Рішення

від 06.07.2011 по справі 39/75пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.11 р. Сп рава № 39/75пд

Господарський суд Донець кої області у складі судді Мо рщагіної Н.С.

при секретарі Староконь Л.М .

розглянувши у відкритому с удовому засіданні господарс ького суду справу

за позовом: Державного відк ритого акціонерного товарис тва “Центральна збагачуваль на фабрика “Кіселівська” м. Т орез

до відповідачів:

Товариства з обмеженою від повідальністю “Об' єднана в антажно-транспортна компані я” м. Єнакієве

Приватного підприємства „ Рукан”, м. Харків

про: визнання правочину нед ійсним

та зустрічним позовом: Това риства з обмеженою відповіда льністю “Об' єднана вантажн о-транспортна компанія” м. Єн акієве

до відповідача: Державного відкритого акціонерного тов ариства “Центральна збагачу вальна фабрика “Кіселівська ” м. Торез

про визнання права власнос ті.

За участю представників ст орін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА _1. - за довіреністю;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_ 2. - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне відкрите акціонерне товариство “Цент ральна збагачувальна фабрик а “Кіселівська” м. Торез, звер нувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Об' єднана вантажно-трансп ортна компанія” м. Єнакієве п ро визнання правочину недійс ним.

В обґрунтування своїх вимо г позивач посилається на дог овір № 04/01-04 від 01.04.2004р., специфікац ію б/н від 31.03.2005р., акт приймання-п ередачі від 24.09.2004р., постанову г осподарського суду від 16.10.2001р. п ро справі 24/269Б.

Нормативно свої вимоги поз ивач обґрунтовує посиланням на ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Представник позивача чере з канцелярію суду 14.06.2011р. надав письмові пояснення, згідно я ких зазначив, що ухвалою госп одарського суду Донецької об ласті від 31.03.2004р. ліквідаційна п роцедура відносно ДВАТ “ЦЗФ “Кіселівська” була поновлен а та строк її дії продовжений до закінчення дії мораторію на реалізацію майна, додатко во надав копію ухвали господ арського суду від 31.03.2004р., копію біржового контракту № Т00365 від 24.07.2004р. та протоколу аукціону № 1 від 24.07.2004р.

Також представником позив ача через канцелярію суду 07.06.20 11р. були надані копії договорі в зберігання № 31/05-05 від 31.05.2005р., № 24/09 від 24.09.2004р., укладених між Держа вним відкритим акціонерним т овариством “Центральна збаг ачувальна фабрика “Кіселівс ька” та Приватним підприємст вом “Рукан”.

Представник відповідача ч ерез канцелярію суду 14.06.2011р. над ав відзив на позов, проти позо вних вимог заперечив. Зазнач ив, що протоколом комітету кр едиторів позивача від 21.06.2004р. бу ло погоджено рішення про про даж відходів вуглезбагаченн я позивача та визначений спо сіб їх продажу - на аукціоні , а також погоджені всі умови п родажу цього майна.

Ухвалою господарського су ду Донецької області від 14.06.2011р ., враховуючи, що предметом поз овних вимог у даній справі є в изнання договору № 04/01-04 від 01.04.2004р ., укладеного відповідачем з П риватним підприємством “Ру кан” господарський суд в пор ядку ст. 24 ГПК України залучив до участі у розгляді справи в якості другого відповідача Приватне підприємство “Рук ан”.

Відповідач 2 в судове засіда ння не з' явився, через канце лярію суду 30.06.2011р. надав письмов і пояснення, згідно яких зазн ачив, що відходи вуглезбагач ення були придбані ПП “Рукан ” у ДВАТ “ЦЗФ “Кіселівська” н а підставі біржового контрак ту № Т00365 від 24.07.2004р. Рішення про в ідчуження майна позивача бул о погоджено комітетом кредит орів останнього протоколом в ід 21.06.2004р. Також зазначив, що під став для визнання договору № 04/01-04 від 01.04.2004р., укладеного між ПП “Рукан” та відповідачем не м ає, оскільки умови означеног о договору були повністю вик онані ПП “Рукан”, про що свідч ить долучена до матеріалів с прави видаткова накладна № Р Н-0000077 від 31.05.2005р.

Заслухавши пояснення пред ставників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивш и подані докази, господарськ ий суд встановив.

