Рішення

від 02.10.2006 по справі 17/175-06-6685

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/175-06-6685

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2006 р.Справа  № 17/175-06-6685

За  позовом:         Українського державного фонду підтримки фермерських господарств  

                               в особі Одеського обласного відділення Українського державного

                               фонду підтримки (фермерських) господарств

до  відповідача:   Селянського фермерського господарства „Тілець”

про стягнення 36 434 грн. 78 коп.

                                                                                                                Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:      Зуб О.Ю. - представник;

Від відповідача:  Гузь Г.В. –представник;

СУТЬ СПОРУ:   позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якої просить суд стягнути з відповідача 36434 грн. 78 коп. –заборгованості по договору №39 від 25.12.2001р., з яких 25000грн. –основного боргу, 2368,49 грн. –пені, 7155 грн. –інфляційних витрат, 1925 грн. –3% річних.

Відповідач в судове засідання зявився, відзив на позовну заяву не надав, однак надав усні пояснення в  яких позовні вимоги не визнає, посилаючись на ті обставини, що договір про надання фінансової допомоги фермерському господарству на зворотній основі №39 від 23.12.2001р. припинив свою дію у зв'язку з припиненням подальшого фінансування, про що свідчить лист позивача №108 від 24.04.2003р., а також посилається на ті обставини, що з моменту припинення фінансування позивачем сплинув строк позовної давності для звернення з зазначеним позовом до суду.

                        Розглядом матеріалів справи встановлено:

25.12.2001р. між СФГ „Тілець” та Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств укладений договір №39 про надання фінансової допомоги фермерському господарству на зворотній основі.

Відповідно до умов п.1.1 укладеного між сторонами по справі позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку у вигляді безвідсоткового кредиту на зворотній  основі у межах 40 тисяч грн. При цьому у відповідності до вимог п.1.2 укладеного договору відповідач зобов'язався використовувати фінансову допомогу на такі цілі, як придбання ПММ, міндобрив, запчастин, насіння.

Позивач взяті на себе по договору зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме платіжним дорученням №285 від 25.12.2001р. на рахунок відповідача перерахував кошти фінансової допомоги у розмірі 30000грн.

Відповідно до умов укладеного договору оренди, а саме п. 1.3 відповідач зобов'язався повернути позивачу надані йому кошти у вигляді фінансової підтримки, у наступному порядку: 5000грн. –до 01.12.2002р., 5000грн. –до 01.08.2003р., 20000грн. –до 01.12.2003р.

Відповідач в свою чергу взяті на себе по укладеному договору зобов'язання в частині повернення грошових коштів виконав частково, а саме повернув позивачу лише частину наданих йому грошових коштів у розмірі 5000грн., у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 25000грн.

У відповідності до умов укладеного договору, а саме п.3.1 передбачено, що за несвоєчасне повернення фінансової допомоги Господарство сплачує Фонду пеню у розмірі 0,5%  за кожен день неповернутої суми, а також повертає борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За таких обставин приймаючи до уваги, що відповідач не виконував взяті на себе грошові зобов'язання по поверненню наданої йому фінансової допомоги, позивачем було нарахована йому пеня, яка відповідно до представленого розрахунку становить 2354,78 грн. крім того, відповідачу позивачем було також нараховані інфляційні витрати, які становлять 7155 грн. та три відсотки річних у розмірі 1925 грн.

Зазначені обставини спонукали позивача звернутися до суду з позовною заявою (від 05.07.2006р. вхід.№8182) про стягнення з відповідача 36434,78 грн. –заборгованості по договору про надання допомоги фермерському господарству на зворотній основі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2006р. порушено провадження у справі №17/175-06-6685 за позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського обласного відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств до селянського фермерського господарства „Тілець” про стягнення 36434,78 грн.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського обласного відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

Приймаючи до уваги, що цивільні правовідносини між сторонами по справі виникли до набрання Цивільним кодексом України (в редакції 2004 року) законної сили, та продовжують існувати до цього часу, оскільки зобов'язання по укладеному договору не виконані, суд керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доходить до висновку, що до цивільних правовідносин слід застосовувати норми ЦК України.   

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  При цьому, ст.12 ЦК   України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його  недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором  має  виконуватися належним чином.

При цьому, як встановлює ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається, при цьому  відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно  зі ст. 610 ЦК України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

При цьому, пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог обґрунтований та підтверджений письмовими доказами, у зв'язку  з чим відповідачу правомірно були нараховані штрафні санкції, а саме 7155 грн. –інфляційних витрат, 2354,78 грн. –пені; 1925 грн. –3% річних.

Судом не приймаються до уваги заперечення  відповідача стосовно того, що починаючи з  моменту направлення листа позивачем №108 від 24.04.2003р. на адресу відповідача про припинення подальшого фінансування, зобов'язання по укладеному договору припинилися, а  також починаючи саме з цього часу почала обчислюватися позовна давність, яка на час звернення позивача до суду з даним позовом сплинула 24.04.2006р., оскільки пунктом 4.6 укладеного договору строк дії даного договору був встановлений з моменту підпису сторонами та до повного виконання сторонами по справі взятих на себе зобов'язань.

Як було встановлено судом, зобов'язання по укладеному договору до цього часу не виконані, договір у встановленому  законом порядку  недійсним визнаний не був, а отже договір продовжує діяти до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 256 ЦК України  позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому ст. 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А у випадку, коли у зобов'язанні визначений строком  виконання , перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що умовами договору п.1.3., встановлено, що відповідач зобовязується повернути отриману фінансову допомогу у відповідні строки, а саме:  5000грн. –до 01.12.2002р., 5000грн. –до 01.08.2003р., 20000грн. –до 01.12.2003р.

Відповідач  повернув позивачу лише частину наданих йому грошових коштів у розмірі 5000грн.,  тому  предметом спору по справі є сума  боргу в розмірі 25000 грн., які не були повернуті  у терміни встановлені договором , а саме з  01.08.2003р. Позивач звернувся до суду з позовною заявою  05.07.2006р. в межах трьохрічного строку загальної позовної давності, встановленого законом, тому суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими  тому до уваги їх не приймає.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, позивач повинен довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які у відповідності до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а обставини та докази, на які посилається відповідач, як на  підстави  своїх заперечень, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються фактичними обставинами справи.

Таким чином з огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 12, 204, 257,261,509, 526, 525,549, 599,610,625 ЦК України, суд дійшов висновку щодо порушення з боку СФГ „Тілець” умов договору від 25.12.2001р. та наявності правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства „Тілець” /67200, Одеська область, Іванівський район, с.м.т. Іванівка, вул. Шевченко, 4а, р/р260082374, МФО 328351 в ООФ АППБ „Аваль”, код 22503931/ на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств /65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83. р/р31236460600008, банк УДК у Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 23213460/ 25 000грн. 00 коп. /двадцять п'ять грн. грн. 00 коп./ - заборгованості; 2354 грн. 78 коп. /дві тисячі триста п'ятдесят чотири грн. 78 коп./ - пені; 7155 грн. 00 коп. /сім тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 00 коп./ - інфляційних витрат; 1925 грн. 00 коп. /одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп./ - 3% річних 364грн. 48 коп. /триста шістдесят чотири грн. 48 коп./ - державного мита; 118 грн. 00коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Рішення підписано  05.10.2006 р.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.