Постанова

від 06.04.2011 по справі 39/7-54/71

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011                                                                                           № 39/7-54/71

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:            Коршун Н.М.

          Михальської  Ю.Б.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за дов.), ОСОБА_2 (за дов.)

від відповідача: ОСОБА_3 (за дов.), ОСОБА_4 (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Хорс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2010

у справі № 39/7-54/71 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Компанії «Аеротурбайн, Інк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Хорс»

про стягнення 703 743,43 доларів США

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року Компанія «Аеротурбайн, Інк» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпаня Хорс» про стягнення 703 743,43 доларів США, з яких 383 558 дол. США заборгованості по базовій та додатковій орендній платі, 172 571,34 дол. США нарахованих штрафів у зв'язку з несвоєчасною оплатою рахунків, 138 012,09 дол. США витрат, понесених у зв'язку з поверненням двигуна та закупівлі частин, що неповернуті відповідачем, та 9 602 дол. США оплати юридичних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог підписаного між позивачем та відповідачем договору оренди авіаційного двигуна від 05.01.2006 позивач передав відповідачу авіаційний двигун по акту, проте, відповідач, в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті орендних платежів не виконав в повному обсязі, а також не здійснив компенсацію витрат позивача, здійснених у зв’язку з відновленням втрачених відповідачем частин авіаційного двигуна. Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача призвела до необхідності одержання позивачем юридичних послуг, пов’язаних із веденням переговорів з відповідачем щодо врегулювання заборгованості та підготовкою до участі та участі в судовому процесі через неможливість досягти мирного врегулювання, наданих ТОВ «Юридична фірма «Юрзовнішсервіс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 у справі № 39/7, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 383 558,00 дол. США заборгованості по базовій та додатковій орендній платі, 162 057,75 дол. США пені, 9 602,00 дол. США збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, 3 043,78 дол. США держмита та 93,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 у справі № 39/7 залишені без змін.

Постановою Верхового Суду України від 13.04.2010 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009, справа № 39/7 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування рішень попередніх судів, Верховним Судом України зазначено те, що апеляційна скарга підписана не уповноваженою на те особою, у зв’язку з чим повинна була бути повернута на підставі пункту 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відповідала статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 справу прийнято провадження та присвоєно їй № 39/7-54/71.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 у справі № 39/7-54/71 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Хорс» на користь Компанії Аеротурбайн, Інк (AEROTURBINE, INC)            383 558,00 доларів США заборгованості по базовій та додатковій орендній платі, 162 057,75 доларів США пені, 9 602,00 доларів США витрат, пов’язаних з оплатою юридичних послуг,    3 043,78 доларів США держмита та 93,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено повністю

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду, з посиланням на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для скасування рішення у справі №39/7 Верховним Судом України визначено те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, і повинна була бути повернута на підставі пункту 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відповідала вимогам статті 54 цього Кодексу. Проте, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, жодним чином не звернув уваги на дані посилання Верховного Суду України.

Сторони не скористались наданими їм правом на участь своїх представників у судовому засіданні 06.04.2011, при цьому обидві сторони повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача – ОСОБА_4 – на розписці про відкладення розгляду справи та повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу за №№ 27937860 та 27937894.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що представники позивача та відповідача приймали участь у попередніх судових засіданнях (31.01.2011, 23.02.2011, 09.03.2011 та 30.03.2011), надавали пояснення по суті позовних вимог та апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

05.01.2006 між Компанією «Аеротурбайн» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (орендар) було укладено Договір оренди авіаційного двигуна (далі – Договір), відповідно до якого орендодавець (позивач) взяв на себе обов’язок надати в оренду реактивний авіаційний двигун виробництва Пратт енд Вітні (Pratt&Witney), модель JT8D-219, серійний № 728047, платформа двигуна  № 204, а орендар (відповідач) – прийняти в оренду двигун та оплачувати орендні платежі у відповідності до умов договору.

Згідно п. 2.1. ст. 2 зазначеного договору, договір починає діяти з дня, коли двигун буде готовий до постачання (дата доставки) орендодавцем орендарю на умовах F.O.B. Маямі, Флорида, за місцем знаходження орендодавця (місце доставки), що посвідчується орендарем шляхом підписання акту прийому авіаційного двигуна та відповідно до строків та умов для зворотної доставки, про які домовлено в договорі, які триватимуть мінімум 365 днів (строк оренди). В п. 2.1. ст. 2 також зазначалося, що за умови, якщо орендар не порушить жодного із своїх обов’язків по договору, та не менше, ніж за 10 днів до закінчення строку договору оренди, сторони можуть за взаємною згодою продовжити строк договору оренди на додатковий термін шляхом внесення змін у письмовій формі.

