Рішення

від 18.07.2011 по справі 39/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/244

18.07.11

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Денман груп"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю"БРИЗ - 1"

про                  стягнення 3 719 105,85 грн.

Суддя   Гумега О.В.

Представники :

Від позивача  Бєлицька І.В.

Від відповідача  Судаков А.А., Софійський  С. Ю.

СУТЬ  СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Денман груп" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"БРИЗ - 1" (відповідач) про  повернення відповідачем майна (грошових коштів), набутого без достатньої правової підстави в сумі 3 719 105,85 грн. на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, з яких 2 183 504 грн. 00 коп. основного боргу та 1 535 601 грн. 80 коп. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 р. порушено провадження у справі № 39/244 та призначено справу до розгляду на 01.11.2010 р. о 12:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2010 р. подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 07.10.2010 р. не виконав, 01.11.2010 р. через  відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 р. розгляд справи відкладено  на 15.11.2010 о 14:20 год.

12.11.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволене.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2010 р. подав документи та письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2010 р., в яких також просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом пов’язаної з нею справи № 25/797.

В судовому засіданні 15.11.2010 р. суд розглянув подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справи № 39/244 до вирішення пов’язаної з нею справи № 25/797.

Представник позивача заперечував проти поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у  справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження у справі № 39/244 зупинено до вирішення Вищим господарським судом України справи № 25/797.

06.12.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про поновлення провадження у справі № 39/244, зазначивши при цьому, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, усунуті, а саме: постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 р. по справі № 25/797 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Бриз –1” залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 р. у справі № 25/797 залишено без змін.

Ухвалою суду від 14.12.2010 р., на підставі ст. ст. 79, 86 ГПК України, поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.01.2011 р. о 10:10 год.

13.01.2011 р. відповідач  через відділ діловодства суду подав заперечення.

17.01.2011 р. відповідач  через відділ діловодства суду подав заяву про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 17.01.2011 р.,  оголошено перерву до 24.01.2011 р. о 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 24.01.2011 р.,  звернувся  до  суду  з  усним  клопотанням  про  залучення  доказів  до  матеріалів  справи.  Клопотання  позивача  судом  задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 24.01.2011 р., звернувся  до  суду  з  усним  клопотанням  про  залучення  доказів  до  матеріалів  справи.  Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 24.01.2011 р.,  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про продовження термінів розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 24.01.2011 р.,  оголошено перерву до 31.01.2011 р. о 14:00 год.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 31.01.2011 р., звернувся  до  суду  з  усним  клопотанням  про  залучення  доказів  до  матеріалів  справи.  Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

В судовому засіданні 31.01.2011  року  розглядалося клопотання позивача про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають  бути   роз‘яснені  судовим  експертом.

Ухвалою суду від 31.01.11р., на підставі ст. ст. 41, 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.02.2011 р. об 11:10 год.,  продовжено  строк вирішення  спору, зобов’язано сторони надати суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта та  зобов’язано сторони надати суду оригінали документів, копії яких були надані суду в судових засіданнях, для огляду.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  07.02.2011  року,  позивач  надав   письмові заперечення  щодо  призначення   у  справі  судової   експертизи.

Позивач також   звернувся до  суду  з  клопотанням  про  залучення  додаткових  доказів  до  матеріалів  справи та надав  суду  для  огляду  оригінали  документів,  копії  яких  залучені  до  матеріалів  справи. Клопотання  позивача  про  залучення   доказів  до  матеріалів  справи  судом  задоволено.

В  судовому  засіданні,  призначеному   на  07.02.2011 року,   відповідач  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про  залучення  доказів  до  матеріалів  справи. Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

Відповідач  надав  суду  для  огляду  оригінали  документів,  копії  яких  залучені  до  матеріалів  справи.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.02.2011 р., подав письмові пояснення, якими запропонував суду  перелік питань,  які,  на його  думку,  повинні  бути  поставлені  на  вирішення судового експерта.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні, призначеному на 07.02.2011 р., запропонував суду  перелік питань,  які,  на його  думку,  повинні  бути  поставлені  на  вирішення судового експерта.  

