Постанова

від 26.06.2008 по справі 20-25-29-27-26/404-05-10733

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-25-29-27-26/404-05-10733

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" червня 2008 р.Справа № 20-25-29-27-26/404-05-10733

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Пироговського В.Т.,

суддів Жукової А.М., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Кубік О.В.,

за участю представників учасників процесу:

від прокурора Одеської області Бурдейна І.О.,

від Кабінету Міністрів України Кафлюк Т.І.,

від НАК “Украгролізинг” в особі Одеської філії Мшар С.Ю.,

від відповідача Ролінський В.І.

розглянула апеляційну скаргу

ПП “Землеробець”

на рішення господарського суду Одеської області

від 17.03.2008р.

у справі № 20-25-29-27-26/404-05-10733

за позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі НАК “Украгролізинг” в особі Одеської філії НАК “Украгролізинг”

до ПП “Землеробець”

про визнання договору лізингу розірваним, повернення об'єктів лізингу та стягнення 219 242,79 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2008р., яка надіслана учасникам процесу 07.04.2008р., прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13.05.2008р. апеляційна скарга ПП “Землеробець”.

За правилами ст.77 ГПК України в засіданні господарського суду апеляційної інстанції 13.05.2008р. оголошено перерву до 15.05.2008р., в засіданні 15.05.2008р. розгляд справи в апеляційному порядку відкладено на 29.05.2008р., в засіданні 29.05.2008р. —на 12.06.2008р., в засіданні 12.06.2008р. —на 26.06.2008р.

Учасники процесу повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та розписки їхніх представників.

Ухвалою першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги ПП “Землеробець” продовжено до 02.07.2008р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 26.06.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Прокурор Кілійського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі КМУ в особі НАК “Украгролізинг” в особі Одеської філії НАК “Украгролізинг” до ПП “Землеробець” про визнання договору фінансового лізингу від 25.12.1998р. № 180 розірваним; стягнення 181 534,4 грн. заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу та 37 708,39 грн. інфляційний втрат (всього — 219 242,79 грн.); зобов'язання повернути Одеській філії НАК “Украгролізинг” об'єкти лізингу: 1 (один) агрегат КАПП-6, 2 (два) агрегати АГ-6, 1 (одна) борона БДТ-7д, 2 (дві) сівалки СЗ-5,4, 1 (один) оприскувач ОПШ-2000, 1 (одна) борона БД-10, 1 (одна) сівалка СУ 12, передані по акту б/н від 25.10.2002р.

Справа розглядалась господарськими судами різних інстанцій неодноразово.

Останнім рішенням місцевого господарського суду від 17.03.2008р. зі справи № 20-25-29-27-26/404-05-10733 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ПП “Землеробець” на користь НАК в особі Одеської філії НАК “Украгролізинг” 181 534,4 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 25.12.1998р. № 180, припинено провадження у справі в частині вимог про зобов'язання повернути об'єкти лізингу та розірвання договору фінансового лізингу, в решті позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано:

-          відсутністю предмету спору в частині вимог про розірвання договору фінансового лізингу, який припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку, а також про повернення об'єктів лізингу, оскільки повернення майна лізингодавцю фактично відбулось;

-          з посиланням на приписи ст.ст.161,162 ЦК УРСР, ст.ст.525,526 ЦК України, ст.ст.4,12 Закону України “Про лізинг” та надані до матеріалів справи докази обґрунтованістю позову про стягнення лізингових платежі в сумі 181 534,4 грн., останній з яких у розмірі 37 197 грн. не є залишковою вартістю сільгосптехніки, тому підлягає стягненню, незважаючи на фактичне повернення об'єкту лізингу;

-          порушенням українського законодавства під час оформлення розрахунку інфляційних втрат;

-          правомірністю заявлення позову прокурором в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта, яким є НАК „Украгролізинг”, що підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р. № 31/1370-05.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПП “Землеробець” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2008р. по даній справі скасувати, позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме неприйняття до уваги відсутності у прокурора права на підписання позову в інтересах суб'єкта господарювання, який не є органом державної влади або місцевого самоврядування.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, вислухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія встановила таке:

