Постанова

від 23.09.2008 по справі 37/270-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/270-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2008 р.                                                           Справа № 37/270-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Афанасьєв В.В. ,  Бухан А.І.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – Мица Ю.В. –дов., Стовба О.В. –дов.

відповідачів – Куценка Є.Л. –дов., Данільченка О.О. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ «інвестиційно-будівельна компанія «ВБК»(вх. № 1751Х/3-9) та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вх. № 1752Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01 липня 2008 року по справі № 37/270-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн трейдз компані», м. Харків

до  1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК», м. Харків

        2. Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Харків

про визнання актів приймання-передачі недійсними

та за зустрічним позовом  Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн трейдз компані», м. Харків

про визнання актів приймання-передачі дійсними, визнання права оперативного управління та визнання дійсною передачу

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»,  звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, після доповнення позовних вимог, просив прийняти рішення про визнання недійсними актів приймання-передачі квартир у будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», датованих квітнем 2003 року про передачу квартир №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 76, 86, 88, 108, 123, 145 загальною площею 1073,80 квадратних метрів, від 01 липня 2004 року про  передачу квартир №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164 загальною площею 548,40 квадратних метрів, від 01 липня 2004 року про передачу квартир №№ 14, 15, 16, 21, 22, 30, 47, 48, 49, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 133, 150, 164 загальною площею 1 573,20 квадратних метрів;  а також актів приймання-передачі квартир за тією ж адресою, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України між собою 01 липня 2004 року та 15 вересня 2004 року на виконання укладених між ними договорів №28 від 12 червня 1997 року та № 50 від 29 квітня 1999 року, про передачу квартир №№  30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164 загальною площею 588,60 квадратних метрів, №№  14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145 загальною площею 718,60 квадратних метрів, №№ 16 та 46 загальною площею 129,60 квадратних метрів.

Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати дійсними: три акти б/н, датовані квітнем 2003 року,  два акти б/н, датовані 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» передало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»” в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 76, 86, 88, 108, 123, 145, квартири №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164, квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 47, 48, 49, 67, 75, 76, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 164, 86, 87, 88, 89, 69, 71, 70, 30, 55, 133, 150,  квартири №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164, квартири №№ 16, 29, 64, 99, 92, 86, 88, 98, визнати право оперативного управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України квартирами у будинку № 122-а по проспекту Косіора у м. Харкові за наступними номерами: 15, 14, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164 та визнати дійсною передачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»квартир Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України у будинку № 122-а по проспекту Косіора у м. Харкові за наступними номерами: 15, 14, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 липня 2008 року по справі № 37/270-07 (колегія суддів у складі головуючого судді Хотенця П.В., суддів Калініченко Н.В. та Доленчука Д.О.) позовні вимоги за первісним позовом задоволені.

Визнано недійсним акт приймання-передачі б/н, датований квітнем 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 76, 86, 88, 108, 123, 145 загальною площею 1073,80 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнано недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»квартири №№ 30, 32, 35, 71, 87, 89, 90, 151, 156, 164 загальною площею 548,40 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнано недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 30, 47, 48, 49, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 133, 150, 164 загальною площею 1 573,20 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнано недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»передало на виконання договору № 50 від 29.11.1999 року Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України квартири №№  30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164 загальною площею 588,60 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнано недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»на виконання договору №28 від 12.06.1997 року передало Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України квартири №№  14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145 загальною площею 718,60 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

Визнано недійсним акт приймання-передачі б/н, датований 15 вересня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» на виконання договорів №28 від 12.06.1997 року та № 50 від 29 листопада 1999 року передало Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України квартири №№ 16 та 46 загальною площею 129,60 квадратних метрів в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, просп. Косіора 122-А.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»255,00 гривень державного мита та 59,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто із Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»255,00 гривень державного мита та 59,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто із Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в доход державного бюджету 12 443,82 гривень недоплаченого державного мита.

У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» про направлення запитів до державного органу ліцензування будівельної діяльності та до Виконавчого комітету Харківської міської ради та про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи відмовлено.