14.03.2007 між сторонами були підписані зміни до договору оренди авіаційного двигуна № 1, відповідно до п. 2 яких строк договору оренди був змінений та продовжений до тих пір, доки двигун буде демонтовано з крила відповідно до спливу строку нормальної придатності частин із обмеженим строком використання, якщо не зупинений раніше за ініціативою однієї із сторін шляхом письмового повідомлення іншій стороні мінімум за 20 днів шляхом письмового повідомлення, до іншої сторони, яка не ініціювала дострокового припинення строку дії договору.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Договору орендодавець надає орендареві двигун разом із платформою для транспортування з амортизаційною підвіскою на умовах FOB Маямі, Флорида в місці розташування орендодавця шляхом доставляння двигуна транспортній організації загального користування для доставки орендареві за межі штату Флорида (доставка) та орендар повідомить про отримання та прийняття двигуна шляхом видання акту прийому.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач передав двигун відповідачеві на умовах F.O.B Маямі, Флорида, про що відповідачем відповідно до умов пункту 5.1. статті 5 Договору 19.01.2006 був виданий позивачеві акт прийому авіаційного двигуна.

Пунктом 3.1. статті 3 договору було встановлено, що впродовж строку дії договору орендар буде сплачувати орендодавцю платежі, а саме:

(а) суму у розмірі 1200,00 доларів США в день (базова орендна плата), що сплачується перед доставкою двигуна за перші 30 днів за договором оренди та передплатою за кожен наступний місяць оренди в подальшому. Місяць оренди визначається як 30 послідовних днів, починаючи від дня, коли двигун є доступним для доставки орендареві орендодавцем та періодично повторюється кожні 30 днів надалі; та

(б) суму у розмірі 125,00 доларів США за годину польоту та суму у розмірі 50,00 доларів США за цикл двигуна за годину з цикловим відношенням не менше ніж 2:1 та за умови мінімального використання у 200 льотних годин на календарний місяць, незалежно від фактичного часу польоту (додаткові орендні платежі). Додаткові орендні платежі повинні сплачуватися впродовж 5 днів після закінчення кожного календарного місяця передплатою за наступний місяць використання.

Пунктом 3 змін до договору оренди авіаційного двигуна № 1, підписаних між позивачем та відповідачем  14.03.2007, було визначено, що з 13.03.2007 базову орендну плату буде зменшено до 900,00 доларів США за день.

Відповідно до пункту 3.5. статті 5 Договору орендар повинен був повідомляти орендодавця впродовж 5 днів після закінчення календарного місяця факсимільним повідомленням щодо наступного:

(а) льотні години двигуна впродовж попереднього календарного місяця;

(б) цикли двигуна протягом попереднього календарного місяця.

Крім того, пунктом 3.2. статті 3 Договору було передбачено, що орендар сплатить орендодавцеві 2500,00 доларів США в якості платежу за трансакцію по факту виконання даної трансакції для покриття витрат, понесених орендодавцем у зв’язку із договором оренди та послугами щодо підготовки двигуна.

Пунктом 4.1. статті 4 Договору сторони також погодили, що орендар перед доставкою йому двигуна внесе на користь орендодавця суму у розмірі 132000,00 доларів США для гарантування повного виконання орендарем зобов’язань відповідно до договору (гарантійний платіж), вся чи будь-яка частина якого, відповідно до умов п. 4.2. ст. 4 договору, може бути використана, витрачена чи утримана в рахунок сум, належних до сплати орендарем орендодавцеві.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату базової орендної плати, додаткових орендних платежів, гарантійного платежу, платежу за трансакцію та витрат на доставку двигуна на загальну суму 1 882 640,00 доларів США, які були виставлені позивачем в період дії договору на оплату відповідачеві.

Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Договору, впродовж терміну оренди основні та додаткові орендні платежі можуть сплачуватися орендодавцю третьою стороною, іншою, ніж орендар, за умови, що: (і) орендар в будь-якому разі залишається основною зобов’язаною стороною перед орендодавцем щодо всіх зобов’язань щодо платежів згідно договору оренди; та (іі) внесення платежів такою третьою стороною орендодавцеві не повинно суперечити законодавству та підзаконним актам США.