Статтею 11 Цивільного кодекс у України передбачено, що цив ільні права і обов' язки вин икають із дій осіб, що передба чені актами цивільного закон одавства, а також з дій осіб, щ о не передбачені актами циві льного законодавства, але за аналогією породжують цивіль ні права і обов' язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов' язків, зокрема, є дого вори та інші правочини.

24.07.2004 р. між відповідачем2 Прив атним підприємством „Рукан” та позивачем, Державним відк ритим акціонерним товариств ом „Центральна збагачувальн а фабрика „Кіселівська” Дочі рнім підприємством Державно ї холдингової компанії „Торе зантрацит”, за результатами аукціону, проведеного Шахтар ським філіалом Донецької тов арної біржі (згідно договору про співпрацю б/н від 22.06.2004 р.) бу ло укладено біржовий контрак т № Т00365 (договір купівлі-продаж у).

У відповідності до умов вка заного Біржового контракту П родавець продав, а Покупець п ридбав: відходи вуглезбагаче ння у кількості 103214т., які знахо дяться у шламовідстійниках Д ВАТ „ЦЗФ „Кіселівська” ДП ДХ К „Торезантрацит” №4, 5, 6.

Товар у відповідності з п. 2.1 Договору передається після н адходження повної суми Контр акту на розрахунок Шахтарськ ої філії „Донецької товарної біржі”, яка з урахуванням п. 1.4 Контракту складає 572218,42грн.

Пунктом 2.4 Контракту встано влено, що право власності на Т овар Покупець набуває після 100% оплати його вартості.

Судом встановлено, що 24.09.2004 р. н а виконання умов Контракту с торонами у відповідності до положень п.п. 2.1 Контракту було підписано акт приймання-пер едачі, згідно з яким Шахтарсь ка філія Донецької товарної біржі передала, а Приватне пі дприємство „Рукан” прийняло відходи вуглезбагачення у к ількості 103214т., як знаходяться у шламовідстійниках ДВАТ „ЦЗ Ф „Кіселівська” ДП ДХК „Торе зантрацит” № 4,5,6. Загальна сума товару, що передається склал а 572218,42грн.

Зазначений акт приймання-п ередачі підписаний повноваж ними представниками сторін б ез будь-яких зауважень та зап еречень.

01.04.2004 р. між Приватним підприє мством “Рукан” (Продавець) та Товариством з обмеженою від повідальністю “Єнакіївська транспортна компанія”, прав онаступником якого є відпові дач за первісним позовом (Пок упець) було укладено договір № 04/01-04, який за своїм змістом та правовою природою є договор ом купівлі-продажу та підпад ає під правове регулювання н орм статей 655-697 ЦК України.

Згідно вказаного Договору Продавець зобов' язався пос тавити, а Покупець - прийнят и та оплатити у відповідност і до умов цього Договору прод укцію, найменування, кількіс ть, ціна, строки поставки, стро к оплати якої зазначені в спе цифікаціях, які є невід' ємн ою частиною даного договору.

Поставка продукції на адре су Покупця чи по його реквізи тах, згідно з п. 2.1 Договору, зді йснюється на умовах, зазначе них в Специфікаціях (додатка х) до цього Договору.

Згідно з розділом 3 Договору ціна на продукцію - договірн а., встановлюється в націонал ьній валюті України - гривн ах на дату укладенні договор у та зазначається в специфік аціях до цього Договору. Розр ахунки за продукцію здійснюю ться грошовими коштами на по точний рахунок Продавця в ст рок, встановлений в Специфік аціях до цього Договору.

31.03.2005 р. сторонами у відповідн ості до п.п. 1.1, 2.1, розділу 3 Догово ру було підписано Специфікац ію до договору, згідно з умова ми якої сторони погодили, що П родавець протягом травня 2005 р оку на умовах попередньої оп лати передає Покупцю аргеліт у кількості 125 156,00тн., вугілля АС у кількості 986,00тн., вугілля мар ки АКО у кількості 263,50тн., відсі вання з териконів у кількост і 10 000,00тн., вугілля АШ в кількост і 2376,00тн.

На виконання умов Договору Продавець передав, а Покупец ь прийняв визначену специфік ацією від 31.03.2005 р. продукцію на з агальну суму 1329978,62грн., що підтв ерджується долученою до мате ріалів справи видатковою нак ладною № РН-0000077 від 31.05.2005р.