У задоволенні клопотання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зупинення провадження у справі для передачі справи до слідчих органів відмовлено.

Відповідачі з даним рішенням не погодилися, подали до Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких, посилаючись на необґрунтованість висновків суду та невідповідність їх положенням чинного законодавства, просять таке рішення скасувати та у задоволенні вимог первісного позову відмовити у повному обсязі. Другий відповідач за первісним позовом також просить задовольнити його зустрічний позов. Підстави скасування оскаржуваного рішення зазначені у апеляційних скаргах та додаткових поясненнях, що надані суду апеляційної інстанції.

Позивач проти вимог апеляційних скарг заперечує, оскаржуване відповідачами рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційні скарги відповідачів –без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційних скаргах та відзивах на них доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 12 червня 1997 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсайд»та Відділом будівництва та розквартирування Південно-Східного напрямку Прикордонних військ України (надалі – ВБР ПСН ПВУ) був укладений договір № 28 дольової участі в будівництві житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 26. Відповідно до цього договору ВБР ПСН ПВУ зобов'язався здійснити поставку будівельних матеріалів та перерахувати кошти на загальну суму 596 031,00 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайд»зобов'язалося передати на користь ВБР ПСН ПВУ 977,10 кв.м. житла у будинку № 26 по вул. Клочківській у м. Харкові вартістю 610 грн. за 1 кв.м.

Додатковими угодами № 1 від 10 січня 1998 року, № 2 від 24 серпня 1998 року, № 3 від 01 квітня 1999 року змінювалась вартість житла, яке повинно було Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайд»надати на користь ВБР ПСН ПВУ за договором № 28 від 12 червня 1997 року. Додатковою угодою № 4 від 10 липня 2001 року вступна частина цього договору була викладена в іншій редакції, відповідно до якої замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайд» замовником будівництва будинку № 26 по вул. Клочківській у м. Харкові за договором стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», тобто перший відповідач за первісним позовом по розглядуваній справі.

Додатковими угодами № 5 від 10 липня 2001 року, № 6 від 27 грудня 2001 року, № 7 від 20 грудня 2002 року, № 8 від 03 січня 2003 року сторони договору вносили зміни до  договору відносно загальної суми фінансування пайовиком (ВБР ПСН ПВУ) будівництва будинку № 26 по вул. Клочківській у м. Харкові, кількості та строків передачі житлової площі в цьому будинку. 20 квітня 2004 року між відповідачами за первісним позовом було підписано додаткову угоду № 9 до договору № 28 від 12 червня 1997 року, відповідно до якої перший відповідач за первісним позовом зобов'язався передати другому відповідачу за первісним позовом в рахунок виконання договору № 28 від 12 червня 1997 року 108,80 кв.м. загальної житлової площі за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 26, а також 718,60 кв.м. за адресою: м.Харків, пр. Косіора, 122-А, в тому числі квартири №№ 14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145.

Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 235 від 12 березня 2004 року ВБР ПСН ПВУ був приєднаний до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі –СРУ ДПСУ), внаслідок чого останнє стало правонаступником усіх прав та обов'язків ВБР ПСН ПВУ, в тому числі й за договором № 28 дольової участі в будівництві житлового будинку від 12 червня 1997 року. На виконання цього договору 01 липня 2004 року між СРУ ДПСУ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»був укладений акт приймання-передачі, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК» передав СРУ ДПСУ 718,60 кв.м. загальної житлової площі за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 122-А, в тому числі квартири №№ 14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145.

Крім того, 29 листопада 1999 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсайд» та ВБР ПСН ПВУ був укладений договір № 50 дольової участі в будівництві житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Кірова, 11. За цим договором ВБР ПСН ПВУ, як пайовик, повинен був здійснити фінансування будівництва будинку № 11 по вул. Кірова у м. Харкові, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайд», як замовник, повинно було здійснити будівництво цього будинку та передати на користь ВБР ПСН ПВУ квартири у цьому будинку. Додатковою угодою № 1 від 01 січня 2001 року сторони договору внесли зміни до договору відносно вартості житла та строків завершення будівництва будинку. 10 липня 2001 року між сторонами договору була підписана додаткова угода № 2 до договору № 50 від 29 листопада 1999 року, відповідно до якої вступна частина цього договору була викладена в іншій редакції, відповідно до якої замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайд»замовником будівництва будинку № 11 по вул. Кірова у м. Харкові за договором стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», тобто перший відповідач за первісним позовом по даній справі.

01 серпня 2001 року сторони цього договору уклали додаткову угоду № 3 до договору № 50 від 29 листопада 1999 року, відповідно до якої замість будівництва будинку № 11 по вул. Кірова у м. Харкові вони разом беруть участь у завершенні будівництва будинку № 28 по вул. Академіка Курчатова у м. Харкові та будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові. За цією додатковою угодою ТОВ «ІБФ «ВБК»як замовник будівництва, зобов'язався передати на користь ВБР ПСН ПВУ крім квартир, розташованих в будинку № 28 по вул. Академіка Курчатова у м. Харкові, квартири № 120, 127, 129, 130, 132, 135, 136, 137, 144, 145, 148, 154 загальною площею 863,94 кв.м. в будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові. Відповідно до додаткової угоди № 4 до договору № 50 від 29 листопада 1999 року, укладеної між СРУ ДПСУ як правонаступником ВБР ПСН ПВУ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», останній зобов'язався передати СРУ ДПСУ квартири загальною площею 588,60 кв.м. в будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові, в тому числі квартири №№ 30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164. На виконання договору № 50 від 29 листопада 1999 року сторонами договору було укладені акти приймання-передачі від 01 липня 2004 року та від 15 червня 2004 року, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»передав СРУ ДПСУ квартири, розташовані в будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові, а саме: №№ 30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164 загальною площею 588,60 кв.м. та №№ 16, 46 загальною площею 129,60 кв.м.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові замовником будівництва цього будинку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані».

Рішенням виконкому Харківської міської ради № 114 від 18 лютого 2004 року «Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів» затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 122 по пр.Косіора у м. Харкові Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані».

Розпорядженням голови Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 27 лютого 2004 року № 52-з «Про впорядкування поштових адрес», будинку № 122 по пр.Косіора в м. Харкові присвоєно поштову адресу –пр. Косіора, 122-А.

Судом першої інстанції по оскаржуваній справі зазначено, що вищенаведені факти також встановлені рішеннями господарського суду Харківської області від 16 листопада 2005 року по справі № 37/379-05 та від 25 вересня 2006 року по справі № 11/151-06. Також ці факти встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2006 року по справі № 37/379-05. Зазначені судові рішення постановлені по справах за участю тих самих сторін, що й в даній справі, а тому відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені ними факти мають преюдиційне значення для розглядуваної справи. Крім того, ці ж самі факти встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року по справі № 40/118-07, в якій брали участь як сторони СРУ ДПСУ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК».

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовами стосуються визнання недійсними (за зустрічним позовом – визнання дійсними) актів приймання-передачі квартир, з яких частина датовані 2003 роком, а частина –2004 роком. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сторонами не подано суду доказів того, що насправді ці акти оформлювалися в інший момент часу, ніж зазначено у самих актах. Відповідачі також не заперечують щодо таких висновків суду.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Виходячи із наведеного, позовні вимоги про визнання недійсними (за зустрічним позовом –про визнання дійсними) актів приймання-передачі квартир, які датовані 2003 роком (акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», які датовані квітнем 2003 року (про передання 19 квартир) та 02 квітня 2003 року (два акти про передачу 5 квартир і 8 квартир)), повинні вирішуватися на підставі норм Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинним до 01 січня 2004 року. Позовні ж вимоги про визнання недійсними (за зустрічним позовом –про визнання дійсними) актів приймання-передачі квартир, які датовані 2004 роком (два акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», датовані 01 липня 2004 року (про передання 29 квартир і про передання 10 квартир), а так само усі оспорювані Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»акти приймання-передачі квартир, оформлені між відповідачами за первісним позовом, повинні вирішуватися на підставі норм Цивільного кодексу України 2003 року.

Дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, визнається правочином (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України 2003 року). В цілому ідентичне визначення угоди міститься у частині 1 статті 41 Цивільного кодексу УРСР 1963 року: угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Укладений сторонами цивільно-правового договору акт приймання-передачі майна на виконання такого договору слід розцінювати як документ, що фіксує зустрічне волевиявлення сторін на виконання відповідного цивільно-правового договору, внаслідок чого припиняється обов'язок однієї сторони передати відповідне майно і припиняється право іншої сторони вимагати передання відповідного майна.

Таким чином, акт приймання-передачі майна за договором слід розглядати як різновид правочинів, щодо яких можливе пред'явлення позову про визнання такого акта недійсним, адже відповідний спосіб захисту права передбачений, зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України 2003 року, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України 2003 року правочин може бути визнано недійсним у випадку недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України 2003 року. При цьому Цивільний кодекс України 2003 року визначає в якості умов дійсності правочину, зокрема, відповідність їх змісту актам цивільного законодавства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України 2003 року). Крім того, господарські зобов'язання можуть бути визнані недійсними, якщо вони не відповідають вимогам закону (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 листопада 2005 року по справі № 37/379-05 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2006 року по справі № 37/379-05 встановлені наступні факти, що мають істотне значення для вирішення даної справи:

- встановлено факт відсутності будь-яких цивільно-правових зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України (включаючи його правопопередників), відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»було б зобов'язане передати СРУ ДПСУ будь-які квартири у будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові;

- встановлено факт безпідставного підписання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України актів приймання передачі від 01 липня 2004 року та від 15 вересня 2004 року відносно квартир №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164 в будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові;

- встановлено факт безпідставного, за відсутності відповідного права,  розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»квартирами №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 145, 151, 164 в будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що оспорювані позивачем акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», які датовані квітнем 2003 року (про передання 19 квартир) та 01 липня 2004 року (про передання 29 квартир), були предметом експертного дослідження. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 12253 від 21 квітня 2008 року (яка була призначена судом),  оспорювані позивачем акти приймання передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», які датовані квітнем 2003 року (про передання 19 квартир) та 01 липня 2004 року (про передання 29 квартир) підписані не Харшевим С.І., а іншою особою. Стосовно ж підпису від імені Харшева С.І. на акті приймання-передачі 10 квартир, датованому 01 липня 2004 року, то він визнаний непридатним для ідентифікації, оскільки вказаний акт не був наданий для проведення експертного обстеження в оригіналі через невиконання первісними відповідачами вимоги суду про надання оригіналу цього акту.

Посилання СРУ ДПСУ у відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві на акти приймання-передачі від 02 квітня 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»8 квартир (№№ 16, 29, 64, 99, 92, 86, 88, 98) у житловому будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, та від 02.04.2003р., за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»5 квартир (№№ 46, 38, 40, 45, 101) у житловому будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, обґрунтовано не бути прийняті судом до уваги як належний доказ наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»права передавати Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України 26 квартир у вказаному житловому будинку за оспорюваними Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»актами приймання-передачі квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та СРУ ДПСУ від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 р. (про передачу 13 квартир) та від 15 липня 2004 року (про передачу 2 квартир), оскільки з тринадцяти квартир (№№ 16, 29, 38, 40, 45, 46, 64, 86, 88, 92, 98, 99, 101), які зазначені у наведених двох актах від 02 квітня 2003 року, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Комапні»передав квартири Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», дев'ять квартир (№№ 29, 38, 40, 45, 64, 92, 98, 99, 101) не відображені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)), через що питання щодо передачі цих квартир не є предметом розгляду по справі. Номери ж інших чотирьох квартир (№№ 16, 46, 86, 88) хоча і зазначені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)), але співставлення загальної та житлової площ квартир №№ 16, 46, 86, 88, які вказані в двох актах від 02 квітня 2003 року, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»у сукупності тринадцять квартир, і площ квартир за цими ж номерами, які зазначені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)) вказує на істотне неспівпадання цих квартир ані за загальною, ані за житловою площею. Зазначена обставина доводить, що йдеться про різні квартири і у всякому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Комапні»не передавав Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»ті квартири №№ 16, 46, 86, 88, про які йдеться в оспорюваних актах.  

