Рішення

від 01.07.2008 по справі 37/270-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/270-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2008 р.                                                            Справа № 37/270-07

вх. № 8579

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Хотенець П.В. 

суддя                         Калініченко Н.В.

суддя                         Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

 позивача - Мица Ю.В., дов. № 11/д від 01.08.2007 року; Стовба О.В.  відповідача - 1. Куценко Є.Л., 2. Данільченко О.О.; Сергєєв О.П.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн трейдз компані", м.Харків    

до  1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", м. Харків, 2. Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Харків  

про визнання актів приймання-передачі недійсними

та зустрічну позовну заяву Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”, м. Харків

про визнання дійсними актів, визнання права оперативного управління та визнання дійсною передачу

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” звернулося до суду з позовом про визнання недійсними актів приймання-передачі квартир у будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові між Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", датованих квітнем 2003 року та 01 липня 2004 року, а також актів приймання-передачі квартир за тією ж адресою, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України між собою 01 липня 2004 року та 15 вересня 2004 року на виконання укладених між ними договорів №28 від 12 червня 1997 року та № 50 від 29 квітня 1999 року.

Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю вільного волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” під час оформлення вказаних актів, неналежним оформленням цих актів та їх невідповідністю фактичним відносинам сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" у судовому засіданні і у відзиві на позов проти первісних позовних вимог заперечує з огляду на їх безпідставність і законність передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" спірних квартир на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК".

Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (надалі – СРУ ДПСУ) у судовому засіданні і у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає з мотивів їх необгрунтованості та відсутності в ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” права на подання відповідного позову. У судовому засіданні представник СРУ ДПСУ проти позову заперечує, посилаючись на законність передання йому квартир Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК".

Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 12 липня 2007 року було витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ оригінали оспорюваних актів приймання-передачі квартир між Товариством зобмеженоювідповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК". Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ вимоги цієї ухвали суду не виконали. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” у судовому засіданні пояснив, що надати суду оригінали оспорюваних актів приймання-передачі не може, оскільки вони у Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” відсутні з тих причин, що були сфальсифіковані невідомими особами, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” в особі будь-яких своїх органів та представників цих актів ніколи не підписувало.

06 серпня 2007 року Товариство з обмеженоювідповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” подав через канцелярію господарського суду  додаткові пояснення своєї правової позиції по справі та додаткові документи в її обгрунтування.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 07 серпня 2007 року, від 29 серпня 2007 року, від 17 жовтня 2007 року та від 09 листопада 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ було неодноразово повторно зобов'язано надати суду оригінали оспорюваних актів приймання-передачі квартир та документи в обгрунтування заперечень проти позову. Вказані вимоги суду були Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" виконані частково: супровідним листом № 194 від 19 листопада 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" подало до суду оригінали двох з оспорюваних актів приймання-передачі квартир: датований квітнем 2003 року акт про передачу 19 квартир загальною площею 1073,80 кв.м. і датований 01 липня 2004 року акт про передачу 29 квартир загальною площею 1573,20 кв.м. Оригінал акту приймання-передачі, датованого 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартири №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові суду наданий не був.

29 жовтня 2007 року Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України подало через канцелярію господарського суду зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”, в якому просить:

1. Визнати дійсним акт б/н, датований квітнем 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 76, 86, 88, 108, 123, 145 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові.

2. Визнати дійсним акт б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передало на користь Товариства зобмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартири №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові.

3. Визнати дійсним акт б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариствоз обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 47, 48, 49, 67, 75, 76, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 164, 86, 87, 88, 89, 69, 71, 70, 30, 55, 133, 150 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові.

4. Визнати дійсним акт б/н, датований 02 квітня 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передало на користь Товариства з обмеженою „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартири №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові.

5. Визнати дійсним акт б/н, датований 02 квітня 2003 року, за змістом якого Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартири №№ 16, 29, 64, 99, 92, 86, 88, 98 в будинку №122-А по проспекту Косіора у м. Харкові.

6. Визнати право оперативного управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України квартирами у будинку № 122-а по проспекту Косіора у м. Харкові за наступними номерами: 15, 14, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164.

7. Визнати дійсною передачу Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартир Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України у будинку № 122-а по проспекту Косіора у м. Харкові за наступними номерами: 15, 14, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164.

Ухвалою суду від 02 листопада 2007 року зустрічний позов Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 37/270-07.

29 листопада 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" доповнило раніше заявлені позовні вимоги за первісним позовом і додатково висунуло вимогу про визнання недійсним акту б/н, датованого 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передало на користь ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 47, 48, 49, 67, 75, 76, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 164, 86, 87, 88, 89, 69, 71, 70, 30, 55, 133, 150 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові.

В ході розгляду справи викликаний судом для дачі пояснень в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" Харшев С.І. стверджував, що він ніколи оспорювані акти приймання-передачі квартир не підписував. Натомість допущені до участі у справі посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" (директор Колак Є.Н., заступник директора Бездєтко С.І., головний бухгалтер Гулькевич Т.А.) у судовому засіданні стверджували, що відповідні акти приймання-передачі квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", визнання яких недійсними є предметом первісного позову, в їх присутності підписав особисто директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" Харшев С.І.