Остаточне коло питань, які  повинні  бути  роз‘яснені  судовим  експертом, визначаються  судом відповідно до  ст. 41  ГПК  України.

Відповідно  до ч. 3  ст. 41 ГПК України,  проведення   судової  експертизи  доручається   державним  спеціалізованим установам   чи  безпосередньо   особам  які  відповідають   вимогам   встановленим Законом  України “Про  судову  експертизу”.

Ухвалою суду від 07.02.2011 р., на підставі ст. ст. 41, 79, 86 ГПК України,  було призначено судову експертизу у справі № 39/244, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз  та зупинено провадження у справі.

07.03.2011 р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз через відділ діловодства суду надійшло повідомлення по справі.

16.03.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

24.03.2011 року до канцелярії суду надійшло клопотання судового експерта Київського НДІСЕ Жижонок Т.М. №1979/11-19 від 22.03.2011 року, в якому останній просить суд надати завірені та чіткі копії документів, які стосуються взаємовідносин ТОВ "Денман Груп" з підприємствами-підрядниками згідно переліку, зазначеного в клопотанні. Клопотання судом задоволено.

29.03.2011 року Господарський суд міста Києва повідомив  ТОВ "Бриз-1" та ТОВ "Денман Груп" про  необхідність  надання додаткових  матеріалів та  направив сторонам копії клопотання судового експерта №1979/11-19 від 22.03.2011 року.

30.03.2011 року до канцелярії суду надійшло клопотання ТОВ "Денман Груп", в якому останній просить приєднати до матеріалів справи довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за договором №1-06/2006 від 20.06.2006 року, акт №280217 приймання виконаних підрядних робіт за договором №5-01/2006 від 01.01.2006 року. В іншій частині клопотання судового експерта Київського НДІСЕ Жижонок Т.М. про надання додаткових матеріалів просив відмовити, як  в  необґрунтованому  та  безпідставному.

31.03.2011 р. Господарський суд міста Києва листом № 06-37.1/41-1360 направив на адресу судового експерта клопотання ТОВ "Денман Груп", копію довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за договором №1-06/2006 від 20.06.2006 року та копію акту №280217 приймання виконаних підрядних робіт за договором №5-01/2006 від 01.01.2006 року для долучення до матеріалів справи №39/244.

07.04.2011 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання судового експерта Жижонок Т.М.  щодо надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Клопотання судом задоволено.

08.04.2011 р. Господарський суд міста Києва повідомив  ТОВ "Бриз-1" та ТОВ "Денман Груп" про  необхідність  надання додаткових  матеріалів та  направив сторонам копії клопотання судового експерта №1979/11-19 від 05.04.2011 року.

13.05.2011 р. до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ “Бриз-1”, в якому останній просить приєднати до матеріалів справи документи необхідні для проведення судової експертизи. Клопотання судом задоволено.

16.05.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.

17.05.2011 р. Господарський суд міста Києва направив на адресу судового експерта клопотання ТОВ "Бриз-1" про залучення до матеріалів справи документів, необхідних для проведення судової експертизи.

          02.06.2011 р. через відділ діловодства суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз були повернуті матеріали справи №39/244 разом з висновком експертизи у трьох екземплярах.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 поновлено провадження у справі №39/244 та  призначено розгляд справи на 11.07.2011 р. об 11:00 год.

Листом  від 09.06.2011  року    Господарський  суд  м.  Києва  звернувся  до  Київського науково-дослідного інституту судових експертиз  щодо  повернення  документів.

10.06.2011 року  позивач   звернувся  до  суду  з клопотанням  про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання    позивача  судом  задоволено.

