Постанова

від 19.06.2008 по справі 7/1338

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/1338

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:І. Воліка,Н. Дунаєвської, С. Шевчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуАкціонерного банку "Національні інвестиції"

на постановувід 13.11.2007 року

Житомирського апеляційного господарського суду  

у справі                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            № 7/1338

за позовом Акціонерного банку "Національні інвестиції"

доТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "М. Транс"

простягнення 3 619 806,98 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаБойко О.В. (дов. від 26.09.2007 № 3640/02);

відповідачане з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2007 року Акціонерний банк "Національні інвестиції" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "М. Транс"                            1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 1 411 797,78 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 519 829,08 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Крім того, у позовній заяві Акціонерний банк "Національні інвестиції" просить поновити пропущений ним строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту на підставі кредитного договору № 416-02 від 23.09.2002, укладеного між сторонами у справі, обґрунтовуючи дане клопотання тим, що приватним нотаріусом Ізяславського нотаріального округу Хмельницької області 12.02.2003 було вчинено виконавчий напис № 295/02 про звернення стягнення на цілісний майновий комплекс ВАТ "Клембівський цукровий завод", який заставлений відповідачем на суму 2 498 717,04 грн. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, після чого відбулися прилюдні торги з реалізації заставленого майна та банк отримав кошти в рахунок погашення кредиту на суму 561 819,88 грн. і в рахунок погашення відсотків - на суму 216 230,12 грн. В подальшому, 13.04.2005 виконавчий документ було повернуто позивачеві.

24.04.2007 позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 519 829,08 грн., яка прийнята господарським судом.

Доповідач: Волік І.М.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами, які підтверджені матеріалами справи, що встановлено в ході судового розгляду.

23.09.2002 між АБ “Національні інвестиції” (банк) та ТОВ “М. Транс” (позичальник) укладений кредитний договір № 416-02.

Відповідно до п. 1.1 договору банк надає відповідачу кредит на поповнення обігових коштів в сумі 2 250 000,00 грн. строком з 23 вересня 2002 року до 02 грудня 2002 року зі сплатою 28 % річних.

Як передбачено п.4.1. договору, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту із свого розрахункового рахунку № 260043012022 в АБ "Національні інвестиції" МФО 300498 відповідно до п. 1.1. даного договору.

Відсотки за кредит позичальник сплачує за наступним графіком: 30.09.2002 - за період з 23.09.2002 до 01.10.2002, 31.10.2002 - за період з 01.10.2002 до 01.11.2002, 02.12.2002- за період з 01.11.2002 до 02.12.2002.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що позичальник зобов'язується кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти: для оплати відсотків за кредит, простроченої заборгованості, для погашення кредиту.

Згідно з п. 4.3. договору за порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит позичальник зобов'язується сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит на поповнення обігових коштів в сумі 2 250 000 грн., що підтверджується випискою банку про рух коштів по рахунку відповідача.

Для забезпечення вимог банку за кредитним договором між сторонами у справі 24.09.2002 укладений договір про заставу нерухомого майна (іпотеку), посвідчений приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Дацишиним О.М.

Як передбачено п.1.1. договору про заставу, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя (банку), що випливають, зокрема, з кредитного договору                     № 416-02 від 23.09.2002.

Згідно з п.1.2 вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: с. Клубівка, вул. Заводська, 1.

Відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконав, кредит та відсотки за його користування не погасив.

За повідомленням позивача станом на 10.02.2003 заборгованість відповідача склала: 2 250 000,00 грн. основного боргу та 161 860,27 грн. відсотків за користування кредитом.

Стаття 20 Закону України "Про заставу" передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

В даному випадку момент настання терміну виконання зобов'язання –02.12.2002.

У зв'язку з незадоволенням вимоги позивача про погашення заборгованості, приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Дацишиним О.М. 12.02.2003 вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 236), згідно з яким запропоновано звернути стягнення на заставлене майно - цілісний майновий комплекс ВАТ "Клембівський цукровий завод", що знаходиться за адресою: с. Клубівка, вул. Заводська, 1; за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому чинним законодавством порядку вказаного майна, задовольнити вимоги АБ "Національні інвестиції".

12.02.2003 державним виконавцем відділу ДВС Ізяславського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 295/02 від 11.02.2003, виданого приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Дацишиним О.М., про звернення стягнення на цілісний майновий комплекс ВАТ "Клембівський цукровий завод", який належить ТОВ "М. Транс", на суму 2 498 717,04 грн. боргу на користь АБ "Національні Інвестиції".

