Постанова

від 07.11.2006 по справі 17/175-06-6685

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/175-06-6685

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" листопада 2006 р. Справа № 17/175-06-6685

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого судді: Петрова М.С.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідик Г.В., довір. 53-4/376 від 20.09.06 р.

                         Зуб О.Ю., довір. №53-4/378 від 20.09.06 р.                         

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв

розглянувши апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства „Тілець”

на рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2006р.

по справі №17/175-06-6685

за позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського обласного відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств  (далі-по тексту Фонд)

до Селянського (фермерського) господарства „Тілець” (далі по тексту СФГ „Тілець”)

про стягнення 36 434,78грн.

                                              В С Т А Н О В И Л А:

05.07.06р. Фонд звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до СФГ „Тілець” про стягнення з останнього 25000 грн. основного боргу, який утворився в результаті неповернення відповідачем наданої йому зворотної фінансової допомоги за договором № 39 від 25.12.01р.

Крім того, у зв'язку із несвоєчасним поверненням основного боргу Фонд також просив стягнути у відповідача пеню у сумі 2 354,78 грн. за період з 20.12.05р. по 20.06.06р.; збитки від інфляції у сумі 7155 грн., 3% річних у сумі 1925 грн. за період з 01.08.03р. по 19.06.06р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.06р. (суддя Зуєва Л.Є.) позов Фонду задоволено, з відповідача стягнуто 25000 грн. –основного боргу, 2 354,78 грн. –пені, 7 155 грн. –збитків від інфляції, 1925 грн. -3% річних, а також судові витрати з огляду на те, що позивач довів належними доказами наявність боргу відповідача та прострочення його сплати.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області СФГ „Тілець” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції з тих підстав, що позивач прострочив строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

При цьому скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд при вирішенні даного спору по суті неправомірно застосував до спірних відносин вимоги ЦК України, замість ЦК УРСР (1963р.), оскільки позивач 17.03.03р. розірвав договір № 39 від 25.12.02р., а відповідно із цим припинилися права і обов'язки сторін.

На думку скаржника з моменту розірвання договору у позивача виникло право на стягнення збитків, але на час звернення Фонду із вимогами про стягнення збитків строк позовної давності сплинув, тому місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позов.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Скаржник в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, тобто не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

25.12.01р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 39 про надання фінансової допомоги фермерському господарству на зворотній основі.

Строк дії даного договору відповідно із п.4.6 сторонами встановлено з моменту його підписання і до його повного виконання.

Згідно із п.1.1 договору Фонд зобов'язався надати СФГ „Тілець” фінансову допомогу у розмірі 40 000 грн., а останнє відповідно із п.1.3 договору зобов'язалося повернути отриману фінансову допомогу у наступні строки:

-          до 01.12.02р. –5000грн;

-             до 01.08.03р. –5000грн;

-             до 01.12.03р. –20000грн.

Умовами п.3.1 договору передбачено, що СФГ „Тілець” у випадку несвоєчасного повернення фінансової допомоги оплачує фонду пеню у розмірі 0,5 % за кожен день від неповернутої суми, а також збитки від інфляції.

Вищезазначений договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався та не розірвано, тому по теперішній час він є чинним.

На виконання умов вищезазначеного договору Фонд 2.12.01р. платіжним дорученням № 285 перерахував відповідачу 30 000 грн., з яких відповідач 23.12.02р. повернув 5000грн.

24.04.03р. Фонд листом за № 108 направив відповідачу виписку з рішення конкурсної комісії Одеського відділення від 17.03.03р. про те, що подальше фінансування СФГ „Тілець” припиняється, у зв'язку із порушенням останнім умов п.2.1 договору № 39 щодо укладення нотаріально посвідченого договору застави майна.

Із змісту вказаного листа та виписки з рішення конкурсної комісії позивача не вбачається, що останній вимагає розірвання договору №39 і припинення його дії, тому судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо припинення дії вказаного договору з 17.03.03 р. Про це свідчить і лист відповідача від 26.01.04 р. про відстрочення оплати боргу до 01.10.04р., посилаючись на форс-мажорні обставини - загибель сільськогосподарських культур у 2003р. у зв'язку з погодними умовами.

Фонд на відстрочення сплати боргу відповідача у сумі 25000 грн. не погоджувався і відповідні зміни до договору №39 від 25.12.01 р. сторонами не вносилися.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно у відповідності із ст.526 ЦК України стягнув із відповідача основний борг у сумі 25000 грн., при цьому правильно застосував до спірних правовідносин положення ЦК України, а не ЦК УРСР (1963 р.), оскільки права і обов'язки сторін за договором №39 від 25.12.01 р., яки виникли до набрання чинності ЦК України, продовжують існувати після набрання ним чинності.

Судова колегія також вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку і щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 7155 грн. та 3% річних у сумі 1925 грн., оскільки відповідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстав, передбачених ст.617 ЦК України для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання в наявних матеріалах не вбачається, оскільки відсутність грошових коштів у відповідача у зв'язку із неврожаєм у 2003 р., відповідно із ч.2 п.1 ст.617 ЦК України не вважається наслідком випадку або непереборної сили.

Доводи СФГ „Тілець” щодо спливу строку позовної давності по вимогам про стягнення основного боргу, збитків від інфляції та 3% річних є безпідставними, так як строк сплати залишку боргу у сумі 5000 грн. спливав 31.07.03 р., а 20000 грн. –30.11.03 р., тобто право на позов щодо вказаних позовних вимог у позивача виникло відповідно з 1.08.03 р. та 1.12.03 р., тому позивач подавши позов до господарського суду 5.07.06 р. не прострочив, встановленого ст.257 ЦК України загального 3-річного строку позовної давності.

В той же час вимоги позивача про стягнення з СФГ „Тілець” пені у сумі 2354,78 грн. за період з 19.12.05 р. по 19.06.06 р. заявлені із простроченням встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України річного строку, так як з врахуванням строків сплати основного боргу строк позовної давності щодо стягнення пені спливав відповідно 1.08.04 р. та 01.12.04 р., а позов заявлено 5.07.06 р.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 2.10.06 р. відповідно із п.4 ч.1 ст.104 ГПК України в частині стягнення з відповідача 2354,78 грн. пені підлягає скасуванню, апеляційна скарга частковому задоволенню.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101;103;105 ГПК України, колегія суддів -           

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу СФГ „Тілець” задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 02.10.06 р. скасувати в частині стягнення з відповідача 2354грн.78 коп. пені, 23грн.68коп. держмита, 07грн.67 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Стягнути з Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського обласного відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, вул. Канатна, 83, р/р 31236460600008, банк УДК в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 23213460, отримувач УДК в Одеській Області ) на користь СФГ „Тілець” (67200, Одеська обл., Іванівський район, смт. Іванівка, вул. Шевченко, 4а, р/р 260082374 в ООФ АППБ „Аваль”, МФО - 328351) 11 грн., 84 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою та в порядку ст.122 ГПК України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

      Головуючий суддя                                                            Петров М.С.

     Суддя                                                                                    Колоколов С.І.  

        Суддя                                                                                    Разюк Г.П.