Постанова

від 28.03.2008 по справі 2-а-933/2008

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-933/08

Справа

№ 2-а-933/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28  березня  2008 року                                13 год. 55хв.                                         м. Рівне                            

Рівненський

окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю

секретаря судового засідання Паршутич С.Л. та сторін і інших осіб, які беруть

участь у справі:   

позивача:

Представник ОСОБА_2(копія угоди-доручення в матеріалах

справи)

відповідача:

Представник Симонець Н.П. (копія довіреності в

матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності

фізичної особи - ОСОБА_1 до відповідача Головної державної інспекції на

автомобільному транспорті (Територіального управління Головної державної

інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області, Територіального

управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в

м.Києві)  про визнання дій щодо

проведення перевірки не правомірними, про визнання протиправною та нечинною

постанови від 21 травня 2007 року № 039965, суд, - 

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся з позовом

до  відповідача 1 -Територіального

управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у

Рівненській області та до відповідача 2 -Територіального управління Головної

державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Києві  )  про

визнання дій щодо проведення перевірки не правомірними, про визнання

протиправною та нечинною постанови від 21 травня 2007 року № 039965.

       В судовому засіданні  представник Головної державної інспекції на

автомобільному транспорті пояснив, що Територіальне управління Головної

державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області та  Територіальне управління Головної державної

інспекції на автомобільному транспорті в м.Києві не мають статусу  юридичної особи, а відтак не можуть бути

відповідачами в суді,  названі

територіальні управління  входять до

складу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, а таким чином

відповідачем  в даній справі повинна бути

Головна державна інспекція на автомобільному транспорті. 

      Заслухавши думку представників сторін,

суд керуючись ст.52 КАС України, замінив неналежних відповідачів на належного

відповідача - Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

      Представник позивача надав пояснення, які

повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема  зазначив, що  

вважає неправомірними дії посадових осіб відповідача  щодо 

проведення  відносно нього

перевірки,  адже під час проведення

перевірки, результати якої відображені в акті перевірки № 041230 від

30.03.2007року, посадові особи відповідача 

не були уповноважені на здійснення такої перевірки, наявне у них

завдання на перевірку  не містило  повноважень на перевірку позивача. Крім того,

представник  позивача зазначив, що

позивач здійснює нерегулярні пасажирські перевезення, під час проведення

перевірки у позивача  був наявний весь

пакет документів, обумовлений  Законом

України «Про автомобільний транспорт» для надання послуг з нерегулярних

пасажирських перевезень.     Представник

позивача просив  задоволити

адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні  надав письмові заперечення відповідно до

яких  зазначив, що з адміністративним

позовом не погоджується, з підстав того, що перевірка  позивача проведена  у відповідності до завдання на проведення

рейдової перевірки. При проведенні рейдової перевірки у завданні на перевірку

не зазначаються посади осіб, яким доручено проведення рейдової перевірки та не

конкретизуються  перелік суб'єктів

господарювання перевірку, яких доручено здійснити. Крім того, зазначає, що під

час проведення перевірки,  було

встановлено, що відповідач не оформив договору із замовником транспортних

послуг -пасажиром, в порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний

транспорт».

Представник відповідача  просив

відмовити позивачу в задоволенні 

адміністративного позову.

 Заслухавши у відкритому судовому

засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові

докази,  оцінивши їх за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що 

адміністративний позов  слід

задоволити  повністю.

Суд виходив з такого.

      Відповідно до п. 4 Положення «Про Головну

державну інспекцію на автомобільному транспорті» (затверд. Постановою Кабінету

Міністрів України від 8 вересня 2004 р. N 1190), п. 4, п. 5, п. 6 Положення

«Про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному

транспорті»  (затв.наказом Міністерства

транспорту та зв'язку України від 16 травня 2005 р. N 207)  державний контроль за додержанням суб'єктами

господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та

стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів здійснює

Головавтотрансінспекція та її територіальні органи в областях, Автономній

Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.

        Ст. 6 Закону України «Про автомобільний

транспорт» встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті

здійснюється в  порядку  визначеному Кабінетом Міністрів України.

        Згідно до п. 1, 16 Порядку здійснення

державного контролю на автомобільному транспорті (затверд. Постановою КМ  Україні від 8 листопада 2006 р. N 1567,

надалі по тексту іменовано -Порядок) Порядок визначає процедуру здійснення

державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність

у сфері автомобільного транспорту.  

Керівник органу державного контролю перед проведенням перевірки видає

завдання на перевірку за формою згідно з додатком 1. Рейдова перевірка

проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно

до завдання на перевірку. Згідно додатку № 1 до названого Порядку завдання

на перевірку  повинно містити інформацію

про ПІБ та посади осіб, яким доручено проведення перевірки, вид перевірки

(комплексної, вибіркової, рейдової перевірки), найменування суб'єкта

господарювання, його місцезнаходження, акти законодавства, додержання яких

перевіряється, ділянка дороги, маршрут, автовокзал, автостанція, місце посадки

і висадки пасажирів, стоянка таксі, стоянка інших транспортних засобів  та період 

проведення перевірки.

Під час проведення перевірки

Посадові особи зобов'язані пред'являти службове посвідчення та завдання на

перевірку (п. 38 Порядку).  Посадові

особи мають право проводити перевірки суб'єктів господарювання з питань, що

належать до їх компетенції, за умови пред'явлення службового посвідчення та

завдання на перевірку (п. 36 Порядку).