Позивач звернувся до госпо дарського суду з позовом про визнання договору № 04/01-04 від 01.04. 2004р. недійсним з підстав, перед бачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.

В обґрунтування позовних в имог позивач посилається на той факт, що спірний правочин був спрямований на незаконн е заволодіння майном останнь ого, а саме відходами вуглезб агачення (шламами) у кількост і 103 214 тон, розташованих у шламо відстійниках позивача № 4, 5, 6, о скільки ПП “Рукан” на момент їх відчуження не був повнова жним та повноправним власник ом цих відходів у зв' язку з т им, що позивач на момент уклад ання договору на реалізацію на біржі відходів вуглезбага чення перебував у процедурі банкрутства, у зв' язку з чим угода про відчуження майна п озивача повинна була бути ук ладена за погодженням з комі тетом кредиторів позивача, о днак, при відчуженні майна не був додержаний встановлений законодавством порядок його відчуження, у зв' язку з чим П П “Рукан” не набуло право вла сності на вказане майно, та ві дповідно, права на його відчу ження.

Таким чином, за доводами поз ивача, договір № 04/01-04 від 01.04.2004р., ук ладений між ПП “Рукан” та від повідачем, був направлений н а незаконне заволодіння майн ом позивача, а тому є таким, що порушує публічний порядок і повинен бути визнаний судом недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Оцінивши в сукупності викл адені позивачем в обґрунтува ння заявлених позовних вимог обставини та представлені в їх підтвердження докази гос подарський суд вважає, що поз ов Державного відкритого ак ціонерного товариства “Цент ральна збагачувальна фабрик а “Кіселівська” задоволенню не підлягає з огляду на насту пне.

Статтею 203 Цивільного кодек су України визначені загальн і вимоги до чинності правочи ну, що стосуються правомірно сті його змісту, дієздатност і сторін, волевиявлення їх, фо рми укладеного правочину, ре альності передбачуваних пра вових наслідків.

У відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійснос ті правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, як і встановлені частинами перш ою - третьою, п'ятою та шостою с татті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається. У випадках, вст ановлених цим Кодексом, нікч емний правочин може бути виз наний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Перелік правочинів, які є ні кчемними як такі, що порушуют ь публічний порядок, визначе ний статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на п орушення конституційних пра в і свобод людини і громадяни на;

2) правочини, спрямовані на з нищення, пошкодження майна ф ізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республ іки Крим, територіальної гро мади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею як основним націон альним багатством, що перебу ває під особливою охороною д ержави, її надрами, іншими при родними ресурсами (стаття 14 Ко нституції України); правочин и щодо відчуження викраденог о майна; правочини, що порушую ть правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права то що.

Усі інші правочини, спрямов ані на порушення інших об'єкт ів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публіч ний порядок. (Постанова Плену му Верховного суду України “ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнанн я правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9).

Крім того, господарський су д приймає до уваги, що при квал іфікації правочину за статте ю 228 ЦК України має враховуват ися вина у формі умислу, яка ви ражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі стор ін.

Наявність умислу у сторін (с торони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин сп рави, усвідомлювали або пови нні були усвідомлювати проти правність угоди і суперечніс ть її мети інтересам держави та суспільства і прагнули аб о свідомо допускали настання протиправних наслідків. Уми сел юридичної особи визначає ться як умисел тієї посадово ї або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це н алежні повноваження.

Доказом вини може бути виро к суду, постановлений у кримі нальній справі, щодо знищенн я, пошкодження майна чи незак онного заволодіння ним тощо.

Одночасно, постановленого судом вироку у кримінальній справі, який би засвідчував ф акт наявності умислу посадов ої особи будь-якої зі сторін щ одо вчинення оспорюваного пр авочину з метою, посягання на суспільні, економічні та соц іальні основи держави, відчу ження викраденого майна або порушення правового режиму в илучених з обігу або обмежен их в обігу об'єктів цивільног о права суду не представлено .

