Постанова

від 12.12.2006 по справі 15/292-06-7798а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/292-06-7798А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" грудня 2006 р. Справа № 15/292-06-7798А

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко М.В.          

суддів Таценко Н.Б., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Біляєва О.О.

від відповідача: Тіхонова Я.Г.   

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у Київському районі м. Одеси

на постанову господарського суду  Одеської області

від 25.09.2006 р.  

у справі  № 15/292-06-7798А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Моцарт-Готель”  

до ДПІ у Київському районі м. Одеси

про визнання частково недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

В с т а н о в и л а:

Постановою господарського суду від 25.09.2006 р. (суддя Петров В.С.) адміністративний позов ТОВ „Моцарт-Готель” (далі –ТОВ) до ДПІ у Київському районі м. Одеси (далі –ДПІ) про визнання частково недійсними та скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ від 17.07.2006 р. № 0030452302/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання ПДВ у частині 150729 грн. (з урахуванням штрафних фінансових санкцій), та № 0030442302/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у частині 174256 грн. (з урахуванням штрафних фінансових) санкцій задоволені повністю. При цьому, задовольняючи позов  суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі –ПДВ) та з податку на прибуток, оскільки з урахуванням особливостей діяльності позивача, а саме - надання готельних послуг, витрати, пов'язані з придбанням рекламних буклетів і рекламних брошур, які були розповсюджені на міжнародних туристичних виставках, участь в яких приймав позивач, підлягають включенні до складу валових витрат.     

Не погоджуючись з вказаною постановою суду ДПІ  звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.  При цьому, скаржник вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального (пп. 5.3.1, п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі –Закон „Про ПДВ”) від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до наступного.

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволенні з мотивів, викладених в описовій частині даної ухвали. При цьому, судова колегія вважає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови суду відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника, наведені останнім в його апеляційній скарзі з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, законодавець саме на скаржника, як суб'єкта владних повноважень, покладає обов'язок доведення належними доказами правомірності свого рішення. З врахуванням предмету спору таким доказом може бути лише складений ДПІ акт перевірки, саме на підставі якого та у цілковитій відповідності до вимог відповідних законів України і повинні прийматись органами ДПС податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної ДПІ виїзної планової перевірки ТОВ з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р. складено акт перевірки від 17.07.2006 р. № 1927-23-02-31772392/206, яким встановлено заниження позивачем:

податку на прибуток приватних підприємств на суму 128257 грн., у тому числі по періодах: 1 півріччя 2005 –24992 грн. (в т.ч. 2 квартал 2005 р. –24992 грн.); ІІІ квартал 2005 –70791 грн. (в т.ч. 2 квартал 2005 р. - 24992 грн., 3 квартал 2005 р. –45799 грн.); 2005 рік –128257 ( в т.ч. 2 квартал 2005 р. - 24992 грн., 3 квартал 2005 р. –45799 грн., 4 квартал 2005 р. -57491 грн.) із-за порушення пп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР;

ПДВ за 2005 рік на суму 109892 грн., у тому числі по періодах: квітень 2005 р. –12755 грн.; травень 2005 р. –6573 грн., червень 2005 р. –210 грн., липень 2005 р. –17341 грн., серпень 2005 р. –17550 грн., вересень 2005 р. –988 грн., грудень 2005 р. –42835 грн., березень 2006 р. –2640 грн. в порушення вимог пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, т. я. з квітня по грудень 2005 р. позивачем віднесено до складу податкового кредиту подарунки, які не відносяться до складу валових витрат. а саме товар (подарунки), який розповсюджується в рекламних заходах;

донараховано прибуткового податку з громадян (податок з доходів фізичних осіб) за липень 2004 р. та лютий 2005 р. на суму 538,85 грн. в порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2, пп.4.3.36 п. 4.3. ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. „а” п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-ІУ.

Представники сторін в судовому засіданні, а скаржник, крім того, безпосередньо в своїй скарзі та відзиві на позовну заяву, підтвердили, що за результатами перевірки позивача ним був складений акт перевірки саме від 17.07.2006 р. № 1927-23-02-31772392/206, акт перевірки від іншої дати, в тому числі і від 07.07.2006 р. ним  не складався. Також скаржник зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення ДПІ прийняті саме на підставі зазначеного вище, складеного ним акту перевірки.   

Між тим, податкові ДПІ повідомлення-рішення від 17.07.2006 р.:  

№ 0030442302/0 про визначення товариству податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по податку на прибуток на загальну суму 176316 грн.,  128257 грн. –основний платіж, 48059 грн. - штрафні санкції у зв'язку з порушенням вимог пп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами);

та № 0030452302/0 про визначення  податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по ПДВ на загальну суму 151141 грн.,  100892 грн. –основний платіж, 50249 грн. - штрафні санкції у зв'язку з порушенням вимог пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами), як це безпосередньо з них вбачається, прийняті на підставі акту перевірки № 1927-23-02-31772392/206 від 07.07.2006 р., який в матеріалах справи взагалі відсутній.

Відповідно до вимог чинного законодавства, як це вже зазначалось вище, єдиною підставою для прийняття органами ДПС рішень щодо донарахування суб'єктам підприємницької діяльності податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій можуть бути безпосередньо лише акти перевірки, складені за результатами перевірки цих суб'єктів. При цьому, номер та дата акту перевірки безпосередньо зазначається в тексті прийнятого рішення.

Отже, в даному випадку оспорювані податкові повідомлення-рішення складені на підставі іншого ніж той, що знаходиться в матеріалах справи, акту перевірки від 07.07.2006 р., який скаржником для доведення правомірності своїх дій а ні суду першої інстанції, а на апеляційній інстанції не наданий і таким чином скаржник взагалі не довів, у відповідності до приписів наведеної вище ч. 2 ст. 71 КАС України, правомірність своїх рішень.

Апеляційна інстанція розглянула посилання скаржника і щодо помилки в зазначенні дати акту перевірки на оспорюваних повідомленнях-рішеннях та приходить до наступного.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності –фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004 р. № 326, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 р. № 803/9402, не допускається відображення перевіряючими в акті перевірки необґрунтованих  даних, а також суб'єктивних  припущень, які не мають підтверджених  доказів, та  різного  роду  висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат підприємства. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі саме первинних документів обліку платника податків; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого –інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.   

Однак перелічені вище приписи чинного законодавства у наявному в матеріалах справи акті перевірки скаржником не додержані, а тому з нього неможливо визначити наявність або відсутність зазначених в ньому порушень, як не можна дослідити і правомірність тверджень позивача або відповідача.

Отже, наявний в матеріалах справи акт перевірки також не може бути належним доказом, навіть враховуючи допущену скаржником помилку дати, правомірності дій ДПІ, а тому судова колегія приходить до висновку, що скаржник, всупереч наведених вище приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів наведену обставину.     

З огляду на викладені вище в даній постанові обставини, апеляційна інстанція взагалі позбавлена можливості надати посиланням скаржника будь-яку правову оцінку саме в рамках цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  –

                                        У Х В А Л И Л А :

Постанову господарського суду Одеської області від 25.09.2006 р. по справі № 15/292-06-7798А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.

Виготовлення ухвали в повному обсязі буде здійснено протягом 5 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини ухвали.

Головуючий суддя                                                  Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                        Таценко Н.Б.

          Суддя                                                                               Лавренюк О.Т.