         А відтак, посадові особи

Головавтотрансінспекції та її територіального органу вправі здійснити перевірку

суб'єкта господарювання лише  за умови

надання їм  відповідного завдання на

перевірку обумовленого суб'єкта господарювання.

          З акту перевірки № 041230 від   30.03.2007року  вбачається, що громадянами ОСОБА_3. та   ОСОБА_4 в присутності водія ОСОБА_5

проведено перевірку транспортного засобу 

Volkswagen 

LT 45, державний номер НОМЕР_1, що

належить позивачу. В ході перевірки встановлено, що відповідно до дорожнього

листа № 1805, водій здійснює нерегулярні пасажирські перевезення  за маршрутом Рівне -Київ -Рівне, при цьому із

замовником транспортних послуг -пасажиром, в порушення ст. 39 Закону України

«Про автомобільний транспорт» не оформлений договір. Підставою для названої

перевірки було завдання на перевірку №028048 від 30.03.2007року.

         Відповідно до названого  вище завдання на перевірку №028048 від

30.03.2007року  в графі  «призвіще, ініціали та посади осіб» яким

доручено проведення рейдової перевірки 

значаться особи: ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11..

          В графі «найменування суб'єкта

господарювання, що підлягає перевірці, його місцезнаходження» (обумовленого

вище завдання)   містяться  призвіща наступних осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_13.,

ОСОБА_14., ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_15. 

Разом з обумовленим, в названому завданні на перевірку, в графі «акти

законодавства, додержання яких перевіряється» міститься перелік фізичних осіб,

а саме завдання на перевірку в загалі не містить  інформації щодо  актів законодавства, додержання яких доручено

перевірити.

        Отже, обумовлене завдання на перевірку

не відповідає приписам законодавства, а зокрема Порядку здійснення державного

контролю на автомобільному транспорті (додаток №1).

        З обумовленого слідує, що Відповідач не

визначив переліку актів законодавства, додержання яких доручено  перевіряти, 

не уповноважував названих в акті перевірки  №041230 осіб 

на   проведення рейдової

перевірки  суб'єкта господарювання ОСОБА_1

(позивача у даній справі) або його  водія

- ОСОБА_5., а відтак перевірка позивача проведена з порушенням  названого порядку.

        Відповідно до пояснень представників

сторін наданих  в судовому засіданні,

оскаржувана позивачем постанова № 039965 від 21.05.2007року (про застосування

фінансових санкцій до позивача) винесена на підставі  відомостей про порушення позивачем

законодавства  про автомобільний

транспорт відображених в названому вище акті перевірки № 041230 від  30.03.2007року.

       Пункт 3 ст. 70 Кодексу адміністративного

судочинства України  встановлює, що суд

при вирішенні справи не бере до уваги доказів, одержаних з порушенням закону.     

       За таких обставин, суд не бере до

уваги  акт перевірки №041230 від

30.03.2007року, як доказ  який може

свідчити про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт (а

зокрема надання послуг позивачем без укладення договору на перевезення із

замовником), оскільки перевірку позивача здійснено особами, які не були

уповноважені  на здійснення рейдової

перевірки суб'єкта господарювання - ОСОБА_1 (позивача у даній справі) або його  водія - ОСОБА_5..

      Крім того, для нерегулярних пасажирських

перевезень автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти

особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному

транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких

виконуються пасажирські перевезення, а зокрема: для автомобільного перевізника

- ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах,

інші документи, передбачені законодавством України;  для водія автобуса - посвідчення водія

відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна

картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що

засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені

законодавством України (ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

        В матеріалах справи  міститься 

два договори від 30.03.2007року укладені позивачем, як перевізником із

замовниками - пасажирами  про надання

послуг з  перевезення пасажирів

(замовників по маршруту Київ -Рівне та Рівне-Київ). Названа господарська

діяльність здійснюється позивачем на підставі свідоцтва про державну

реєстрацію  позивача, як суб'єкта

підприємницької діяльності (номер запису 

НОМЕР_2),  ліцензії на надання

послуг з перевезення пасажирів від 18.01.2006року.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»

відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт

застосовується у випадку надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів

без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48

названого Закону. 

         В судовому засіданні   представник відповідача покликався про

наявність у відповідача договору про надання послуг з перевезень пасажирів не

підписаного замовниками -пасажирами, однак наявність такого договору  не  може свідчити про наявність фактичних обставин

щодо  надання послуг з перевезень

пасажирів обумовлених в названому договорі, адже зазначений договір не

підтверджує обставин щодо фактичного надання позивачем послуг  пасажирам з їх перевезення без відповідного

укладення договору з ними.  А відтак,

обумовлений договір не може бути 

підставою для притягнення відповідача до відповідальності.

          Враховуючи вищевикладене,

адміністративний позов позивача слід задоволити повністю.

 Керуючись

статтями 160-165

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Адміністративний

позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 задоволити

повністю.

2.   Визнати дії,

щодо проведення перевірки підприємця ОСОБА_1, оформлені актом № 041230 від

30.03.2007року Територіального управління Головної державної інспекції на

автомобільному транспорті в м. Києві - неправомірними.

3.   Постанову  Територіального управління Головної державної

інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області № 039965 від

21.05.2007року про застосування фінансової санкції до підприємця ОСОБА_1

визнати не чинною та протиправною.

4.   Присудити  з Державного бюджету на користь суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40

грн.

5.   Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне

оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,

постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після

закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного

адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її

проголошення, а в разі  складення

постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

     Суддя                                                     

                                          С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено та

підписано 29.03.2008 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя                                                     

                                           С.М.Шевчук