За висновком суду, позивач з допомогою належних та допус тимих, у розумінні ст. 34 ГПК Укр аїни, доказів не довів наявно сті обставин щодо недійсност і укладеного між сторонами д оговору № 04/01-04 від 01.04.2004р., з підста в передбачених ст. 228 ЦК Україн и, або його невідповідність в имогам встановленим ст. 203 ЦК У країни, тобто не довів тих обс тавин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Натомість надані суду перв инні бухгалтерські документ и (видаткова накладна № РН-0000077 в ід 31.05.2005р.) свідчать про фактичн е виконання сторонами умов о спорюваного договору.

Доводи позивача в частині т ого, що вказаний договір спря мований на незаконне заволод іння його майном - відходам и вуглезбагачення у кількост і 103214тон, оскільки ПП „Рукан” н а момент їх відчуження не був повноважним та повноправним власником цих відходів, судо м до уваги не приймаються з ог ляду на наступне.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України вс тановлено, що право власност і набувається на підставах, щ о не заборонені законом, зокр ема із правочинів.

Право власності вважаєтьс я набутим правомірно, якщо ін ше прямо не випливає із закон у або незаконність набуття п рава власності не встановлен а судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК Україн и правочин є правомірним, якщ о його недійсність прямо не в становлена законом або якщо він не визнаний судом недійс ним.

Господарському суду не пре дставлено жодних доказів в п ідтвердження наявності обст авин, з якими закон прямо пов' язує недійсність правочину, або наявності рішення суду, я ке набрало законної сили, щод о визнання вказаного правочи ну недійсним.

Отже, в силу встановленої ст . 204 ЦК України презумпції прав омірності правочину даний пр авочин (біржовий контракт № Т 00365 (договір купівлі-продажу) ві д 24.07.2004 р.) є дійсним, правомірним та таким, що породжує для стор ін настання відповідних прав ових наслідків, пов' язаних з реалізацією ними своїх пра в та обов' язків відповідно до умов цього правочину щодо його фактичного виконання.

З урахуванням викладеного , біржовий контракт № Т00365 (дого вір купівлі-продажу) від 24.07.2004 р . у розумінні ст. 328 ЦК України є підставою набуття ПП „Рукан ” права власності на майно, що є предметом даного Контракт у, а саме: відходів вуглезбага чення у кількості 103214т., які зна ходяться у шламовідстійник ах ДВАТ „ЦЗФ „Кіселівська” Д П ДХК „Торезантрацит” № 4, 5, 6.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 34 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановле но договором або законом.

Пунктом 2.4 Біржового контра кту визначено, що Покупець на буває право власності на тов ар після оплати 100% його вартос ті. Разом з тим, положення п. 2.1 Б іржового контракту визначаю ть, що товар передається післ я надходження повної суми ко нтракту на розрахунковий рах унок Шахтарської філії Донец ької товарної біржі. Як встан овлено судом, 24.09.2004 р. між Приват ним підприємством «Рукан» та Шахтарською філією Донецько ї товарної біржі було підпис ано акт приймання-передачі, я ким засвідчено факт передачі спірного майна ПП «Рукан».

З урахуванням наведено, при ймаючи до уваги положення ст . 334 ЦК України, п. 2.1, 2.4 Біржового к онтракту право власності Пок упця, ПП «Рукан», на означене м айно виникло з 24.09.2004 р.

На означений висновок вказ ує також і той факт, що п. 1.1 Дого вору, яким передбачено предм ет договору носить бланкетни й (відсилочний) характер, бо ві дсилає до специфікації, яка в изначає найменування, власти вості, обсяг та вартість това ру. Відповідна специфікація підписана сторонами 31.03.2005 р., то бто на момент, фактичного наб уття Продавцем, ПП «Рукан», пр ава власності на товар: відхо ди вуглезбагачення у кількос ті 103214,т., які знаходяться на тер иторії ДВАТ «ЦЗФ «Кіселівськ а» ДП ДХК «Торезанратцит», у ш ламовідстійниках № 4,5,6.

Крім того, позивач обґрунт овує свої позовні вимоги пор ушенням при укладанні вказан ого біржового контракту вста новленого законом порядку що до відчуження спірного майна , а саме відсутності згоди ком ітету кредиторів на відчужен ня спірного майна.