В процесі виконавчого провадження заставлене майно відповідача було реалізовано на прилюдних торгах 04.07.2003 за ціною 933 000,00 грн. (довідка відділу ДВС Ізяславського районного управління юстиції вих. № 637 від 26.07.2005). Про проведення прилюдних торгів складено акт від 08.07.2003.

Кошти, виручені від реалізації цілісного майнового комплексу                          ВАТ “Клембівський цукровий завод”, були розподілені, зокрема, на користь банку у сумі 778 050,00 грн. (довідка відділу ДВС Ізяславського районного управління юстиції вих. № 637 від 26.07.2005), які перераховані 26.02.2004 року Ізяславським районним відділом державної виконавчої служби на рахунок АБ “Національні інвестиції”.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору вищезазначені кошти направлені для погашення заборгованості за нарахованими відсотками в сумі                     216 230,12 грн. та частково погашено заборгованість за кредитом в сумі                    561 819,88 грн., а отже, залишок заборгованості за кредитом з 27.02.2004 становить 1 688 180,12 грн.

В подальшому виконавче провадження зупинялось у зв'язку з апеляційним переглядом справи № 8/162-Н за позовом ТОВ "М.Транс" про визнання недійсними проведених 04.07.2003 прилюдних торгів з реалізації цілісного майнового комплексу ВАТ “Клембівський цукровий завод” (постанова районного ВДВС Ізяславського районного управління юстиції від 15.12.2003), а 26.02.2004 виконавче провадження було поновлено (постанова ВДВС Ізяславського районного управління юстиції від 26.02.2004)

13.04.2005 виконавчий напис нотаріуса повернутий банку (постанова районного ВДВС Ізяславського районного управління юстиції від 13.04.2005), оскільки державним виконавцем встановлена відсутність майна, яке зазначено в даному виконавчому документі та заставлено ТОВ “М. Транс” Акціонерному банку “Національні інвестиції” (акт державного виконавця від 12.04.2005).

Викладені обставини, які свідчать про те, що фактично заборгованість у повному обсязі не погашена, стали підставою подання позову у даній справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.04.2007 у справі № 7/1338 (суддя С. Крамар) поновлено пропущений Акціонерним банком “Національні інвестиції” строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором № 416-02 від 23.09.2002; позов Акціонерного банку “Національні інвестиції” до                      ТОВ “М. Транс” про стягнення 1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 1 411 797,78 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом задоволено.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд виходив з              наступного.

Відповідно до абз. 2 п. 4 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що  виникли або продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини, що виникли за кредитним договором від 23.09.2002 № 416-02 (в частині виконання грошових зобов'язань відповідачем), продовжують існувати на час вирішення спору, а Цивільний кодекс України набрав чинності 01.01.2004, господарський суд першої інстанції зазначає, що дія вказаного кодексу поширюється на зазначені зобов'язальні правовідносини.

Згідно з п.6 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України правила Цивільного  кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Беручи до уваги, що встановлений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний трирічний строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором від 23.09.2002 № 416-02 минув до набрання чинності Цивільним кодексом України, місцевий господарський суд зауважує, що в означеній частині позовних вимог підлягають застосуванню правила ЦК УРСР про позовну давність.

Відповідно до ч.2 ст.80 ЦК УРСР, якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Господарським судом першої інстанції прийняті до уваги доводи, викладені позивачем в заяві про відновлення пропущеного строку позовної давності за вимогою про стягнення 1688180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором № 416-02 від 23.09.2002, і строк поновлено.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.4 ст.591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника.

Оскільки існування у відповідача заборгованості перед позивачем                      (1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 1 411 797,78 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом) підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема договором № 416-02 від 23.09.2002, розрахунком оспорюваної заборгованості тощо, а відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтверджуються матеріалами справи.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 (колегія суддів Л. Зарудяна, І. Вечірко, А. Ляхевич) рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2007 у справі № 7/1338 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 1 411 797,78 грн. та змінено в частині стягнення судових витрат; в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення залишено без змін; абзац другий та третій рішення господарського суду викладений в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Транс" на користь Акціонерного банку "Національні інвестиції" - 1 688 180 грн. 12 коп. заборгованості по кредиту, 9945 грн. 51 коп. - витрат по оплаті державного мита  та 55 грн. 03 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. В решті позову відмовити."