В матеріалах справи наявні наступні платіжні доручення, що підтверджують факт перерахування в період дії договору від 05.01.2006 третіми особами замість відповідача платежів на загальну суму 1 344 182,00 доларів США на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено, що протягом дії договору позивач надав відповідачеві можливість не сплачувати платежі на загальну суму 22 900,00 доларів США, що підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- кредитним авізо № 19007 від 22.12.2006 на оплату додаткових орендних платежів за 56 циклів двигуна у розмірі 50,00 доларів США на суму -2800,00 доларів США (І том справи  стор. 181);

- рахунком № I100684 від 11.05.2007 на надання кредиту по сплаті базової орендної плати по рахунку № 19877 від 15.02.2007 на суму -2100,00 доларів США (І том справи  стор. 187);

- рахунком № I100685 від 11.05.2007 на надання кредиту по сплаті базової орендної плати по рахунку № 20355 від 15.03.2007 на суму -9000,00 доларів США (І том справи  стор. 190);

- кредитним авізо № 08RC000424 від 20.06.2008р. на оплату орендної плати по рахунку № 08RD000201 від 14.03.2008 на суму - 9000,00 доларів США (І том справи  стор.  214).

Пунктом 4.2. статті 4 Договору передбачено, що у випадку, якщо орендар не сплатить будь-яку суму, належну до сплати відповідно до договору, чи не виконає будь-які інші умови договору, що становлять невиконання умов договору, орендодавець може використати, витратити чи утримати всю чи будь-яку частину суми гарантійного платежу в часткових платежах в рахунок сум, належних до сплати орендарем орендодавцеві, чи щоб відшкодувати орендодавцеві будь-які суми, які він може передбачити (авансувати), як результат невиконання зобов’язань орендарем. Вказаним п. 4.2. також передбачено, що якщо орендодавець використовує чи застосовує всю суму гарантійного платежу чи його частину, таке використання не повинно розглядатися як засіб виправлення будь-якого невиконання зобов’язання і орендар зобов’язаний впродовж 10 днів з моменту направлення йому письмової вимоги надати орендодавцеві на зберігання кошти у сумі, необхідній для досягнення суми початково внесеного гарантійного платежу. Гарантійний платіж повинен бути повернутий орендарю після сплати ним усіх сум, належних до сплати відповідно до договору, та повернення двигуна.

08.07.2008 позивачем була утримана вся сума гарантійного платежу у розмірі 132000,00 доларів США, передбаченому п. 4.1. договору, в рахунок сум, належних до сплати відповідачем, що підтверджується кредитним авізо № 08АС000033 від 18.07.2008, наявним в матеріалах справи (І том справи стор. 218), оскільки, за твердженням позивача, що не спростовується відповідачем, починаючи з 28.11.2007 надані позивачем рахунки не сплачувалися відповідачем.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено на оплату відповідачеві рахунки на загальну суму 1 882 640,00 доларів США, які були частково оплачені третіми особами замість відповідача на суму 1 344 182,00 доларів США, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становила 538 458,00 доларів США.

З огляду на те, що позивачем була надана відповідачеві можливість не сплачувати платежі на загальну суму 22 900,00 доларів США та утримана вся сума гарантійного платежу у розмірі 132 000,00 доларів США в рахунок сум, належних до сплати відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд погоджується з твердженням позивача про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за оренду авіаційного двигуна на дату подачі позову становила  383 558,00 доларів США.

Відповідно до підпункту (а) пункту 10.1. статті 10 Договору невиконанням зобов’язання та суттєвим порушенням договору є, в тому числі, не внесення орендарем будь-якого платежу у спосіб, визначений договором, впродовж 10 днів після дати, в яку він підлягає оплаті.

Пунктом (іі) п. (с) п. 10.2. ст. 10 Договору було передбачено право орендодавця зажадати та обов’язок орендаря це виконати, щоб орендар негайно повернув двигун орендодавцеві без будь-яких претензій або прав орендаря, таким чином, на таких умовах і у відповідності з положеннями ст. 5 договору щодо повернення двигуна, так, ніби двигун був повернутий наприкінці строку оренди, та зазначено, що орендар відповідає за всі видатки, пов’язані з поверненням двигуна в стан, передбачений ст. 5 договору, якби двигун був повернутий наприкінці строку оренди.

