі 4 108грн.38коп., штраф в сумі 410грн.83коп., інфляційні витрати в розмірі 243грн.18коп. та 3% річних в розмірі 20грн.45коп, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 17.06.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя