Постанова

від 28.07.2011 по справі 2а-6264/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 р.                                                                                    № 2а-6264/11/1370  

Львівський окружний  адміністративний суд

у складі: головуючого - судді  Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Денькович Л.І.,

представника позивача Стадника І.В., представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Прем’єрпродукт-Львів»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень –

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Прем’єрпродукт-Львів»(далі- ПП «Прем’єрпродукт-Львів»)  звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі - ДПІ у Жовківському районі) №1984/23-0/19049/36587111 та №1983/23-0/19049/36587111 від 31.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Жовківському районі та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

В судовому засіданні 28.07.2011 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях позовних вимог та додаткових письмових поясненнях, просив суд у задоволенні позову відмовити, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, прийнятими на підставі дійсних обставин, з’ясованих в ході проведення перевірки позивача.  

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ДПІ у Жовківському районі проведено планову виїзну перевірку «Прем’єрпродукт-Львів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.08.2009 року по 30.06.2010 року, результати якої відображені в Акті №2183/23-0/36587111 від 13.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення:

-  п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.5.9 ст.5, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, занижено податок на прибуток в сумі 70 320 грн., в тому числі за рахунок його заниження в другому кварталі 2010 року в сумі 70 320 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, занижено податок на додану вартість  на суму 49 694 грн., в тому числі за рахунок його заниження в червні 2010 року на суму 113 713 грн., яке зменшується значенням рядка 26 Декларації по податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 64 019 грн.;

- п.п.8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого  не нараховано та не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 184,60 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Жовківському районі винесені податкові повідомлення-рішення №1984/23-0/19049/36587111, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 84 384 грн.(основний платіж –70 320 грн., штрафні (фінансові) санкції –14 064 грн.), та №1983/23-0/19049/36587111 від 31.05.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 74 541 грн.(основний платіж –49 694 грн., штрафні (фінансові) санкції –24 847 грн.).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався правом досудового оскарження та звернувся до відповідача зі скаргою. В результаті розгляду скарги органами Державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації, Державною податковою адміністрацією України були винесені рішення, відповідно до яких скарги позивача були залишені без задоволення.

Не погоджуючись із наведеним позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Щодо податкового повідомлення –рішення ДПІ у Жовківському районі №1984/23-0/19049/36587111 судом встановлено наступне.

В Акті перевірки  №2183/23-0/36587111 від 13.12.2010 року відповідач вказує на нікчемність правочинів, що укладені позивачем із ПП «СТК молоко», що свідчить про порушення вимог п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.5.9 ст.5, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такий висновок податкового органу зроблений на підставі Акту невиїзної документальної перевірки ПП «СТК молоко»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 31.08.2010 року №7838/7/23-2/36548926 від 13.10.2010 року,  проведеної головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Житомирі. Зокрема, вказаною перевіркою виявлені ознаки неможливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ПП «СТК Молоко»,  та проведення «безтоварних операцій»від контрагентів – постачальників, що у свою чергу, на думку податкового органу, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Про вказане свідчить відсутність у  ПП «СТК Молоко»майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

Судом досліджено представлені позивачем первинні документи, які підтверджують існування господарських відносин між позивачем та  ПП «СТК Молоко», зокрема:

- Свідоцтво про Державну реєстрацію ПП «СТК Молоко»А 01 № 466330 від 22.06.2009 року;

-  Довідку з Єдиного Державного Реєстру АА № 257281 від 22.06.2009 року;

-  Свідоцтво 2-ПДВ № 100236536 від 21.07.2009 року;

-  Акти звірки ПП «Прем’єрпродукт-Львів»і ПП «СТК Молоко»;

-  Звіт 1-ДФ за III квартал 2010 року;

-  Звіт 1–ДФ за IV квартал 2010 року,

Вказані документи засвідчують те, що ПП «СТК Молоко»зареєстроване у відповідних державних органах і перебуває на податковому обліку як суб’єкт господарювання.

Крім того, суд бере до уваги представлений позивачем доказ щодо наявності у ПП «СТК Молоко»трудових ресурсів  - податкову звітність форми 1-ДФ за III-IV кварталах 2010 року, згідно якої на підприємстві працювало 44-59 працівників.

Щодо розбіжностей формування податкового кредиту та зобов'язання, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи  те, що Державна податкова інспекція у м.Житомирі відмовляла у прийомі податкових декларацій та зазначених у них відомостях, що надавало ПП «СТК Молоко», про що, свідчить Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року, в якій суд визнав дії ДПІ у м. Житомирі неправомірними і зобов'язав прийняти Декларації. В подальшому, Житомирський апеляційний Адміністративний суд своєю Ухвалою від 13.04.2011 року залишив Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року  без змін.

Щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП «СТК Молоко», то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.  Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обов‘язок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обов‘язку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобов‘язань, є такими, що порушують публічний порядок.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом  не суперечать актам цивільного законодавства,  також не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Суб’єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції позивача документально підтверджені відповідними первинними документами, сплачено у зв‘язку з цим відповідні суми податків за цей період, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність таких операцій.

Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків  чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальників позивача (яка не є доведеною у встановленому порядку податковим органом), не може бути підставою для висновку про нікчемність  правочинів укладених з контрагентами.

З приводу тверджень відповідача, що у ході перевірки не підтверджено факт отримання ПП «Прем’єрпродукт-Львів»товарів (молочної продукції) від ПП «СТК Молоко», внаслідок чого неможливо підтвердити факт відвантаження товарів (молочної продукції) у червні 2010 року, встановлено наступне.