Положеннями статті 5 Договору передбачено, що після припинення договору орендар за його власний рахунок повертає двигун та платформу для його транспортування шляхом зворотної доставки орендодавцеві на умовах F.O.B в розташування орендодавця в Маямі, Флорида, якщо інше місце не визначено за взаємною згодою сторін (пункт 5.2.).

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою дострокового повернення двигуна, натомість наявні докази передачі 13.03.2008 двигуна транспортній організації Lufthansa Cargo для доставки позивачеві, що підтверджується наступними документами, наявними у матеріалах справи:

- декларація вантажовідправника про небезпечний вантаж (авіанакладна № 020-8276-6585 від 13.03.2008), відповідно до якої в якості вантажовідправника зазначена компанія Asian Aerospace Services LTD, в якості аеропорту відправлення –Бангкок, Таїланд, в якості вантажоодержувача –компанія Aeroturbine, Inc, в якості аеропорту призначення –Майамі, Флорида, США (І том справи  стор.);

- декларація вантажовідправника про авіадвигун (авіанакладна № 020-8276-6585 від 13.03.2008), відповідно до якої в якості вантажовідправника зазначена компанія Asian Aerospace Services LTD, в якості аеропорту відправлення –Бангкок, Таїланд, в якості вантажоодержувача –компанія Aeroturbine, Inc, в якості аеропорту призначення –Майамі, Флорида, США, в якості назви двигуна –авіадвигун типу McDonald Douglas (MD82), інвентарний номер JT8D-219 (І том справи  стор.).

В якості доказу здійснення оплати за доставку двигуна позивачеві на умовах F.O.B., позивачем наданий рахунок-фактура № BN-080204 від 11.13.2008 на суму 1 000 000,00 доларів США, відповідно до якого в якості вантажовідправника зазначена компанія Asian Aerospace Services LTD, в якості аеропорту відправлення - Бангкок, Таїланд, в якості вантажоодержувача –компанія Aeroturbine, Inc, в якості аеропорту призначення - Майамі, Флорида, США, в якості опису послуг - перевезення цивільного реактивного двигуна (майно Хорс Еїр), інвентарний номер JT8D-219, серійний номер 728047, товарний код: 84 11 12 13 00, повернення двигуна для ремонту (І том справи  стор. 73).

В матеріалах справи також наявні докази здійснення доставки двигуна на територію США 26.03.2008, що підтверджується митною декларацією, виданою митною службою США, та докази проведення розмитнення двигуна 03.04.2008, що підтверджується бездокументарною формою, виданою департаментом внутрішньої безпеки митного та транскордонного захисту США.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується, що повернення двигуна було здійснено позивачеві 03.04.2008.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом (с) п. 14.2. статті 14 Договору встановлено право орендодавця подавати позов щодо договору оренди у будь-якому суді держави орендаря чи у випадку передання володіння - у будь-якій державі, де двигун розташований чи більше, ніж в одній країні водночас.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Пунктом (а) п. 14.2. статті 14 Договору було встановлено, що договір оренди регулюється та тлумачиться відповідно до матеріального права Англії безвідносно до вибору або конфлікту законодавчих норм.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 вказаного закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

На час слухання справи господарський суд вірно керувався вимогами статті 4 Господарського процесуального кодексу України щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні спору за участю іноземного підприємства. У зв’язку з чим, при вирішенні даного спору засовується матеріальне право Англії.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Згідно частиною 3 статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

В матеріалах справи наявні експертний висновок щодо змісту права Англії, наданий Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та юридичний висновок щодо змісту права Англії, виданий солісітором англійської юридичної фірми Law».

Відповідно до вищевказаних висновків встановлено, що Англія - країна загального права та належить до англосаксонської системи права. Джерелами права в Англії є закони (статути), прецеденти та звичаї. Принципи загального права в Англії засновані на історичних прецедентах. Цивільне право в Англії не кодифіковане, а так зване «писане», «статутне»право, коли закони та підзаконні акти відходять на другий план у порівнянні до прецедентного права. Не існує писаного права щодо зобов’язань сторін виконувати договір, так само як і спеціального писаного закону, який передбачав би право сторони вимагати відшкодування збитків.     

Позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості по базовій та додатковій орендній платі в розмірі 383 558,00 доларів США.

За загальним правилом права Англії сторона договору повинна виконувати саме ті обов’язки, які вона на себе прийняла згідно договору (доктрина виконання всіх суттєвих умов договору; Закон про продаж товарів 1979р.).

Основоположним принципом загального договірного права є те, що сторони вільні обирати для себе, які головні обов’язки вони приймуть (справи Photo production Ltd. v. Securicor Transport Ltd. A.C. (1980), Eurico SpA v. Philipp Brothers (1987)).

Відношення суду щодо обов’язковості положень контракту або договору для сторін підтверджується прецедентами, зокрема, рішеннями по справах Parker v. South Eastern Ry (1877) 2 C.P.D. 416, 421; Howatson v. Webb (1908) 1 Ch.l.; Lange v. Graucob Ltd. (1934) 2 K.B. 394; McCutcheon v. David MacBrayne Ltd. (1964) 1 W.L.R. 125, 132-134.

Пунктом 3.3. ст. 3 Договору встановлено, що сплата базової та додаткової орендної плати повинна здійснюватися згідно до відповідних дат, визначених договором.

Порядок та строки оплати базової орендної плати та додаткових орендних платежів встановлений сторонами в п.п. (а), (б) п. 3.1. ст. 3 договору.

Для вирішення питання виконання сторонами суттєвих умов договору суд повинен шляхом тлумачення встановити відповідність реального виконання умовам договору (справи Dixon v. Holdroyd (1857) 7 E. & B. 903; Parry v. Great Ship Co Ltd (1864) 4 B. & S. 556; Edmundson v. Longton Corp. (1902) 19 T.L.R. 15).

Кожен контракт повинен тлумачитися відповідно до його предмету та всіх його положень (справи Richards v. Bluck (1848) 6 C.B. 437, 441; Reid v. Fairbanks (1853) 13 C.B. 692, 730).

Весь контракт повинен розглядатися під кутом розуміння намірів сторін (справи Abu Dhabi National Tanker Co. v. Product Star Shipping Ltd (1982) 1 LloydRep. 468, 478; Cementation Piling and Foundations Ltd v. Aegon Insurance Co. Ltd).

Матеріалами справи підтверджується, що на момент розгляду справи відповідачем не були оплачені в повному обсязі наступні рахунки, виставлені позивачем на оплату базової орендної плати та додаткових орендних платежів:

- рахунок № 07MD001007 від 06.11.2007 на суму 26900,00 доларів США - був оплачений відповідачем частково та по оплаті якого має місце заборгованість у розмірі 20821,75 доларів США;

- рахунок № 07RD001360 від 15.11.2007 на суму 27000,00 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 07MD001071 від 07.12.2007 на суму 34877,50 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 07RD001429 від 17.12.2007 на суму 27000,00 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 08MD000009 від 10.01.2008 на суму 42125,00 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 08RD000049 від 14.01.2008р. на суму 27000,00 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 08MD000077 від 15.02.2008р. на суму 48325,00 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 08RD000121 від 15.02.2008р. на суму 27000,00 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 08RD000201 від 14.03.2008 на суму 27000,00 доларів США - був оплачений відповідачем частково та по оплаті якого має місце заборгованість у розмірі 18000,00 доларів США;

- рахунок № 08MD000125 від 17.03.2008 на суму 56403,75 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 08MD000171 від 15.04.2008 на суму 25000,00 доларів США - не був оплачений відповідачем;

- рахунок № 08MD000230 від 22.05.2008 на суму 30000,00 доларів США - не був оплачений відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по базовій та додатковій орендній платі в розмірі 383558,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також пред‘явлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми витрат, понесених позивачем у зв’язку з поверненням двигуна та закупівлею частин, що не були повернуті відповідачем, у розмірі 138012,09 доларів США.

Положеннями статті 5 Договору було передбачено, що двигун повертається орендодавцеві в чистому стані згідно технічних нормативів в авіації із всіма встановленими атрибутами та належностями, приладами, частинами та іншими одиницями устаткування, встановленими на двигуні на час укладення договору чи разом із усіма змінами, здійсненими відповідно до умов договору. Під час повернення двигуна орендарем двигун повинен бути у гарному робочому стані та у стані, придатному для польотів, як це визначено оригінальними стандартами виробника придатних для експлуатації двигунів, із поточними даними двигуна, без будь-яких обтяжень, прав на утримання майна чи інших прав третіх осіб (пункт 5.4.).