Наведені доводи судом до ув аги не приймаються, оскільки спростовуються наявними в м атеріалах справи доказами, з окрема, в матеріалах справи м іститься протокол зборів ком ітету кредиторів по справі п ро банкрутство № 24/269Б боржник а ДВАТ “ЦЗФ “Кіселівська” ДП ДХК „Торезантрацит”, згідно якого кредитори затвердили спосіб продажу відходів вугл езбагачення, їх експертну оц інку, порядок організації та проведення аукціону з реалі зації відходів вуглезбагаче ння.

При цьому, як укладений стор онами біржовий контракт № Т0036 5 (договір купівлі-продажу) від 24.07.2004 р., так і протокол зборів ко мітету кредиторів від 21.06.2004 р. с таном на момент прийняття рі шення є чинними, доказів їх ск асування, визнання недійсним и у встановленому порядку су ду не представлено.

З огляду на приписи ст.ст. ч. 1 316, ч. 1,2 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України ПП „Рукан”, як власник спірного майна, мав законні підстави в ідчужувати належне йому майн о на користь третіх осіб, у том у числі, шляхом укладання з ві дповідачем договору № 04/01-04 від 01.04.2004 р., що узгоджується з полож еннями ст. 658 ЦК України.

Набутий відповідачем 2 у вл асність товар - відходи вуг лезбагачення у кількості 103214 т ., які знаходяться у шламовід стійниках ДВАТ „ЦЗФ „Кіселів ська” ДП ДХК „Торезантрацит” № 4, 5, 6 на підставі договору збе рігання № 24/09 від 24.09.2004 р., в подаль шому був переданий у власніс ть Товариству з обмеженою ві дповідальністю «Єнакіївськ а транспортна компанія» (пра вонаступником якого є Товари ство з обмеженою відповідаль ністю «Об' єднана вантажно-т ранспортна компанія») за дог овором № 04/01-04 від 01.04.2004 р. - 31.05.2005 р., щ о підтверджується долученою до матеріалів справи видатк овою накладною № РН-0000077 від 31.05.2005 р. та не суперечить приписам с т. 656 ЦК України, яка визначає мо жливість укладання договір к упівлі-продажу, предметом як их є товар, який буде створени й (придбаний, набутий) продавц ем у майбутньому.

Інших доказів в підтвердже ння заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним дог овору № 04/01-04 від 01.04.2004 р. суду не пре дставлено.

Крім того, господарський су д приймає до уваги, що за зміст ом статей 215 та 216 ЦК України вим ога про визнання оспорюваног о правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога п ро застосування наслідків не дійсності нікчемного правоч ину може бути заявлена як одн ією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особо ю, права та законні інтереси я кої порушено вчиненням право чину.

Отже звертаючись до суду з в имогами щодо визнання недійс ним правочину, за яким особа, я ка подає позов не є стороною, о станній слід довести наявніс ть факту порушення таким пра вочином її прав та законних і нтересів.

Позивач, не будучи власнико м спірного майна, звернувся д о господарського суду з позо вом про визнання недійсним д оговору № 04/01-04 від 01.04.2004 р., укладен ого між Приватним підприємст вом “Рукан” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Єнакіївська транспортна ко мпанія” (правонаступником як ого є відповідач1).

Разом з тим, як свідчать ная вні в матеріалах справи дока зи, право власності позивача на майно, що є предметом оспор юваного договору в силу поло жень п. 1 ч.1 ст. 346 ЦК України прип инено, внаслідок його відчуж ення на користь Приватного п ідприємства “Рукан” за біржо вим контрактом № Т00365 (договір к упівлі-продажу) від 24.07.2004 р.

Отже, позивач з допомогою на лежних та допустимих доказів не довів суду наявності пору шень оспорюваним договором й ого прав та законних інтерес ів, тобто не довів законодавч о визначених підстав звернен ня до господарського суду з в ідповідним позовом.

З урахуванням викладеного , в позовних вимогах Державно го відкритого акціонерного т овариства “Центральна збага чувальна фабрика “Кіселівсь ка” м. Торез слід відмовити.

Ухвалою господарського су ду від 03.06.2011 р. господарським су дом спільно до розгляду з пер вісним позовом прийнято зуст річну позовну заяву Товарист ва з обмеженою відповідальні стю “Об' єднана вантажно-тра нспортна компанія” м. Єнакіє ве до Державного відкритого акціонерного товариства “Це нтральна збагачувальна фабр ика “Кіселівська” м. Торез пр о визнання права власності.

