Постанова

від 27.07.2011 по справі 2а-6782/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 27 липня 2011 року           17:23           № 2а-6782/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1 (довіреність від 24.06.2011р.),

від відповідача –ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011р. № 7/10-021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.Е.Ш.»

до

 Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про

 визнання протиправним наказу № 1098 від 11 квітня 2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.Е.Ш.»(далі –позивач, ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання протиправним наказу № 1098 від 11.04.2011 року про проведення невиїзної перевірки, визнання протиправними дій висновків перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2011 року було відкрито провадження у справі в частині вимоги про визнання протиправним наказу № 1098 від 11.04.2011 року про проведення невиїзної перевірки, визнання протиправними дій висновків перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2011 року було відмовлено у відкритті провадження в частині вимоги про визнання протиправними дій висновків перевірки щодо встановлення факту нікчемності укладених правочинів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказаний вище наказ було видано відповідачем безпідставно, оскільки правових підстав, визначених діючим законодавством, для призначення документальної виїзної позапланової перевірки позивача у відповідача не було.

Зокрема, на думку представника позивача, відповідачем, в порушення пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, не надсилалось на його адресу письмових запитів з пропозицією надати пояснення щодо виявлених податковою інспекцією даних, які містяться в податковій декларації, а тому змоги надати відповідні пояснення позивач не мав.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просив визнати протиправним наказ ДПІ у Святошинському районі міста Києва № 1098 від 11.04.2011р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.».

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. В запереченні проти позову відповідач вважає, що його дії є законними, а тому позов не підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та заки онами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010 р.) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження.

Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним наказу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 11.04.2011р. по 13.04.2011р. на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 11.04.2011р. № 1098, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірки ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»(код за ЄДРПОУ 33062528) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»від 13.04.2011 № 81/23-50/33062528.

Як вбачається зі змісту наказу № 1098 від 11.04.2011р., при призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»начальник інспекції ДПІ у Святошинському районі м. Києва керувався пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, який набрав чинносты 1 січня 2011 року, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 75 Податкового кодексу України визначає види перевірок. Так, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

При цьому, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності до вимог п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77, 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пунку 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої підстави, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Дана норма кореспондується зі змістом п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, згідно якої органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (ч. 4 п. 73.3).

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено цим Кодексом (в даному випадку  протягом 10 днів). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно змісту оскаржуваного наказу підставою для призначення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як зазначено в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»№ 81/23-50/33062528 від 13.04.2011р., працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва з метою вручення запиту від 06.04.2011р. № 7760/10/23-522 про надання пояснень та документів було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.» - м. Київ, вул. Миру 21 та встановлено, що за даною адресою підприємство та його посадові особи не знаходяться (відсутні). Актом від 24.03.2011р. № 85/23-50/33062528 зафіксовано невстановлення місцезнаходження ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»та відсутність його посадових осіб. Станом на 11.04.2010р. згідно даних АІС «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»ТОВ «Ф.Р.Е.Ш»має стан «місцезнаходження не встановлено». На дату складання акту перевірки місцезнаходження ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»та його посадових осіб не встановлено.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що інформаційний запит було вручено також представнику позивача 06.04.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника ОСОБА_3 на самому запиті.

З приводу вказаних доводів відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб»відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців містяться відомості щодо юридичної особи, в тому числі щодо місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 091651 від 30.05.2011р. місцезнаходженням ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»є м. Київ, вул. Миру, будинок 21.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.07.2011 р. вказана адреса була визначена як місцезнаходження позивача також станом на момент проведення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, зазначивши, що за даною адресою позивач орендує приміщення з 27.04.2009р. на підставі договору оренди. З моменту укладення договору оренди, фактичне місце ведення діяльності та розташування офісу, з якого здійснюється керування діяльністю підприємства, не змінювалося, іншої юридичної адреси позивач не має.

Пояснення представника позивача підтверджуються наявними в матерілах справи договором оренди приміщення № 27/04 від 27.04.2009р. та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2011р., від 23.02.2011р., від 31.03.2011р.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази отримання позивачем за вказаною адресою поштової кореспонденції, направленої податковим органом. Так, згідно наданої відповідачем копії зворотного поштового повідомлення, на адресу позивача по вул. Миру, 21 в м. Києві було направлено наказ про проведення перевірки № 1098 від 11.04.2001 р. Вказане поштове відправлення було отримано позивачем 13 квітня 2011 року, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»за вказаною адресою.

Отже, враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження місцезнаходження позивача, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договір оренди приміщення від 27.04.2009р., поштове повідомлення, тощо, суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності позивача за адресою: м. Київ, вул. Миру, будинок 21.

З приводу посилання представника відповідача на те, що інформаційний запит було вручено також безпосередньо представнику позивача 06.04.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника ОСОБА_3, суд зазначає, що податковим органом не було надано жодного доказу (довіреності, наказу тощо), якими б підтверджувались повноваження вказаної особи діяти від імені підприємства або перебування цієї особи у трудових відносинах з ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.».

В той же час, представник позивача заперечував у судовому засіданні факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»або факт уповноваження вказаної осби діяти від імені підприємства.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 78.1.4 пунку 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для проведення перевірки є ненадання пояснень та їх документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В даному випадку, згідно наданих відповідачем документів, письмовий запит було вручено позивачу 06.04.2011р., в той час як спірний наказ про проведення перевірки було видано відповідачем 11.04.2011р., перевірка позивача проведена з 11.04.2011р. по 13.04.2011р., тобто до закінчення встановленого законом строку для надання відповіді на письмовий запит.

Посилання відповідача на те, що відповідь на запит було надано позивачем лише 28.04.2011р., що свідчить про порушення позивачем встановленого законом 10-денного строку, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки оскаржуваний наказ № 1098 від 11.04.2011р. було видано до закінчення 10-денного строку для надання відповіді. Відтак, на момент видання спірного наказу підстави для проведення документальної перевірки позивача, встановлені пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, були відсутні.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб’єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме, за відсутності факту перебігу 10 робочих днів з дня отримання позивачем письмового запиту.

Дані обставини вказують на те, що відповідачем не було дотримано положень пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного вище, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного наказу про проведення перевірки з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 11 квітня 2011 року № 1098 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.Е.Ш.».

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.Е.Ш.»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                            Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 28 липня 2011 року.