Постанова

від 12.04.2011 по справі 56/311

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011                                                                                           № 56/311

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:            Шипка  В.В.

          Ільєнок  Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю фірма

                                    “Техно-Сервіс”

на рішення                Господарського суду м. Києва

від                               24.12.2010

у справі                              № 56/311 (суддя Джарти В.В.)

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю

                                   “Столична будівельно - інвестиційна компанія”

до                                Товариства з обмеженою відповідальністю фірма

                                   “Техно-Сервіс”

про                              стягнення 186 002,57 грн.

за участю представників:

позивача                            ОСОБА_1 – дов. № 01/09/10 від 13.09.2010

відповідача                       ОСОБА_2 – дов. від 10.11.2010

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Столична будівельно - інвестиційна компанія” (надалі – позивач) в жовтні 2010 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Техно-Сервіс” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення 186 002,57 грн. (в тому числі: 165 300,11 грн. основного боргу, 17 985,60 грн. пені, 1 356,19 грн. інфляційних втрат та 1 360,67 грн. – 3% річних).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 у справі № 56/311 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Техно-Сервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно - інвестиційна компанія” суму у розмірі 179 281,53 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 792,82 грн. та 227,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача   авансу у сумі 161 295,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки передоплачені позивачем підрядні роботи відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно та у повному обсязі виконані не були, а тому невикористана відповідачем частина авансу у сумі 161 295,93 грн. підлягає поверненню позивачу. Однак, місцевим судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за відсутністю підстав для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних, оскільки укладеним між сторонами договором № 8829-М/Лю від 07.05.2008 на відповідача були покладені обов’язки з виконання монтажних робіт, які за своєю природою не є грошовими. Крім того, місцевим судом був здійснений перерахунок пені (з урахуванням встановленого судом періоду: з 10.07.2008 по 08.01.2009) та встановлено, що сума пені за розрахунком суду є більшою, ніж заявлена позивачем, проте, оскільки, клопотання про вихід суду з межі позовних вимог не надходило, судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені на суму, заявлену позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Техно-Сервіс”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 31.12.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 у справі № 56/311 в частині стягнення з ТОВ фірма „Техно-Сервіс” на користь ТОВ „Столична будівельно - інвестиційна компанія” суму у розмірі 179 281,53 грн. та постановити в цій частині нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято при неповному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що нарахування пені позивачем здійснюється з 2008 року, проте, вимога про повернення авансу надійшла на адресу відповідача лише 22.06.2010, що не заперечується позивачем, а тому, строк позовної давності в частині сплати пені сплив. Крім того,  відповідач стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що аванс, перерахований позивачем на рахунок відповідача, був використаний ним на придбання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання підрядних робіт за договором та часткове виконання робіт.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Столична будівельно - інвестиційна компанія” (як генпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Техно-Сервіс” (як субпідрядником) був укладений договір № 8829-М/Лю від 07.05.2008 на виконання монтажних робіт системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу (копія договору – т.1, а.с.13).

Відповідно до предмету названого договору субпідрядник зобов’язується виконати роботи з монтажу автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в житловому будинку та вбудованих приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 14, згідно проектів шифр 15-7353-ПС та 15-7353-ОП. В свою чергу, генпідрядник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов даного договору (розділ 1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлені наступні зобов’язання субпідрядника за даним договором:

-          приступити до виконання робіт протягом 3-х банківських днів з дня перерахування генпідрядником авансу на виконання робіт за даним договором (п.п. 2.2.1);

-          виконаним роботи якісно, відповідно до діючих норм і правил проведення робіт (п.п. 2.2.2);

-          сплатити генпідряднику 5% від вартості робіт по цьому договору за надання генпідрядних послуг (п.п. 2.2.3).

Підпунктом 2.2.4 п.2.2 договору № 8829-М/Лю від 07.05.2008 встановлені наступні строки виконання робіт:

-          початок - після перерахування авансу але не пізніше 3 робочих днів;

-          термін виконання монтажних робіт: 60 календарних днів.

У відповідності до п. 3.2 договору генпідрядник зобов‘язується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного договору перерахувати субпідряднику передоплату у розмірі 60% вартості договору, що складає 241 379,52 грн. Оплата решти вартості робіт у розмірі 40% від суми, що становить 160 919,68 грн. здійснюється генпідрядником протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту про приймання виконаних робіт.

На виконання умов названого договору позивач платіжним дорученням № 201 від 07.05.2008 перерахував відповідачу 241 379,52 грн. з призначенням платежу „Аванс на виконання монтажних робіт системи пожежної сигналізації по вул. Лютеранській, згідно договору № 8829-М/Лю від 07.05.2008”. Копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи (т.1, а.с.15).

Отже, позивач свої зобов’язання за укладеним договором щодо попередньої оплати вартості робіт відповідача виконав.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

У відповідності до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.7.1 договору № 8829-М/Лю від 07.05.2008 даний договір набирає силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором, але не більше одного року.

Отже, строк дії договору на виконання монтажних робіт системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу № 8829-М/Лю від 07.05.2008 закінчився 07.05.2009.

За час дії договору відповідачем (як субпідрядником) свої зобов’язання було виконано частково, на суму 80 083,59 грн., що підтверджується наступними документами, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств (та копії яких наявні у справі):

-          довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2008 року (т.1, а.с.16) та актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 01.08.2008 (т.1,  а.с.17) на суму 51 887,90 грн.;

-          довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2008 року (т.1, а.с.21) та актом приймання виконаних підрядних робіт № 2 від 18.08.2008 (т.1, а.с.22) на суму 28 195,69 грн.

