Рішення

від 14.07.2011 по справі 36/81-3/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/81-3/177

14.07.11

За позовом    Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в

                       екологічній сфері в інтересах  держави в особі Київської міської ради

До                      Підприємства побутового обслуговування –виробничо-комерційна

                       фірма «Лагуна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача      

                       ОСОБА_1

Про                       звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури      ОСОБА_2 –по дов. № 62-311вих11 (посвідчення № 180

                   від 20.08.2007)

Від позивача            ОСОБА_3 –по дов. № 225-КР-634 від 26.05.2011

Від відповідача        ОСОБА_4 –по дов. № б/н від 09.06.2011

                   ОСОБА_5 –по дов. №б/н від 09.06.2011

Від третьої особи    не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов’язання Підприємства побутового обслуговування виробничо-комерційна фірма «Лагуна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку загальною площею 55 288,32 кв. м., яка розташована АДРЕСА_1.

Прокурором в порядку, передбаченому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано уточнення до позовної заяви, в якій він просить суд зобов’язати відповідача звільнити самовільну зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 55 288,32 кв. м. та привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2004 повністю задоволенні позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради щодо зобов’язання Підприємства побутового обслуговування –виробничо-комерційну фірму «Лагуна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю в п’ятиденний термін з дня набрання даним рішенням законної сили, звільнити земельну ділянку площею 55 288,32 кв. м., що знаходиться АДРЕСА_1 та привести у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2004 № 36/81 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2006 № 36/81 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2004 у справі № 36/81 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2006 присвоєно номер справи № 36/81-3/177 та призначено до розгляду на 13.04.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2006, в зв‘язку з нез‘явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі від 27.03.2006, розгляд справи був відкладений на 27.04.2006.

Засідання суду не відбулось, оскільки гр. ОСОБА_1 було подано заяву про відвід судді.

Листом від 03.05.2006 № 06-26.1/76 Головою суду Господарського суду міста Києва було надано відповідь, що відсутні підстави для розгляду заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2006 розгляд справи призначено на 06.06.2006.

Прокуратурою 06.06.2006 було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов‘язаної з нею цивільної справи № 2-4621/2005 Оболонського районного суду міста Києва. Клопотання мотивовано тим, що Київською природоохоронною прокуратурою до Апеляційного суду міста Києва оскаржено рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14.09.2005 по цивільній справі № 2-4621/2005. Цивільна справа № 2-4621/2005 безпосередньо пов‘язана із господарською справою № 36/81-3/177, тому розглядати господарську справу без остаточного прийняття рішення по цивільній справі неможливо.

Господарський суд міста Києва встановивши, що спір у справі  Оболонського районного суду міста Києва № 2-4621/2005, пов’язаний з вирішенням спору по суті у даній справі, ухвалою від 06.06.2006 зупинив провадження у справі № 36/81-3/177 до вирішення спору по суті у справі Оболонського районного суду міста Києва № 2-4621/2005.

На запит Господарського суду міста Києва, Оболонський районний суд міста Києва повідомив про результати розгляду справи № 2-4621/2005 при цьому надавши, в тому числі, копію рішення Апеляційного суду міста Києва згідно якого  в позові ОСОБА_1 до підприємства побутового обслуговування-виробничо-комерційна фірма «Лагуна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про заборону останньому вчиняти будь-які дії щодо звільнення місця стоянки, розташованої в АДРЕСА_1 від плавзасобу, що належить ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 провадження у справі № 36/81-3/177 поновлено та призначено до розгляду на 14.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/81-3/177 від 14.06.2011, в зв‘язку з нез‘явленням в судове засідання представників прокуратури і позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 06.06.2011, розгляд справи було відкладено на 30.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/81-3/177 від 30.06.2011, в зв‘язку з нез‘явленням в судове засідання представників прокуратури і позивача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду від 06.06.2011 та від 14.06.2011, розгляд справи було відкладено на 07.07.2011.