Посилання СРУ ДПСУ на акт приймання-передачі від 01 липня 2004 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»передав Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»29 квартир (№№ 14, 15, 16, 21, 22, 30, 47, 48, 49, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 119, 122, 123, 125, 132, 133, 150, 164) у житловому будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові також обгрунтовано не бути прийняті судом до уваги як належний доказ наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»права передавати СРУ ДПСУ 26 квартир у вказаному житловому будинку за оспорюваними актами, оскільки, як зазначено вище,  висновком судово-почеркознавчої експертизи № 12253 від 21 квітня 2008 року встановлено, що зазначений акт від імені директора позивача підписаний не самим Харшевим С.І., а іншою невідомою особою. Крім того, з двадцяти дев'яти квартир, які зазначені у наведеному акті від 01 липня 2004 року, вісім квартир (№№ 48, 49, 119, 122, 125, 132, 133, 150) не відображені в оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»актах про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 веренся 2004 року (про передачу 2 квартир)), через що питання щодо передачі цих квартир не є предметом розгляду по справі. Стосовно ж інших 21 квартири (квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 30, 47, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 123, 164), то в цій частині акт від 01 липня 2004 року, дублює положення оспорюваних Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»актів приймання-передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»(датований квітнем 2003 року акт про передачу 19 квартир та датований 01 липня 2004 р. акт про передачу 10 квартир). При цьому СРУ ДПСУ як на доказ фактичного передання Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»спірних квартир посилається одночасно і на оспорювані Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»акти приймання-передачі квартир від Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»(датований квітнем 2003 року акт про передачу 19 квартир та датований 01 липня 2004 року акт про передачу 10 квартир), і на датований 01 липня 2004 року акт приймання-передачі 29 квартир, хоча здійснення подвійного передання одного й того самого майна між ідентичними суб'єктами є неможливим.

Посилання СРУ ДПСУ на відсутність у ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»права звертатись до суду з позовом про визнання недійсними спірних актів обґрунтовано були відхилені судом як такі, що не відповідають вимогам закону, оскільки передбачені частиною 10 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»підстави звернення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) до суду із заявою про визнання недійсними угод боржника стосуються підстав визнання таких правочинів (угод) недійсними у спрощеному порядку в межах провадження справи про банкрутство. Якщо ж відповідна вимога не може бути заявлена на підставі чч. 10 і 11 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то ця вимога про визнання правочину недійсним повинна заявлятися і розглядатися в межах загального позовного провадження шляхом подання позовної заяви. Саме позовна заява і була подана ліквідатором позивача з вимогою визнати недійсними спірні акти. Право на подання такого позову ліквідатором випливає з положень абз. 6 частини 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до яких ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Судом обґрунтовано не бути прийняті до уваги й посилання СРУ ДПСУ на відсутність у ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»законного права та інтересу для звернення до суду із відповідним позовом, оскільки відповідно до частини 5 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий (в тому числі і ліквідатор) повинен у всякому разі і без застережень здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, а відповідно до абз. 13 частини 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб незалежно від складу та призначення цього майна.

Посилання СРУ ДПСУ на приписи статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на визнання частини спірних квартир службовими та на видачу ордерів на спірні квартири також обґрунтовано було судом відхилено як таке, що не має відношення до спору про право в межах даної справи, адже сам по собі факт заселення безпідставно отриманих квартир не створює СРУ ДПСУ права на ці квартири. До того ж, як вбачається із копії рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова № 43/1 від 08 лютого 2005 року (т. 1, а.с. 142), зазначене рішення приймалося в адміністративному порядку виключно для вирішення питання про статус відповідних квартир як службових на підставі одностороннього звернення СРУ ДПСУ і не має значення для вирішення питання про право цивільне (дійсність чи недійсність відповідних актів приймання-передачі квартир), яке є предметом розгляду по даній справі.