Приймаючи постанову у справі, апеляційний господарський суд виходив з наступних обставин.

Відповідно до абз. 2 п. 4 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що  виникли або продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини, що виникли за кредитним договором від 23.09.2002 № 416-02 (в частині виконання грошових зобов'язань відповідачем), продовжують існувати на час вирішення спору, а Цивільний кодекс України набрав чинності 01.01.2004, господарський суд першої інстанції зазначає, що дія вказаного кодексу поширюється на зазначені зобов'язальні правовідносини.

Згідно з п. 6 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Беручи до уваги, що встановлений ст. 71 ЦК УРСР загальний трирічний строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором від 23.09.2002 № 416-02 не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України, апеляційний господарський суд зауважує, на відміну від місцевого апеляційного господарського суду, що в означеній частині позовних вимог підлягають застосуванню правила Цивільного кодексу України про позовну давність.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На момент звернення позивача до суду першої інстанції та порушення провадження у справі трирічний строк позовної давності минув.

Однак порушене право може бути захищене, якщо суд визнає поважними причини пропуску вказаного строку.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності із зазначенням причин пропуску, і враховуючи доводи, викладені в даній заяві, на думку апеляційного суду, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором № 416-02 від 23.09.2002 слід поновити.

Апеляційний господарський суд з врахуванням приписів                                ст.ст. 526, 530, 591, 1054 визнав обґрунтованими лише позовні вимоги про стягнення 1 688 180,12 грн. заборгованості по поверненню кредиту, оскільки вони підтверджуються поданими документами, про які йшлося вище (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про погашення відповідачем несплаченої частини боргу по поверненню кредиту ).

Вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, на думку апеляційного суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони за кредитним договором №416-02 від 23.09.2002 р. передбачили, що (як вже зазначалось раніше) відсотки за кредит позичальник сплачує за наступним графіком: 30.09.2002 - за період з 23.09.2002 до 01.10.2002, 31.10.2002 - за період з 01.10.2002 до 01.11.2002, 02.12.2002- за період з 01.11.2002 до 02.12.2002.

За наведених обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що має місце інша домовленість сторін про сплату відсотків ніж та, яка передбачена абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а отже, кінцевий строк сплати відсотків - 02.12.2002 за період до 02.12.2002.

Із розрахунку відсотків за кредитним договором № 416-02 від 23.09.2002 вбачається, що сума, яку просив стягнути позивач, нарахована за період 27.02.2004 - 21.02.2007, проте, на думку апеляційного господарського суду, нарахування за вказаний період є неправомірним, а тому рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 1 411 797,78 грн. скасоване.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Акціонерний банк "Національні інвестиції" посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваної постанови норм матеріального права та порушення процесуальних норм, і просить залишити в силі рішення у справі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України)

Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору № 416-02 від 23.09.2002 відсотки за кредит позичальник сплачує за наступним графіком: 30.09.2002 - за період з 23.09.2002 до 01.10.2002, 31.10.2002 - за період з 01.10.2002 до 01.11.2002, 02.12.2002- за період з 01.11.2002 до 02.12.2002.

Виходячи з положень цивільного законодавства про загальні умови виконання зобов'язань та враховуючи те, що відповідач доказів сплати заборгованості за відсотками за користування процентами не надав, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за укладеним між сторонами договором правомірно задоволено господарським судом першої інстанції.

Твердження господарського суду апеляційної інстанції про припинення зобов'язань за кредитним договором № 416-02 від 23.09.2002 в частині погашення заборгованості за проценти є хибним, оскільки пунктом 7.8. вказаного договору встановлений строк його дії –з дня надання кредиту і до повного погашення зобов'язань сторін.

До того ж, апеляційним господарським судом неправильно застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, положення статті 1048 ЦК України, якими визначено поняття процентів за договором позики.

Враховуючи наведене, постанова у справі підлягає до скасування як                 необґрунтована та неправомірна, а рішення має бути залишене в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного банку "Національні інвестиції" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 по справі № 7/1338 скасувати.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2007 по справі № 7/1338 залишити без змін.

         Головуючий, суддя                                                             І. Волік

        Судді :                                                                                    Н. Дунаєвська

                                                                                                       С. Шевчук