Згідно з пунктом 5.6. статті 5 Договору орендар є відповідальним за всі платежі для виправлення будь-яких неполадок, виявлених протягом ре-сертифікації двигуна, які роблять двигун неавіапридатним чи/та суперечать стандартам та специфікаціям виробника.

Пунктом 6.5. статті 6 Договору передбачено, що орендар відповідальний перед орендодавцем за будь-яку чи повну втрату чи пошкодження двигуна, яке стається у зв’язку із будь-чим від будь-якої причини чи причин включно, але не виключно, втрату експлуатаційної придатності до повернення та доставки двигуна орендодавцеві після закінчення чи дострокового припинення договору оренди.

Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури на загальну суму 535,58 доларів США (№104784 від 17.04.2008 на суму 200,00 доларів США; № 104785 від 17.04.2008 на суму 335,58 доларів США), виставлені позивачем на ім’я відповідача, подані позивачем в якості доказу понесення ним витрат у зв’язку з поверненням двигуна, зокрема, витрат з розмитнення двигуна та його доставки з аеропорту до місця розташування позивача, які позивач просить стягнути з відповідача.

Умовами договору, зокрема, пунктом 5.2. статті 2, було встановлено, що повернення двигуна після припинення дії договору здійснюється орендарем на умовах F.O.B в розташування орендодавця в Маямі, Флорида, якщо інше місце не за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ІНКОТЕРМС 2000 року, вказані правила поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу, тим не менш, домовленість сторін про застосування певного терміна ІНКОТЕРМС обов'язково має значення й для інших договорів.

Згідно ІНКОТЕРМС 2000 року, термін FOB (Free On Board) означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, і з цього моменту всі витрати та ризики втрати чи знищення товару повинен нести покупець.

Однак, даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін FCA (Free Carrier), який може бути застосований незалежно від виду транспорту та означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Згідно ІНКОТЕРМС 2000 року, при поставці як на умовах F.O.B, так і на умовах FCA продавець зобов’язаний нести всі витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару, а покупець зобов’язаний сплатити усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та його транзитному перевезенні через будь-яку країну.

За таких обставин є необґрунтованими твердження позивача про те, що витрати по розмитненню двигуна в країні позивача та його доставці з аеропорту до місця розташування позивача повинні бути покладені на відповідача.

В матеріалах справи наявні також рахунки-фактури № 105030 від 12.05.2008 на суму 124476,51 доларів США за оплату частин для швидкої заміни двигуна та № 104993 від 08.05.2008 на суму 13000,00 доларів США на оплату стенду для двигуна, на загальну суму 137 476,51 доларів США, виставлені позивачем на ім’я відповідача, що подані позивачем в якості доказу понесення ним витрат у зв’язку з придбанням частин для швидкої заміни та платформи (стенду) для транспортування, без яких був повернутий двигун відповідачем та за відсутністю яких подальша експлуатація двигуна була неможлива, які позивач просить стягнути з відповідача.

Нормами загального права є принцип, що у випадку, коли сторона зазнала збитків (витрат) внаслідок порушення договору, така сторона, наскільки це можливо зробити шляхом сплати коштів, повинна бути поставлена в таке ж становище, якби договір був виконаний належним чином (справа Robinson v. Harman (1848) I Exch 850).

Мета стягнення збитків - відшкодувати потерпілій стороні збитки, заподіяні невиконанням відповідачем своїх обов’язків за договором (справа Surrey Country Council v. Bredero Homes (1993) 3 All ER 705).

Має існувати чіткий причинний зв’язок між порушенням договору й заявленими збитками і порушення повинно бути головною або істотною причиною збитку (справи Galoo Ltd v. Bright Grahame Murray (1995) 1 All ER 16; Beco Ltd v. Alfa Laval Co Ltd (1994) 4 All ER 464).

Конкретна сума збитків, що вимагаються позивачем, повинна чітко базуватися на фактах, на які посилається позивач (справи Hadley v. Baxendale (1854) 9 Exch. 341; President of India v. La Pintala Compania Navegacion SA (1985) A.C.