Оскільки з'ясування питань, які виникли у зв'язку із змістом первісних позовних вимог та заперечень первісних відповідачів на позов, потребувало спеціальних знань, по справі призначалася судова експертиза (ухвала від 07 грудня 2007 року), висновок якої долучений до справи.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” позовні вимоги за первісним позовом підтримав, пояснивши, що вони грунтуються на чинному законодавстві України, проти зустрічних позовних вимог заперечував, обгрунтовуючи свою позицію їх безпідставністю. Представники СРУ ДПСУ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" проти первісних позовних вимог заперечували, вважаючи їх безпідставними. Представник СРУ ДПСУ зустрічні позовні вимоги підтримав, пояснивши, що вони подані відповідно до чинного законодавства.

У судових засіданнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" заявив клопотання про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи по спірних актах приймання-передачі квартир, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані". Суд, вивчивши матеріали справи та вказане клопотання, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, зважаючи на наступне. Як вказала президія Вищого господарського суду України у пункті 2 роз'яснення від 11 листопада 1998 року № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Клопотання ж представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" частково торкається питань, які вже вирішені раніше призначеною судово-почеркознавчою експертизою (за відсутності обгрунтування необхідності призначення повторної експертизи), а частково не мають значення для вирішення спору, через що не належать до предмета доказування по справі, адже істотним в розрізі первісних позовних вимог є чи дійсно спірні акти підписав директор первісного позивача. Питання ж щодо того, чи підписала їх пов'язана із первісним позивачем особа (за відсутності доказів її управомоченості на таке підписання), про автора напису під заголовком акту від квітня 2003 року та про ідентичність писчої речовини, якими були виконані відповідних напис під заголовком та підписи на спірних актах юридичного значення по справі в межах заявлених первінсих і зустрічних позовних вимог не мають, через що це клопотання є необгрунтованим.

Крім того, у судових засіданнях представником СРУ ДПСУ було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі з передачею справи до слідчих органів. Суд, вивчивши матеріали справи та вказане клопотання, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, зважаючи на наступне. Господарський процесуальний кодекс України (стаття 79) передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів (пункт 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України). Однак, виходячи зі змісту норми статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог. Доказів наявності таких обставин СРУ ДПСУ у своєму клопотанні не навело, через що це клопотання є необгрунтованим.

У судовому засіданні 24 червня 2008 року було оголошено перерву до 01 липня 2008 року до 9 годин 40 хвилин з метою виготовлення повного тексту процесуального документа.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  у судовому засіданні заявлено клопотання про направлення запиту до державного органу ліцензування будівельної діяльності щодо наявності відповідної ліцензії у Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" у період 2002-2004 років і про про направлення запиту до виконавчого комітету Харківської міської ради про надання пояснень щодо Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку по просп. Косіора 122 у м. Харкові та надання копії договору генерального підряду з додатками. Суд, вивчивши матеріали справи та вказані клопотання, вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити, зважаючи на наступне. Відповідно до частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймає тількі ті доказі, які мають значення для справи. При цьому підрядні взаємовідносини сторін при будівництві об'єкту нерухомості, в якому розташовані спірні квартири, не входять в предмет судового розгляду по справі, оскільки не є предметом ані первісного, ані зустрічного позову.

У судовому засіданні 01 липня 2008 року було оголошено перерву до 01 липня 2008 року до 14 годин.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

12 червня 1997 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інсайд” та Відділом будівництва та розквартирування Південно-Східного напрямку Прикордонних військ України (надалі – ВБР ПСН ПВУ) був укладений договір № 28 дольової участі в будівництві житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 26. Відповідно до цього договору ВБР ПСН ПВУ зобов'язався здійснити поставку будівельних матеріалів та перерахувати кошти на загальну суму 596 031,00 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю „Інсайд” зобов'язалося передати на користь ВБР ПСН ПВУ 977,10 кв.м. житла у будинку № 26 по вул. Клочківській у м. Харкові вартістю 610 грн. за 1 кв.м.

Додатковими угодами № 1 від 10 січня 1998 року, № 2 від 24 серпня 1998 року, № 3 від 01 квітня 1999 року змінювалась вартість житла, яке повинно було Товариство з обмеженою відповідальністю „Інсайд” надати на користь ВБР ПСН ПВУ за договором № 28 від 12 червня 1997 року. Додатковою угодою № 4 від 10 липня 2001 року вступна частина цього договору була викладена в іншій редакції, відповідно до якої замість Товариства з обмеженою відповідальністю „Інсайд” замовником будівництва будинку № 26 по вул. Клочківській у м. Харкові за договором стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", тобто перший відповідач за первісним позовом по розглядуваній справі.

Додатковими угодами № 5 від 10 липня 2001 року, № 6 від 27 грудня 2001 року, № 7 від 20 грудня 2002 року, № 8 від 03 січня 2003 року сторони договору вносили зміни до  договору відносно загальної суми фінансування пайовиком (ВБР ПСН ПВУ) будівництва будинку № 26 по вул. Клочківській у м. Харкові, кількості та строків передачі житлової площі в цьому будинку. 20 квітня 2004 року між відповідачами за первісним позовом було підписано додаткову угоду № 9 до договору № 28 від 12 червня 1997 року, відповідно до якої перший відповідач за первісним позовом зобов'язався передати другому відповідачу за первісним позовом в рахунок виконання договору № 28 від 12 червня 1997 року 108,80 кв.м. загальної житлової площі за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 26, а також 718,60 кв.м. за адресою: м.Харків, пр. Косіора, 122-А, в тому числі квартири №№ 14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145.

Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 235 від 12 березня 2004 року ВБР ПСН ПВУ був приєднаний до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі – СРУ ДПСУ), внаслідок чого останнє стало правонаступником усіх прав та обов'язків ВБР ПСН ПВУ, в тому числі й за договором № 28 дольової участі в будівництві житлового будинку від 12 червня 1997 року. На виконання цього договору 01 липня 2004 року між СРУ ДПСУ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" був укладений акт приймання-передачі, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" передав СРУ ДПСУ 718,60 кв.м. загальної житлової площі за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 122-А, в тому числі квартири №№ 14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145.

Крім того, 29 листопада 1999 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інсайд” та ВБР ПСН ПВУ був укладений договір № 50 дольової участі в будівництві житлового будинку за адресою: м.Харків, вул. Кірова, 11. За цим договором ВБР ПСН ПВУ, як пайовик, повинен був здійснити фінансування будівництва будинку № 11 по вул. Кірова у м. Харкові, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Інсайд”, як замовник, повинно було здійснити будівництво цього будинку та передати на користь ВБР ПСН ПВУ квартири у цьому будинку. Додатковою угодою № 1 від 01 січня 2001 року сторони договору внесли зміни до договору відносно вартості житла та строків завершення будівництва будинку. 10 липня 2001 року між сторонами договору була підписана додаткова угода № 2 до договору № 50 від 29 листопада 1999 року, відповідно до якої вступна частина цього договору була викладена в іншій редакції, відповідно до якої замість Товариства з обмеженою відповідальністю „Інсайд” замовником будівництва будинку № 11 по вул. Кірова у м. Харкові за договором стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", тобто перший відповідач за первісним позовом по розглядуваній справі. 01 серпня 2001 року сторони цього договору уклали додаткову угоду № 3 до договору № 50 від 29 листопада 1999 року, відповідно до якої замість будівництва будинку № 11 по вул. Кірова у м. Харкові вони разом беруть участь у завершенні будівництва будинку № 28 по вул. Академіка Курчатова у м. Харкові та будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові. За цією додатковою угодою ТОВ „ІБФ „ВБК” як замовник будівництва, зобов'язався передати на користь ВБР ПСН ПВУ крім квартир, розташованих в будинку № 28 по вул. Академіка Курчатова у м. Харкові, квартири № 120, 127, 129, 130, 132, 135, 136, 137, 144, 145, 148, 154 загальною площею 863,94 кв.м. в будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові. Відповідно до додаткової угоди № 4 до договору № 50 від 29 листопада 1999 року, укладеної між СРУ ДПСУ як правонаступником ВБР ПСН ПВУ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", останній зобов'язався передати СРУ ДПСУ квартири загальною площею 588,60 кв.м. в будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові, в тому числі квартири №№ 30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164. На виконання договору № 50 від 29 листопада 1999 року сторонами договору було укладені акти приймання-передачі від 01 липня 2004 року та від 15 червня 2004 року, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" передав СРУ ДПСУ квартири, розташовані в будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові, а саме: №№ 30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164 загальною площею 588,60 кв.м. та №№ 16, 46 загальною площею 129,60 кв.м.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові замовником будівництва цього будинку є Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”. Рішенням виконкому Харківської міської ради № 114 від 18 лютого 2004 року „Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів” затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”. Розпорядженням голови Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 27 лютого 2004 року № 52-з „Про впорядкування поштових адрес” будинку № 122 по пр.Косіора в м. Харкові присвоєно поштову адресу – пр. Косіора, 122-А.

Вищенаведені факти також встановлені рішеннями господарського суду Харківської області від 16 листопада 2005 року по справі № 37/379-05 та від 25 вересня 2006 року по справі № 11/151-06. Також ці факти встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2006 року по справі № 37/379-05. Зазначені судові рішення постановлені по справах за участю тих самих сторін, що й розглядуваний у цій справі спір, а тому відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені ними факти мають преюдиційне значення для розглядуваної справи. Крім того, ці ж самі факти встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року по справі № 40/118-07, в якій брали участь як сторони СРУ ДПСУ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК".

Позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовами стосуються визнання недійсними (за зустрічним позовом – визнання дійсними) актів приймання-передачі квартир, з яких частина датовані 2003 роком, а частина – 2004 роком. При цьому сторонами не подано суду доказів того, що насправді ці акти оформлювалися в інший момент часу, ніж зазначено у самих актах.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Виходячи із наведеного, позовні вимоги про визнання недійсними (за зустрічним позовом – про визнання дійсними) актів приймання-передачі квартир, які датовані 2003 роком (акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", які датовані квітнем 2003 року (про передання 19 квартир) та 02 квітня 2003 року (два акти про передачу 5 квартир і 8 квартир)), повинні вирішуватися на підставі норм Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинним до 01 січня 2004 року. Позовні ж вимоги про визнання недійсними (за зустрічним позовом – про визнання дійсними) актів приймання-передачі квартир, які датовані 2004 роком (два акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", датовані 01 липня 2004 року (про передання 29 квартир і про передання 10 квартир), а так само усі оспорювані Товариством з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" акти приймання-передачі квартир, оформлені між відповідачами за первісним позовом), повинні вирішуватися на підставі норм Цивільного кодексу України 2003 року.

Дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, визнається правочином (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України 2003 року). В цілому ідентичне визначення угоди міститься у частині 1 статті 41 Цивільного кодексу УРСР 1963 року: угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Укладений сторонами цивільно-правового договору акт приймання-передачі майна на виконання такого договору слід розцінювати як документ, що фіксує зустрічне волевиявлення сторін на виконання відповідного цивільно-правового договору, внаслідок чого припиняється обов'язок однієї сторони передати відповідне майно і припиняється право іншої сторони вимагати передання відповідного майна. Таким чином, акт приймання-передачі майна за договором слід розглядати як різновид правочинів, щодо яких можливе пред'явлення позову про визнання такого акта недійсним, адже відповідний спосіб захисту права передбачений, зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України 2003 року, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України 2003 року правочин може бути визнано недійсним у випадку недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України 2003 року. При цьому Цивільний кодекс України 2003 року визначає в якості умов дійсності правочину, зокрема, відповідність їх змісту актам цивільного законодавства (частина 1 статтті 203 Цивільного кодексу України 2003 року). Крім того, господарські зобов'язання можуть бути визнані недійсними, якщо вони не відповідають вимогам закону (частина 1 статтті 207 Господарського кодексу України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 листопада 2005 року по справі № 37/379-05 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2006 року по справі № 37/379-05 встановлені наступні факти, що мають істотне значення для вирішення розглядуваної справи:

- встановлено факт відсутності будь-яких цивільно-правових зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України (включаючи його правопопередників), відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” було б зобов'язане передати СРУ ДПСУ будь-які квартири у будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові;

- встановлено факт безпідставного підписання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України актів приймання передачі від 01 липня 2004 року та від 15 вересня 2004 року відносно квартир №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164 в будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові;

- встановлено факт безпідставного, за відсутності відповідного права,  розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартирами №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164 в будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові.

Судом під час розгляду справи встановлено, що оспорювані позивачем акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", які датовані квітнем 2003 року (про передання 19 квартир) та 01 липня 2004 року (про передання 29 квартир), були предметом експертного дослідження НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області по кримінальній справі № 90060082. По результатам експертизи (висновок експерта № 231 від 07.11-10.11.2006 р.) визначено, що неможливо встановити, чи підписані відповідні акти директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” Харшевим С.І., адже необхідна сукупність ознак дійсного підпису Харшева С.І. не встановлена. При цьому дослідження експертом на підставі тих самих порівняльних зразків інших двох актів приймання-передачі, датованих 02 квітня 2003 року, за якими позивач передав першому відповідачу 13 квартир в будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові, дозволило експерту дійти чіткого висновку про належність відповідних підписів на вказаних актах приймання-передачі тринадцяти квартир, датованих 02 квітня 2003 року, громадянину Харшеву С.І., який обіймав на час їх підписання посаду директора позивача. Нарешті, відповідно до категоричного висновку судово-почеркознавчої експертизи № 12253 від 21 квітня 2008 року оспорювані позивачем акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", які датовані квітнем 2003 року (про передання 19 квартир) та 01 липня 2004 року (про передання 29 квартир) підписані не Харшевим С.І., а іншою особою. Стосовно ж підпису від імені Харшева С.І. на акті приймання-передачі 10 квартир, датованому 01 липня 2004 року, то він визнаний непридатним для ідентифікації, оскільки вказаний акт не був наданий для проведення експертного обстеження в оригінали через невиконання первісними відповідачами вимоги суду про надання оригіналу цього акту.

Суд оцінює зазначені висновки експерта відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими доказами по справі, зокрема у сукупності з преюдиційним фактом безпідставного, за відсутності відповідного права,  розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартирами №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164 в будинку будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові.

Посилання СРУ ДПСУ у відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві на акти приймання-передачі від 02 квітня 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" 8 квартир (№№ 16, 29, 64, 99, 92, 86, 88, 98) у житловому будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, та від 02.04.2003р., за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" 5 квартир (№№ 46, 38, 40, 45, 101) у житловому будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, не можуть бути прийняті судом до уваги як належний доказ наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" права передавати Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України 26 квартир у вказаному житловому будинку за оспорюваними Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актами приймання-передачі квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 р. (про передачу 13 квартир) та від 15 липня 2004 року (про передачу 2 квартир). Такий висновок суд робить на підставі того, що з тринадцяти квартир (№№ 16, 29, 38, 40, 45, 46, 64, 86, 88, 92, 98, 99, 101), які зазначені у наведених двох актах від 02 квітня 2003 року, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Комапні” передав квартири Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", дев'ять квартир (№№ 29, 38, 40, 45, 64, 92, 98, 99, 101) не відображені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)), через що питання щодо передачі цих квартир не є предметом розгляду по справі. Номери ж інших чотирьох квартир (№№ 16, 46, 86, 88) хоча і зазначені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)), але співставлення загальної та житлової площ квартир №№ 16, 46, 86, 88, які вказані в двох актах від 02 квітня 2003 року, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" у сукупності тринадцять квартир, і площ квартир за цими ж номерами, які зазначені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)) вказує на істотне неспівпадання цих квартир ані за загальною, ані за житловою площею. Зазначена обставина доводить, що йдеться про різні квартири і у всякому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Комапні” не передавав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" ті квартири №№ 16, 46, 86, 88, про які йдеться в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актах про передання квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" до СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)).

