Постанова

від 12.09.2011 по справі 5008/919/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/919/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.11                                                                                           Справа  № 5008/919/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Торгівельний комплекс «Хуст»

на рішення  господарського суду Закарпатської області від 11.08.2011р.

у справі         № 5008/919/11

за позовом      ПП «ЧаКо», м.Ужгород

до                     ТзОВ «Торгівельний комплекс «Хуст», м.Хуст

про стягнення заборгованості в сумі 12529,09 грн. ,

з участю представників :

від скаржника –не з»явився

від позивача –не з»явився

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.08.2011р. у справі № 5008/919/2011 (суддя Ремецькі О.Ф.) задоволено позов ПП «ЧаКо», м.Ужгород та стягнуто з ТзОВ «Торгівельний комплекс «Хуст», м.Хуст 12529,09 грн. основного боргу та судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –ТзОВ «Торгівельний комплекс «Хуст»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції було вірно встановлено факт отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується відповідними видатковими накладними, однак неправильно було визначено основну суму заборгованості за поставленим товаром, так як станом на 11.08.2011р. апелянтом було частково погашено суму боргу перед позивачем в розмірі 200 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Між приватним підприємством «ЧаКо»та ТзОВ «Торгівельний комплекс «Хуст»11.12.2009р. укладено договір поставки № 45/01, відповідно до умов якого постачальник зобов»язується передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов»язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах договору.

Згідно з п.5.3 договору та п.1 Протоколу розбіжностей від 11.12.2009р. до договору сторонами було узгоджено, що відстрочка платежу складає 30 календарних днів з моменту отримання товару.

У відповідності до видаткових накладних та накдажних на повернення товару відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 12529,09 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором поставки одна сторона-постачальник зобов»язується передати (поставити) в обумовлені строки другій стороні-покупцеві товар, а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12529,09 грн. є обгрунтованими.

Щодо посилання скаржника на часткове погашення суми основного боргу колегія суддів зазначає, що розгляд справи місцевим господарським судом відкладався для надання відповідачу можливості надати суду пояснення по суті позовних вимог та забезпечити належний захист у суді, однак відповідач своїм правом не скористався, заперечень по суті позовних вимог не подав, розрахунок заборгованості не оспорив.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2011р. у справі № 5008/919/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий       суддя                                                                 Михалюк О.В.

суддя                                                                                              Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                              Мельник Г.І.