Постанова

від 05.06.2008 по справі 14/7347

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/7347

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" червня 2008 р.                                                           Справа № 14/7347

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Сташкевич М.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача:      Мельник О.Д. (довіреність від 20.10.07 року)

від відповідача: - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад"- не з'явився,                          - ТОВ "Трансбізнес-К"- Легких К.В. (довіреність №2 від 14.02.2008 р.),  

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбізнес-К", м. Київ

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "19" листопада 2007 р. по справі № 14/7347  

за позовом українсько - російського Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансконтур", м. Хмельницький  

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад", м. Хмельницький

та товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбізнес-К", м. Київ  

про визнання недійсним контракту №ТБК-17/10 на надання ексклюзивних дистрибюторських прав від 17.10.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.11.07 рокуу справі № 14/7347 позов Українсько - російського товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтур" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Трансприлад" та до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбізнес-К" - задоволено. Визнано недійсним контракт №ТБК-17/10 на надання ексклюзивних дистриб'юторських прав від 17.10.2006р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Трансприлад” і товариством з обмеженою відповідальністю „Трансбізнес-К”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" на користь Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтур" 203 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою,  в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю встановлені всі обставини, що мають значення для вирішення справи, а при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.

Зокрема, скаржник вказав, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контакт № ТБК - 17/10 на надання ексклюзивних дистриб`ютерських прав від 17.10.06р. був вчинений з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України.

На думку скаржника, зміст контракту не суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки жодного суперечення між змістом контракту та Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства не має.

Представник скаржника в засіданні суду, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає рішення місцевого господарського суду необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ НВП "Трансприлад" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також вказав, що у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання його представника, просить розглядати справу без його присутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, розглянувши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

16 травня 2006 року між Українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю “Трансконтур” - позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство  “Трансприлад” - першим відповідачем було укладено „Договор №5/06д о предоставлении исключительных прав дистриб'ютора”. Відповідно до п.1.1.  договору  позивач набув виключні (ексклюзивні) права на реалізацію на території України продукції, яка виробляється першим відповідачем, а саме:   систем забезпечення    безпеки  руху    спеціального   самохідного рухомого  складу  II категорії АЛС-МП,  систем забезпечення    безпеки  руху    магістральних локомотивів    АЛС-МУ і також комплектуючих блоків до цих систем.

На виконання вимог п.1.4. договору, відповідно до якого умови поставки, а також вимоги до продукції визначаються сторонами у відповідних  договорах поставки, що повинні укладатись на  кожну партію продукції,  на протязі 2006-2007 років між позивачем та першим  відповідачем було укладено декілька  договорів поставки, за якими позивачу поставлялась вказана вище продукція. Так, за  договором  поставки №6-Т/06 від 19.05.2006р. (по накладних: №064-06 від 01.06.2006р., №114-09 від 28.09.2006р.) позивачу було поставлено продукцію, загальною вартістю 122.322 грн.; за  договором  поставки №13-Т/06 від 20.10.2006р. (по накладних: №166-12 від 29.12.2006р., №123-11 від 02.11.2006р.) - на загальну суму 252.744 грн.; за договором  поставки №4-Т/07 від 26.01.2007р. (по накладних: №084-06 від 26.06.2007р., №016-02 від 27.02.2007р.)  -  на загальну суму 101.369,28 грн.  Зазначеними договорами поставки підтверджується фактичне виконання сторонами договору з позивачем, а саме від 16.05.2006р. № 5/-06д.

17 жовтня 2006 року між першим відповідачем та  товариством з обмеженою відповідальністю “Трансбізнес-К” - другим відповідачем було укладено „Контракт №ТБК-17/10 на надання ексклюзивних дистриб`ютерських прав”. Аналіз змісту цього контракту свідчить, що основні його умови аналогічні раніше укладеному договору між позивачем та першим відповідачем. Так, згідно п.1.3. договору, який був укладений 16.05.2006р.  виключні (ексклюзивні) права на реалізацію продукції, яких набув позивач, включають право на продаж продукції підрозділам і підприємствам державного підприємства „Укрзалізниця”, локомотивобудівельним і локомотиворемонтним підприємствам, а також іншим споживачам, які перебувають на території України. У відповідності  до п.2.2.1 договору перший відповідач взяв на себе зобов'язання продавати свою продукцію лише позивачу. Пунктом 2.2.2 договору встановлено заборону для першого відповідача на передачу прав  щодо реалізації продукції третім особам без дозволу позивача.                     