Посилання СРУ ДПСУ на акт приймання-передачі від 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані” передав Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" 29 квартир (№№ 14, 15, 16, 21, 22, 30, 47, 48, 49, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 133, 150, 164) у житловому будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові також не можуть бути прийняті судом до уваги як належний доказ наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" права передавати СРУ ДПСУ 26 квартир у вказаному житловому будинку за оспорюваними Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актами приймання-передачі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир). Такий висновок суд робить на підставі того, що:

1) По-перше, зазначений акт від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Трейдз Компані" Харшева С.І. підписаний не самим Харшевим С.І., а іншою невідомою особою, що доводиться висновком судово-почеркознавчої експертизи № 12253 від 21 квітня 2008 року.

2) По-друге, з двадцяти дев'яти квартир, які зазначені у наведеному акті від 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” передав 29 квартир Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", вісім квартир (№№ 48, 49, 119, 122, 125, 132, 133, 150) не відображені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 веренся 2004 року (про передачу 2 квартир)), через що питання щодо передачі цих квартир не є предметом розгляду по справі. Стосовно ж інших 21 квартири (квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 30, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 164), то в цій частині акт від 01 липня 2004 року, за змістом якого позивач за первісним позовом передав Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  29 квартир, дублює положення оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актів приймання-передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  (датований квітнем 2003 року акт про передачу 19 квартир та датований 01 липня 2004 р. акт про передачу 10 квартир). При цьому СРУ ДПСУ як на доказ фактичного передання Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" спірних квартир посилається одночасно і на оспорювані Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” акти приймання-передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" (датований квітнем 2003 року акт про передачу 19 квартир та датований 01 липня 2004 року акт про передачу 10 квартир), і на датований 01 липня 2004 року акт приймання-передачі 29 квартир, хоча здійснення подвійного передання одного й того самого майна між ідентичними суб'єктами є неможливим.

Посилання СРУ ДПСУ на відсутність у ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” права звертатись до суду з позовом про визнання недійсними спірних актів суд відхиляє як такі, що не відповідають вимогам закону. Передбачені частиною 10 статті 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” підстави звернення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) до суду із заявою про визнання недійсними угод боржника стосуються підстав визнання таких правочинів (угод) недійсними у спрощеному порядку в межах провадження справи про банкрутство. Якщо відповідна вимога не може бути заявлена на підставі чч. 10 і 11 статті 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, то ця вимога про визнання правочину недійсним повинна заявлятися і розглядатися в межах загального позовного провадження шляхом подання позовної заяви. Саме позовна заява і була подана ліквідатором позивача з вимогою визнати недійсними спірні акти. Право на подання такого позову ліквідатором однозначно випливає з положень абз. 6 частини 1 статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до яких ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Не можуть бути прийняті до уваги й посилання СРУ ДПСУ на відсутність у ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” законного права та інтересу для звернення до суду із відповідним позовом. Відповідно до частини 5 статті 3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий (в тому числі і ліквідатор) повинен у всякому разі і без застережень здійснювати заходи щодо захисту майна боржника. Відповідно до абз. 13 частини 1 статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб незалежно від складу та призначення цього майна. До того ж питання про визнання відповідного нерухомого майна таким, що не підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута, може бути остаточно вирішено лише судом, який розглядає справу про банкрутство відповідного боржника.

Посилання СРУ ДПСУ на приписи статті 12 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, на визнання частини спірних квартир службовими та на видачу ордерів на спірні квартири також судом відхиляється як таке, що не має відношення до спору про право в межах розглядуваної справи, адже сам по собі факт заселення безпідставно отриманих квартир не створює на стороні СРУ ДПСУ права на ці квартири. До того ж, як вбачається із копії рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова № 43/1 від 08 лютого 2005 року (т. 1, а.с. 142), зазначене рішення приймалося в адміністративному порядку виключно для вирішення питання про статус відповідних квартир як службових на підставі одностороннього звернення СРУ ДПСУ і не має значення для вирішення питання про право цивільне (дійсність чи недійсність відповідних актів приймання-передачі квартир), яке є предметом розгляду по справі.