29.06.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення стосовно суті спору та висновків експертизи від 26.04.2011 року №1976/3669/11-19. При цьому відповідач із висновком експерта не погодився та  просив  його  відхилити.

01.07.2011  року  відповідач  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  звернувся до  суду  з  клопотанням  про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

06.07.2011  року   через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва,  судовий  експерт  повернув  документи ,  додатково  надані    ТОВ «Денман  Груп» та  ТОВ «БРИЗ-1».

06.07.2011  року,  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва   відповідач  подав  клопотання  про  призначення у справі додаткової судової експертизи.

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.2011 р., представник позивача  подав письмові пояснення з врахуванням висновку експерта,  в  якому  позовні вимоги  підтримав повністю  та  погодився  з  висновками, зробленими  судовим  експертом.  

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.2011 р., відповідач підтримав подане ним клопотання про призначення додаткової судової експертизи та зауважив, що проведення додаткової експертизи дозволить встановити, чи надавав відповідач згоду на проведення позивачем ремонтно-будівельних робіт.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи заперечував з  огляду  на  те,  що в справі не існує обставин, для з`ясування яких необхідним було б застосування спеціальних знань, а питання, які запропоновані відповідачем для додаткової експертизи, не стосуються заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.2011 року, було оголошено перерву до 18.07.2011 о 14:00.          

11.07.2011  року позивач  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  звернувся до  суду  з  клопотанням  про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання  позивача  судом  задоволено.

15.07.2011  року  відповідач  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  звернувся до  суду  з  клопотанням  про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на   18.07.2011  року,   відповідач  підтримав  подане  ним  клопотання  про  призначення  додаткової  експертизи  у  справі.

Позивач надав  суду   письмові  заперечення,  в  яких проти призначення  додаткової  експертизи  заперечував.

Клопотання  відповідача  про  призначення  додаткової експертизи  судом  відхилено з  огляду  на  те,  що висновок  судового  експерта  містить  докладний   опис   проведених  досліджень  і  містить  обґрунтовані  відповіді   на  поставлені  господарським  судом    питання.

В судовому засіданні 18.07.2011 року позивач  позовні  вимоги  підтримав  повністю.

Відповідач  проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.07.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників  сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»(відповідач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»(позивач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1\11-05 (далі –договір).

Предметом цього договору було визначено, що відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 27, загальною площею 2080,0 м.кв. (далі нежитлове приміщення).

В п. 1.2. договору сторони зазначили, що нежитлове приміщення, яке передається в оренду, будується  згідно  з    рішенням   Київради   № 348/440   від   08.07.1999  року,  дозвіл   на  виконання  будівельних  робіт № 221-ПД   від 23.09.1999  року   та починає  експлуатуватися    на  підставі  дозволу   Київради,  лист  № 003-3947 від 30.08.1995  року, а в п. 2.1. договору вказано, що позивач вступає в користування нежитловим приміщенням після підписання акту робочої комісії про прийняття завершеного будівництвом об`єкту.

Сторони не заперечували, а матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання договору нежитлове приміщення не було введено в експлуатацію відповідно до процедури, передбаченої чинним на той момент законодавством.

Зібрані  у  справі  докази  також  свідчать,  що зазначене  нежитлове  приміщення потребувало проведення комплексу ремонтно-будівельних робіт, необхідних для завершення будівництва та прийняття цього приміщення в експлуатацію.

В  ході  розгляду  справи  по  суті, судом  встановлено,  що  позивач  та  відповідач    підписували  протоколи,  в  яких  розглядали   пропозиції  позивача  щодо   проведення  будівельних   робіт  в    нежитловому  приміщенні,  розташованому в  м.  Києві по  вул. Фрунзе 27 (т. 3, а. с. 29-41).

Наведені  докази  спростовують твердження  відповідача  з  приводу  того,  що  ним  не  надавалася  позивачу згода  на  проведення  ремонтно-будівельних  робіт   в    нежитловому  приміщенні,  розташованому в  м.  Києві по  вул. Фрунзе 27.

