Рішення

від 02.08.2011 по справі 12/003-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р.                                                                  Справа № 12/003-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

                         в особі Київської обласної філії

до               приватного підприємства «Ботон»

про               стягнення боргу у розмірі 1 080,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:      ОСОБА_1 –представник (довіреність №378 від 30.06.2011 року);

від відповідача:  не з‘явився,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії (далі –позивач) до приватного підприємства «Ботон»(далі –відповідач) про стягнення боргу у розмірі 1 080,06 грн.

          В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг електрозв’язку № 392 від 08.12.2006 року (далі –договір), відповідно до яких позивач зобов’язувався надавати відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідач зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за  надані послуги.

Відповідач надані послуги в період з червня 2010 року до листопада 2010 року не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 989,72 грн. основного боргу, 61,76 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 24,08 грн. та три проценти річних у розмірі 4,50 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 06.01.2011 року, справу призначено до розгляду 25.01.2011року.

25 січня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.02.2011 року.

15 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01.03.2011 року.

01 березня 2011 року представник позивача у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду спору була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодекс України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.03.2011 року.

10 березня 2011 року представник позивача направив на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи.

15 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23.03.2011 року.

23 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 23.02.2011 року державній інспекції зв’язку судом надано доручення провести перевірку щодо дотримання позивачем вимог чинного законодавства при наданні послуг телекомунікаційного зв’язку відповідачу.

23.03.2011 року від державної інспекції зв’язку на адресу суду надійшла відповідь про те, що встановити справність обладнання та його здатність забезпечити надання телекомунікаційних послуг у минулому технічно не можливо, тому на підставі ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 23.03.2011 року суд призначив судову технічну експертизу, провадження у справі підлягало зупиненню на час проведення експертизи.

У зв’язку з відмовою сторін оплатити вартість проведення експертного дослідження, ухвалою суду від 27.07.2011 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 02.08.2011 року.

02 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, повідомила, що назву позивача змінено з відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» на публічне акціонерне товариство «Укртелеком», на підтвердження чого надала копію статуту позивача у новій редакції.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

08 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської обласної філії (далі –позивач) та приватним підприємством «Ботон»(далі –відповідач) був укладений договір про надання послуг електрозв’язку №392 (далі –договір), згідно з умовами якого позивача зобов’язувався надавати відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідач зобов’язувався вчасно та в повному обсязі оплачувати вказані послуги.

У період з червня 2010 року до листопада 2010 року позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 989,72 грн., що підтверджується оборотною відомістю по абоненту від 03.08.2011 року.

Відповідач надані йому позивачем послуги не оплатив.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, зазначав, що неодноразово звертався до позивача із заявами з приводу несправності телефону.

10 березня 2011 року представник позивача направив на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи, зазначила, що 08 грудня 2006 року сторони уклали додаткову угоду №1, згідно з умовами якої, позивач встановлює Київський телефон та обслуговує лінію до КРТ (коробка розподільча телефонна по вул. Калініна, 57), а відповідач обслуговує лінію від КРТ до кінцевого пристрою.

Крім цього, пояснила, що заявки відповідача з приводу несправності телефону були розглянуті позивачем, а наряди виконані вчасно, що підтверджується доповідною запискою від 09.02.2011 року та нарядами №44 від 15.01.2011 року, №64 від 17.01.2011 року, №73 від 10.02.2011 року, №10 від 20.01.2011 року, №334 від 12.12.2006 року.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (далі –Правила).

          П. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»закріплений обов’язок споживачів виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

          Відповідно до п. 32 Правил, споживач зобов’язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

П. 4.3 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний своєчасно оплачувати надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з господарського договору), в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач жодних документів, що підтверджували б оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 989,72 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 15,94 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 14,30 грн. та три проценти річних у сумі 6,38 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 договору, споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільною погодженою кредитною системою оплати.

Відповідно до п. 4.5 договору, розрахунок за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводиться споживачем протягом 10 днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 5.8 договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 21.06.2010 року до 30.11.2010 року, суму боргу у розмірі 989,72 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила до 07.07.2010 року –9,5% (Постанова НБУ від 07.06.2010р. №259), до 09.08.2010 року –8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010р. №320), а з 10.08.2010 року –7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 року №377), складає 63,54 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем пеня визначена у розмірі 61,76 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 21.06.2010 року до 30.11.2011 року у 2010 році: у липні –99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні –101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні –102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні – 100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді –100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 989,72 грн., складає 44,64 грн. (за розрахунком суду).

Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 24.08 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Прострочення платежу з 21.06.2010 року до 30.11.2011 року складає 163 дні, тому три проценти річних від суми 989,72 грн. становлять 11,87 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 4,50 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.          

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії до приватного підприємства «Ботон»про стягнення боргу у розмірі 1 080,06 грн. задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства «Ботон»(Київська обл., м. Обухів, вул. Жовтнева, 41, код 13735128) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії (м. Київ, пр. П. Тичини, 6, код 01184901) 989,72 грн. (дев’ятсот вісімдесят дев’ять грн. 72 коп.) основного боргу; 61,76 грн. (шістдесят одну грн. 76 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 24,08 грн. (двадцять чотири грн. 08 коп.); три проценти річних у розмірі 4,50 грн. (чотири грн. 50 коп.); 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                               С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 08.08.2011 року.