Також судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" подавало до матеріалів справи № 35/142-05, розглянутої господарським судом Харківської області з постановленням рішення у 2005 році, документи, в яких зазначало, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” дійсно передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  в будинку по просп. Косіора, 122-А тільки 13 квартир (загальною площею 743,48 кв.м.) за двома актами від 02 квітня 2003 року, а інші квартири загальною площею 941,66 кв.м. Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” не передало в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", утримавши ці квартири за собою (позовна заява та заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" на апеляційну скаргу по справі №35/142-05). Зазначене свідчить фактично про визнання Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" тієї обставини, що принаймні станом на дату подання до господарського суду Харківської області позовної заяви, за якою було порушено провадження по справі № 35/142-05, Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  не отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” інших квартир, крім переданих за двома актами від 02 квітня 2003 року 13 квартир загальною площею 743,48 кв.м.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” частково виконало свої зобов'язання за договором № 9 про пайову участь у будівництві житла від 20 квітня 2000 року і передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" 743,48 кв.м. житла у будинку по просп. Косіора, 122-А, а житло загальною площею 941,66 кв.м. Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  в натурі не передало.  При цьому ухвалою від 06 лютого 2006 року по справі № 35/142-05 суд роз'яснив вищевказане рішення по справі (з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції), зазначивши, що в частині, що стосується 941,66 кв.м. житла у будинку по просп. Косіора, 122-А у м.Харкові відповідне рішення суду слід розміти так, що відповідні предмети мають бути вилучені у Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” і передані Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК". Оскільки вилучити у боржника можна лише те майно, яке в нього є в натурі, суд доходить висновку, що станом на 20 квтіня 2005 року (дата постановлення рішення по справі № 35/142-05) і на 06 лютого 2006 року (дата постановлення ухвали про роз'яснення вказаного рішення) відповідні квартири були наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” в натурі. В свою чергу, це доводить, що у всякому разі до 20 квітня 2005 року ніякі квартири у будинку по просп. Косіора, 122-А у м.Харкові, крім переданих за двома актами від 02 квтіня 2003 року 13 квартир загальною площею 743,48 кв.м., Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  в натурі не передавалися. Та обставина, що відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05, Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” зобов'язане передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" 941,66 кв.м. житла, не стосується предмета спору по розглядуваній справі, оскільки відповідне рішення повинно виконуватися законним порядком, а предметом первісних позовних вимог є виключно визнання недійсними конкретних актів приймання-передачі, на які у рішенні господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05 ніяких вказівок немає. При цьому рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05 постановлено у справі за участю тих самих сторін, що й розглядувана справа, а тому відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені ним факти мають преюдиційне значення для розглядуваної справи.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України 1963 року юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Згідно із частиною 2 статті 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 року письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України 2003 року юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно із частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України 2003 року правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Судом встановлено, що в період, коли оформлювалися спірні акти приймання-передачі квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", виконавчим органом (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” був Харшев С.І. Відповідно ж до категоричного висновку судово-почеркознавчої експертизи № 12253 від 21 квітня 2008 року оспорювані позивачем акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", які датовані квітнем 2003 року (про передання 19 квартир) та 01 липня 2004 року (про передання 29 квартир) підписані не Харшевим С.І., а іншою особою. Таким чином, зазначені акти суперечать вимогам закону і є недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР (акт, датований квітнем 2003 року про передачу 19 квартир) та згідно частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України 2003 року і частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (акт, датований 01 липня 2004 року про передачу 29 квартир). Посилання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  на підписання спірних актів приймання-передачі квартир від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” пов'язаною із ним особою (Курило В.Я.) не може бути прийнято судом до уваги, оскільки статтями 29, 44  Цивільного кодексу України 1963 року, статтями 92, 207 Цивільного кодексу України 2003 року, а також будь-які інші законодавчі акти не надають будь-якій пов'язаній особі, яка не є належним чином уповноваженою на підписання правочинів (угод) від імені юридичної особи, права вчинювати від імені останньої відповідні правочини (угоди). В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  не довело ані того, що Курило В.Я. був будь-яким чином уповноважений на підписання відповідних актів, ані того, що Курило В.Я. взагалі підписував такі акти.

Зазначені обставини у сукупності дозволяють суду дійти висновку про те, що передача Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартир №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 35, 46, 47, 48, 49, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 108, 119, 122, 123, 125, 132, 133, 145, 150, 151, 156, 164 в будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові, не відбулася як юридичний факт. Внаслідок цього Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” не набуло прав на відповідні квартири і подальше розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” квартирами 30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164, 14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145, 16 та 46 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові шляхом їх передання Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України було безпідставним і таким, що суперечить вимогам частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України 2003 року, відповідно до яких особа має право розпоряджатися тільки своєю власністю. За таких умов акти про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)) суперечать вимогам закону й є недійсними згідно частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України 2003 року і частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, а право власності у держави в особі СРУ ДПСУ на відповідні квартири не виникло й у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову СРУ ДПСУ в частині вимог про визнання права оперативного управління на відповідні квартири, тому в цій частині у зустрічному позові слід відмовити.

