Постанова

від 05.07.2006 по справі 18/29-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/29-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05.07.06                                                      м. Київ                                     18/29-А       

За позовом:          ТОВ „Київське страхове товариство”;

до:                    Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

про:                     визнання нечинними та скасування пунктів розпорядження Державної комісії

з регулювання ринків фінансових послуг України.

Судді  Мандриченко О.В. (головуючий)

Морозов С.М.

Шевченко Е.О.

Представники

Від позивача:          Пономарьов В.В., представник, довіреність №2005/12/2

від 08.12.2005 р.;

Від відповідача:          Ткаченко Г.П., представник, довіреність №11098/12 від 28.12.2005 р.;

                              Христолюбська Ю.П., представник, довіреність №5333/12-8

від 07.06.2006 р.;

Перепелиця В.В., представник, довіреність №6399/12 від 04.07.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2005 р. відкрите провадження у адміністративній справі №18/29-а, справа призначена слуханням на 26.01.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2005 р. з метою забезпечення позову зупинена дія пункту 4 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 10.01.2005 р. №19/10299; зупинена дія пунктів 8.2. –8.6. статті 8 Правил формування, обліку та страхування життя, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України  від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 10.01.2005 р. №19/10299; зупинена дія пункту 9.1. статті 9 Правил формування, обліку та страхування життя, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України  від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 10.01.2005 р. №19/10299.

Відповідачем на вищезазначену ухвалу Господарського суду міста Києва була подана апеляційна скарга.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. ухвала Господарського суду міста Києва від 26.12.2005 р. у справі №18/29 залишена без змін, а справа направлена для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2006 р. справа призначена слуханням на 24.05.2006 р.

У справі була оголошена перерва з 24.05.2006 р. до 08.06.2006 р.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 09.06.2006 р. розгляд справи призначений у колегіальному складі суддів: Мандриченко О.В. (головуючий), Шевченко Е.О., Морозов С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2006 р. закінчене підготовче провадження  даній справі, справа призначена слуханням на 05.07.2006 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати нечинним та скасувати пункт 4 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2005 р. за №19/10299; визнати нечинними та скасувати пункти 8.2.-8.6. статті 8 „Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”, затверджених Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”; визнати нечинним та скасувати пункт 9.1. статті 9 „Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”, затверджених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя”, з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов, а представники останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечують, у задоволенні позову просять відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—відповідно до статті 28 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” до повноважень уповноваженого органу, яким є відповідач, віднесено: розробка і затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контроль їх виконання;

—згідно зі статтею 36 Закону України „Про страхування” до функції уповноваженого органу віднесено: прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів;

—відповідач, при розробці і затвердженні Розпорядження від 17.12.2004 р. №3140 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2005 р. №19/10299, діяв на підставі Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. №292/2003, в межах своєї компетенції і повноважень, визначених в Законі України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та в Законі України „Про страхування”.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 р. №3104 затверджені Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя (далі –Правила).

Пунктом 4 Правил визначені положення щодо формування резерву заявлених, але не виплачених збитків.

Так, відповідно до п. 4.1. Правил резерв заявлених, але не виплачених збитків, - оцінка обсягу зобов'язань страховика для здійснення виплат страхових суми (страхового відшкодування) за відомими вимогами страхувальників, включаючи витрати на врегулювання збитків (експертні, консультаційні та інші витрати, пов'язані з оцінкою розміру збитку), які не оплачені або оплачені не в повному обсязі на звітну дату та які виникли у зв'язку зі страховими подіями, що мали місце в звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору.

Пунктом 4.2. Правил передбачено, що величина резерву заявлених, але не виплачених збитків, визначається страховиком (цементом, перестрахувальником) за кожним видом страхування з урахуванням умов відповідних договорів на підставі відомих вимог страхувальників, отриманих у будь-якій формі (письмова заява, факсимільне повідомлення тощо), у залежності від сум фактично зазнаних або очікуваних страхувальниками збитків (шкоди) у результаті настання страхового випадку. Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків визначається як сума резервів заявлених, але не виплачених збитків, розрахованих за всіма видами страхування.

Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків за видом страхування, визначається страховиком за кожною неврегульованою претензією. Якщо про страховий випадок заявлено (повідомлено), але розмір збитку не визначений, для розрахунку резервів використовують максимальну можливу величину збитку, яка не перевищує страхової суми за договором (п. 4.3. Порядку).

Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків відповідає сумі заявлених збитків у звітному періоді, збільшеній на суму не виплачених збитків на початок звітного періоду за попередні періоди, зменшеній на суму виплачених збитків у звітному періоді плюс витрати на врегулювання збитків у розмірі 3 відсотків від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду (п. 4.4. Порядку).

