Постанова

від 23.06.2008 по справі 2-13/3939-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-13/3939-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

23 червня 2008 року   Справа № 2-13/3939-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Антонян Олег Вікторович, довіреність №  б/н   від 02.04.08,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Діабаз";

відповідача: Чупіна Анастасія Юріївна, довіреність №  171   від 19.05.08,  Державне підприємство "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 07.05.2008 у справі № 2-13/3939-2008

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз" (вул. Дьомишева, 112,Євпаторія,97400)

до           Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" (вул. Фрунзе, 28,Євпаторія,97412)

про стягнення 243587,05 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 07.05.2008 у справі № 2-13/3939-2008  задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз" до Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" про стягнення 235175,34 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав обов'язки за укладеними з позивачем договорами підряду, за наслідками чого утворилась заборгованість у розмірі 189811,20 грн. Також суд знайшов правомірним стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 45364,14 грн. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 8411,71 грн. Крім того, відповідача, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язано відшкодувати позивачу витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 2500,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд ухвалив рішення при неповному дослідженні обставин, що мають суттєве значення для справи. У якості таких обставин апелянт зазначає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, згідно постанови Відділу Державної виконавчої служби Євпаторійського ГУЮ, робить неможливим виконання зобов'язань, а також важким фінансовий стан державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда".

Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2008, суддів  Плута В.М. та  Борисову Ю.В. замінено на суддів  Голика В.С. Черткову І.В.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2008, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив виключити зі стягнення 3 % річних та індекс інфляції та надав суду заяву про відстрочення сплати основного бору. Представник позивача надав судовій колегії відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції –без змін.

Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ “Діабаз” (підрядник) та ДП “Санаторно-курортний лікувальний центр  “Феміда” (замовник) було укладено наступні договори підряду: № 18 від 02.12.2005 року (а.с. 19-10), № 18 від 13.03.2006 року (а.с.46-48), № 22 від 04.06.2007 року (а.с. 57-59) , № 23 від 08.07.2007 року (а.с. 66-68), № 23 від 20.08.2007 року (а.с. 79-82).

Відповідно до вказаних договорів, позивач –ТОВ “Діабаз”, взяв на себе зобов'язання виконати по завданню відповідача –ДП “Санаторно-курортний лікувальний центр  “Феміда”, з використанням матеріалу замовника, роботи, які передбачені кошторисами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання зазначених договорів підряду, було виконано робіт на суму 248790,80 грн., з яких відповідачем сплачено 58979,60 грн. (а.с. 89-91). Сума заборгованості складає 189811,20 грн., що не заперечується позивачем по суті.

Відповідно до ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як правомірно зазначив суд першої інстанції, сума боргу у розмірі 189811,20 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно іншої частини позовних вимог судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена стаття передбачає проценти у якості санкції за порушення боржником грошового зобов'язання і встановлює їх у розмірі трьох процентів річних, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший процент.

Пунктом 5.1.2. кожного з перелічених договорів підряду передбачено, що при порушенні строків проведення розрахунків замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості пред'явлених робіт, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Остання, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договорами підряду між сторонами, за прострочення грошового зобов'язання, встановлений інший процент у розумінні ст. 625 ЦК України у вигляді пені. Отже, три відсотка річних та індексацію, що заявляються до стягнення позивачем, судова колегія розцінює саме як міру відповідальності –штрафну санкцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач частково виконав зобов'язання (на суму 58979,60 грн.), визнає іншу частину заборгованості та має наміри її погасити (а.с. 93-94).

Судова колегія бере до уваги важкий фінансовий стан державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда", що підтверджується постановою про накладення арешту на грошові кошти останнього, згідно з якою підприємство має борг перед Управлінням Пенсійного фонду України у розмірі 188037,26 грн. Накладення арешту на грошові кошти відповідача, в свою чергу, практично унеможливлює виконання його зобов'язань перед позивачем.    

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ цього Кодексу. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право  зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 вказаної статті Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

З огляду на викладене, а також враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, той факт, що штрафні санкції непомірно великі для стягнення з відповідача, судова колегія знаходить можливим виключити зі стягнення з останнього індексу інфляції у розмірі 45364,14 грн., три проценти річних у розмірі 8411,71 грн. та відстрочити виконання судового рішення до 18 червня 2009 року.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  при частковому задоволенні позову господарський суд покладає витрати по оплаті держмита і судових витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу, а також за послуги адвоката на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Антонян О.В. було укладено угоду про надання юридичний послуг від 04.04.2008.

Те, що Антонян О.В. є адвокатом підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 835 від 24.10.2004 та посвідченням № 1339 Кримської колегії адвокатів.

З довідки від 05.04.2008 вбачається, що позивач сплатив адвокатові 2500,00 грн. за здійснення правової допомоги. Тому з відповідача підлягає також стягненню сума на відшкодування послуг адвоката у розмірі 1950,00 грн.

Керуючись статтями 83, 99, 101, 103 (частина 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 07.05.2008 у справі № 2-13/3939-2008 змінити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" (м. Євпаторія вул. Фрунзе, 28, ЗКПО 32679507, банківські реквізити суду не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз" (м. Євпаторія вул. Дьомишева, 112; р/р 26009307362011 КБ "Приватбанк", ЗКПО 31187628, МФО 384436) 189811,20 грн. основного боргу, 1950,00 грн. витрат на правову допомогу; 1834,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 92,04 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

4. Відстрочити виконання судового рішення по цієї справі до 18 червня 2009 року.

5. Зобов'язати суд першої інстанції видати виконавчий документ.

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                І.В. Черткова