Рішення

від 11.08.2011 по справі 5008/919/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/919/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

11.08.2011                                                                              Справа  № 5008/919/2011

За позовом приватного підприємства „ЧаКо”, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний комплекс „Хуст”, м. Хуст

ПРО стягнення суми 12529,09грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Данилаш О.Т. –директор

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість  наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості отриманої продукції, що в свою чергу завдає позивачу збитків та унеможливлює здійснювати ефективну  підприємницьку діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 29.07.2011р., повноважних представників не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 19.07.2011 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Ухвалою суду від 29.07.2011р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2011р., однак, відповідач повторно в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду 19.07.2011р. та від 29.07.2011р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2011 року по справі № 5008/919/2011

Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального  кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме приватним підприємством „ЧаКо”, м. Ужгород та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговельний комплекс „Хуст”, м. Хуст 11.12.2009р. було укладено договір поставки №45/01, відповідно до умов якого позивачем поставлявся, а відповідачем приймалися відповідні товарно-матеріальні цінності. Про передачу товару свідчать видаткові накладні №ЧК-0006238 від 29.03.2011р., №ЧК-0006250 від 29.03.2011р., №ЧК-0006267 від 29.03.2011р., №ЧК-0007169 від 05.04.2011р., №ЧК-0007170 від 05.04.2011р., №ЧК-0007252 від 05.04.2011р., №ЧК-0007277 від 05.04.2011р., №ЧК-0007912 від 12.04.2011р., №ЧК-0007892 від 12.04.2011р., №ЧК-0007933 від 12.04.2011р., №ЧІ<-0008563 від 19.04.2011р., №ЧК-0008574 від 19.04.2011р.

Пунктом п.5.3. Договору поставки №45/01 та п.1 Протоколу розбіжностей від 11.12.2009р. до Договору сторонами було узгоджено, що відстрочка платежу складає тридцять календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2011 року по справі № 5008/919/2011

Позивач зазначає, що протягом терміну дії договору відповідач переважно вчасно розраховувався за поставлений товар, але починаючи з 17 травня 2011 року  припинив будь-які розрахунки, при цьому неоплаченою залишилася сума 12529,09грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 17.05.2011р., підписаним представниками сторін.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відстрочка оплати вартості отриманої продукції відповідно до умов договору скінчилась за останнім фактом отримання

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2011 року по справі № 5008/919/2011

продукції ще 19.05.2011р., однак, відповідна оплата здійснена не була. Наявними у справі матеріалами позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявності  боргу по оплаті за отриману продукцію, а відтак, вимоги позивача про стягнення суми вартості не оплаченого товару підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний комплекс „Хуст”, м. Хуст, вул. Зарічна, 23/2 (код ЄДРПОУ 36648137) на користь приватного підприємства „ЧаКо”, 88000, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 41/в (код ЄДРПОУ 32085326) суму 12529,09грн. вартості неоплаченої продукції, а також суму  130грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                  О.Ф. Ремецькі