В обґрунтування своїх зуст річних позовних вимог позива ч посилається на договір № 04/01-0 4 від 01.04.2004р., специфікацію б/н від 31.03.2005р., видаткову накладну № РН -0000077 від 31.05.2005р., рішення № 9 учасник а ТОВ “Єнакіївська транспорт на компанія” від 25.11.2005р.

Представник позивача за зу стрічним позовом через канце лярію суду 30.06.2011р. надав письмов і пояснення, згідно яких зазн ачив, що з метою підтвердженн я ідентичності між шламами (в ідходами вуглезбагачення), щ о зберігаються у ставках шла мовідстійників №№ 4, 5, 6 ДВАТ “ЦЗ Ф “Кіселівська” та аргілітам и, які позивач придбав у ПП “Ру кан” за договором № 04/01-04 від 01.04.2004 р., позивач звернувся до ДП “Ук раїнський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та бр икетуванню вугілля” для нада ння висновку, на підтверджен ня чого позивачем були надан і до матеріалів справи копія висновку № 26/405 від 24.06.2011р.

Оцінивши в сукупності пред ставлені в обґрунтування зая влених позовних вимог за зус трічним позовом докази та ви кладені сторонами доводи, су д вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Об' єднана вантажно-транс портна компанія” м. Єнакієве задоволенню не підлягає, з ог ляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК Украї ни, підприємства, установи, ор ганізації, інші юридичні осо би (у тому числі іноземні), гро мадяни, які здійснюють підпр иємницьку діяльність без ств орення юридичної особи і в ус тановленому порядку набули с татусу суб'єкта підприємниць кої діяльності, мають право з вертатися до господарського суду згідно з встановленою п ідвідомчістю господарських справ за захистом своїх пору шених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтере сів.

Згідно ст. 2 ГПК України, госп одарський суд порушує провад ження у справі за позовами, зо крема, підприємств та органі зацій, які звертаються до гос подарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних з аконом інтересів.

Завданням суду при здійсне нні правосуддя, в силу ст. 2 Зак ону України "Про судоустрій У країни" є, зокрема, захист гара нтованих Конституцією Украї ни та законами, прав і законни х інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказан их норм, правом на пред'явленн я позову до господарського с уду наділені, зокрема, юридич ні особи, а суд шляхом вчиненн я провадження у справах здій снює захист осіб, права і охор онювані законом інтереси яки х порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у ос оби, яка звернулася з позовом , суб'єктивного матеріальног о права або охоронюваного за коном інтересу, на захист яки х подано позов, суд з'ясовує на явність чи відсутність факту порушення або оспорення і ві дповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захист і, встановивши безпідставніс ть та необґрунтованість заяв лених вимог.

Розпорядження своїм право м на захист є диспозитивною н ормою цивільного законодавс тва, яке полягає у наданні осо бі, яка вважає свої права пору шеними, невизнаними або оспо рюваними, можливості застосу вати способи захисту, визнач ені законом або договором.

Положеннями ст. 20 Господарс ького кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту пр ав і законних інтересів суб'є ктів господарювання.

Стаття 16 ЦК України визнача є ті види матеріально-правов их вимог, які може заявити осо ба в суді.

В силу п. 1 ч. 2 цієї статті, одни м із способів захисту цивіль них права та інтересів може б ути визнання права власності .

Відповідно до ст. 392 ЦК Україн и власник майна може пред'яви ти позов про визнання його пр ава власності, якщо це право о спорюється або не визнається іншою особою.

Водночас, позивачем не дове дено суду наявності фактів н евизнання або оспорювання ві дповідачем права власності н а спірне майно.

Положення ч. 2 ст. 328 ЦК України презумують правомірність на буття права власності, якщо і нше прямо не випливає із зако ну або незаконність набуття права власності не встановле на судом.

Частина 1 наведеної правово ї норми встановлює, що право в ласності набувається на підс тавах, що не заборонені закон ом, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спря мована на набуття, зміну або п рипинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Судом встановлено, що 01.04.2004р., м іж Приватним підприємством “ Рукан” та Товариством з обме женою відповідальністю “Єна кіївська транспортна компан ія” правонаступником прав та обов' язків якого є Товарис тво з обмеженою відповідальн істю “Об' єднана вантажно-тр анспортна компанія” (Покупец ь) було укладено договір № 04/01-04.

