Постанова

від 25.09.2006 по справі 15/292-06-7798а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/292-06-7798А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "25" вересня 2006 р.Справа  № 15/292-06-7798А

  14 год. 43 хв.                                                                               м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі

Судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                               М.Д. Стойковій

За участю представників           

        Від позивача –    Біляєва О.О.;

        Від відповідача –Тихонова Я.І.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Моцарт-Готель” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання частково недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Моцарт-Готель” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 17.07.2006 р. № 0030452302/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 151 141 грн., від 17.07.2006 р. № 0030442302/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 176316 грн., посилаючись на невідповідність зазначених повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2006 р. позовну заяву було залишено без руху.  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Моцарт-Готель” звернулось до господарського суду Одеської області з уточненим адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання частково недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0030452302/0 від 17.07.2006 р.  щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151 141 грн. в частині 150 729 грн. та №  0030442302/0 від 17.07.2006 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі  176 316 грн. в частині 174 256 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 серпня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/292-06-7798А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 серпня 2006 р. у справі №   15/292-06-7798А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 11 вересня 2006 р.

       Відповідач з позовом не згоден та вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, у зв'язку з чим  просить відмовити у задоволенні позовних вимог,  про  що  зазначено  у  запереченнях  та доповненнях до заперечень на позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 14.06.2006 р. по 07.07.2006 р. на підставі ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2006 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Моцарт–Готель” (код 31772392) з питань дотримання вимог податкового, валютного  та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р.

За результатами перевірки було складено акт про результати виїзної планової перевірки № 1927-23-02-31772392/206 від 17.07.2006 р., на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0030442302/0 від 17.07.2006 р. з податку на прибуток підприємств на суму 176316грн. (у т.ч. за основним платежем 128 257 грн., штрафні (фінансові) санкції 48 059грн.) та № 0030452302/0 від 17.07.2006 р. з податку на додану вартість на суму 151 141 грн. (у т.ч. за основним платежем 10 892 грн., штрафні (фінансові) санкції 50 249 грн.)

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р., а саме: у 4 кварталі 2005 р. позивачем завищені валові витрати на загальну суму 4 167,00 грн. Так, позивачем віднесено до складу валових витрат акт б/н надання інформаційно-консультативних послуг від жовтня 2005 р., який, на думку відповідача, не відповідає вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Проте, цей висновок відповідача не відповідає дійсності, виходячи з наступного.

П. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на  паперових  або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);     дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб,   відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;     особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наданих позивачем договору про надання юридичних та консультативних послуг від 26.10.2005 р., укладеного між позивачем і Приватною фірмою „Престиж”, та акту здачі-прийому виконаних робіт (послуг), зазначені договір та акт виконаних робіт містять реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Отже, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 4 167,00 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що підприємством неправомірно було віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами п.п. 5.4.4. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Так, відповідач вважає, що продукція з логотипом ТОВ „Моцарт-Готель” (ручки, щоденники, тощо), яка використовується позивачем для наповнення номерів готелю, не є рекламою відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України „Про рекламу” витрати на виготовлення візитних карток, на яких вказано логотип, найменування та адреса фірми, а також номера робочих телефонів, прізвище, ім'я та по батькові працівників, не являються витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності або рекламної діяльності, тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Проте, як встановлено судом, ручки (згідно проживаючих у номері), щоденники та інша продукція з логотипом ТОВ „Моцарт-Готель” використовувались позивачем для клієнтів з метою наповнення номерів готелю. Тобто, на думку суду, витрати на придбання зазначеної продукції, пов'язані з веденням господарською діяльністю позивача. Так, позивач придбавав вищевказану продукцію згідно господарських договорів.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”    суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням   виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  у  тому  числі  витрати  з придбання електричної енергії (включаючи   реактивну),   з   урахуванням   обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Таким чином, позивач мав право віднести витрати на придбання такої продукції як ручки, щоденники, візитки.    

Крім того, ТОВ „Моцарт-Готель” сертифікований з надання готельних послуг та має категорію чотирьохзіркового готелю. Так, для підтримання іміджу готелю вказаної категорії позивач брав участь на міжнародних туристичних виставках у м. Лондон та м. Берлін, на яких було розповсюджено рекламну продукцію, а саме: рекламні буклети та рекламні брошури.  

        Адже, ст. 1 Закону України „Про рекламу” визначає, що реклама це інформація про особу чи  товар,  розповсюджена  в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; особа це фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні; товар це будь-який предмет господарського обігу, в т.ч. продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.     

Згідно п.п. 5.3.1. п 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Відповідно до п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та  рекламних  заходів  стосовно товарів  (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку; витрати на  організацію прийомів,  презентацій   і   свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не  більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній  звітний (податковий) рік.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням особливості діяльності позивача, а саме: надання готельних послуг, суд вважає, що витрати, пов'язані з придбанням рекламних  буклетів і рекламних брошури, які були розповсюджені на міжнародних туристичних виставках, участь в яких приймав позивач, підлягають включенню до складу валових витрат.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання за платежами „податок на додану вартість” та „податок на прибуток приватних підприємств”.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Моцарт-Готель” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання частково недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

2.          ВИЗНАТИ частково недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0030452302/0 від 17.07.2006 р. щодо визначення  суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 150 729 грн., в решті частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

3.          ВИЗНАТИ частково недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0030442302/0 від 17.07.2006 р. щодо визначення  суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині 174 256 грн., в решті частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 10.10.2006 р.

                    Суддя                                                                                 Петров В.С.