Рішення

від 02.06.2011 по справі 18/027-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2011 р.                                                                  Справа № 18/027-11

Розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола», м. Біла Церква

до  Елітно –насіннєвої агрофірми «Мрія», с. Капустинці

про стягнення 61663,00  грн.  (80894,33 грн.)

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Козачков В.Л., Гинайло В.І. (директор)

від відповідача: Кононенко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»(далі – позивач) до Елітно–насіннєвої агрофірми «Мрія»(далі – відповідач) про стягнення 80894,33 грн., з яких 61663,00 грн.  основного боргу, 15085,55 грн. інфляційних, 4145,78 грн. 3% річних.

Провадження у справі №18/027-11 порушено відповідно до ухвали суду від 04.03.2011 року та призначено справу до розгляду на 22.03.2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 22.03.2011 року не з‘явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 12.04.2011 року.

У судовому засіданні 12.04.2011 року представник відповідача проти позову заперечив та подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 28.04.2011 року.

Представник відповідача 26.04.2011 року через загальний відділ подав клопотання про залучення до матеріалів справ в якості доказу письмові пояснення ОСОБА_1

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2011 року подав суду письмові пояснення на заперечення відповідача. Крім того, представник позивача заявив усне клопотання  в порядку ст. 30 ГПК України про виклик у судове засідання посадової особи відповідача, а саме головного бухгалтера Бабенко Галини Йосипівни для дачі пояснень з питань що стосуються господарських взаємовідносин Елітно –насіннєвої агрофірми «Мрія»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віола».

За наслідками розгляду клопотання представника позивача про виклик у судове засідання посадової особи відповідача, а саме головного бухгалтера Бабенко Галини Йосипівни для дачі пояснень з питань, що мають значення при розгляді справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення зазначеного клопотання.

Крім того, у судовому засіданні 28.04.2011 року представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України.    

Враховуючи складність справи та необхідність виклику у судове засіданні посадової особи відповідача для дачі пояснень, суд дійшов висновку про задоволення клопотання сторін та продовження строку розгляду спору до 20.05.2011 року. Розглчд справи відкладався до 12.05.2011 року.

В судовому засіданні 12.05.2011 року оголошувалась перерва до 26.05.2011 року. В судовому засіданні 26.05.2011 року оголошувалась перерва до 02.06.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Агентським договором №15/01-04, укладеним 15.01.2004  року (терміном дії 5 років) між Елітно-насіннєвою агрофірмою «Мрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віола». Згідно умов Агентського договору  ТОВ «Віола»зобов’язувалось здійснювати пошук потенційних замовників (покупців) продукції відповідача, а саме насіння озимих та ярих культур.

Пунктом 4.1. Агентського договору №15/01-04 від 15.04.2004 року передбачено, що за виконання своїх обов'язків за цим договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу винагороду в розмірі 5% від продажної вартості продукції, що поставляється відповідачем за договорами, укладення яких пов'язане з функціями агента.

07.04.2004 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт виконаних робіт згідно Агентського договору №15/01-04 від 15.04.2004 року про виконання позивачем маркетингових послуг по реалізації продукції відповідача на суму 50000  грн.

Також, 12.10.2004 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт виконаних робіт згідно Агентського договору №15/01-04 від 15.04.2004 року про те, що було виконано маркетингові послуги по реалізації продукції відповідача на суму 57500 грн.

Відповідач провів часткові розрахунки за надані позивачем послуги в сумі 45837,00 грн. Решту наданих послуг за Агентським договором №15/01-04 на суму 61663,00 грн. відповідач не оплатив.

14.11.2008 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою провести повний розрахунок за надані послуги згідно Агентського договору №15/01-04 протягом семи днів. Лист з претензією відповідач отримав 26.11.2008 року. Таким чином, семиденний термін для проведення розрахунків закінчився 02.12.2008 року, однак претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач  проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що зазначені в Актах виконаних згідно Агентського договору №15/01-04 від 15.01.2004 року суми 50000 грн. та 57500 грн. свідчать про обсяги реалізації продукції  відповідача, а не про вартість наданих маркетингових послуг.

Тобто, за твердженням відповідача згідно Акту виконаних робіт від 07.10.2004 року згідно Агентського договору №15/01-04 від 15.01.2004 року за сприяння позивача було реалізовано продукцію відповідача на суму 50000 грн. а згідно Акту виконаних робіт від 12.10.2004 року за сприяння позивача було реалізовано продукцію відповідача на суму 57500 грн.