У відповідності зі ст. 204 ЦК У країни правочин є правомірни м, якщо його недійсність прям о не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Згідно даного Договору про давець зобов' язався постав ити, а покупець прийняти та оп латити у відповідності до ум ов діючого договору продукці ю. Найменування, кількість, ці на, строки поставки, строк опл ати продукції вказані в спец ифікаціях, які є невід' ємно ю частиною діючого договору.

У відповідності з п. 2.1. Догов ору поставка продукції на ад ресу покупця або за його рекв ізитами здійснюється на умов ах, вказаних в специфікаціях до діючого Договору.

Специфікацією до договору від 31.03.2005р. сторони погодили на йменування товару, що переда ється, його кількісні показн ики, ціну, умови оплати та стро ки поставки, згідно яких пост авка здійснюється у травні 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємст во “Рукан” згідно видаткової накладної № РН-0000077 від 31.05.2005р. пос тавило позивачу, Товариству з обмеженою відповідальніст ю “Єнакіївська транспортна к омпанія” аргеліт у кількості 125 156,00тн., вугілля АС у кількості 986,00тн., вугілля марки АКО у кіль кості 263,50тн., відсівання з тери конів у кількості 10 000,00тн., вугіл ля АШ в кількості 2376,00тн., на зага льну суму 1 329 978,62грн.

Позивач зазначену у предст авленій видатковій накладні й продукцію прийняв без заув ажень та заперечень, що підтв ерджується підписом уповнов аженої особи останнього на о значеній видатковій накладн ій.

З метою зберігання означен ої продукції, 31.05.2005 р. ТОВ «Об' є днана вантажно-транспортна к омпанія» уклало з ДВАТ «Цент ральна збагачувальна фабрик а «Кіселівська» договір збрі гання № 31/05-05.

У відповідності до положен ь ст. 658 ЦК України право продаж у товару, крім випадків приму сового продажу та інших випа дків, встановлених законом, н алежить власникові товару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом , Приватне підприємство «Рук ан» на момент відчуження спі рного майна, було законним на бувачем та власником цього м айна - відходів вуглезбагаче ння, які розташовані у шламов ідстійниках Державного відк ритого акціонерного товарис тва “Центральна збагачуваль на фабрика “Кіселівська” №№ 4, 5, 6.

Наразі, як зазначалося судо м вказане майно придбане ПП « Рукан» за відплатним правочи ном - біржовим контрактом № Т00365 від 24.07.2004 р., укладеним ПП «Ру кан» з позивачем за первісни м позовом за результатами ау кціону, проведеного Шахтарсь кою філією Донецької товарно ї біржі. Означений правочин в силу встановленої ст. 204 ЦК Укр аїни презумпції правомірнос ті правочину є дійсним та пра вомірним, доказів протилежно го суду не представлено.

Позивач, вважаючи що його пр ава власника набутого ним за договором № 04/01-04 від 01.04.2004 р. майна , оспорюються та не визнаютьс я з боку ДВАТ «ЦЗФ «Кіселівсь ка» ДП ДХК «Торезантрацит», з вернувся до господарського с уду Донецької області з відп овідним позовом про визнання права власності на спірне ма йно.

Господарський суд зазнача є, що предметом позову є матер іально-правова вимога позива ча до відповідача, а підставо ю - посилання на належне йому п раво, юридичні факти, що призв ели до порушення цього права , та правове обґрунтування не обхідності його захисту.

Укладений між сторонами пр авочин за своїм змістом та пр авовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.

Згідно зі статтею 655 ЦК Украї ни за договором купівлі-прод ажу одна сторона (продавець) п ередає або зобов'язується пе редати майно (товар) у власніс ть другій стороні (покупцеві ), а покупець приймає або зобов 'язується прийняти майно (тов ар) і сплатити за нього певну г рошову суму. Дане та інші зага льні положення щодо купівлі- продажу, викладені в § 1 глави 54 Цивільного кодексу України поширюються на всі договори , що визнані нормами ЦКУ як різ новиди договору купівлі-прод ажу, визначальною ознакою вс іх видів договорів купівлі-п родажу є оплатне та безповор отне відчуження продавцем ма йна (товару) і перехід його у в ласність покупця.