Відповідно ж до  п.1.1. контракту його предмет складають виключні (ексклюзивні) права на розповсюдження продукції першого відповідача на території України для структурних підрозділів та підприємств ДП „Укрзалізниця”. За змістом п.1.2. контракту під продукцією, на яку розповсюджується  дія контракту, розуміються     системи забезпечення    безпеки  руху    спеціального   самохідного рухомого  складу  II категорії АЛС-МП. Відповідно до п.п.2.2.1. контракту першому відповідачу заборонено як передавати права на продаж продукції на території України, так і самостійно здійснювати реалізацію продукції.

Отже за умовами обох угод перший відповідач двічі передав виключне (ексклюзивне) право на реалізацію своєї продукції на території України.

Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ч.1. ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який,  не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір, хоча і не передбачений актами цивільного  законодавства,  але  відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним у ст. 3 ЦК України, відповідно позивач та  ТОВ „Науково-виробниче підприємство  “Трансприлад”  мали право на його укладення та врегулювання своїх відносин на власний розсуд. Враховуючи це для позивача та першого відповідача   саме договір є джерелом цивільного права.

Відповідно до ч.2. ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Згідно із приписами ч.1  ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених, зокрема,  договором. В розумінні останньої із зазначених  норм цивільний обов'язок полягає у встановленні зобов'язаній особі  міри належної поведінки, яка відповідає вимогам договору.  

У справі, яка є предметом судового розгляду, цивільний обов'язок, покладений на  ТОВ „Науково-виробниче підприємство  “Трансприлад”  є обов'язком пасивного типу, оскільки ґрунтується на існуванні правової заборони здійснювати певні дії, а саме: продавати вироблену продукцію будь-кому, крім позивача, передавати встановлені  договором виключні (ексклюзивні) права на продаж продукції третім особам без згоди позивача, а також не здійснювати продаж продукції вказаним у договорі особам без згоди позивача.

У відповідності до ч.2 вказаної вище норми, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.   Аналіз змісту  ч.1 та 2 ст.14 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за договором на особу може  бути покладений обов'язок щодо  виконання  дій (утримання від виконання дій), які передбачені таким  договором, крім того, особа може бути примушена до виконання визначених договором дій, оскільки вони в силу приписів договору  є обов'язковими для неї.  

Згідно із ч.1.ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Таке право, а саме виключне право на реалізацію визначеної у договорі  продукції, яка виробляється  ТОВ „Науково-виробниче підприємство  “Трансприлад”, виникло у позивача із договору і було порушене внаслідок відступлення першим відповідачем від передбаченої договором  належної поведінки, що виразилось в укладенні спірного контракту, за  яким  ТОВ „Науково-виробниче підприємство  “Трансприлад”    повторно  розпорядилося  правом, що відповідно до укладеного договору є виключним (ексклюзивним), тобто таким, що не  може надаватися іншій особі.

Частиною 3 ст. 215 ГПК України встановлено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права. Відповідно до ч.2 вказаної норми одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ч.1. ст.207 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України (надалі –„ЦК України”) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу. У відповідності до ч.ч1,2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України цивільна дієздатність юридичної особи полягає в можливості набувати цивільних прав та обов'язків, які здійснюються через органи юридичної особи.

Апеляційна інстанція зазначає, що при укладенні спірного контракту були порушено права позивача, які виникли із договору №5\06д про надання виключних прав дистриб`ютера, укладеного між позивачем та першим відповідачем 16.05.06 року.   

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач, уклавши з позивачем договір, відповідно до якого передав останньому виключне право на реалізацію своєї продукції, обмежив цим себе добровільно  в можливості вільної реалізації такого права на встановлений договором строк.

На думку колегії суддів, на момент укладення контракту з другим відповідачем, ТОВ НВП "Трансприлад" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності і, відповідно, не міг укласти такий правочин. Згідно із вимогами п.2.2.2. договору  передача прав  щодо реалізації продукції третім особам могла відбутися лише  з дозволу позивача.

Враховуючи вищенаведене, на думку судової колегії, місцевий господарський суд дійшов  вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним контракту №ТБК-17/10 на надання ексклюзивних дистриб`юторських прав від 17.10.2006 р.,  оскільки він укладений з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Доводи скаржника не відповідають обставинам справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення господарського суду від 19.11.07 року у справі №14/7347  законним та обгрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.   

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                          ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2007 року у справі №14/7347 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбізнес-К" - без задоволення.

2. Справу №14/7347 повернути до  господарського суду Хмельницької  області.

Головуючий суддя                                                                 Іоннікова І. А.

судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

Віддрук. 5 прим.

1- до справи

2- позивачу

3,4- відповідачам

5- в наряд