Рішення

від 18.04.2008 по справі 12/13пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

18.04.08

р.                                                                              

Справа № 12/13пн                              

Господарський

суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при

секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за

участю представників сторін

від

позивача - не з»явився

від

відповідача - не з»явився

розглянув

у відкритому судовому засіданні справу за позовом

фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до виконавчого

комітету Донецької міської Ради м.Донецьк

про

визнання права власності

СУТЬ

СПОРУ

  Фізична особа-підприємець  ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з

позовною заявою до  виконавчого комітету

Донецької міської Ради м.Донецьк про визнання права власності на  нежитлове приміщення по вул. Артема,119

у  Ворошиловському районі м.Донецька

  В подальшому позвиач доповнив позовні вимоги

та просив суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення площею

59,8 кв.м. та    прибудову  літ.а33 площею 13.2. кв.м., загальною площею

73 кв.м. по вул. Артема, 119/44 у Ворошиловьсокму районі м.Донецька.

 В обгрунтування своїх позовних вимог позивач

посилається на документи, що підтверджують що він є власником нежитлового

приміщення,  реконструкцію цього

приміщення без належних дозволів,  ст.

376 ЦК України 

 Відповідач проти задоволення позову

заперечував посилаючись на відсутність доказів щодо наявності  спору з цього приводу між ним та позивачем.

  Дослідивши обставини справи,  вислухав пояснення представників сторін

господарський суд встановив

  Громадянин ОСОБА_1 набув право власності на

квартиру номер 44, яка складається з трьох кімнат загальною площею 59,5 кв.м. у

тому числі житлової - 43,3 кв.м. по вул. Артема в будинку номер 119 в місті

Донецьку на підставі договору міни квартир від 05.12.1996 року.

  27.05.1997 р. розпорядженням виконавчого

комітету Донецької міської Ради народних депутатів за № 788р громадянину

ОСОБА_1 надано дозвіл на переобладнання та перепланування визнаної непридатної для

проживання квартири  НОМЕР_1 по вул.

Артема, 119 у Ворошиловському районі під пункт фотолюбітелей.

 24 березня 2003 року між ОСОБА_1, як

орендарем, та Виконавичм комітетом Донецької міської Ради  підписано договір оренди земельної ділянки

4529 № Ф-11049/2003 , згідно якого орендар прийняв у строкове платне

користування без виділення в натурі ( на місцевості) земельну ділянку площею

56,65 кв.м., що знаходитьмя на території Ворошиловського району  Донецька вул. Артема,119/44 із прибудинкової

території будівлі для сплати до місцевого бюджету орендної плати за землю.

 Як зазначено в договорі , земельна ділянка в

натурі  ( на місцевості ) не виділялася.

   Згідно пояснень представника позивача,  на цей час позивачем зроблена добудова до

вказаного приміщення .

   Відповідно до експертного дослідження,  виконаного Донецьким науково-дослідним

інститутом судових експертиз,  

реконструйоване приміщення  не

суперечить вимогам будівельних норм та правил. Загальний стан конструкцій

задовільний, вказане приміщення має 100% готовності для його подальшої

експлуатації.

  Позивач просить суд визнати за ним права

власності на підставі ст. 376 ЦК України

  Частина 1 ст. 376 ЦК України встановлює,

що  житловий будинок, будівля, споруда,

інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без

належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм та правил.

  Особа яка здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого

майна, не набуває права власності на нього. ( частина 2 ст. 376 ЦК України)

   Частина 5 ст. 376 ЦК України передбачає, що

на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним

право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не

порушує права інших осіб.

   Статтею 116 Земельного кодексу України

визначено загальні підстави набуття права на землю. Громадяни та юридичні особи

набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель

державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо

земельних ділянок, на яких розташовані об”єкти, 

які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим

Кодексом.

   Порядок надання земельних ділянок в

користування юридичним особам регламентовано  

статтею 123 Земельного кодексу України, 

відповідно до якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне

користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та

органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична

особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у постійне користування із

земель державної або комунальної власності звертається з відповідним

клопотанням до районної , Київської та Севастопольської міських державних

адміністрацій або сільської, селищної , міської ради.

  Відповідно до статті 124 Земельного кодексу

України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності

громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником

земельної ділянки та орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам

і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову

здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123

цього Кодексу.

   Частина 15 ст.151 цього кодексу визначає, що

до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали погодження

місця розташування об”єкта повинні включатися : 

викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації

населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів

розміщення об”єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити.

Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається та умови її

відведення.

  Проект відведення земельної ділянки

погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах,

природоохоронним і санітарно -епідеміологічним органами, органами архітектури

та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної

землевпорядної експертизи по об”єктах, 

які їй підлягають,  подається до

відповідної державної адміністрації або ради, які розглядають його у місячний

строк і, в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної

ділянки.

   Згідно ст.125 Земельного кодексу України

право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає

після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право

власності  чи право постійного

користування земельною ділянкою та його державної реєстрації Право на оренду

земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної

реєстрації.

  Статтею 126 Кодексу передбачено, що  право власності на земельну ділянку і право

постійного користування земельної ділянкою посвідчується державним актами.

Форми державних актів затверджується Кабінетом Міністрів України. Право оренди

землі оформлюється договором який реєструється відповідно до закону.

   З цими нормами кореспондуються і приписи

Закону України “Про оренду землі” ( зі змінами та доповненнями)

  Статтею ст.14 Закону визначено, що договір

оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може

бути посвідчений нотаріально

   Невід”ємною частиною договору оренди землі є

згідно зі ст.15 цього Закону:

-

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду

-

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її

використанні та встановлених земельних сервітутів

- акт

визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості)

- акт

приймання-передачі об”єкта оренди

-          проект відведення земельної ділянки у

випадках, передбачених цим Законом.

   Позивач не довів в судових засіданнях,  що ним у встановленому законом порядку набуто

право користування земельною ділянкою саме під самовільно побудованим

приміщенням, враховуючи, що земельна ділянка в натурі не виділялася, що

унеможливлює визнання за ним права власності 

на спірні  приміщення  на підставі ст. 376 ЦК України.

  Посилання позивача на ст. 331 ЦК України, як

на підставу визнання права власності на новостворене майно не може бути взято

судом до уваги з наступних підстав.

  Відповідно до приписів ст. 331 ЦК України

право власності на нову річ, яка виготовлена ( створена) особою набувається

нею, якщо інше не встановлено законом або договором.

 Право власності на новостворене нерухоме майно

( житлові будинку, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва.

 Якщо договором або законом передбачено

прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту

його прийняття до експлуатації

 Якщо право власності на нерухоме майно

відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з

моменту державної реєстрації.

 В порушення ст. 33 ГПК України,  позивач не довів суду, що реконструйоване та

новостворене майно прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації , а

також здійснена відповідна державна реєстрація.  

   Позивачем 

також не  доведено існування спору

між ним та відповідачем на час звернення до суду .

   За таких обставин суд в задоволені позову

відмовляє.

  На підставі ст.ст. 331, 376 ЦК України та

керуючись ст.ст. 33,43,49, 82-85 ГПК України господарський суд

                                                   ВИРІШИВ

   В задоволені позову відмовити

Суддя                                                                        

Склярук О.І.