Постанова

від 24.06.2008 по справі 4/157-42/130

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/157-42/130

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.06.2008                                                                                           № 4/157-42/130

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Куровського  С.В.

          Євсікова О.О.

 при секретарі:           Солонець К.В.

 За участю представників:

 Від прокуратури: Ходаківський М.П. (посвідчення №7 від11.01.2007р.)

Від позивача : Виниченко С.М. (по дов.)

Від відповідача: Гайдар С.А. (по дов.)

 розглянувши апеляційне подання Заступника прокуратура Дніпровського району м.Києва

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 22.04.2008

 у справі № 4/157-42/130 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Заступника прокуратура Дніпровського району м.Києва в інтересах держави Дніпровської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства  Дніпровського району м. Києва

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Воєнторг"

 про                                                  стягнення 21156,75 грн.- боргу

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2008 у справі №4/157-42/130  на підставі п.1 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду позов Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави Дніпровської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства  Дніпровського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю „Воєнторг” про стягнення 21156,75 грн. – боргу.

Не погодившись з ухвалою суду, Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва звернувся з апеляційним поданням до Київського апеляційного господарського суду, в якому просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.04.2008 та передати справу на розгляд Господарського суду м. Києва.

Апеляційне подання мотивовано тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального та процесуального права, а саме, ст.55, ст. 121 Конституції України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), а тому є такою, що підлягає скасуванню.

В апеляційному поданні наголошується на тому, що на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах з метою захисту порушених економічних, політичних чи інших державних інтересів. В даному випадку, на думку  Прокурора, з боку відповідача спостерігається неповне надходження до бюджету району плати за оренду об'єкту комунальної власності, що є порушенням економічних інтересів держави, а тому прокуратура має повне, гарантоване законом та Конституцією України право, на звернення до суду за захистом порушених прав держави.

У відзиві на апеляційне подання відповідач стверджує, що спірні правовідносини не пов'язані із захистом інтересів держави і є звичайним господарським спором, а позов, взагалі є безпідставним, оскільки відповідачем не порушено інтересів держави за відсутністю предмету спору у зв'язку з тим, що орендоване приміщення ним не використовувалося, через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою від 30.05.2008 Київський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційне подання та призначив розгляд справи на 24.06.2008.

Представники сторін та прокуратури в судове засідання 24.06.2008 з'явилися. Представник позивача підтримав апеляційне подання Заступника прокурора. Представник відповідача проти апеляційного подання заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційне подання.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційне подання, відзив на нього, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, судова колегія встановила наступне:

Прокурор Дніпровського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави Дніпровської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства  Дніпровського району м. Києва про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю „Воєнторг”, який виник за договором оренди  нежилого приміщення від 15 травня 2006 року №2274 за яким КП по УЖГ   Дніпровського району м. Києва (позивач ) є орендодавцем, а ТОВ „Воєнторг” (відповідач)  – орендарем.                                             

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.05.2007  задоволено позов Прокурора Дніпровського району в інтересах держави - Дніпровської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю „Воєнторг” про стягнення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2007 апеляційну скаргу ТОВ „Воєнторг”  задоволено, рішення Господарського суду м.Києва від 30.05.2007 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 касаційне подання заступника Прокурора м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2007 та рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Судова колегія повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції стосовно залишення позову  без розгляду, оскільки спірні правовідносини не пов'язані із захистом інтересів держави з наступних підстав:

КП УЖГ  Дніпровського району м. Києва (позивач) утворено компетентним органом місцевого самоврядування - Дніпровською районною у м. Києві радою і відповідно до законодавства, воно є комунальним унітарним підприємством.

Відповідно до ч.6 ст.78 ГК України Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язанням власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Згідно  частини 9 зазначеної статті, особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог,  встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно ст. 74 ГК України Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. В даному випадку, позивач не несе відповідальності за зобов”язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить щодо не можливості належним чином фінансувати соціально-економічні програми району.

Отже, судом було вірно встановлено, що спірні правовідносини не пов”язані із захистом інтересів держави і є звичайним господарським спором двох суб”єктів підприємницької діяльності.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно ж до частини першої та другої статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурори їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 (далі -рішення Конституційного Суду України) у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, де суд вирішив, що прокурори та їх заступники у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В п.1 зазначеного Рішення Конституційного Суду України роз'яснено, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначених в ч.2 ст.2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України передбачено, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України.

Викладене свідчить, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади.

У спірних правовідносинах, які виникли між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства  Дніпровського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю „Воєнторг” з приводу виконання умов договору оренди  нежилого приміщення від 15.05.2006 №2274, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства  Дніпровського району м.Києва не виконувало функцій держави.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва від 22.04.2008 у справі № 4/157-42/130 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається. Апеляційне подання є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями  99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

  1. Апеляційне подання Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва  залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.04.2008 у справі № 4/157-42/130 - без змін.

2.          Матеріали справи № 4/157-42/130  повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

 Судді                                                                                          Куровський  С.В

                                                                                          Євсіков О.О.

 27.06.08 (відправлено)