Постанова

від 23.06.2008 по справі 15/236-06-6536

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/236-06-6536

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" червня 2008 р. Справа № 15/236-06-6536

 Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Лашина В.В.

Суддів :                                                                                Єрмілова Г.А.                                                                                                                        Воронюка О.Л.

при секретарі                                                            Толок В.В.          

за участю представників сторін:

  Від позивача (Міністерство транспорту та зв'язку України) -  Рахнянська С.В., довіреність  № 174/15/14-08,  дата видачі : 15.01.08;  

Від відповідача (ДП "Одеський механічний завод") -  Штанько П.І., довіреність  № 140,  дата видачі : 11.03.01;  

Від відповідача (ТОВ "Залізничнатехніка) -  Кісленко І.В., паспорт серія КК  № 829185,   

Від прокуратури Суворовського району м. Одеси -  Поляхова А.В., довіреність  № 20/1-08,  дата видачі : 07.04.08;  

 Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства  з обмеженою відповідальністю “Залізничтехніка”, Державного підприємства “Одеський механічний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2008року

зі  справи  № 15/236-06-6536

за позовом  Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України

до 1)Державного підприємства “Одеський механічний завод”

    2)Товариства  з обмеженою відповідальністю “Залізничтехніка”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

та за зустрічним позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю “Залізничтехніка”

до 1) Міністерства  транспорту та зв'язку України

    2)Державного підприємства “Одеський механічний завод”

про визнання права власності на частину будівлі.

ВСТАНОВИЛА:

03 липня 2006 р. заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Одеський механічний завод” (далі –ДП „ОМЗ”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничтехніка” (далі –ТОВ „Залізничтехніка”) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1183 від 08.07.2002 р. будівлі заводу з допоміжними приміщеннями загальною площею 4003 кв.м, що складає 74/100 від усієї площі споруд ДП „ОМЗ”, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 23, а також в порядку реституції визнати право власності за державою в особі ДП „ОМЗ” на будівлі старого заводу з допоміжними приміщеннями загальною площею 4003 кв.м, що складає 74/100 від усієї площі споруд ДП „ОМЗ”, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 23 та стягнути в доход держави з ДП „ОМЗ” 74 871 грн., отриманих від ТОВ „Залізничтехніка” на виконання угоди купівлі-продажу від 08.07.2002 р.

20 липня 2006 р. ТОВ „Залізничтехніка” звернулась до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Міністерства транспорту та зв`язку України та ДП „ОМЗ” про (з урахуванням уточнення зустрічного позову від 11.08.2006 р.) затвердження мирової угоди між ДП „ОМЗ” і ТОВ „Залізничтехніка” від 20.07.2006 р., й визнання права власності ТОВ „Залізничтехніка” на 74/100 частин будівлі, що складається із літер А, Б, В, Г, Д, Д-1, Д-2, Е-3, К, К-1, К-2, К-3, Л, Л-1, М, Н, загальною площею 4003 кв.м, що знаходяться у м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва, 23, а також залишити у розпорядженні ДП „ОМЗ” грошові кошти у розмірі 74 871 грн., отримані ним від ТОВ „Залізничтехніка” на виконання договору купівлі-продажу від 08.07.2002 р. з припиненням провадження у справі на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України.

       Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2006 р. провадження по справі було зупинено до вирішення пов`язаної з нею цивільної справи № 2-300/04 за позовом Савченка М.М. до ТОВ „Залізничтехніка” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.07.2002 р. та за зустрічним позовом ТОВ „Залізничтехніка” до Савченка М.М. про визнання дійсним зазначеного договору та визнання права власності на не житлові приміщення і усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2008 р. провадження по справі поновлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.05.2006 р. (суддя Петров В.С.) позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України задоволений, визнаний недійсним укладений між ДП „ОМЗ” та ТОВ „Залізничтехніка” договір купівлі-продажу № 1183 від 08.07.2002 р.; з ДП „ОМЗ” на користь держави стягнуто вартість нерухомого майна у розмірі 74 871 грн.; ТОВ „Залізничтехніка” зобов`язано повернути у власність держави в особі ДП „ОМЗ” 74/100 частин будівлі ДП „ОМЗ”, які складаються з літер А, Б, В, Г, Д, Д-1, Д-2, Е-3, К, К-1, К-2, К-3, Л, Л-1, М, Н, загальною площею 4003 кв.м, що знаходяться у м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва, 23; з ДП „ОМЗ” і ТОВ „Залізничтехніка” до державного бюджету стягнуто по 42,50 грн. держмита та по 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного. У задоволенні зустрічного позову ТОВ „Залізничтехніка” відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ „Залізничтехніка” та ДП „ОМЗ”   в апеляційних скаргах просять його скасувати та прийняти нове рішення,  яким у задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району м. Одеси відмовити, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального права, оскільки продаж спірного майна здійснювався на виконання плану санації за ціною, визначеною експертним шляхом, затвердженим комітетом кредиторів ДП „ОМЗ” та ухвалою господарського суду Одеської області від 09.01.2002 р. та від 16.05.2002 р. Крім цього, рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 20.09.2004 р., яке набуло законної сили, встановлені факти дійсності оспорюваного договору та за ТОВ „Залізничтехніка” визнано право власності на спірне нерухоме майно, і це рішення у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України повинно було бути обов`язковим для місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних під став.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, місцевий господарський суд виходив з того, що укладення договору від 08.07.2002 р. та відчуження чотирьохповерхової будівлі нового заводу ДП „ОМЗ”, яке за балансовою вартістю становило 903 172,54 грн., не передбачалось планом санації, а тому укладення цієї угоди відбулося за значно нижчою ціною, що підтверджується висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, з чого господарський суд зробив висновок неправомірність відчуження державного майна та про суперечність інтересам держави оспорюваного договору.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що ці висновки суду першої інстанції є помилковими, заснованими на неповному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, що передбачено ст.ст. 4-7, 43 ГПК України та вказано у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 „Про судове рішення”, з невірним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2000 р. за заявою ДПІ у Ленінському районі м. Одеси було порушено провадження у справі про банкрутство ДП „ОМЗ”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2001 р. введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено директора ДП „ОМЗ” Штанько П.І.

З плану санації (із наступними змінами та доповненнями), зокрема, з п. 2.7-2.9 видно, що первісний кредитор –інвестор УА ПРКП „Орбіта-Комплекс” згідно із заявою про участь у процедурі санації від 17.12.2001 р., взяв на себе зобов`язання частково погасити заборгованість ДП „ОМЗ” перед його кредиторами у розмірі 74 871 грн., а також сплатити 20 468 грн. за проведення експертизи оцінки вартості нерухомості. Пунктом 4.1 Розділу 3 Плану санації встановлено, що за умови виконання інвестором своїх зобов`язань у відповідності з п. 3 ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” він набуває права власності на частину майна боржника, а саме на основну будівлю старого заводу з допоміжними приміщеннями загальною площею 4109,1 кв.м (визначеною за зовнішніми обмірами згідно технічного паспорту, щ розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 23. Ринкова вартість цього об`єкту встановлена у розмірі 74 871 грн. на підставі звіту від 30.10.2001 р. ТОВ „Інститут експертизи та управління власністю”.

     В подальшому в процедурі санації ДП „ОМЗ” відбулась заміна інвестора на ТОВ „Залізничтехніка”, яке взяло на себе ті ж самі обов`язки, що були встановлені для первісного інвестора.

     Цей план санації був схвалений рішеннями комітету кредиторів від 08.11.2001 р., від 26.12.2001 р. та від 14.05.2002 р., погоджений державним секретарем Міністерства транспорту України та затверджений ухвалами господарського суду Одеської області від 09.01.2002 р. та від 16.05.2002 р. Згідно з листами Миколаївського Регіонального агентства з питань банкрутства Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 25.12.2001 р. № 476, від 21.01.2002 р. № 14 та від 15.05.2002 р. № 68 план санації визнаний відповідаючим вимогам чинного законодавства.

     На виконання плану санації боржника між керуючим санацією ДП „ОМЗ” Штанько П.І. та ТОВ „Залізничтехніка” був укладений договір купівлі-продажу № 1183 від 08.07.2002 р. 74/100 будівлі ДП „ОМЗ” загальною площею 4003 кв.м, що знаходиться у м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва, 23. Договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований у Одеському МБТІ та РОН.