Відповідачем 05.07.2011 до відділу діловодства суду подано відзив на позов, в якому проти позову заперечує, оскільки самовільного зайняття земельної ділянки не відбувалось. Відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.1995 придбав цілісний майновий комплекс (до складу якого входили три нерухомі будівлі), який розташований за адресою АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за позивачем БТІ. Розпорядженням Мінської районної державної адміністрації  № 1080 від 20.11.1997  ТОВ «Лагуна»була надана земельна ділянка у короткострокову оренду строком на три роки для влаштування стоянки маломірних плавзасобів та комплексу супутніх послуг. З метою отримання земельної ділянки в оренду відповідач неодноразово звертався до Київської міської ради. Так, на останнє звернення з листом від 06.10.2004, однак відповідачу 22.08.2005 було відмовлено у дачі згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки, в зв‘язку з тим, що дане питання слід розглядати після розробки та затвердження в установленому порядку Схеми прибережних захисних смуг водойм міста і винесення їх у натурі. Київська міськрада затвердила таку схему лише у 2007 році, але на той час у проваджені суду знаходилась справа № 36/81 тому відповідач не звертався з новим клопотанням по оформлення права користування земельною ділянкою. Зазначає, що з моменту виникнення права власності на цілісний майновий комплекс у відповідача виникло право одержати земельну ділянку в користування. Стосовно вимоги про звільнення земельної ділянки від споруд зазначає, що згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/81-3/177 від 07.07.2011 у відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1.

В судовому засіданні 07.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.07.2011.

Представником прокуратури в судовому засіданні 14.07.2011 подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов‘язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,45 га.

Третя особа в судове засідання 14.07.2011 не з‘явилась. Третя особа належним чином повідомлена про дату час і місце проведення судового засідання, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду   ОСОБА_1

В судовому засіданні 14.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України, зокрема, встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, в тому числі на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, нежитлові приміщення, …

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Відповідно до п. 1.1. Положення Про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 182/342 від  19.12.2002 Головне управління земельних ресурсів (Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконує функції місцевого органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. Управління у межах своєї компетенції здійснює управління земельними ресурсами міста, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території міста.

Відповідно до п. 4.3. Положення управління має право складати акти перевірок у сфері використання і охорони земель та подавати в установленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

Прокуратурою в обґрунтування позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки надано акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства №№ 338/05, 341/05 від 20.06.2011, складених Головним управлінням земельних ресурсів.

Так, згідно акту № 338/05 від 20.06.2011 встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 5,05 га використовується підприємством побутового обслуговування-виробничо-комерційна фірма «Лагуна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю для розміщення, обслуговування, експлуатації і охорони будівель та споруд TOB «Лагуна», конструкцій МАФ по типу (контейнерів) та для зберігання човнів. Документи, що посвідчують право користування (власності) земельною ділянкою у відповідності до ст. 126 Земельного кодексу України у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

При перевірці також встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 за № 433/3267 земельна ділянка (к.н. 78:215:084) АДРЕСА_1 у Оболонському районі м. Києва площею 16,4 га, в тому числі 3,65 га, в межах прибережних захисних смуг передано TOB «Архітектурно-будівельний альянс»з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торговельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу строком на 10 років. Право користування земельною ділянкою посвідчено договором оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Головному управлінні земельних ресурсів від 28.03.2008 за №78-6-00528.

Згідно акту № 341/05 від 20.06.2011 встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 78:215:001) площею 4551,60 кв. м. обліковується за підприємством побутового обслуговування-виробничо-комерційна фірма «Лагуна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю та під час перевірки використовується для розміщення, обслуговування, експлуатації та охорони будівель, споруд (дебаркадери, бони для причалу човнів, їх зберігання у затоці) TOB «Лагуна». Документи, що посвідчують право користування (власності) земельною ділянкою у відповідності до ст. 126 Земельного кодексу України у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.

Згідно п. 4.1. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до п. 4.2. цього Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об‘єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з’ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

За результатами перевірки, якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (далі - акт) (п. 5.2. Порядку)

Згідно п. 5.3. Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам.

При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.