Зібрані  у  справі докази  свідчать,  що в період з січня по червень 2006 року між  позивачем та підрядними організаціями укладені договори  на виконання ремонтно-будівельних робіт в нежитловій будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27,  а  саме:

договір підряду №24/06 від 10.02.2006 р.,  укладений  між позивачем  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю «Колумбус Констракшен»;

договір  підряду №4-01\2006 від 24.01.2006 р., укладений  між позивачем  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю «Брілліон»;

договір  підряду №2-01\2006 від 17.01.2006 р., укладений  між позивачем  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю «Брілліон»;

договір  підряду №1-01\2006 від 12.01.2006 р., укладений  між позивачем  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю «Брілліон»;

договір  підряду №3-01\2006 від 12.01.2006 р., укладений  між позивачем  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю «Брілліон»;

договір  підряду №5-01\2006 р. від 01.01.2006 р. укладений  між позивачем  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю «Брілліон»;

договір  підряду  №1-06\2006 від 20.06.2006 р. укладений  між позивачем  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю «Брілліон».

Крім  того, позивач  надав суду  докази,  які свідчать  про   виконання  будівельних  робіт (улаштування   конструкцій  підлоги) СПД Гуль О. Д.

Звертаючись  з  позовом,  позивач  вказував, що  вартість  будівельних  робіт, які  були  проведені в  нежитловому  приміщенні,  розташованому в  м.  Києві по  вул. Фрунзе 27 та  оплачені  позивачем,  складає  2 183 504,00 грн.

З метою об’єктивного вирішення спору у справі № 39/244, оскільки вказані питання  щодо проведення ремонтно- будівельних  робіт та  оплати  їх  вартості  позивачем належать до предмету доказування у справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, господарським судом, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначено судову експертизу, проведення  якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судового експерта було  поставлено такі питання:

- чи  підтверджуються  бухгалтерськими  та  первинними   документами, наявними  в  матеріалах  справи, здійснення  ремонтно-будівельних  робіт в  нежитловій  будівлі за  адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 за  рахунок  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Денман Груп»?  Якщо  так,  то   якою є  документально підтверджена  сума   витрат Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Денман Груп»на  виконання  ремонтно-будівельних  робіт в  нежитловій  будівлі за  адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27?

02.06.2011 р. судом одержано висновок № 1976/3669/11-19 судово-економічної   експертизи   у  господарській  справі № 39/244 разом  з  матеріалами  справи.

При наданні відповіді на поставлені питання судовий експерт дійшов висновку, що за  наявними  в  матеріалах   справи  бухгалтерськими   та  первинними   документами   підтверджується   здійснення  ремонтно-будівельних   в  нежитловій   будівлі за  адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 27 за  рахунок  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Денман Груп»на загальну  суму  2 173 276,00  грн.

Експерт   вказав,  що документально підтвердити   виконання  робіт   суб’єктом   підприємницької   діяльності    ОСОБА_1 та  приймання робіт   ТОВ «Денман Груп»  на  загальну  суму   10 277,00 грн. саме  в  приміщенні  за  адресою   вул. Фрунзе, 27. В  м. Києві,  не  видається   за  можливе з причин, наведених у дослідницькій  частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається  державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Як зазначено у висновку № 1976/3669/11-19 судово-економічної   експертизи   у  господарській  справі № 39/244, судовий  експерт  Жижонок Тетяна   Миколаївна   має   вищу економічну освіту, кваліфікацію   судового  експерта зі  спеціальностей: 11.1. «Дослідження  документів  бухгалтерського,  податкового  обліку  і  звітності», 11.2.  «Дослідження  документів   про  економічну   діяльність  підприємств і  організацій», 11.3. «Дослідження   документів  фінансово-кредитних  операцій».

Про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 Кримінального кодексу України судового експерта було попереджено.