Позивач, який базує свої вимоги на конкретних розрахунках, повинен надати можливість відповідачеві пересвідчитися в правильності цих розрахунків (справa Perestrello e Companhia Limitada v. United Paint Co. Ltd (1969) 1 W.L.R. 570).

Позивачем належними засобами доказування не доведено, що ним понесені певні витрати у зв’язку із розмитненням та з доставкою двигуна з аеропорту до місця розташування позивача, а також здійсненням оплати частин для швидкої заміни та платформи на загальну суму 138 012,09 доларів США, оскільки надані в якості доказів понесення вказаних витрат рахунки-фактури, виставлені позивачем на ім’я відповідача, не свідчать про факт здійснення оплати позивачем, а отже не підтверджують витрат позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір визначених позивачем збитків ним належним чином не доведений.

Крім того, пунктом 3.3. статті 3 Договору встановлено, що будь-який рахунок (за змістом п. 3.3. це не стосується сплати базової та додаткової орендної плати), поданий орендодавцем орендареві згідно умов договору оренди, повинен сплачуватися впродовж 15 днів з моменту подання.

Позивачем належними засобами доказування також не доведений факт подання вказаних рахунків позивачем та отримання їх відповідачем, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані рахунки не були надані позивачем відповідачеві, а отже у відповідача в будь-якому випадку не настав термін виконання зобов’язання по їх оплаті.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача суми витрат, понесених позивачем у зв’язку з поверненням двигуна та закупівлею частин, що не були повернуті відповідачем, у розмірі 138 012,09 доларів США є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача суми нарахованих за несвоєчасну оплату рахунків штрафних санкцій в розмірі 172 571,34 доларів США, судова колегія зазначає наступне.

Винна сторона повинна заздалегідь бути ознайомленою з правовими наслідками порушення нею обов’язків за договором (справи Hadley v. Baxendale (1854) 9 Exch 341; Victoria Laundry (Widzor) Ltd v. Newman Industries Ltd (1949) 2 КВ 528).

Таким попередженням можна розглядати встановлення сторонами в договорі умов про нарахування пені у випадку неналежного виконання певного обов’язку за договором.

Пунктом 3.6. статті 3 Договору передбачено, що на всі прострочені платежі нараховується пеня у розмірі 18% на рік за період прострочення.

Пунктом 3.8. статті 3 Договору було встановлено, що у разі невиконання зобов’язань орендарем, будь-які платежі, внесені орендарем відповідно до договору оренди, як відносно орендних платежів, додаткових орендних платежів чи інших платежів, можуть зараховуватися орендодавцем до зобов’язань орендаря будь-яким чином чи способом, як орендодавець визначить за належне за його власним розсудом, незважаючи на будь-які інструкції, повноваження чи повідомлення, надані орендарем чи іншою особою відносно застосування даних платежів.

Пункт, що уточнює розмір відсотка, який застосовується у випадку простроченої оплати, розраховується як чиста попередня оцінка збитків (справа Dunlop Pneumatic Tyre Co v. New Garage and Motor (1915) АС 79).

Сторони мають свободу домовлятися між собою про те, які повинні бути наслідки порушення угоди та в основному суди не схильні розривати домовленості сторін, характеризуючи положення, щодо яких домовилися сторони (справа Philips Hong Kong Ltd v. Attorney General of Hong Kong (1993) 61 BRL 41).

Як зазначалося вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат, понесених позивачем у зв’язку з поверненням двигуна та закупівлею частин, що не були повернуті відповідачем, у розмірі 138 012,09 доларів США, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну оплату рахунків є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково в розмірі 162 057,75 доларів США (пеня за несвоєчасну оплату базової орендної плати та додаткових орендних платежів).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки, пов’язані з оплатою юридичних послуг, в розмірі 9602,00 доларів США.

Пунктом (а) п. 10.2. ст. 10 Договору визначено, що орендодавець має право за рахунок орендаря виконувати будь-які дії, які можуть знадобитися для відновлення статус-кво й для стягнення з орендаря всіх видатків у розумних межах, включаючи гонорари юристів за відповідну роботу, плюс відсотки по заборгованості, як зазначено в п. 3.6.

В матеріалах справи наявний узгоджений між позивачем та відповідачем лист від 05.05.2008 про найм Компанією Аеротурбайн, Інк Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юрзоввнішсервіс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Аналіт») для надання юридичних послуг, пов’язаних із участю в судовому процесі в українському суді за позовом Компанії Аеротурбайн, Інк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Хорс».