25.12.1998р. між СВК “Агросервіс” (Лізингоодержувач) та ВАТ “Облагропостач” (Лізингодавець) укладено договір фінансовою лізингу № 180 (Договір), відповідно до умов якого Лізингоодержувачу передається у тимчасове користування сільськогосподарська техніка на загальну суму 262 225 грн., яка є власністю Лізингодавця (розділ 1 Договору). Сторони домовились, що після закінчення строку дії лізингу Лізингоодержувач викуповує техніку, що знаходилась в лізингу по залишковій вартості. Ці кошти сплачуються Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця не пізніше 10 банківських діб після закінчення строку лізингу (п.5.1 Договору). Лізинговий платіж за отриману техніку за 1999р. складає 29 279 грн., за 2000р. —68 553 грн., за 2001р. —58 016 грн., за 2002р. —41 189 грн., за 2003р. —27 991 грн., за 2004р. —37 197 грн. (всього —262 225 грн., з яких відповідно до розрахунку вартості об'єкту лізингу за Договором 202 430 грн. —номінальна вартість об'єкту лізингу, 59 795 грн. —відсотки за користування коштами). Лізингові платежі за Договором зазначені з урахуванням ПДВ і включають в себе відповідні суми відшкодування частини вартості техніки, що амортизується (розділ 8 Договору). Лізингові платежі (з урахуванням ПДВ) мають бути перерахованими Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця згідно з графіком платежів (додаток № 1) (п.9.1 Договору). Графік платежів за Договором передбачає щоквартальний порядок сплати лізингових платежів в сумі 262 225 грн. та постачальницько-збутових витрат в сумі 12 331 грн. Останній платіж здійснюється Лізингоодержувачем 09.03.2004р. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 19.03.2004р. Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадку несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків. В цьому разі Лізингодавець може в односторонньому порядку розірвати Договір і вимагати від Лізингоодержувача повернення об'єкта лізингу. Лізингоодержувач повинен повернути Лізингодавцю об'єкт лізингу (п.14.1 Договору). Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

25.10.2002р. між Одеською філією НАК “Украгролізінг”, яка є правонаступником майнових прав і обов'язків ВАТ “Облагропостач” (Лізингодавець), що підтверджується наданими до матеріалів справи, в т.ч. на виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2008р., документами (розпорядженням від 27.01.1998р. № 58/А-98, наказом від 27.04.2000р. № 43, договором від 20.08.2001р. № 1п, актом приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань від 03.09.2001р., договором від 05.02.1998р. № 25 та додатковою угодою до нього від 09.08.1999р.), СВК „Агросервіс” (Лізингоодержувач-1) та ПП “Землеробець” (Лізингоодержувач-2) укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої Лізингоодержувач-2 приймає на себе всі боргові зобов'язання Лізингоодержувача -1, що виникли на дату підписання угоди в сумі 140 590 грн., а також зобов'язання по сплаті платежів, які будуть виникати з дня підписання угоди. Загальна сума платежів Лізингоодержувача-2 по додатку № 1 до Договору складає 211 534 грн.

Того ж дня Одеською філією НАК “Украгролізінг” та ПП “Землеробець” підписано акт приймання-передачі, згідно з яким ПП “Землеробець” прийняло сільськогосподарську техніку, а також заборгованість по Договору в сумі 211 534 грн. Наявність боргу Лізингоодержувач пізніше підтвердив шляхом оформлення гарантійного листа від 09.06.2004р. № 55 та зобов'язався провести його погашення до 15.07.2004р. —30 000 грн., до 15.08.2004р. —50 000 грн., до 01.09.2004р. —135 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами той факт, що відповідачем, починаючи з дати підписання додаткової угоди від 25.10.2002р. № 1 до Договору, на її виконання сплачено 30 000 грн. Крім того, 63 021,6 грн. сплачено СВК “Агросервіс” до підписання додаткової угоди, що також не заперечується сторонами та підтверджується, зокрема, актом звірки від 26.08.2005р. № 11/4. Загальна сума виплат по договору склала 93 021,6 грн.

18.05.2007р. відбулось повернення об'єктів лізингу, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Невиконання ПП “Землеробець” грошових зобов'язань за Договором в іншій частині стало підставою для звернення прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі КМУ в особі НАК “Украгролізинг” в особі Одеської філії НАК “Украгролізинг” до господарського суду Одеської області із позовом про визнання Договору розірваним, стягнення 181 534,4 грн. заборгованості з лізингових платежів, 37 708,39 грн. інфляційний втрат (всього —219 242,79 грн.) та зобов'язання повернути об'єкти лізингу, який частково задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї постанови.

Перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження ним наявних у справі документів, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення підлягає частковому скасуванню, враховуючи наступне:

Згідно із приписами п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до положень п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Судова колегія вважає, що під час вирішення спору по справі № 20-25-29-27-26/404-05-10733 слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки права та обов'язки контрагентів частково продовжують існувати після набрання чинності названими кодифікованими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як зазначено вище, п.14.1 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 19.03.2004р.

Отже, Договір припинив дію в зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, а, відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано не знайшов підстав для розірвання угоди в судовому порядку та припинив провадження у справі за правилами п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, дійшовши висновку про відсутність предмету спору в цій частині.

Згідно із приписами ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначений припис цивільного законодавства кореспондується зі змістом ст.161 Цивільного кодексу УРСР, чинної на момент укладення договору, а також ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ст.610 Цивільного кодексу України надано визначення „порушення зобов'язання”, під яким законодавець розуміє його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За загальними правилами ст.525 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від обов'язку не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за   погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (п.2 ч.2 ст.12 Закону України “Про лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97- ВР в редакції, чинній на момент укладення Договору).

