Рішення

від 11.08.2011 по справі 16/5007/77/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/5007/77/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" серпня 2011 р. Справа № 16/5007/77/11

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Дочірнього підприємства "Бетон Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон" (м.Трускавець Львівської області)  

до Товариства з обмеженоюю відповідальністю "Поліські граніти ЛТД" (с.Горщик Коростенського району Житомирської області)

про стягнення 403659,82 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 403659,82 грн., з яких 373167,47 грн. основного боргу за недопоставлену продукцію згідно договору № 2 від 29.06.10р.,1104,17 грн. 3% річних, 2587,29 грн. інфляційних нарахувань та 26800,89 грн. пені.

Заявою від 29.07.11р. позивач зменшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача 249048,18грн., з яких: 218555,83 грн. основного боргу за недопоставлену продукцію згідно договору № 2 від 29.06.10р., 1104,17 грн. 3% річних, 2587,29 грн. інфляційних нарахувань та 26800,89 грн. пені.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача заявою від 08.08.11р. просив розглянути справу без  участі представника позивача та просив стягнути з відповідача на користь позивача 249048,18грн., з яких: 218555,83 грн. основного боргу, 1104,17 грн. 3% річних, 2587,29 грн. інфляційних нарахувань та 26800,89 грн. пені.

Відповідач відзиву на позов не подав, вимог ухвал суду від 15.06.11р., від 05.07.11р., від 14.07.11р., від 02.08.11р. не виконав, свого представника в судові засідання жодного разу не направив;  листом від 10.08.11р. № 75 просив розгляд справи відкласти у зв'язку з терміновим відрядженням. При цьому, в даному листі не зазначено - про чиє відрядження йде мова, тобто відповідач не був позбавлений можливості направити до суду будь-якого представника.

Господарський суд з урахуванням вказаної заяви представника позивача від 08.08.11р. дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі за відсутності представника відповідача. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За час провадження у справі відповідач не виконав вимог  всіх (чотирьох) ухвал суду, будь-яких документів, крім листа від 10.08.11р. № 75 суду не направляв; на судові засідання своїх представників не направляв, про причини неявки суд не повідомляв.

У зв'язку з цим, господарський суд вважає, що позивач з невідомих суду причин намагається затягнути розгляд справи, тобто зловживає своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, а також у зв'язку із спливом 14.08.11р. встановленого законом двохмісячного строку вирішення спору, господарський суд розглянув справу за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД" та Дочірнім підприємством "Бетон Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон" укладено договір № 2 та додаток № 1 до договору (а.с.13-15, 17).

Відповідно до пп.1.1 договору, продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти і оплатити на умовах договору щебеневу продукцію та камінь бутовий, у видах, кількості та по ціні, що визначаються в додатках які є невід'ємною частиною даного договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Підпунктами 3.2 та 3.3 договору сторони погодили, що кінцева ціна вказується в додатках підписаних на певну партію товару, що поставляється; кількість товару, що поставляється, а відповідно і сума договору, можуть змінюватись як в сторону збільшення так і зменшення, протягом виконання умов договору, якщо про це сторонами підписані додатки до договору.

Відповідно до пп.4.2.1 договору, продавець (відповідач) зобов'язався здійснити відвантаження замовленої продукції в термін до 5 календарних днів з дня отримання попередньої оплати від покупця (позивача). Датою відвантаження (постачання) вважається дата відмітки на залізничній накладній (квитанції) про прийом вантажу до перевезення станцією відправлення.

Згідно даних позивача, на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 6898794,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.52-63, 70-101).

Згідно даних позивача, відповідач здіснив поставку товару на загальну суму 6680238,17 грн., з яких на суму 6525626,53 грн. до подачі даного позову до суду та 154611,64 грн. після порушення провадження у даній справі, що підтверджуються відповідними видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.18-51, 64-69, 135).

Таким чином, відповідач в порушення умов договору поставку товару в обумовлені строки не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 218555,83 грн., що підтверджується  довідками позивача від 31.07.11р. № 523-205, від 08.08.11р. № 523-208 (а.с.118, 124).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення,  в  якому одна сторона  (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.6.4 договору, у випадку несвоєчасного відвантаження товару з вини продавця, продавець (відповідач) оплачує покупцеві (позивачу) пеню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Вимогу позивача від 07.04.11р. № 523-101 з пропозицією в строк до 15.04.11р. здійснити відвантаження недопоставленої продукції на суму 373167,47грн. або перерахувати цю суму на банківський рахунок позивача відповідач залишив без задоволення.

У зв'язку з фактичною відмовою відповідача від виконання вказаної вимоги позивача від 07.04.11р. № 523-101, у відповідача, починаючи з 16.04.11р., виникло грошове зобов'язання перед позивачем.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становить, відповідно, 26800,89 грн.; 1104,17 грн.; 2587,29 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем, при цьому позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає зменшені позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 249048,18грн., з яких: 218555,83 грн. основного боргу за недопоставлену продукцію згідно договору № 2 від 29.06.10р., 26800,89 грн. пені, 1104,17 грн. 3% річних та 2587,29 грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти Лтд", 11560, с.Горщик Коростенського району Житомирської області, вул.Центральна 31, ідентифікаційний код 35470655:

- на користь Дочірнього підприємства "Бетон Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон", 82300, м.Борислав Львівської області, вул.Дрогобицька 138, ідентифікаційний код 33914891 - 218555,83 грн. основного боргу за недопоставлену продукцію згідно договору № 2 від 29.06.10р., 26800,89 грн. пені, 1104,17 грн. 3% річних, 2587,29 грн. інфляційних нарахувань, 4036,59 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                     Повне рішення виготовлено та підписано 11.08.11р.

                Суддя        Гансецький В.П.