Рішення

від 19.06.2008 по справі 12/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

19.06.2008                                                                                                    Справа  № 12/92

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АВТО – ЕРА”,                          с. Страбичово Мукачівського району

до відповідача закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна”, м. Київ в особі Закарпатської філії, м. Ужгород

про стягнення суми 16 675,13 грн. – основного боргу та 1 372,39 грн. – пені за пошкодження транспортного засобу «Даймлер Крайслер»внаслідок ДТП.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „АВТО – ЕРА”, с. Страбичово Мукачівського району до закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна”, м. Київ в особі Закарпатської філії, м. Ужгород про стягнення суми 16 675,13 грн. – основного боргу та 1 372,39 грн. – пені за пошкодження транспортного засобу «Даймлер Крайслер»внаслідок ДТП.

          У судовому засіданні 10.06.2008 року приймали участь уповноважені представники сторін:  

Від позивача – Гончаров В.В., (представник за довіреністю № 15 від 17.03.2008 року)

Від відповідача – Андреєва І.В, (представник за довіреністю № 85 від 14.12.2007 року), яким роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

На підставі ст. 22 ГПК України представник позивача у судовому засіданні заявив про уточнення позову: збільшивши суму позовних вимог в частині нарахованої до стягнення пені з 1 249,95 грн. до 1 372,39 грн. з огляду обґрунтувань щодо перебігу з 01.01.2008 року обчислення місячного строку для виплати страхового відшкодування відповідно до ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та мотивів викладених у письмовому реагуванні на відзив відповідача (заява вх. № 6276 від 13.06.2008 року).

Представник відповідача заперечила позов, однак ґрунтовних правових доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надала. Зокрема, представник відповідача просить відмовити в позові через проведення до цього часу розслідування страхового випадку, піддає сумніву об'єктивність і достовірність фактів постанови Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2007 року про притягнення водія Михайлова М.А. до адміністративної відповідальності.

Суд констатує, що позиція відповідача щодо не сприйняття преюдиційності вищевказаного висновку Ужгородського міськрайонного суду є такою, що суперечить приписам ст. 124 Конституції України, за якими делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, а судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Втім, протилежне цьому, містить ознаки ухилення від виконання рішення суду, що вступило в законну силу і має наслідок притягнення до юридичної відповідальності (в т. ч. кримінальної).

Позаяк, відповідно до ст. 35 ГПК України, наявність постанови Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2007 року є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, і є обставиною, що не потребує доказування.

Представник відповідача не заперечила факт надання позивачу всіх передбачених ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”  документів, необхідних для розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, а представник позивача акцентував увагу представника відповідача про існування у страхової компанії права регресної вимоги страхового відшкодування.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.06.2008 року до 19.06.2008 року (ст. 77 ГПК України).      

   Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          23 листопада 2007 року на автодорозі Київ –Чоп біля КПП „Тиса” у Закарпатській області сталася дорожньо –транспортна пригода з участю належного ТзОВ „АВТО - ЕРА” (позивачеві) транспортного засобу «Даймлер Крайслер», реєстр. Н/З АО 9051 АІ, під керуванням водія Малець В.В. та належного МПП „Паллада” транспортного засобу „Мерседес Бенц”, реєстр. Н/З 348 –49 ОВ, під керуванням водія Михайлова М.А., який перебував у стані алкогольного сп'яніння, не дотримавшись безпечної відстані між автомобілями,  здійснив зіткнення з автомобілем, що належить позивачу.

          За фактом цієї ДТП відносно водія Михайлова М.А. складено протокол про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 124, 130 КУпАП. Постановою  Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2007 року Михайлова М.А. визнано винним у скоєні вказаних правопорушень та притягнено до адміністративної відповідальності.

          Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          На момент ДТП цивільно –правова відповідальність МПП „Паллада”, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу Мерседес Бенц, реєстр. Н/З 348 –49 ОВ, була застрахована ЗАТ „АСК „ІНГО Україна” (далі - страховик) за полісом № ВВ/3371811 першого типу обов'язкового страхування такої відповідальності.

          Умовами цього полісу встановлено ліміт відповідальності відповідача за заподіяну майну шкоду в розмірі 25 500,00 грн. та франшиза в розмірі 510,00 грн., яку він не відшкодовує. Згідно з п. 37.5 ст. 37 Закону України  „Про обов'язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”  (далі - Закон) дана франшиза повинна компенсуватися особою, відповідальність якої застрахована, тобто МПП „Паллада”.

          Враховуючи наведене, позивач у грудні 2007 року звернувся до відповідача через його Закарпатську філію із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у вказаній вище ДТП. До заяви були долучені всі необхідні для цього документи,  у тому числі згадана вище постанова суду від 23.11.2007 року про притягнення Михайлова М.А. до адміністративної відповідальності та звіт автотоварознавчого  дослідження від 10.12.2007 року № 711/12/07 по визначенню розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу позивача.

          Факт отримання цих документів у грудні 2007 року стверджується листом без номера і дати представника відповідача Медвідь Ю.А., надісланого на запит представника позивача від 18.03.2008 року № 35. Цим же литом відповідач визнав розмір належного до виплати страхового відшкодування в сумі 16 675,13 грн.

          Відповідно до приписів ст.ст. 22 та 37 п. 37.1 Закону при настанні страхового випадку страховик повинен відшкодувати оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи і виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.

          На порушення цих приписів відповідач на момент слухання даної справи не сплатив позивачеві страхове відшкодування.

          Пунктом 37.2 ст. 37 Закону передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної  облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня. Станом на 13.05.2008 року розмір пені, яку повинен сплатити відповідач становить 1 372,39 грн. (про що надано письмовий, розширений  розрахунок позивачем).

          Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача сплати 16 675,13 грн. страхового відшкодування та 1 372,39 грн.  пені за прострочення його виплати.

          Крім того, за надання правової допомоги  адвокатом позивач сплатив 2 500,00 грн., що стверджується відповідним договором з адвокатом від 12.05.2008 року № 06/с та платіжним дорученням № 156 від 16.05.2008 року.

          Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, належним чином доведеними, не спростованими  відповідачем.  

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, з огляду на Роз'яснення Президії ВАСУ від 01.04.1994 року             № 02-5/215 (із подальшими змінами) „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із відшкодуванням шкоди”; Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди” (із подальшими змінами). керуючись ст. 124, п.4 ст. 129 Конституції України; ст. 2, 11 Закону України „Про судоустрій України”;  Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно –правової відповідальності наземних транспортних засобів”; ст. ст. 1, 13, 15, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 77; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

  1.  Позов задоволити  повністю.

    2. Стягнути із закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна”, м. Київ в особі Закарпатської філії (м. Ужгород,                                   Київська набережна, 3; код 25448397) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АВТО –ЕРА” (с. Страбичово Мукачівського району,                   вул. Леніна, 62 А;  код 32427455) суму 16 675,13 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять грн. 13 коп.) –основного боргу; 1 372,39 (одну тисячу триста сімдесят дві грн. 39 коп.) –пені; 2 500 (дві тисячі п'ятсот грн.) - витрат по оплаті за надані юридичні послуги адвокатом та 179,25 (сто сімдесят девять грн. 25 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                      Тисянчин В. М.