Постанова

від 10.06.2008 по справі 6/323-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/323-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2008 р.                                                                                    № 6/323-07  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Мамонтової О.М., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову

та на ухвалу господарського суду Сумської області  від 22.11.2007 року

господарського суду Сумської області  від 17.03.2008 року

у справі№6/323-07  

за  позовом Приватного підприємства "Торгівельний будинок "Аркада"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В"

про Банкрутство

За участю представників учасників судового провадження:

від заявникане з'явився

від боржникане з'явився

від скаржникаМарченко О. О. дов. від 09.01.2008 року за №1250/9/10-009

Зікунов Є. М. дов. від 09.06.2008 року за №43687/9/10-009

                               В С Т А Н О В И В  :

          Приватне підприємство "Торгівельний будинок "Аркада" подало заяву про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" у зв'язку із неспроможністю останнього виконати зобов'язання, що виникли на підставі правовідносин, пов'язаних з обігом векселів.      

          09.11.2007 господарським судом  Сумської області порушено провадження у справі № 6/323-07 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду Сумської області від 22.11.2007 року в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" (Сумська області, м. Суми, вул. Кірова, 27 код 34452174) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Висіканцева Дмитра Павловича.

В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута  та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.03.2008 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" та припинено провадження у справі №6/323-07.

          Не погоджуючись з прийнятим у справі судовими актами, Державна податкова інспекція у м. Суми звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову про відкриття ліквідаційної процедури та визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" банкрутом та ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми на постанову господарського суду Сумської області від 22.11.2007 року та  ухвалу господарського суду Сумської області від 17.03.2008 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням, а також встановлення відсутності підприємницької  діяльності  боржника.

 Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

 При винесені постанови господарський суд Сумської області встановив, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" перед Приватним підприємством "Торгівельний будинок "Аркада" складає 170 273,26 грн., відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" за юридичною адресою на думку суду першої інстанції підтверджується фактом повернення поштового відправлення акту пред'явлення векселю до платежу.

Однак з цим висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності;   ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього;  серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них.

Статтею 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”, який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

 Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

 Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" в матеріалах справи взагалі відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

  Судом також не здійснено свої повноважень передбачених ст. 38 ГПК України та не витребувано відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В", які містяться в Єдиному державному реєстрі та є необхідні для встановлення обставин справи.

 Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд Сумської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не дав належну оцінку відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, а тому дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

          Встановлення відсутності  Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-В" у зв'язку з поверненням поштового відправлення, не являється достатнім доказом, виходячи з вимог  ст.ст. 1, 16-18 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" а також ст. 52 Закону України" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  ст. 34 ГПК України.  

В матеріалах справи наявний лист Державної податкової інспекції у місті Суми від 12.02.2008 року (т.1 а.с.18) з якого вбачається, що вищезазначена податкова інспекція для здійснення покладених на неї обов'язків відповідно до вимог чинного законодавства проводить перевірку по контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою сплати податків і зборів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд  Сумської області не дав належної оцінки вищезазначеним фактам, таким чином порушив вимоги ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог , доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

 Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов'язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Зокрема, судом не встановлено, чи вживались ліквідатором банкрута заходи щодо пошуку інших кредиторів банкрута, крім ініціюючого кредитора.

Частиною 5 статті 52 Закону про банкрутство передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.

Отже, на ліквідатора відсутнього боржника покладений обов'язок направлення повідомлень усім відомим кредиторам боржника, однак до звіту ліквідатора не додано та матеріали справи не містять таких доказів.

 В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського суду Сумської області від 22.11.2007 року та ухвалу суду від 17.03.2008 року у справі №6/323-07 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області .

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми задовольнити.

2.          Постанову господарського суду Сумської області від 22.11.2007 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 17.03.2008 року у справі № 6/323-07 скасувати.

3.          Справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий                                                                           О. Є. Короткевич

Судді                                                                                        О.М. Мамонтова

                                                                                                   М. І. Хандурін