Рішення

від 14.07.2011 по справі 5015/3284/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/3284/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11                                                                                           Справа№ 5015/3284/11

за позовом приватне підприємство «Вод-сервіс»

до відповідача публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд»

про стягнення заборгованості

ціна позову 147669,64грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача  - не з'явився;

від відповідача –не з'явився

Суть спору:

          Приватне підприємство «Вод-сервіс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»про стягнення заборгованості; ціна позову 147669,64грн.

          Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3284/11 від 16.06.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому на 15год. 30хв. 04.07.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 04.07.2011р.

          В ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровано Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

          Заяв про відвід судді не надійшло.

          Представники Сторін в судові засідання не з'явились, про причини неявок суду не повідомили.

          Проте, 01.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 04.07.2011р. розгляд справи відкладено.

          Також, 04.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Закарпатської області справи №5008/821/2011 з причин та підстав, зазначених у клопотанні. Судом відкладено розгляд клопотання з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 04.07.2011р.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України,  надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.   

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо розгляду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Закарпатської області справи №5008/821/2011.

Підставою позовних вимог у справі №5015/3284/11 є зобов'язання за укладеним між Сторонами Договором підряду №76/09 від 03.05.2009р.

Як зазначено вище в описовій частині рішення, господарським судом Львівської області провадження у справі №5015/3284/11 порушено відповідно до ухвали від 16.06.2011р.

Відповідно до ухвали господасрького суду Закарпатської області від 29.06.2011р. у справі №5008/821/2011, порушено провадження за позовом публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»до приватного підприємства «Вод-сервіс»про визнання недійсним договору підряду №76/09 від 03.05.2009р.

З наведенного вбачається, що порушення провадження у справі №5015/3284/11 (16.06.2011р.) передувало порушенню провадження у справі №5008/821/11 (29.06.2011р.).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Проте, відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у пенвній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням приписів наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому грунтуються позовні вимоги та, у випадку якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним.

Враховуючи вищенаведене, в господарського суду Львівської області є можливість розглянути справу №5015/3284/11 до вирішення справи №5008/821/2011.

Водночас, у клопотанні про зупинення провадження у справі та в ухвалі господарського суду Закарпатської області від 29.06.2011р. у справі №5008/821/2011 не зазначено, з яких саме підстав публічне акціонерне товариство Фірма «Нафтогазбуд»просить визнати недійсним договір підряду №76/09 від 03.05.2009р. Незважаючи на вимоги ухвали господарського суду Льввіської області по справі №5015/3284/11 від 04.07.2011р., Відповідачем не надано суду копії позовної заяви, по якій порушено провадження у справі №5008/821/2011.

Враховуючи вищенаведене, Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів того, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду справи №5008/821/2011 перешкоджає розгляду справи №5015/3284/11.

Враховуючи вищенаведене, в суда відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі №5015/3284/11 до розгляду іншої справи.      

Щодо стягнення 118801грн. основного боргу.

03.05.2009р. між Позивачем (Підрядник) та відповідачем (Замовник) укладено договір №76/09 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами у відповідності до умов данного Договору якісно виконати роботи, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно п.2.1 та назви Договору, характером робіт, що виконуються Підрядчиком, є будівельно-монтажні роботи, ерегоукріплення, протиерозійні міроприємства; Договір укладено по об'єкту «Нафтопровід «Броди-Держкордон». Капітальний ремонт нафтопроводу із заміною труби DN 500 на ділянці км180-км195».

Відповідно до п.3.1 Договору, загальна вартість робіт формується на основі орієнтовної Договірної ціни, що становить 846000грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п.п.3.2, 3.3 Договору передбачено сплату авансу у розмірі 30% від Договірної ціни та остаточний розрахунок проводиться після підписання Сторонами актів виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3), по фактично виконаних роботах шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, згідно ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази існування обставин, передбачених п.п.1-3, 5-6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається зі змісту Договору та його суті, укладений між Сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з Договору, Сторони погодили предмет, ціну Договору, та визначили які саме роботи проводяться за Договором та їх характер, а також визначили взаємні зобов'язання за Договором.

З врахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що Сторонами досягнуто всіх істотних умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009р. та довідки про вартість виконання підрядних робіт та витрат за травень 2009р., підписаних та скріплених відбитками печаток Сторін, Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято роботи згідно Договору (види та характер) на загальну суму 424461грн., що відповідає, в тому числі термінам виконання робіт, зазначеним у п.4.1 Договору (початок –03.05.2009р., закінчення –31.08.2009р.)).

Відповідно до доводів позовної заяви, Відповідачем проведено неповний розрахунок за Договором, внаслідок чого залишок боргу становить 118801грн.

Наведене підтверджується також підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін актом звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, борг Відповідача перед Позивачем становить 118801грн.

Позивачем 08.02.2011р. скеровано Відповідачу претензію з вимогою сплатити борг, підтвердженням чого є поштова квитанція з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №7072 від 08.02.2011р.

Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповідачем відповіді на зазначену претензію чи здійснення повної або часткової сплати боргу в розмірі 118801грн.

У  відповідності  з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України  та статті 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,   на   які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів  застосовуються   відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись  належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів  цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.  

Якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України); згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 118801грн., здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 118801грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 21740,58грн. інфляційних нарахувань та 7128,06грн. 3% річних.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до яких, розмір інфляційних нарахувань становить 21740,58грн., 3% річних –7128,06грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань проведений з наступними вихідними даними: сума боргу –118801грн., період розрахунку –з червня 2009р. по квітень 2011р., та зведений індекс інфляції за відповідний період.

Розрахунок 3% річних Позивачем проведено з наступними вихідними даними: сума боргу – 118801грн., період розрахунку –з червня 2009р. по травень 2011р. При зазначені розміру відсотків Позивачем вказано як 3%, так і 6% річних, проте, зазначено, що визначено суму 3% річних.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунків, суд зазначає, що розмір інфляційного збільшення за вказаний Позивачем період становить 3690,95грн., а 3% річних –1082,33грн., проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Перевіривши правильність розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що такі проведено невірно.

Так, датою початку нарахувань зазначено червень (01.06.) 2009р.

Проте, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк В укладеному між Сторонами Договорі не зазначено строк оплати Замовником виконаних Підрядником (окрім 30% авансу) робіт.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Проте, згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, Позивачем 08.02.2011р. скеровано Відповідачу претензію з вимогою сплатити борг, підтвердженням чого є поштова квитанція з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №7072 від 08.02.2011р.

Відповідно до наведених в матеріалах справи адрес Сторін, Сторони знаходяться в різних областях, при чому Позивач знаходиться у населеному пункті району області, а Відповідач –в обласному центрі. Також, при надсиланні претензії Позивач надсилав просту (не рекомендовану) кореспонденцію Відповідачу.

Згідно п.п.4.1-4.1.4 «Нормативів і нормативних строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. N1149, встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 4.1.1 місцевої - Д+2; 4.1.2 у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь та Севастополь) - Д+3; 4.1.3 між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4; 4.1.4 між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

З врахуванням вищенаведеного, першим днем прострочення Відповідачем виконання зобов'язань за Договором в частині оплати є 21.02.2011р. (08.02.2011р. надіслано претензію, - 12.08.2011р. останній день отримання, +7 днів (згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України), - з 13.02.2011р. по 19.02.2011р., а 20.02.2011р. є неділя, відповідно, не банківський день).

Враховуючи вищенаведене, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних та інфляційні нарахування за період по квітень 2011р. (інфляційні нарахувань) та по травень 2011р. (3% річних), розраховані з 21.02.2011р.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за період по травень 2011р. підлягають до задоволення в розмірі 976,45грн., в частині стягнення 6151,61грн. 3% річних слід відмовити; в частині стягнення інфляційних нарахувань за період по квітень 2011р., - в розмірі 3513,11грн., в частині стягнення 18227,47грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.   

Відповідно  до  вимог  ст.  4.-7  Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної  істини,  тобто  відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України,  згідно  з  якою господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

14.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.07.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.  У позові відмовити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) на користь приватного підприємства «Вод-сервіс»(89423, Закарпатська обл., Ужгородський р.-н, с.Минай, вул.Тупікова, 3, ідетифікаційний код 33577996) 118801грн. боргу, 976,45грн. 3% річних, 3513,11грн. інфляційних нарахувань, 1232,91грн. державного мита, 195,88грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                              Фартушок Т.Б.