Відповідно  до  ч. 5  ст. 31  ГПК України  судовий  експерт   має  право  відмовитися   від  дачі  висновку, якщо  він  не  має   необхідних знань  для  виконання  покладеного  на  нього  обов’язку.

З огляду на наведене суд вважає, що висновок 1976/3669/11-19 судово-економічної   експертизи   у  господарській  справі № 39/244 складений кваліфікованим  судовим експертом, відповідно до вимог Закону України “Про судову експертизу”, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

В  ході  проведення експертного  дослідження судовим  експертом  встановлено,  що до кожного договору підряду  в матеріалах справи додані довідки про договірні ціни на ремонт приміщення за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 та кошториси, які підписані підрядними організаціями та узгоджені замовником. Документальним підтвердженням виконання сторонами умов договору є належним чином оформлені первинні документи.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року за №168\704 підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В частині другій ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до змісту первинного документа та обов`язкові реквізити первинного документа визначені ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема це: назва, дата й місце складання документа, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, підпис посадової особи, що є відповідальною за здійснення господарської операції, печатка підприємства.

Таким чином, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні бути оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та містити всі обов`язкові реквізити.

Згідно з листом Держбуду України «Про віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального й поточного ремонтів»від 30.04.2003 року №7/7-401, поточний ремонт –це комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає систематичну й своєчасну підтримку експлуатаційних якостей і попередження передчасного зношування конструкцій та інженерного устаткування.

При проведенні поточного ремонту будинків і споруджень (як підрядним, так і господарським способом) наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку в будівництві»від 21.06.2002 року №237\5, який втратив чинність на підставі наказу Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року, але діяв в період проведення позивачем робіт, передбачено складання довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3. І тільки в разі виконання робіт із залученням державних коштів або коштів державного бюджету України вимагається також оформлення акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в.

Оскільки позивач виконував ремонтно-будівельні роботи в будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 підрядним способом за власні кошти, то належним чином оформлена довідка про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 є первинним документом, що містить відомості та підтверджує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до висновку експерта наявні в матеріалах справи довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 до кожного з укладених позивачем договорів підряду та частково надані акти виконаних робіт форми КБ-2в - належним чином оформлені, містять всі обов`язкові реквізити для документів цього виду, а відтак, підтверджують, що підрядними організаціями виконано та передано, а позивачем прийнято ремонтно-будівельні роботи в будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 на загальну суму 2 173 276 грн.

Ці обставини також підтверджуються наданими позивачем банківськими виписками та обліковими регістрами підприємства позивача, про що зазначено в висновку експерта.

В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками позивача та СПД Гуль акт приймання виконаних робіт на суму 10 277,00 грн. та виписка банку на цю ж суму, але договір, відповідно до якого виконувались роботи, відсутній. За таких обставин,  суд  прийшов  до  висновку,  що позивач  належними  засобами  доказування не  довів  виконання робіт на суму 10 277,00 грн. саме в нежитловій будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи договори підряду, довідки форми КБ-3, акти виконаних робіт форми КБ-2в, виписки банку, дані облікових регістрів ТОВ «Денман Груп»приймаються судом в якості належних та допустимих доказів виконання позивачем ремонтно-будівельних робі в нежитловій будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 на суму 2 173 276 грн.

