Постанова

від 26.07.2011 по справі 8767/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

місто Харків  

26.07.2011р.                                                                                         справа № 2а- 8767/11/2070                                

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Підгорний М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова   

до

Концерну "Центр Нових Технологій" Харківського фізико-технічного інституту   

про

стягнення заборгованості, -

встановив:

          Суб’єкт владних повноважень, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Концерну «Центр нових технологій» Харківського фізико–технічного інституту, заборгованість в сумі 75,94 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що зобов’язання по оплаті вказаної суми безпідставно не виконані платником внесків, що спричинило утворення спірної суми заборгованості.

Відповідач, Концерн «Центр нових технологій»Харківського фізико-технічного інституту заперечень проти позову не подав.

Оскільки судом зібрані докази , що які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч.1 ст.2 КАС України є незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб’єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов’язковим в силу приписів ч. 2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.. 41, ч.4 ст.122, ч.6 ст. 128 КАС України суд доходить до висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Концерн «Центр нових технологій»Харківського фізико-технічного інституту, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування обліковується в управлінні Пенсійного фонду України Київському районі м. Харкова.

Як з’ясовано судом, заявлена до стягнення сума спірної заборгованості складається з  зобов’язання по оплаті рішення УПФУ Київського районі міста Харкова №715 від 03.06.2011 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 75,07 грн. і нарахована пеня в сумі 0,87 грн..

Зі змісту зазначеного рішення слідує, що правовою підставою для його винесення позивач указав п.2 ст. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно з яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (абз. 1 п. 2 ч. 9 ст.106); одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (абз.2 п. 2 ст. 106).

Оглянувши вказане рішення, суд відзначає, що станом на 03.06.2011р. Закон України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не містив норми ч. 9 ст. 106, яка виключена згідно із Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI.

Разом з  тим, суд бере до уваги, що відповідно до п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне  страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).

З приписів наведеної норми закону слідує, що територіальні органи ПФУ і після 01.01.2011р. наділені законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування штрафних (фінансових ) санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушеннями до 01.01.2011р. та були вчинені платниками внесків до 01.01.2011р. або в разі вчинення триваючого правопорушення ( як –то: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування ) страхувальниками страхових внесків) були розпочаті платниками внесків до 01.01.2011р., а завершені вже після вказаної дати. При цьому, такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне  страхування», тобто за правилами ч. 9 ст. 106 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Системно проаналізувавши норми законодавства з питань загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення та з питань справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне  страхування, суд відзначає, що в цих актах законодавства не визначено зміст поняття «стягнення».

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутністю такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За таких обставин, суд вважає за можливе застосування при вирішенні спору положення ст.. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»,  де указано, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.  Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ч. 1 ст.4); державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ч. 4 ст. 4).

Таким чином, за приписами податкового законодавства, яке за характером регулювання суспільних правовідносин є подібним до пенсійного законодавства, наявність у органу управління повноваження на стягнення певного платежу автоматично означає наявність і повноваження на нарахування (застосування) цього платежу.

Звідси слідує, що територіальні органи ПФУ мають повноваження на застосування до платників внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, котрі до 01.01.2011р. не виконали у встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позаяк такий висновок прямо витікає з приписів п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне  страхування».

З огляду на викладене суд зауважує, що оглянуте рішення позивача за формою, змістом та підставами узгоджує з компетенцією територіальних органів Пенсійного фонду України, яка визначена ст.. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а за способом реалізації владної компетенції відповідає порядку дій, який визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом - Інструкція), винесене повноважною посадовою особою УПФУ.

Підстав для висновку про невідповідність рішення № 715 від 03.06.2011р. закону або відсутність у відповідача обов’язку виконувати владні приписи оглянутого рішення судом з матеріалів справи не виявлено.

Наявність заборгованості по оплаті рішення № 715 від 03.06.2011р. підтверджується приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку.

          Доказів оплати згідно рішення № 715 від 03.06.2011р. або доказів його оскарження у порядку, передбаченому законодавством України, суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.. 11 КАС України не встановлено.

          Таким чином, слід дійти висновку про відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем у спірних правовідносинах обов’язку по здійсненню платежу.

             За таких обставин, заявлена по даній справі вимога про стягнення заборгованості в загальній сумі 75,94 грн. визнається судом обґрунтованою і задовольняється.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України,  ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, –

п о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова до  Концерну «Центр нових технологій»Харківського фізико–технічного інституту  про  стягнення заборгованості –задовольнити.

          Стягнути з Концерну «Центр нових технологій»Харківського фізико–технічного інституту (місцезнаходження –61108, м. Харків, вул. Академічна, буд.1; ідентифікаційний код –31438492) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова (місцезнаходження - 61022, м. Харків, Держпром, 2 під'їзд, 3 поверх, ідентифікаційний код - 22682017; р/р - 256053122089 в ХОУ ВАТ «Ощадбанк» МФО 351823) заборгованість у розмірі 75,94 (сімдесят п’ять)  грн. 94 коп.

           Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу,  про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

          Суддя                                                                                                                    Сліденко А.В.