Постанова

від 17.06.2008 по справі 5/57-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/57-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2008                                                                                   Справа № 5/57-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М.,  Науменко І.М.   

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача -  Дібаєв Ф.А., довіреність № 06  від 06.02.08;

від відповідача -  Боженко Н.В., довіреність б/н  від 25.09.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансленд", м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської   області від 08.04.08р.   у справі №  5/57-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансленд", м. Дніпропетровськ

про  стягнення 4797 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 17.06.2008 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс”, м. Дніпропетровськ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Трансленд”, м. Дніпропетровськ про стягнення 4797,0 грн. збитків, заподіяних відповідачем відмовою від заявки  на перевезення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008 року по справі № 5/57-08 (суддя Шевченко С.Л.) позовні вимоги задоволені частково у сумі 1730,0 грн.

Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що ним платіжним дорученням від 24.04.2007 року № 260 сплачений штраф у сумі 250,0 грн. за відмову від заявки. В іншій частині у позові відмовлено, оскільки позивачем не доведений розмір збитків.

Також скаржник посилався на те, що позивачем відповідно до Подорожнього листа вантаженого автомобіля в міжнародному сполученні, машина позивача виїхала з міста Дніпропетровська 28.02.2007 року із 20-ти тонним вантажем (спортивними тренажерами) до міста Рязань (Росія) по Договору з іншим підприємством і повернувся до міста Дніпропетровська  10.03.2007 року. Порушуючи вимоги законодавства позивач не надав до суду першої інстанції ніяких доказів, які б підтверджували його перебування на території іноземної держави саме п”ять днів, і що саме такий термін його перебування в Російській Федерації є наслідком відмови відповідача від перевезення. Позивач не довів наявність та розмір збитків. Матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження наведених обставин, а також факту порушення відповідачем договірних зобов”язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” вважає доводи скаржника безпідставним, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі 02.03.2007 року укладений договір № 0/0174 “Про організацію перевезень вантажів в міжнародному сполученні”. Відповідно до пункту 3.1 Договору експедитор (відповідач по справі) інформує перевізника про строки та обсяги  плануємих перевезень, кількість та тип необхідного рухомого складу за 2-5 днів до початку перевезення. Інформація передається перевізнику по факсимальному зв”язку у вигляді транспортної заявки.

02.03.2007 року відповідач надіслав відповідачу заявку про перевезення свинца у кількості 20т з Рязані до Дніпропетровська, дата завантаження 06.03.2007 року.

07.03.2007 року позивач відмовився від перевезення, у зв”язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення збитків у сумі 4797,0 грн. з яких: добові витрати з 04.03.2007 року по 08.03.2007 року –5 дібх280 грн.= 1400,0 грн., витрати на паливно-мастильний матеріал 1128,0 грн., кількість яких зазначена у розрахунку від 20.11.2007 року № 236, як доказ їх придбання  позивачем надано –накладна № 218/99, амфтизація автомобіля та прицепу –650 грн.; витрати автошин –430,0 грн., заробітна плата водія –689,0 грн.; накладні витрати –500,0 грн.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання, доказуються кредитором.

Як докази розміру завданих збитків позивачем надані: Подорожній лист 393407, серія 02ААВ, довідка про заробітну плату водія № 237 за договором № 01-0000111 від 02.03.2007 року, накладна № 218/99 на нафтопродукти від 07.02.2007 року, розрахунок збитків та розрахунок зношення шин.

Вказані докази відхиляються судом, як належні докази збитків за договором перевезення, укладеного між сторонами, від 02.03.2007 року № 0/0174 у сумі 4797,0 грн. з наступних підстав.

Як вбачається з подорожнього листа № 393407 серія 02ААВ (а.с.11) з Дніпропетровська до Рязані автомобіль позивача вирушив і по іншим перевезенням з вантажем спортивні тренажери вагою 20т. По путі прямування автомобіль перевозив вантаж для фірми “VASIL” та для Торгового дому “Елки-Палки” у місті Рязань. Отже, розрахунки витрат на паливно-мастильні матеріали, витрати від зношення шин відносяться в той же мірі і для вищезазначених перевезень, які здійснювались позивачем третім особам.

Тобто, позивачем не доведено причинного зв”язку між витратами, здійсненими ним у зв”язку з перевезенням вантажу третіх осіб до міста Рязань, та відмовою від заявки на перевезення відповідачем.

Із довідки № 237 (а.с. 18) вбачається, що зарплата водію виплачувалась за перевезення до маршруту Рязань-Дніпропетровськ за договором № 01-0000111 від 02.03.2007 року, якій не є предметом даного спору.

Розрахунки збитків не можуть бути прийняті як належні докази фактично понесених витрат позивачем по спірному договору.

Пунктами 6.1, 6.2 договору від 02.03.2007 року сторони по справі передбачили відповідальність відповідача за відмову від перевезення. Відповідач перерахував позивачу 500,0 грн. штрафних санкцій, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

З огляду на викладене, і те, що позивачем не доведений фактичний розмір збитків, від відмови відповідача від перевезення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв”язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008 року  по справі № 5/57-08         підлягає частковому скасуванню.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, та, керуючись статтями 49, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008 року по справі № 5/57-08 в частині стягнення 1730,0 грн. скасувати.

В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансленд", м. Дніпропетровськ 18,40 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 І.М.Науменко