Пункт 5.4. Порядку визначає, що саме державний інспектор має зазначати в акті, зокрема:

дату та місце складання акта;

посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку;

посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки;

посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці;

місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються;

місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується;

категорію земель та склад угідь;

цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки;

наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою;

обставини порушення земельного законодавства;

суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

В той же час, як вбачається із наданих прокуратурою актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 338/05 та № 341/05 від 20.06.2011, складених Головним управлінням земельних ресурсів, ці акти складено із порушенням встановленого Порядку.

Так, в цих актах не було встановлено особи, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем, не з’ясовано хто є власником нерухомості, що знаходиться на земельних ділянках, хто здійснює фактичне використання земельних ділянок; не було витребувано та перевірено наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельними ділянками; не було перевірено дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення, не з’ясовано та не описано стану використання земельних ділянок.

Акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності) (п. 5.5. Порядку).

В порушення вимог пунктів 4.1., 5.3., 5.5. Порядку відповідач не був повідомлений про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, у відповідача не були витребувані та перевірені документи про право власності або право користування земельними ділянками. Надані  акти перевірки складені за відсутності відповідача та будь-яких свідків та відповідно не підписаний ними. Акти не було вручено відповідачу.  На акті № 341/05 стоїть відмітка про надіслання копії акту поштою 21.06.2011 за № 1028, при цьому не зазначено кому вони надіслані та не подано належних доказів надіслання актів відповідачу з повідомленням про вручення.

Самовільним зайняттям земельної ділянки –є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач на підставі укладеного з представництвом Фонду державного майна України договору купівлі-продажу від 30.06.1995 придбав цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Згідно акту інвентаризації державного майна купленого відповідачем до цілісного майнового комплексу входять три будинки охорони загальною площею 146,3 кв. м.

Згідно акту передачі майна від 07.09.1995 продавець передав, а відповідач прийняв майно з актом інвентаризації відповідно до договору купівлі-продажу від 30.06.1995.

Право власності  відповідача на цілісний майновий комплекс за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності в липні 2006, про що здійснений запис в реєстрову книгу № 26з-132 за реєстровим  № 1198-з.

Згідно п. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

При цьому, з огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 Цивільного кодексу, відповідно до яких право власності за договором купівлі-продажу нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації, покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Право власності відповідача-1 на нерухомість виникло на підставі договору купівлі-продажу, недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю не можливе без користування земельною ділянкою.     

З постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що вникають із земельних відносин»вбачається, що наявність фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Слід відзначити, що в матеріалах справи знаходяться документи, які свідчать про те, що відповідачем здійснювались дії щодо отримання дозволу щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1, 17/19 проте Київською міською радою було відмовлено та повідомлено про те, що дане питання необхідно розглядати після розробки та затвердження в установленому порядку Схеми прибережних захисних смуг водойм міста і винесення їх в натуру.

Київська міська рада лише рішенням від 15.03.2007 № 253/914 затвердила Проекти прибережних захисних смуг водних об'єктів та схем зовнішніх меж прибережних захисних смуг об'єктів водного фонду у районах м. Києва.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 338/05 та № 341/05 від 20.06.2011 складені із порушенням встановленого Порядку, а тому не можуть бути застосовані судом в якості належних доказів.

Проте, слід зазначити, що Київська міська рада рішенням № 433/3267 від 01.10.2007 ТОВ «Архітектурно-будівельний альянс»передала у дострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 16,44 га за адресою АДРЕСА_1 у Оболонському районі м. Києва, а отже в разі наявності укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Архітектурно-будівельний альянс»договору оренди зазначеної земельної ділянки, то в силу ст. 27 Закону України «Про оренду землі»відсутнє порушення державних інтересів в особі Київської міської ради.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, обов‘язковою умовою для повернення зайнятої земельної ділянки  звільнивши її від будівель та споруд є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та наявності споруд, що належать особі яка самовільно зайняла земельну ділянку.

Прокуратурою і позивачем не доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 20.07.2011.