Крім того, на виконання п.п. 2.2.3 договору № 8829-М/Лю від 07.05.2008 за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № УГ-0000046 та № УГ-0000062 (т.1, а.с. 28-29) на загальну суму 4 004,18 грн., відповідачем 26.12.2008 було сплачено позивачу 5% від вартості робіт за надання генпідрядних послуг, що не заперечується представниками сторін та підтверджується банківською випискою (т.1, а.с.97).

Таким чином, станом на дату закінчення строку дії укладеного сторонами договору (07.05.2009) у відповідача знаходилась невикористана частина сплаченого позивачем авансового платежу у сумі 161 295,93 грн. (241 379,52 грн. – 80 083,59 грн.).  

Позивачем 11.06.2010 на адресу відповідача, був направлений лист № 11/06/10-1 від 11.06.2010 (т.1, а.с.30), у відповідності до якого позивач просив повернути невикористану частину авансу в сумі 161 295,93 грн., що було перераховано платіжним дорученням № 201 від 07.05.2008 згідно договору № 8829-М/Лю від 07.05.2008 у 10-ти денний термін з дня отримання листа шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Вказаний лист відповідачем був отриманий 22.06.2010 (т.1, а.с.32), проте, залишений без відповіді та задоволення.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 161 295,93 грн. є підставними та обґрунтованими, виходячи з  наступного.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).  

З матеріалів справи судом встановлено, що:

- позивачем на виконання умов укладеного сторонами договору № 8829-М/Лю від 07.05.2008 був сплачений на рахунок відповідача аванс у розмірі 241 379,52 грн., що не заперечується сторонами;

- за час дії вказаного договору відповідачем (як генпідрядником) виконано свої зобов’язання частково – на суму 80 083,59 грн.

- строк дії укладеного сторонами договору № 8829-М/Лю від 07.05.2008 закінчився 07.05.2009;

- невикористана частина авансу за договором у розмірі 161 295,93 грн. відповідачем позивачу на його вимогу у вказаний строк не повернута, а відтак, ці грошові кошти зберігаються відповідачем безпідставно.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212 ЦК України).

У відповідності до п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються, зокрема, також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 161 295,93 грн.

При цьому задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у сумі 161 295,93 грн. на підставі ст.1212 ЦК України судова колегія не вважає виходом за межі позовних вимог, зміною предмету чи підстав позову з огляду на наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер та випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну та припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, з’ясуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

У відповідності до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, судом не змінено обраного позивачем способу захисту цивільного права, а отже - не змінено предмету позову, оскільки судом як спосіб захисту цивільного права та інтересу позивача визначено не відшкодування збитків, а інший спосіб відшкодування майнової шкоди – повернення невикористаної частини сплаченої за договором попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем невірно визначена кваліфікація предмету позову (оскільки спірна сума боргу була сплачена позивачем на виконання його зобов’язання, як попередня оплата за роботи за договором, строк дії якого закінчився).

Невірна кваліфікація позивачем предмету спору не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки спірна сума підлягає стягненню з відповідача як інший спосіб відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу сплатою авансового платежу по договору, за підрядні роботи, які не були виконані.

Доводи апелянта усього вищезазначеного не спростовують, оскільки не підтверджені належними та допустимим доказами.

Згідно з ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що позивачем такі вимоги до відповідача не висувались (щодо стягнення з відповідача процентів за час користування грошовими коштами в сумі 161 295,93 грн.).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних. Однак, при цьому судова колегія зазначає, що нормами чинного цивільного законодавства (ст.ст.1212-1215 ЦК України) не передбачено нарахування інфляційних та річних на підставі ст.625 ЦК України у разі безпідставного збереження грошей.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені з огляду на наступне

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 256 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст.258 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заявленої до стягнення пені був здійснений позивачем за період з 08.07.2008 по 08.01.2009 відповідно до п.п.5.6 та п.п.2.2.4 договору (з дня прострочення термінів виконання робіт).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем позовну заяву до Господарського суду м. Києва було надіслано поштою 29.09.2010, про що свідчить штамп „Укрпошти” на конверті (т.1, а.с.39), тобто, з порушенням строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у письмових запереченнях на розрахунки позивача (т.2, а.с.32) було заявлено про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 17 985,60 грн. у зв’язку зі спливом строку позовної давності, про який було заявлено відповідачем.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична будівельно - інвестиційна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Техно-Сервіс” підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 161 295,93 грн. В іншій частині – позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 у справі № 56/311 підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Техно-Сервіс” залишити без  задоволення.

2.     Рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 у справі № 56/311 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична будівельно - інвестиційна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Техно-Сервіс” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 у справі № 56/311 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична будівельно - інвестиційна компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Техно-Сервіс” викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Техно-Сервіс” (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 18-Б; фактична адреса: 01133, м. Київ, б-р Л. Українки, 3, код ЄДРПОУ 21452048, р/р 26006301117 в ПАТ „Промінвестбанк”, МФО 300012; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична будівельно - інвестиційна компанія” (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9; фактична адреса: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-В, код ЄДРПОУ 33098891, р/р 260040131158 в АТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) 161 295 (сто шістдесят одну тисячу двісті дев’яносто п’ять) грн. 93 коп. основного боргу, 1 612 (одну тисячу шістсот дванадцять) грн. 96 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову -  відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 56/311 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття..

Головуючий суддя                                                                      Борисенко  І.В.

Судді                                                                                          Шипко  В.В.

                                                                                          Ільєнок  Т.В.