Щодо інших зустрічних позовних вимог, то за змістом статті 6 Цивільного кодексу УРСР 1963 року захист цивільних прав здійснюється судом способами, передбаченими частиною 1 вказаної статті, а також іншими засобами, передбаченими законом. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України 2003 року суд може захистити цивільне (господарське) право чи законний інтерес способом, який передбачений законом чи договором. Статтею 20 Господарського кодексу України відповідно до приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України 2003 року встановлює особливості правового регулювання відповідних господарських відносин, а саме: права та законні інтереси суб'єктів у господарських правовідносинах захищаються способами, передбаченими частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, або іншими способами, передбаченими законом. Ані укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  та СРУ ДПСУ договори № 28 від 12 червня 1997 року та № 50 від 29 листопада 1999 року, ані договір між Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  № 9 на будівництво житла в порядку пайової участі від 20 квітня 2000 року не містять положень, відповідно до яких у разі їх порушення суд може застосувати такий спосіб захисту прав, як визнання дійсними актів приймання-передачі майна або визнання дійсним факту передання майна. Так само положення статті 6 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статті 16 Цивільного кодексу України 2003 року, статті 20 Господарського кодексу України та інші чинні законодавчі акти України не містять серед переліку способів захисту прав та інтересів осіб такого способу захисту як визнання дійсним акту приймання-передачі майна або визнання дійсним факту передання майна. Більше того, вимога про визнання дійсним факту передачі майна є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, і не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору і не може самостійно розглядатись як окрема позовна вимога. Факт передання майна може встановлюватися судом лише при існуванні та розгляді спору про право цивільне, адже його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Через це суд вважає, що у зустрічному позові в частині вимог про визнання дійсними актів приймання-передачі квартир та визнання дійсним факту передачі квартир також слід відмовити.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що за змістом укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" договору № 9 на будівництво житла в порядку пайової участі від 20 квітня 2000 року (п. 2.1, п. 3.1.1), змісту укладених між  Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та СРУ ДПСУ договору № 28 дольової участі в будівництві жилого будинку від 12 червня 1997 року (п. 2.2) та договору № 50 дольової участі в будівництві жилого будинку від 29 листопада 1999 року (п. 2.2) та відповідно до норм законодавства України, чинного як на час складення одного з оспорюваних актів (стаття 128 ЦК УРСР 1964 року), так і на час розгляду справи (стаття 334 Цивільного кодексу України 2003 р.), існування оспорюваних  Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” актів приймання-передачі як документів за умов, коли вони не будуть визнані недійсними, створює реальну загрозу незаконного оформлення особами, які вказані у цих актах як отримувачі майна, права власності на це майно, що призведе до незаконного позбавлення ТОВ „Продакшн Трейдз Компані” належного йому майна всупереч вимогам закону. Таке становище не відповідає загальному принципу неприпустимості позбавлення права власності, закріпленого пунктом 2 статті 3 Цивільного кодексу України 2003 р.

Наявність такої загрози правам та інтересам особи є достатньою підставою для визнання актів приймання-передачі майна недійсними. Таку правову позицію висловили й суди касаційної інстанції України щодо питання можливості визнання недійсними актів приймання-передачі квартир в іншій справі (постанова Вищого господарського суду України від 16 лютого 2006 року по справі № 15/3692, у порушенні провадження з перегляду якої Верховним Судом України відмовлено ухвалою від 30 беоезня 2006 року).

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  на сплив строку позовної давності за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» про визнання недійсними актів приймання-передачі квартир не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не грунтуються на вимогах чинного законодавства. Як роз'яснив Вищий господарський суд України у пункті 3.3 роз'яснення від 12 березня 1999 року № 02/5-111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Більше того, відповідачі за первісним позовом не довели, що спірні акти приймання-передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" були підписані повноважною посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” (директором Харшевим С.І.), а щодо актів від квітня 2003 року (про передачу 19 квартир) і від 01 липня 2004 року (про передачу 29 квартир) судом на підставі категоричного висновку судово-почеркознавчої експертизи  12253 від 21 квітня 2008 року однозначно встановлено, що ці акти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” підписав не Харшев С.І., а інша особа. Тому суд вважає недоведеним, що позивач за первісним позовом дізнався про існування відповідних актів приймання-передачі до отримання ним у жовтні 2005 року позовної заяви, за якою господарським судом Харківської області було порушено справу № 37/379-05. Що ж до посилань представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  на так зване мовчазне визнання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” оспорюваних у первісному позові актів, то таке твердження повністю спростовується як самим фактом подання позову про визнання відповідних актів недійсними, так і обставинами, викладеними у рішеннях господарського суду Харківської області від 16 листопада 2005 року по справі № 37/379-05 та від 25 вересня 2006 року по справі № 11/151-06, зі змісту яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” ніколи не визнавало звернені до нього позовні вимоги, засновані на відповідних актах приймання-передачі квартир, так само як не визнавало й існування відповідних актів.

Так само не можуть бути прийняті до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  на те, що з відома позивача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  виконувало ремонтні роботи у спірних квартирах, оскільки надані суду з цього приводу договір підряду № 02-03 від 02 березня 2005 року та акт виконаних робіт до нього не дозволяють ідентифікувати, відповідні роботи як такі, що виконувалися саме у спірних квартирах. Пояснення ж посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  з цього питання суд сприймає критично, оскільки зазначені посадові особи є зацікавленими й певні інші їх істотні для справи твердження (щодо підписання спірних актів приймання-передачі квартир Харшевим С.І.), висловлені у поясненнях в судових засіданнях, категорично спростовані висновками судово-почеркознавчої експертизи № 12253 від 21 квітня 2008 року й тому розцінюються судом завідомо неправдиві.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  на виникнення у нього права власності на спірні квартири на підставі статті 876 Цивільного кодексу України 2003 року також не приймається судом до уваги внаслідок наступного. Як встановлено рішеннями господарського суду Харківської області від 16 листопада 2005 року по справі № 37/379-05 та від 25 вересня 2006 року по справі № 11/151-06, рішенням виконкому Харківської міської ради № 114 від 18 лютого 2004 року „Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів” затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові. Таким чином, будівництво житлового будинку, в якому знаходяться спірні квартири, у всякому разі здійснювалося до 01 січня 2004 року, чого не заперечив і представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", пояснивши у судовому засіданні, що договір підряду був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” у квітні 2000 року. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" не надало суду відповідного договору підряду, на який воно посилається, та актів виконаних робіт до нього на доказ того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" було генеральним підрядником будівництва будинку, в якому розташовані спірні квартири, і виконало увесь спектр робіт із такого будівництва, хоча відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Внаслідок цього відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року його норми не можуть бути застосовані до будь-яких правовідносин сторін за договорами підряду на будівництво вказаного житлового будинку. Крім того, замовником будівництва у відповідному акті державної приймальної комісії зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”. За змістом же приписів абз. 2 пп.«а» п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвержденого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, оформлення права власності на на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію. Тобто оформлення права власності на введене в експлуатацію новостворене (реконструйоване) нерухоме майно на підставі вказаних документів можливе лише на замовника будівництва.