Що стосується посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»на рішення господарського суду Харківської області по справі № 35/142-05, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що вказане рішення також свідчить про визнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»тієї обставини, що станом на дату подання до господарського суду Харківської області позовної заяви, за якою було порушено провадження по справі № 35/142-05, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»не отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»інших квартир, крім переданих за двома актами від 02 квітня 2003 року 13 квартир загальною площею 743,48 кв.м.

Крім того, вказаним рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»частково виконало свої зобов'язання за договором № 9 про пайову участь у будівництві житла від 20 квітня 2000 року і передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»743,48 кв.м. житла у будинку по просп. Косіора, 122-А, а житло загальною площею 941,66 кв.м. в натурі не передало.

При цьому ухвалою від 06 лютого 2006 року по справі № 35/142-05 суд роз'яснив вищевказане рішення по справі (з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції), зазначивши, що в частині, що стосується 941,66 кв.м. житла у будинку по просп. Косіора, 122-А у м.Харкові відповідне рішення суду слід розуміти так, що відповідні предмети мають бути вилучені у Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»і передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК».

Оскільки відповідно до положень чинного законодавства вилучити у боржника можна лише те майно, яке в нього є в натурі, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що станом на 20 квітня 2005 року (дата постановлення рішення по справі № 35/142-05) і на 06 лютого 2006 року (дата постановлення ухвали про роз'яснення вказаного рішення) відповідні квартири були наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»в натурі, що, в свою чергу, доводить той факт, що у всякому разі до 20 квітня 2005 року ніякі квартири у будинку по просп. Косіора, 122-А у м.Харкові, крім переданих за двома актами від 02 квітня 2003 року 13 квартир загальною площею 743,48 кв.м., Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»в натурі не передавалися.

Та обставина, що відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»зобов'язане передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»941,66 кв.м. житла, не стосується предмета спору по даній справі, оскільки предметом первісних позовних вимог по даній справі є визнання недійсними конкретних актів приймання-передачі, які не були предметом дослідження у рішенні господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05. При цьому рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року по справі № 35/142-05 постановлено у справі за участю тих самих сторін, що й у даній справі, а тому відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені ним факти мають преюдиційне значення для розглядуваної справи.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України 1963 року юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Згідно із частиною 2 статті 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 року письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України 2003 року юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно із частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України 2003 року правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період, коли оформлювалися спірні акти приймання-передачі квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК», виконавчим органом (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»був Харшев С.І. Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 12253 від 21 квітня 2008 року встановлено, що оспорювані позивачем акти приймання передачі квартир підписані не Харшевим С.І., а іншою особою.

Таким чином, зазначені акти суперечать вимогам закону і є недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР (акт, датований квітнем 2003 року про передачу 19 квартир) та згідно частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України 2003 року і частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (акт, датований 01 липня 2004 року про передачу 29 квартир).

Посилання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»на підписання спірних актів приймання-передачі квартир від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»пов'язаною із ним особою (Курило В.Я.) правомірно не було прийнято судом до уваги, оскільки статтями 29, 44  Цивільного кодексу України 1963 року, статтями 92, 207 Цивільного кодексу України 2003 року, а також будь-які інші законодавчі акти не надають будь-якій пов'язаній особі, яка не є належним чином уповноваженою на підписання правочинів (угод) від імені юридичної особи, права вчинювати від імені останньої відповідні правочини (угоди). В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»не довело ані того, що Курило В.Я. був будь-яким чином уповноважений на підписання відповідних актів, ані того, що Курило В.Я. взагалі підписував такі акти.