Наявний в матеріалах справи також і рахунок № 18-09 від 19.09.2008 на суму 9602,00 доларів США, наданий ТОВ «Юридична фірма «Юрзоввнішсервіс» Компанії Аеротурбайн, Інк на оплату наданих юридичних послуг за період з 05.05.2008 по 19.09.2008, а також докази здійснення оплати вказаних послуг, зокрема:

- платіжне доручення від 25.09.2008 про перерахування Компанією Аеротурбайн, Інк суми в розмірі 9602,00 доларів США на розрахунковий рахунок ТОВ «Юридична фірма «Юрзоввнішсервіс»;

- лист Київської міської філії  Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»від 22.04.2009 за № 10-16/149 про надходження 29.09.2008 на розрахунковий рахунок ТОВ «Юридична фірма «Юрзоввнішсервіс» № 26003010030472 коштів у сумі 9602,00 доларів США від нерезидента Aeroturbine Inc, CШA з призначенням платежу  18-09 RFB 20003197Aeroturb».

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з оплатою юридичних послуг, в розмірі 9602,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

З довіреності від 08.08.2008 вбачається, що компанія Аеротурбайн, Інк уповноважила Юридичну фірму «Юрзовнішсервіс» представляти свої інтереси та виконувати всі необхідні дії стосовно врегулювання спору з ТОВ «Авіакомпанія Хорс». В довіреності повіреним зазначена саме Юридична фірма «Юрзовнішсервіс». ОСОБА_2 зазначена в довіреності як особа, що є представником повіреного і повинна вести справу.

Відповідно до статті 13 закону України «Про міжнародне приватне право»документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Статтею 1 Гаазької Конвенції 1961 року, яка набрала чинності для України 22 грудня 2003 року, така легалізація скасована і єдиною формальною процедурою для посвідчення автентичності підпису є проставлення апостиля.

Як вбачається з тексту довіреності на англійській мові, апостиль було проставлено саме в Сполучених Штатах Америки. В перекладі, що міститься в матеріалах справи зазначено як Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, так і Сполучені Штати Америки. При цьому в перекладі чітко зазначено, що країною видачі апостиля є Сполучені Штати Америки. До того ж при зазначені осіб, що здійснювали встановлені дії, зазначено, що вони є посадовими особами Штату Флорида.

Перевірку правильності здійсненого перекладу здійснило спеціалізоване підприємство - Агентство перекладів «Логос». До письмових пояснень (вх. №06-20/8995, ІІІ том справи стор. 188-192), поданих позивачем до суду першої інстанції, додано висновок Агентства перекладів «Логос», в якому зазначається про помилковість посилання на Сполучене Королівство Великобританію та Північну Ірландію, а також зазначено, що в цілому переклад довіреності здійснено вірно.

Таким чином, довіреність від 08.08.2008, що видана компанією Аеротурбайн, Інк є належним чином легалізованою та такою, що повністю відповідає вимогам закону України «Про міжнародне приватне право», Гаазької Конвенції 1961 року про скасуванням вимог легалізації іноземних офіційних документів.

Отже, позовну заяву підписано повноважною особою на підставі довіреності від 08.08.2008, яка легалізована у встановленому порядку.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, судова колегія звертає увагу не те, що під час розгляду справи №39/7-54/70 в апеляційному провадженні, а саме, 16.02.2011 та 09.03.2011 через канцелярію суду від Компанії «Аеротурбайн, Інк» було подано заяви про відмову від позову.

Вказані заяви суд апеляційної інстанції не може прийняти до розгляду та задовольнити їх, з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, законодавець у статті 22 Господарського процесуального кодексу України чітко визначив подію, до настання якої позивач може реалізувати своє право на відмову від позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до прийняття рішення Господарським судом міста Києва, а саме до 16.11.2010 із заявою про відмову від позову не звертався.

Крім того, суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його прийняття, і як вказано вище, заяв про відмову від позову не надходило, отже, підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

Якщо сторони вирішили спір мирним шляхом, судова колегія вважає за необхідне роз’яснити сторонам, що вони мають право укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 по справі № 39/7-54/71 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Хорс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 по справі № 39/7-54/71 залишити без змін.

Матеріали справи № 39/7-54/71 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

Судді                                                                                          Коршун Н.М.

                                                                                          Михальська  Ю.Б.