Рішення

від 19.06.2008 по справі 5020-5/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" червня 2008 р. справа № 5020-5/244

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Югремавтоматика”  (99029 м. Севастополь,  Камишова бухта, а/с 85)

до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод”  (99001 м. Севастополь,  вул. Гер. Севастополя, 13)

про  стягнення заборгованості  в розмірі 50826,61   грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Петренко Тетяна Іванівна, представник, довіреність № б/н від 26.05.08,  ТОВ "Югремавтоматика";

Позивач - Левін Олександр Євгенович, директор, виписка з протоколу № 16 від 14.07.06, паспорт АР 171351 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 27.07.99,   ТОВ "Югремавтоматика";

Відповідач - Фрідман Лариса Дмитрівна, представник, довіреність № 02/220 від 24.04.08,      ВАТ "Севастопольський морський завод";

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Югремавтоматика”, звернувся до суду з позовом до відповідача, ВАТ „Севастопольський морський завод”, про стягнення заборгованості за договорами № 10/12-04д від 10.12.2004, № 01/04-05д від 01.04.2005, № 01/12-05д від 01.12.2005 в розмірі 50826,61   грн., з яких: 28148,00 грн. –основна заборгованість, 4661,74 грн. –пеня, 2542,86 грн. –3% річних, 15474,01 грн. – збитки від інфляції.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача суму заборгованості без врахування пені, на підставі того, строк позовній давності по стягненню пені сплинув.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  наданих послуг.

Позивач, також, звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як  позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі, крім того, він звернувся до суду з клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2004, 01.04.2005, 01.12.2005 між позивачем та ТОВ СРК „Севморсудноремнт” були укладені договори на виконання ремонтних робіт №10/12-04д, № 01/04-05д, № 01/12-05д відповідно.

Виконанні позивачем роботи підтверджуються актами виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи (18-31).

Як вбачається із матеріалів справи згідно з листом голови  ліквідаційної комісії № 401-1234 від 17.10.2007 прийнято рішення про припинення юридичної особи - ТОВ СРК „Севморсудноремнт” шляхом його приєднання до ВАТ „Севастопольський морський завод”.

Таким чином, відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України відповідач відповідає по зобов'язанням припиненої юридичної особи.

Зобов'язання по наданню послуг позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 28148,00  грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до  ч. 1 ст.  901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5.2  договорів у випадку несвоєчасної оплати відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 4661,74 грн. за період з 02.01.2006 по 26.05.2008, яка не підлягає стягненню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, суд застосовує строк позовній давності по стягненню пені, на підставі того, що відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовній давності.

Також позивач просить стягнути збитки  від інфляції та 3% річних.  

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає  52,18 грн., збитків від інфляції –639,84 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 46164,87   грн., з яких: 28148,00 грн. –основна заборгованість,  2542,86 грн. –3% річних, 15474,01 грн. –збитки від інфляції.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 461,65 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод”  (99001 м. Севастополь,  вул. Гер. Севастополя, 13,  код ЄДРПОУ  14312370, р/р 260042409 в СФ ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 324504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Югремавтоматика”  (99029 м. Севастополь,  Камишова бухта, а/с 85,  код  ЄДРПОУ 13792244, р/р 26006317074001 в СФ КБ „Приватбанк, МФО 324935) заборгованість в сумі  46164,87   грн., з яких: 28148,00 грн. – основна заборгованість,  2542,86 грн. –3% річних, 15474,01 грн. –збитки від інфляції,  витрати по сплаті державного мита в сумі 461,65 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

23.06.2008

Розсилка:

1.          ТОВ „Югремавтоматика”  (99029 м. Севастополь,  Камишова бухта, а/с 85)

2.          ВАТ „Севастопольський морський завод”  (99001 м. Севастополь,  вул. Гер. Севастополя, 13)

3.          Справа

4.          наряд