Зазначені обставини у сукупності дали підстави для суду першої інстанції дійти обґрунтованого висновку про те, що передача Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»квартир №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 30, 32, 35, 46, 47, 48, 49, 55, 67, 69, 70, 71, 75, 76, 86, 87, 88, 89, 90, 108, 119, 122, 123, 125, 132, 133, 145, 150, 151, 156, 164 в будинку № 122 (він же в подальшому будинок № 122-А) по проспекту Косіора у м. Харкові, не відбулася як юридичний факт. Внаслідок цього Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»не набуло прав на відповідні квартири і подальше розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»квартирами 30, 32, 15, 71, 76, 87, 88, 89, 90, 151, 164, 14, 21, 22, 23, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 86, 123, 145, 16 та 46 в будинку № 122-А по проспекту Косіора у м. Харкові шляхом їх передання Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України було безпідставним і таким, що суперечить вимогам частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України 2003 року, відповідно до яких особа має право розпоряджатися тільки своєю власністю.

За таких умов акти про передання квартир між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та СРУ ДПСУ (акти від 01 липня 2004 року (про передачу 11 квартир), від 01 липня 2004 року (про передачу 13 квартир) та від 15 вересня 2004 року (про передачу 2 квартир)) суперечать вимогам закону й є недійсними згідно частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України 2003 року і частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, а право власності у держави в особі СРУ ДПСУ на відповідні квартири не виникло й у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову СРУ ДПСУ в частині вимог про визнання права оперативного управління на відповідні квартири, тому в цій частині у зустрічному позові слід відмовити.

Щодо інших зустрічних позовних вимог, то за змістом статті 6 Цивільного кодексу УРСР 1963 року захист цивільних прав здійснюється судом способами, передбаченими частиною 1 вказаної статті, а також іншими засобами, передбаченими законом. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України 2003 року суд може захистити цивільне (господарське) право чи законний інтерес способом, який передбачений законом чи договором. Статтею 20 Господарського кодексу України відповідно до приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України 2003 року встановлює особливості правового регулювання відповідних господарських відносин, а саме: права та законні інтереси суб'єктів у господарських правовідносинах захищаються способами, передбаченими частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, або іншими способами, передбаченими законом.

Ані укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»та СРУ ДПСУ договори № 28 від 12 червня 1997 року та № 50 від 29 листопада 1999 року, ані договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»№ 9 на будівництво житла в порядку пайової участі від 20 квітня 2000 року не містять положень, відповідно до яких у разі їх порушення суд може застосувати такий спосіб захисту прав, як визнання дійсними актів приймання-передачі майна або визнання дійсним факту передання майна.

Так само положення статті 6 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статті 16 Цивільного кодексу України 2003 року, статті 20 Господарського кодексу України та інші чинні законодавчі акти України не містять серед переліку способів захисту прав та інтересів осіб такого способу захисту як визнання дійсним акту приймання-передачі майна або визнання дійсним факту передання майна. Більше того, вимога про визнання дійсним факту передачі майна є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, і не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору і не може самостійно розглядатись як окрема позовна вимога. Факт передання майна може встановлюватися судом лише при існуванні та розгляді спору про право цивільне, адже його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Через це колегія суддів вважає, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у зустрічному позові в частині вимог про визнання дійсними актів приймання-передачі квартир та визнання дійсним факту передачі квартир.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»на сплив строку позовної давності за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані»про визнання недійсними актів приймання-передачі квартир правомірно не були прийняті судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна фірма «ВБК»на виникнення у нього права власності на спірні квартири на підставі статті 876 Цивільного кодексу України 2003 року також обґрунтовано не прийнято судом до уваги з наведених у рішенні підстав.  

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційних скарг і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України. Наведені відповідачами  у обґрунтування  своїх апеляційних скарг доводи не підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні клопотань відповідачів за зустрічним позовом, що були заявлені під час розгляду справи. Судом першої інстанції наведені обґрунтовані підстави щодо відмови у їх задоволенні.

Також, місцевий господарський суд обґрунтовано, у відповідності до положень ст. 44, 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з заявника зустрічного позову неповністю сплачені останнім суми держмита.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської області від 01 липня 2008 року по справі № 37/270-08 залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.  

                                 суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 суддя                                                                    Бухан А.І.