Крім того, дослідженням зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивачем у зустрічній позовній заяві заявлено сім самостійних позовних вимог: п'ять вимог про визнання дійсними актів приймання-передачі квартир, вимога про визнання дійсною передачі квартир та вимога про визнання права оперативного управління квартирами. Кожна вимога першої групи з наведених (п'ять вимог про визнання дійсними актів) та друга позовна вимога (про визнання дійсною передачі квартир) є немайновими і підлягають оплаті державним митом за ставкою 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп. «б» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”), що відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” становить 85,00 гривень. Остання ж із вказаних позовних вимог (про визнання права оперативного управління) є майновою і підлягає оплаті державним митом за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»). При цьому з доданих до зустрічної позовної заяви документів видно, що державне мито сплачено позивачем за зустрічним позовом у сумі 595,00 гривень. Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач; у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Оскільки в позовних вимогах в їх майновій частині йдеться про визнання майнового права оперативного управління квартирами, які у самих актах приймання-передачі цих квартир оцінені Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна будівельна фірма "ВБК"  та СРУ ДПСУ за ціною 1 252 881,60 гривень (614 607,08 грн. за актом від 01 липня 2004 року про передачу 11 квартир; 499 804,12 грн. за актом від 01 липня 2004 року про передачу 13 квартир; 138 470,40 грн. за актом від 15 вересня 2004 року про передачу 2 квартир), то саме ця сума має визначатися як ціна позову в частині майнових позовних вимог. Відтак, СРУ ДПСУ при поданні зустрічної позовної заяви недоплачено державне мито у сумі 12 443,82 гривні (сплачено 595,00 грн., з яких шість сум по 85,00 – фактично за шість позовних вимог немайнового характеру, а 85,00 – залишається на позовну вимогу майнового характеру).

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. Згідно із частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові державне мито підлягає покладенню на позивача. При цьому суд не позбавлений права стягнути недоплачені позивачем суми державного мита.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИЛА:

У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” про направлення запитів до державного органу ліцензування будівельної діяльності та до Виконавчого комітету Харківської міської ради відмовити.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи відмовити.

У задоволенні клопотання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зупинення провадження у справі для передачі справи до слідчих органів відмовити.

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

Визнати недійсним акт приймання-передачі б/н, датований квітнем 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” (код ЄДРПОУ 14371906) передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (код ЄДРПОУ 30884173) квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 76, 86, 88, 108, 123, 145 загальною площею 1073,80 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнати недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” (код ЄДРПОУ 14371906) передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (код ЄДРПОУ 30884173) квартири №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164 загальною площею 548,40 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнати недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” (код ЄДРПОУ 14371906) передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (код ЄДРПОУ 30884173) квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 30, 47, 48, 49, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 133, 150, 164 загальною площею 1 573,20 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнати недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (код ЄДРПОУ 30884173) передало на виконання договору № 50 від 29.11.1999 року Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321937) квартири №№  30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164 загальною площею 588,60 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнати недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (код ЄДРПОУ 30884173) на виконання договору №28 від 12.06.1997 року передало Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321937) квартири №№  14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145 загальною площею 718,60 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнати недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 15 вересня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (код ЄДРПОУ 30884173) на виконання договорів №28 від 12.06.1997 року та № 50 від 29 листопада 1999 року передало Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321937) квартири №№ 16 та 46 загальною площею 129,60 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (код ЄДРПОУ 30884173, поштова адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханіська, 4-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” (код ЄДРПОУ 14371906, поштова адреса: 61004, м. Харків, вул. Примакова, 46) 255,00 гривень державного мита та 59,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути із Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321937, поштова адреса: 61166, м. Харків, пров. Інженерний, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” (код ЄДРПОУ 14371906, поштова адреса: 61004, м. Харків, вул. Примакова, 46) 255,00 гривень державного мита та 59,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути із Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321937, 61166, м. Харків, пров. Інженерний, 7) в доход державного бюджету (одержувач коштів - ВДК  м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 12 443,82 гривень недоплаченого державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 01 липня 2008 року

Головуючий суддя                                                                     Хотенець П.В. 

суддя                                                                                            Калініченко Н.В.

суддя                                                                                            Доленчук Д. О.

Секретар судового засідання      Карімов В.В.