Проаналізувавши наведені норми зобов'язального права в аспекті спірних правовідносин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується невиконання ПП “Землеробець” взятого на себе та закріпленого в п.п.1.1,8.1,9.1 Договору обов'язку своєчасно та в повному обсязі здійснювати лізингові платежі, в зв'язку з чим господарським судом першої інстанції правомірно задоволено обґрунтовані позовні вимоги прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі КМУ в особі НАК “Украгролізинг” в особі Одеської філії про стягнення заборгованості в розмірі 181 534,4 грн.

Ґрунтується на всебічному дослідженні матеріалів справи та правильному застосуванні норм українського законодавства й відмова в задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат, оскільки представлений розрахунок зроблено без урахування строку позовної давності та факту укладання відповідачем додаткової угоди № 1 до Договору тільки 25.10.2002р.

Між тим, місцевим господарським судом неправомірно припинено провадження за правилами п.11 ч.1 ст.80 ГПК України через відсутність предмету спору в частині вимог про повернення об'єкту лізингу з огляду на фактичне повернення отриманого в лізинг за Договором за майна.

До наведеного висновку колегія суддів дійшла, з'ясувавши, що право НАК “Украгролізинг” в особі Одеської філії на повернення об'єктів лізингу в  в разі несплати ПП “Землеробець” лізингових платежів могло виникнути згідно положень:

-          ч.5 ст.9 Закону України “Про лізинг” (у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі);

-          п.14.1 Договору (Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадку несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків. В цьому разі Лізингодавець може в односторонньому порядку розірвати Договір і вимагати від Лізингоодержувача повернення об'єкта лізингу. Лізингоодержувач повинен повернути Лізингодавцю об'єкт лізингу).

Інші законні підстави для повернення майна в даному випадку, в т.ч. одночасно з можливістю стягнення повного розміру лізингових платежів, відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингодавець не скористався в установленому порядку належним йому після несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових періодів правом на повернення майна, а саме не звертався за вчиненням виконавчого напису до державної нотаріальної контори, а також не розірвав Договір в передбаченому ним односторонньому порядку.

Одеський апеляційний господарський суд відзначає, що за своєю правовою природою Договір є фінансовим лізингом, під яким слід розуміти     договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє  замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору; сума відшкодування вартості   об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта  лізингу, визначеної в день укладення договору; після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу   згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю (ст.4 Закону України “Про лізинг”, чинного на момент укладення угоди).

Щоквартальний графік платежів, відображений в додатку № 1 до Договору, свідчить про те, що останній платіж у розмірі 37 197 грн. мав бути здійснений Лізингоодержувачем 09.03.2004р. При цьому в п.5.1 Договору встановлено, що після закінчення строку дії лізингу Лізингоодержувач викуповує у лізингодавця техніку, що знаходилася у лізингу, по залишковій вартості не пізніше 10 банківських діб після закінчення строку лізингу.

Вірно встановивши правову природу Договору, його положення, якими слід керуватися під час вирішення спору, місцевий господарський суд надав помилкову оцінку зібраним ним доказам у сукупності, стверджуючи про те, що сума 37 197 грн. не є залишковою вартістю сільгосптехніки, а тому вимоги про її стягнення не залежать від повернення або неповернення майна.

Наведена позиція господарського суду апеляційної інстанції зумовлена тим, що графік платежів, відображений в додатку № 1 до Договору, складається з коштів, які разом дорівнюють вартості придбаних об'єктів лізингу (202 430 грн.) та відсотків за користування коштами (59 795 грн.), що відповідає розрахунку вартості об'єкту лізингу за Договором.

Викладене свідчить про складання контрагентами графіка платежів таким чином, що з внесенням останнього платежу в сумі 37 197 грн. Лізингоодержувач повністю розраховується за Договором, а, отже, набуває право власності на об'єкти лізингу.

Судова колегія вказує, що недотримання порядку викупу техніки, узгодженого сторонами в п.5.1 Договору, в разі повного перерахування грошових коштів у вигляді лізингових платежів не позбавляє ПП “Землеробець” права власності на об'єкти лізингу, що не враховано під час прийняття оскарженого рішення, яке слід скасувати в частині вимог про повернення майна, а в задоволенні позову —відмовити.

Окремо апеляційний господарський суд відзначає, що посилання скаржника відносно пред'явлення позову прокурором всупереч норм процесуального права спростовуються наявною у матеріалах справи нескасованою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р. № 31/1370-05.

Керуючись ст.ст.77,85,99,101-105 ГПК України, колегія суддів

Постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2008р. зі справи № 20-25-29-27-26/404-05-10733 в частині припинення провадження у справі щодо вимог про зобов'язання повернути об'єкти лізингу скасувати (п.3 резолютивної частини рішення), в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2008р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

В.Т. Пироговський

Судді

А.М. Жукова

В.І. Жеков

Повний текст постанови підписано 01.07.2008р.