При визначенні величини резерву заявлених, але не виплачених збитків страховиками –повними членами Моторного (транспортного) страхового бюро України враховуються вимоги (повідомлення) іноземних страхових бюро з відшкодування шкоди на території країн – членів міжнародної системи автострахування „Зелена Картка”, спричиненої власниками (користувачами) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надати відповідним іноземним органам страховий сертифікат „Зелена Картка” (п. 4.5.Порядку).

Відповідно до умов укладених договорів перестрахування страховики (цементи, перестрахувальники) на підставі відомих вимог страхувальників, залежно від сум фактично зазнаних або очікуваних страхувальниками збитків (шкоди) у результаті настання страхового випадку визначають величину частики пере страховиків у резервах заявлених, але не виплачених збитків (п. 4.6. Правил).

Відповідно до пунктів 8.2. –8.6. Правил величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній валюті, приймається для представлення технічних резервів у таких обсягах:

а) грошові кошти на поточних рахунках - не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів;

б) банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 70 відсотків загального розміру технічних резервів, у кожному банку не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

в) нерухоме майно - не більше як 20 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

г) акції та облігації - не більше 40 відсотків загального розміру технічних резервів, у тому числі:

- акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому - не більше 5 відсотків в акції одного емітента;

- облігації українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому - не більше 5 відсотків в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років.

Акції й облігації емітентів, які здійснюють свою діяльність менше 5 років, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 3 відсотки в облігації одного емітента;

- акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній яких здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів. При цьому акції та облігації повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни;

- іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 2 відсотки в іпотечні сертифікати одного емітента;

ґ) цінні папери, що емітуються державою, - не більше 40 відсотків загального розміру резервів;

д) права вимоги до перестраховиків - не більше 50 відсотків загального розміру технічних резервів. У випадку, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика нижчий за один з таких: "В+" (A.M.Best), "Baa" (Moody's Investors Service), "BBB" (Standard & Poor's) або "BBB" (Fitch Ratings), то права вимоги до кожного такого перестраховика-резидента приймаються у розмірі не більше 20 відсотків загального розміру технічних резервів та до кожного такого перестраховика-нерезидента - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

е) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1211 "Про затвердження напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів"), - не більше 15 відсотків загального розміру технічних резервів, з них в окремий об'єкт інвестування - не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів;

є) банківські метали - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів.

Для представлення технічних резервів акціями та облігаціями в обсягах, визначених підпунктом "г" пункту 8.2 цих Правил, приймаються лише ті акції, за якими в попередньому році виплачувались дивіденди на рівні не нижче облікової ставки НБУ, та ті облігації та іпотечні сертифікати, за якими гарантується виплата доходу на рівні не нижче облікової ставки НБУ.

Для представлення технічних резервів не можуть використовуватися позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які мають бути повернені страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до чинного законодавства.

Величина активів, що приймаються на покриття технічних резервів, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов'язань (розділи III, IV пасиву Балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

У разі, якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не нижчий за один з таких: "В+" (A.M.Best), "Baa" (Moody's Investors Service), "BBB" (Standard & Poor's) або "BBB" (Fitch Ratings), то не менше 50 відсотків коштів технічних резервів повинні бути розміщені на території України.

В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90 відсотків загального розміру технічних резервів.

Згідно з пунктом 9.1. Правил контроль за дотриманням вимог цих Правил здійснюється Держфінпослуг відповідно до законодавства України шляхом перевірок звітності страховиків, проведення безвиїзних та виїзних перевірок (інспекцій). У разі виявлення порушень вимог цих Правил Держфінпослуг застосовує заходи впливу, передбачені чинним законодавством.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. №292/2003, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Комісія - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пунктом 2 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. №292/2003, зазначено, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Пунктом 9 статті 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” до фінансових послуг відносяться послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 21 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 28 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” до повноважень уповноваженого органу віднесено, зокрема, розробка і затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контроль їх виконання.

Відповідно до п. 3 Положення до основних завдань Комісії у межах її повноважень, зокрема відносяться: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.

Як визначено статтею 35 Закону України „Про страхування”, державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

Пунктами 7, 11 статті 36 Закону України „Про страхування” визначено, що до функцій Уповноваженого органу відносяться: прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що відповідач при прийнятті Розпорядження від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя” діяв на підставі Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. №292/2003, в межах своєї компетенції і повноважень, визначених в Законі України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та в Законі України „Про страхування”.

Господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, не вбачає порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з прийняттям відповідачем Розпорядження від 17.12.2004 р. №3104 „Про затвердження правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя”, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 94, 98, 158, 161 –163, розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, господарський суд,—

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

СуддіО.В. Мандриченко (головуючий)

С.М. Морозов

Е.О. Шевченко