Відповідач вважає, що з огляду на п.4.1 Агентського договору сплаті підлягає винагорода в розмірі 5%  продажної вартості продукції, тобто 2500 грн. за актом   виконаних робіт від 07.10.2004 року  та 2875 грн. за актом виконаних робіт від 12.10.2004 року.

Таким чином, відповідач вважає, що вартість наданих позивачем послуг за Агентським договором складає всього  5375 грн., які ним сплачені.

Судом було заслухано пояснення головного бухгалтера відповідача Бабенко Галини Йосипівни. В своїх поясненнях головний бухгалтер стверджує, що загальний обсяг реалізованої продукції за сприяння позивача складає  107500  грн. за  які плата в розмірі 5% становить всього 5375 грн.

Щодо сплачених на користь позивача коштів, головний бухгалтер зазначила, що сплата відбувалась  на прохання позивача  в якості авансу.

Зазначені пояснення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, як вбачається з податкової документації відповідача, за податковими накладними № 5 від 25.03.2004 року, № 6 від 07.04.2004 року № 12 від 12.10.2004 року, відповідні сплати відбувались в рахунок оплати наданих позивачем маркетингових послуг.  

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В ході розгляду спору судом встановлено, що заперечення та пояснення відповідача є суперечливими.  Зокрема, сам факт господарських відносин з позивачем та надання останнім  маркетингових послуг відповідачем не заперечується, заперечується вартість таких послуг.

Твердження відповідача про те, що вартість наданих позивачем маркетингових послуг  за Агентським договором №15/01-04 від 15.01.2004 року складає лише 5375,00 грн., спростовується відповідними Актами виконаних робіт від 07.04.2004 року та 12.10.2004 року.

Згідно ст.545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи, що предметом Агентського договору №15/01-04 від 15.01.2004 року  є надання послуг  по сприянню реалізації продукції відповідача, зокрема, укладення угод на поставку продукції, проведення маркетингових досліджень, захист інтересів перед третіми особами, відповідні Акти виконаних робіт згідно Агентського договору №15/01-04 від 15.01.2004 року, які підписані сторонами такого договору та скріплені їх печатками, засвідчують обсяг надання та вартість відповідних послуг.

Крім того, в Актах виконаних робіт йде мова про те, що було виконано  маркетингові послуги, передбачені  умовами Агентського договору №15/01-04 від 15.01.2004 року  (укладення угод на поставку продукції, проведення маркетингових досліджень, захист інтересів перед третіми особами), на відповідні суми.

Посилання відповідача про зазначення в Актах обсягів реалізованої продукції без відображення  вартості маркетингових послуг є безпідставним і суперечить ст.545 Цивільного кодексу України, оскільки реалізація продукції відповідача не є предметом відповідного Агентського договору.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

З наявних у справі доказів та пояснень, суд дійшов висновку, що  відповідач в односторонньому порядку безпідставно не оплачує надані позивачем послуги.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 61663,00 грн.  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що в Агентському договорі термін виконання зобов’язання з оплати наданих послуг поставлений  в залежність від  розрахунків контрагентів, тобто  чітко  не визначений, тому строк оплати вважається таким, що настав в термін, визначенй в надісланій позивачем відповідачу претензії, тобто з  03.12.2008 року.

У зв’язку з простроченням відповідачем  виконання грошових зобов’язань, позивач заявив вимогу про стягнення   інфляційних в сумі 15085,55 грн. за період з 03.12.2008 року по січень  2011 року та 3% річних в сумі 4145,78 грн. за період з 03.12.2008 року по 28.02.2011 року.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, інфляційні та річні нараховані на суму боргу за період фактичного прострочення грошового зобов’зання з 03.12.2008 року, таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 15085,55 грн.  та 3% річних в сумі 4145,78 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги  доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають  задоволенню  в повному  обсязі.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.    Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.  Стягнути з Приватного підприємства елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія»(09340,  Київська обл., Володарський р-н, с. Капустинці, вул. Леніна, 8, код ЄДРПОУ 03753310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»(09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 223, код ЄДРПОУ 30683883)  61663,00 грн. (шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят три гривні)  основного боргу, 15085,55грн. (п'ятнадцять тисяч вісімдесят п'ять гривень)  інфляційних, 4145,78 грн. (чотири тисячі сто сорок п'ять гривень)  3% річних, 808,94грн. (вісімсот вісім гривень) витрат по сплаті  державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

   Суддя                                                                                                  Кошик А. Ю.