10.07.2002 р. між ДП „ОМЗ” та ТОВ „Залізчничтехніка” був складений та підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна, що був предметом договору купівлі-продажу від 08.07.2002 р. у зв`язку з виконанням ТОВ „Залізничтехніка” інвестиційних зобов`язань, передбачених п. 2.7-2.9 Розділу 2 і п. 4.1 Розділу 3 Плану санації ДП „ОМЗ”, а також п. 2.3 ухвали господарського суду Одеської області від 09.01.2002 р. Виконання ТОВ „Залізничтехніка” своїх зобов`язань щодо сплати вартості спірного об`єкту підтверджується випискою Одеського центрального відділення ПІБ /а.с. 28, т.1/ та не заперечується сторонами.

         14.07.2003 р. ухвалою господарського суду Одеської області до прокуратури Одеської області було надіслано повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України, яким суд проінформував прокуратуру, що дії посадових осіб ТОВ „Інститут експертизи та управління власністю”, керуючого санацією ДП „ОМЗ” та інших осіб при санації ДП „ОМЗ” можуть містити ознаки дій, переслідуваних у кримінальному порядку.

        Однак постановою прокуратури Суворовського району м. Одеси від 04.08.2003 р. /а.с. 50-51, т.1/ у порушенні кримінальної справи було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв`язку з відсутністю складу злочину, оскільки майно ДП „ОМЗ” було продано згідно з експертною оцінкою, по ринковій ціні та у відповідності з планом санації, затвердженим господарським судом Одеської області.

Також, рішенням кредиторів ДП „ОМЗ” від 15.04.2005 р. було визнано, що усі вимоги погашені, тому було вирішено звернутися до господарського суду за затвердженням звіту керуючого санацією та просити припинити провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2007 р. по справі № 17-3-15-6-24-7-2-32-21/7019 був затверджений звіт керуючого санацією ДП „ОМЗ”, а провадження у справі про визнання ДП „ОМЗ” банкрутом – припинено.

Таким чином, враховуючи приписи Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, Роз`яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/11 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод недійсними”, судова колегія вважає, що у сторін договору від 08.07.2002 р. був відсутній умисел та мета на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Посилання заступника прокурора Суворовського району м. Одеси на те, що планом санації не була передбачена передача у власність будівлі нового заводу ДП „ОМЗ”, яку начебто отримало ТОВ „Залізничтехніка”, судова колегія вважає необґрунтованим та не доведеним належними доказами у відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України.

До того ж, згідно з актом перевірки правильності відчуження основних засобів та проведення їх інвентаризації на ДП „ОМЗ” від 11.07.2003 р., яка проводилась комісією підрозділу Міністерства транспорту та зв`язку України ДХК „Укрзалізреммаш”, ТОВ „Залізничтехніка” не придбавало будівлю нового заводу ДП „ОМЗ” та підтверджено правильність розрахунку за спірне майно.

Крім цього, господарський суд не мав правових підстав для застосування ст. 49 ЦК УРСР на момент ухвалення оскарженого рішення у справі.

Так, 1 січня 2004 р. згідно з пп. 1, 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс УРСР від 18.07.63 р. втратив чинність.

ЦК України не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим Кодексом скасовано відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України, Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

         Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, встановлених законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутніх у Цивільному кодексі на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

         Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 13.02.2007 р. по справі № 07/41 та від 26.06.2007 р. по справі № 07/79.

Водночас, судова колегія вважає, що судом першої інстанції по суті вірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Залізничтехніка”, оскільки рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 20.09.2004 р. договір купівлі-продажу від 08.072002 р. визнаний дійсним та було визнано право власності ТОВ „Залізничтехніка” на спірне майно. Це рішення суду скасовано не було та набуло законної сили, у зв`язку з чим є законною підставою для реєстрації права власності ТОВ „Залізничтехніка”.           Належних доказів порушення цього права, яке б вимагало його захисту у судовому порядку, ТОВ „Залізничтехніка” не надало.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржене рішення господарського суду Одеської області не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси та зустрічного позову ТОВ „Залізничтехніка” слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

                                       П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничтехніка” та Державного підприємства “Одеський механічний завод” частково задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2008 р. по справі № 15/236-06-6536 частково скасувати в частині задоволення позову заступника прокурора Суворовського району м.Одеси  про визнання договору недійсним та солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничтехніка” та Державного підприємства “Одеський механічний завод” судових витрат.

    В позові заступника прокурора Суворовського району м.Одеси —відмовити у повному обсязі.

   В іншій частині рішення господарського суду Одеської області  залишити без змін.

Головуючий                                                                     В.В. Лашин

            Суддя                                                                                  Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                                  О.Л. Воронюк

            Постанова підписана