Майном як особливим об'єкто м за змістом ч. 1 ст. 190 ЦК України вважаються окрема річ, сукуп ність речей, а також майнові п рава та обов'язки.

Річчю є предмет матеріальн ого світу, щодо якого можуть в иникати цивільні права та об ов'язки (ст. 179 ЦК України).

Предметом даного спірного договору є аргеліт у кількос ті 125 156,00тн., вугілля АС у кількос ті 986,00тн., вугілля марки АКО у кі лькості 263,50тн., відсівання з те риконів у кількості 10 000,00тн., вуг ілля АШ в кількості 2376,00тн.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України ви значено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановле но договором або законом.

Обов'язок продавця передат и товар покупцеві за змістом ч. 1 ст. 664 ЦК України вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві , якщо договором встановлени й обов'язок продавця достави ти товар;

2) надання товару в розпоряд ження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Факт передачі майна позива чеві підтверджується наявно ю в матеріалах справи видатк овою накладною № РН-0000077 від 31.05.2005 р., підписаною представникам и сторін без будь-яких зауваж ень та заперечень.

Означені відходи вуглезба гачення згідно з договором з берігання № 31/05-05 від 31.05.2005 р., уклад еного між Товариством з обме женою відповідальністю «Єна кіївська транспортна компан ія» та Державним відкритим а кціонерним товариством «Цен тральна збагачувальна фабри ка «Кіселівська» зберігають ся у шламовідстійниках ДВАТ «ЦЗФ «Кіселівська» № 4, 5, 6.

Таким чином, виходячи зі змі сту норм статей 316-328 ЦК України , а також статті 66 ГК України, пр аво власності позивача на вк азане майно виникло на підст авах, що встановлені законом та договором з 31.05.2005 р., тобто є б езспірним

Спір про право характеризу ється наявністю розбіжносте й (суперечностей) між суб'єкта ми правовідносин з приводу ї х прав та обов'язків та неможл ивістю їх здійснення без усу нення перешкод в судовому по рядку. Спір про право може мат и місце також у випадку, коли н а шляху здійснення особою пр ава виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допом огою суду.

Факт подання ДВАТ «ЦЗФ «Кіс елівська» позову про визнанн я недійсним договору № 04/01-04 від 01.04.2004 р., за відсутності відпові дного рішення суду, яке набра ло законної сили щодо визнан ня недійсним вказаного право чину та застосування наслідк ів недійсності правочину, не є фактором, який нівелює прав о власності позивача на спір не майно, та відповідно не впл иває на обсяг правомочностей власника щодо володіння, кор истування та розпорядження о значеним майном.

Натомість, як зазначалося в ище позивач має неспростован і права власника даного майн а, набутого ним на законних пі дставах згідно з договором № 04/01-04 від 01.04.2004 р., дійсність та прав омірність якого жодним чином не спростована.

З огляду на наведене, позовн і вимоги Товариства задоволе нню не підлягають, оскільки в супереч статей 1 та 2 ГПК Украї ни, на час подання позову, прав о власності Товариства на ма йно відповідачем не було пор ушене, а також не піддавалося оспорюванню або невизнанню, тому позивач не мав права зве ртатися до суду із позовом пр о визнання права власності.

Враховуючи викладені вище обставини, господарський су д дійшов висновку, що зустріч ний позов Товариства з обмеж еною відповідальністю “Об' єднана вантажно-транспортна компанія” м. Єнакієве задово ленню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягают ь віднесенню на сторін.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК У країни, суд -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Державн ого відкритого акціонерного товариства “Центральна збаг ачувальна фабрика “Кіселівс ька” м. Торез - відмовити.

В зустрічних позовних вимо гах Товариства з обмеженою в ідповідальністю “Об' єднан а вантажно-транспортна компа нія” м. Єнакієве - відмовити .

В судовому засіданні оголо шено повний текст рішення. Рі шення суду набирає законної сили після закінчення десяти денного строку з дня його при йняття і може бути оскаржене через господарський суд Дон ецької області в апеляційном у порядку протягом десяти дн ів з дня прийняття рішення аб о в касаційному порядку прот ягом двадцяти днів з дня набр ання рішенням законної сили.

Суддя Морщагіна Н.С.

< Список > < Дов ідник >

< Список > < Довід ник >

< Текст >