Рішення

від 23.06.2011 по справі 24/032-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/032-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2011 р.                                                                  Справа № 24/032-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Житомироблпаливо”,   м. Житомир

до Приватного підприємства “Вишбуд”, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення  13 049,76 грн.

за участю представників:

позивача:не з'явився;

відповідача:не з'явився;

     суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Житомироблпаливо” (далі –Позивач) до Приватного підприємства “Вишбуд” (далі –Відповідач) про стягнення     13 049,76 грн., з яких 9 945,02 грн. основного боргу, 1 650,87 грн. інфляційних втрат, 437,30 грн. 3% річних та 1 016,57 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

        До господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 770 від 14.06.2011р. (вх. № суду 8222 від 20 червня 2011 року) про уточнення суми позовних вимог відповідно до якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасну оплату товару та просить суд стягнути з відповідача –977,48 грн. пені.

        За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 13 010,67 грн., з яких 9 945,02 грн. основного боргу,  1 650,87 грн. інфляційних втрат, 437,30 грн. 3% річних та 977,48 грн. пені.

        До господарського суду Київської області від представника позивача надійшла телеграма № 1855 від 22.06.2011 року (вх. № суду 130 від 23 червня 2011 року) про розгляд справи без участі представника позивача.

        23 червня 2011 року представники сторін в судове засідання не з'явились.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 12.05.2011р., 26.05.2011р., 09.06.2011р. та від 10.06.2011р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.  

         Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

        Позивачем було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 14.06.2011р. місцезнаходження відповідача: вул. Святошинська, буд. 28,   м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

       Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки вугілля кам'яного (торфобрикетів) № 2 від 02.07.2009р. (далі –договір), відповідно до умов якого, постачальник –позивач зобов'язується передати у власність покупця –відповідача товар –вугіллям (торфобрикет) марки, в кількості та за ціною згідно рахунку-фактури, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його обумовлену вартість (п. 1.1 договору).

       Відповідно до п. 2.2 договору встановлено, що право власності на товар виникає у покупця з моменту його передання покупцю, товар вважається переданим (доставленим) з моменту підписання сторонами товарної (видаткової) накладної.

       Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок постачальника.

       Згідно до п. 5.2 договору встановлено, що покупець оплачує поставлений товар та вартість його доставки у формі 100% попередньої оплати.

       Відповідно до договору, позивач по товарно-транспортним накладним:  серії 02 ААТ № 007546 від 10.08.2009р. на суму 4 769,05 грн., серії 02 ААТ № 007548 від 10.08.2009р. на суму 7 562,07 грн.,  серії 02 ААТ № 007550 від 24.08.2009р. на суму 4 066,05 грн., серії 02 ААТ № 007550 від 24.08.2009р. на суму 8 208,09 грн. та серії  02 ААТ № 007553 від 21.09.2009р. на суму 1 615,02 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму –26 220,28 грн., а відповідач на підставі довіреностей серії ЯПЗ № 900994 від 07.08.2009р. та серії ЯПЗ № 900995 від 21.09.2009р., вказаний товар отримав.  

        Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

        Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по вказаним вище товарно-транспортним накладним виконав частково сплативши –16 275,26 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Копії яких залучені до матеріалів справи.

        Заборгованість у розмірі 9 945,02 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

        З матеріалів справ вбачається, що позивачем 16.11.2010р. на адресу відповідача було надіслано претензію № 13/4 від 12.11.2010р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання вказаної кореспонденції позивач надав до суду фіскальний чек № 9416 від 16.11.2010р., копія якого залучена до матеріалів справи.

         Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

         Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

          Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода

         Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 ЦК України передбачено, що  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 9 945,02 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи відповідачем заборгованість у сумі 9 945,02  грн. не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з вересня 2009 року по березень 2011 року складають –1 650,87 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 27.09.2009р. по 16.03.2011р. складають –437,30 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи,     а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.4 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожен день такого прострочення, яка за розрахунком позивача складає –977,48 грн.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги позивача щодо стягнення 13 010,67 грн., з яких 9 945,02 грн. основного боргу, 1 650,87 грн. інфляційних втрат, 437,30 грн. 3% річних та 977,48 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Вишбуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 28, код ЄДРПОУ 34702904) на користь Відкритого акціонерного товариства “Житомироблпаливо” (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 63-А, код ЄДРПОУ 01881706) 9 945 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 02 коп. основного боргу; 1 650 (одну тисячу шістсот п'ятдесят) грн. 87 коп. інфляційних втрат; 437 (чотириста тридцять сім) грн. 30 коп. 3% річних; 977 (дев'ятсот сімдесят сім) грн. 48 коп. пені; 130 (сто тридцять) грн. 11 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

             Суддя                                                                                                  Лутак Т.В.

Дата підписання рішення 25.06.2011р.