Постанова

від 04.04.2011 по справі 2-а-1378/11

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа  №    2-а-1378/11    

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04.04.2011   року                                             Бериславський районний суд Херсонської області

                                                             у складі:  головуючого – судді Миргород В.С.

                                                             за участю секретаря        Павлович Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду адміністративну справу за позовом прокурора Бериславського району Херсонської області до виконуючого обов’язки начальника відділу земельних ресурсів у Бериславському районі Херсонської області ОСОБА_1 про визнання дій протиправними,

В С ТА Н О В И В:

Прокурор Бериславського району Херсонської області звернувся до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов’язки начальника відділу земельних ресурсів у Бериславському районі Херсонської області ОСОБА_1, про визнання протиправними дії відповідача щодо складання висновку від 23.12.2010 року № 02-65/12-12344 з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб, посилаючись на те, що за наслідком прокурорської перевірки позивачем встановлено факти неповної відповідності договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ «Енергос» та громадянами-співвласниками земельної ділянки в адміністративних межах Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області строком на 15 років, площею 20,17 га, оскільки у договорі відсутня інформація про нормативну грошову оцінку землі та відсутність у плані (схемі) підписів представників сільської ради. 09.02.2011 року відповідачу було внесено протест прокурора з вимогою скасувати висновок як незаконний, але відповідач листом від 28.02.2011 року відхилив протест прокурора. Дії відповідача по складанню висновку є незаконними, оскільки в оренду за договором передавалася частина земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності 24 громадян, право власності на яку посвідчено відповідним державним актом серії ХС № 080386, кадастровий номер якої є 6520686900:02:046:0003 і площа складає 44,10 га. Тобто із земельної ділянки площею 44,10 га в оренду передавалася частина земельної ділянки площею 20,17 га, договір укладено із 11 співвласниками земельної ділянки, без погодження із іншими 13 співвласниками земельної ділянки, що тягне за собою порушення прав співвласників земельної ділянки на розпорядження нею. Крім того, земельної ділянки площею 20,17 га не існує в понятті ст. 79 ч.1 ЗК України, оскільки вона не виділена в натурі і на неї не видавався державний акт на право власності на земельну ділянку. План-схема та акт про визначення меж земельної ділянки складені з порушенням ст. 198 ЗК України, ст. 55 закону України «Про землеустрій» та п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 року № 376.

У судовому засіданні старший помічник прокурора Ващенко О.Д. підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові, з урахуванням змін та доповнень.

          Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень на позов суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у відсутність відповідача.     

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю,  з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем 23.12.2010 року складено та підписано висновок за № 02-65/12-12344, яким погоджено із зауваженнями державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 20,17 га, підписаного між ТОВ «Енергос» та громадянами-співвласниками земельної ділянки, строком на 15 років.

У висновку засвідчено два зауваження, а саме: у договорі відсутня інформація про нормативну грошову оцінку землі та відсутність у плані (схемі), та підписів представників сільської ради.

В цей же день недоліки були виправлені ТОВ «Енергос» і договір оренди був зареєстрований у відповідному реєстрі ДЗК.

У відповідності до п. 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 1998 р. N 2073  (далі по тексту – Порядок) забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів:

районні відділи земельних ресурсів;

управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування;

Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Згідно п. 5 Порядку для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках); копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються:

акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі невизначення їх у натурі;

проект відведення земельної ділянки - у разі надання її в оренду із зміною цільового призначення.

Відповідно до п. 8 Порядку у договорі оренди відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" мають бути зазначені такі істотні умови:

1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки;

7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

8) відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).

Згідно п. 9 Порядку відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За п. 11 Порядку державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Відповідно до п. 1 Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Держкомзему України від 17.06.2008 року № 123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 року за № 625/15316 (далі по тесту – Положення) управління (відділ) Держкомзему в районі (далі - управління (відділ)) є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області.

Згідно підпунктів 12, 13 пункту 4 Положення Управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань: організовує в установленому порядку виконання землевпорядних робіт і проведення державної інвентаризації земель; забезпечує в межах компетенції регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру та реєстрацію в його складі земельних ділянок і прав на них.

Відповідно до пункту 8 Положення начальник управління (відділу), серед іншого: здійснює керівництво діяльністю управління (відділу) і несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління (відділ) завдань.

Судом встановлено, що заявником (ТОВ «Енергос») на реєстрацію до відповідача для отримання висновку були надані наступні документи: договір оренди земельної ділянки, підписаний між ТОВ «Енергос» та 11 громадянами – співвласниками земельної ділянки; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС № 080386 на площу 44,10 га, співвласниками якої є 24 громадян із визначення часток та кадастровим номером, план (схема) земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план щодо відведення земельної ділянки в оренду, схема ротації с/г культур на земельній ділянці, що надається в оренду, акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 23.12.2010 року, складений між сторонами по договору оренди, інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та реєстраційна картка земельної ділянки.

          Відповідно до п. 2 договору оренди від 23.12.2010 року, наданого на реєстрацію заявником об’єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 20,17 га із земель спільної часткової власності громадян-співвласників державного акту на право власності на земельну ділянку, який згідно п. 1 договору є невід’ємною частиною договору.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

          За ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

          Згідно ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ч. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

          За ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

          У відповідності до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

          За ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

          Згідно з ч. 1-4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Таким чином земельною ділянкою, яка належить на праві спільної часткової власності 24 громадянам, в тому числі громадянам, які підписали договір оренди земельної ділянки із ТОВ «Енергос», право на яку підтверджене відповідним державним актом є саме ділянка землі площею 44,10 га, а земельної ділянки площею 20,17 га не існує в понятті ч. 1 ст. 79 ЗК України, оскільки на земельну ділянку площею 20,17 га не видавався державний акт на право власності на земельну ділянку (відсутній правовстановлюючий документ, що дозволяє передавати земельну ділянку в оренду), не визначалися її межі в натурі (на місцевості), не узгоджувалися межі ділянки із суміжними землевласниками, не узгоджувалися дії щодо надання такої земельної ділянки в оренду із усіма співвласниками, не виконувався комплекс кадастрових робіт, передбачених ст. ст. 193-204 ЗК України, тобто відсутній об’єкт оренди.   

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Таким чином договір оренди земельної ділянки, наданий відповідачу на реєстрацію та отримання висновку не містить в собі істотної умови, а саме об’єкту оренди, а тому не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а тому відповідно до п.  п. 9 Порядку є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

          Також, у супереч приведеним вище нормам законодавства України, заявник не надав відповідачу на реєстрацію доказів погодження надання частини земельної ділянки в оренду із іншими співвласниками земельної ділянки, тобто даний договір не відповідає чинному законодавству України, а саме ч. 1-4 ст. 88 ЗК, а тому відповідач був не вправі складати та підписувати висновок щодо погодження на державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 23.12.2010 року.  

          Зазначені вище обставини також встановлені рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 21.03.2011 року по справі № 2-110/11, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді даної справи.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст.  11, 71, 163  КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

          Позов задовольнити.

          Визнати протиправними дії виконуючого обов’язки начальника відділу земельних ресурсів у Бериславському районі Херсонської області ОСОБА_1 щодо складання висновку від 23.12.2010 року № 02-65/12-12344 з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Бериславський районний суд. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя                                                                                          В.  С.  Миргород