Згідно пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р.  № 287/97 (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно  підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно  пункту 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Таким чином, будь-який суб’єкт господарювання має право здійснювати господарську діяльність, що не суперечить чинному законодавству, в тому числі діяльність із придбання та продажу товарів. При цьому, така діяльність суб’єкта господарювання повинна бути підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Правові засади регулювання організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі –Закон № 996).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Доказами реального виконання спірних операцій, є, зокрема, видаткові накладні з постачання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, документи, щодо приймання товару за кількістю та якістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

Судом досліджено первинні документи, що підтверджують реальне виконання правочинів з отримання ПП «Прем’єрпродукт-Львів»товарів (молочної продукції) від ПП «СТК Молоко», зокрема:

- видаткові накладні СТ-00020 від 21.06.2010 р., СТ-00047 від 23.06.2010 р., СТ-00058 від 28.06.2010 р., СТ-00087 від 30.06.2010 р.;

-  товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення товарів від ПП «СТК Молоко»;

-  документи, що засвідчують якість отриманих товарів;

-  податкові накладні;

-  платіжні доручення, банківські виписки;

- довідка про розрахунки ПП «Прем’єрпродукт-Львів»з постачаотником ПП «СТК Молоко»в червні 2010 року;

-  авансові звіти про відрядження експедиторів ОСОБА_3, ОСОБА_4, які засвідчують поїздки отримання товарів (молочної продукції);

-  реєстри документів по реалізації товарів покупцям, отриманих в червні 2010 року від ПП «СТК Молоко»;

-  акти звірок між ПП «Прем’єрпродукт-Львів»та ПП «СТК Молоко».

Вказані документи відображають зведені дані бухгалтерського обліку, пов’язані із рухом активів за наслідками виконання Договору між ПП «Прем’єрпродукт-Львів»та ПП «СТК Молоко».

Придбаний товар (молочна продукція) у ПП «СТК Молоко»за період червень  2010 року ПП «Прем’єрпродукт –Львів»реалізувало покупцям юридичним особам на суму 890 717,74 грн. та кінцевому споживачу на суму 563 604,07 грн. Доходи з продажу товарів  у сумі 1 454 321,81 грн.  було включено у валові доходи за 2 квартал 2010 року в рядок 01.1 декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року».

Таким чином, встановлено, що ПП «Прем’єрпродукт –Львів»здійснює господарську  діяльність із продажу продуктів харчування, з перевагою молочного асортименту, як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205, органи податкової служби при оформленні результатів перевірки зобов’язані за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства  разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено.

Згідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 цього ж Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

ДПІ у Жовківському районі після проведення документальної перевірки, в ході якої були перевірені всі первинні документи, що стосуються фінансово –господарської діяльності (в тому числі і по операціях з ПП «СТК Молоко»і по операціям з продажу товарів покупцям), не посилається в Акті перевірки на жодний доказ щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, не посилається також на первинні документи, які б свідчили про безтоварність операцій.

Таким чином, ДПІ у Жовківському районі,  дійшла до  необґрунтованого висновку про недійсність договорів, та  фіктивність господарських операцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1983/23-0/19049/36587111 від 31.05.2011 року, згідно якого підприємству донараховано податок на додану вартість встановлено наступне.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, до податкового кредиту включаються суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що молочна продукція  придбавалася у ПП «СТК Молоко»з метою її використання в оподатковуваних операціях, а саме,  з метою продажу покупцям. При продажу молочної продукції, придбаної у ПП «СТК Молоко», позивачем нараховані податкові зобов’язання.   

Отже, позивач не включав до складу податкового кредиту суми ПДВ,  нараховані у зв’язку з придбанням товарів (послуг), що не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Крім підпункту 7.4.1 порядок включення сум ПДВ до податкового кредиту регулюється також підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону. А саме, згідно цього підпункту «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)».

Отже, тільки у випадку, коли суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, платник податку не має права збільшувати податковий кредит на такі суми ПДВ.

Таким чином, оскільки здійснені позивачем витрати на отримання товарів від ПП «СТК Молоко» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, то  згідно  підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товарів, відносяться до складу податкового кредиту.   

Також право підприємства на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними, про що зазначено в самому Акті перевірки податкового органу та перелік яких наведено на сторінці  24 Акту.

Що стосується підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на який також посилається відповідач, то цей підпункт встановлює порядок складання податкової накладної. А саме, згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що податкові накладні, отримані від ПП «СТК Молоко», були представлені під час перевірки, що відображено відповідачем в Акті перевірки №2183/23-0/36587111 від 13.12.2010 року.

Спору щодо наявності чи правильності оформлення  первинних документів, наданих позивачем, немає. Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами виникали господарські правовідносини і відбувалось реальне виконання господарських операцій, що підтверджується вищенаведеними документами. За таких обставин, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що  оскаржувані висновки та результати перевірки прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Слід наголосити на тому, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не подано належних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому, слід зазначити, що одним з основних принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв’язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.  Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд встановив, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати їх правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1.    Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області №1984/23-0/19049/36587111 та №1983/23-0/19049/36587111 від 31.05.2011 року.

3.   Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Прем’єрпродукт-Львів»(ЄДРПОУ 36587111 ) 3 (три) гривні 40 (сорок)  копійок судового збору.

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії  постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 02 серпня 2011 року.

         Суддя                                                                                                     Сакалош В.М.