Заперечення відповідача, що ґрунтуються на незмінній балансовій вартості нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 та відсутності згоди відповідача на проведення позивачем ремонтно-будівельних робіт судом відхиляються як такі, що є необгрунтованими та спростовуються зібраними  в  матеріалах  справи доказами.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать  про  те,  що  Господарським  судом міста  Києва  розглядалася  справа   № 25/797 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз -1»до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»;      2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»про   зобов’язання звільнити приміщення та стягнення 173752,91 грн. та  за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз –1»про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 25.11.2005 № 1/11-05  неукладеним та стягнення коштів. Рішенням   Господарського  суду  м.  Києва  від 15.03.2010  року   у  справі  № 25/797 в задоволенні зустрічного позову відмовлено, первісний позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного   господарського  суду    від 14.07.2010  року   у  справі  №  25/797 апеляційну  скаргу   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Денман   Груп» задоволено  частково. Скасовано  рішення  Господарського  суду  м. Києва  від  15.03.2010 року   у  справі   № 25/797   повністю  з  прийняттям    нового  рішення   про  часткове  задоволення  позовних  вимог Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Бриз-1» за  первісним  позовом  та Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Денман   Груп»за зустрічним позовом: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денман Груп"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» 5129,53 грн. комунальних платежів, в решті задоволення позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»відмовлено; в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»відмовлено  повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» 51,29 грн.  державного мита та 3,48 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;  зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» безпідставно отримані кошти в сумі 1013378,80 грн., 8039,50 грн.  державного мита та 37,20 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті задоволенні зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» 5640,00 грн. витрат по оплаті судової експертизи; в решті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»залишено  без задоволення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» 4905,36 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

В постанові Київського апеляційного   господарського  суду    від 14.07.2010  року   у  справі  №  25/797 зазначено,  що  Київський   апеляційний  господарський  суд   дійшов  висновку,  що  договір   оренди нежитлового приміщення від 25.11.2005 № 1/11-05 є  неукладеним,  оскільки  сторонами   не  досягнуто   згоди   щодо  предмету  оренди.  В  постанові  також  зазначено,  що  визнання  договору  неукладеним   є  нічим  іншим,   як  встановленням  факту,  що  має юридичне  значення. Цей  факт   може  встановлюватися   господарськими  судами   лише  при  існуванні  та  розгляді   між  сторонами   договору  спору   про  право  цивільне. Його встановлення  є  елементом  оцінки   фактичних  обставин  справи  та  обґрунтованості  вимог. Київський   апеляційний  господарський  суд   прийшов  до  висновку,  що  про   визнання  договору    неукладеним  може   вказуватися лише  в  мотивувальній    частині  рішення  згідно з п. 3 ч. 1  ст. 84 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції в своєму рішення вказав, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Постанова Київського апеляційного   господарського  суду    від 14.07.2010  року   у  справі  №  25/797 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 р.

Відповідно  до  ч.  2  ст.  35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом  встановлено,  що  сторонами  у  справі № 39/244  є ті  самі  сторони,   що  і  у  справі № 25/797.  Отже,  факт  визнання  договору № 1/11-05 оренди нежитлового приміщення від 25.11.2005 року   неукладеним  не  повинен  доводитися  знову  при  вирішенні  спору  у  справі  № 39/244.

Судом  встановлено,  що результатом виконання позивачем ремонтно-будівельних робіт  в нежитловій будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 стало набуття відповідачем результатів  таких  робіт. Встановлення в рішенні суду (справа №  25/797) того факту, що договір оренди між сторонами є неукладеним, має значення юридичного факту для вирішення питання про безпідставність набуття відповідачем за рахунок позивача результатів  здійснених   позивачем  ремонтно-будівельних робіт,  вартість  яких  визначена    у  висновку № 1976/3669/11-19 судово-економічної   експертизи   у  господарській  справі № 39/244.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В частині другій ст. 1212 Цивільного кодексу України вказано, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Стаття  1213 ЦК  України встановлює,  що    набувач   зобов’язаний   повернути   потерпілому   безпідставно  набуте   майно  в  натурі. У  разі неможливості    повернути   в  натурі   потерпілому  безпідставно  набуте  майно   відшкодовується  його  вартість, яка   визначається    на момент  розгляду  судом  справи  про  повернення майна.

Відповідно  до  ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. В  той  же  час,  ст. 177 ЦК України визначає,  що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач  звернувся  до  суду  з  позовними  вимогами    про  стягнення  з   відповідача 2 183 504,00 грн., набутих без достатньої правової підстави.

В  ході  розгляду  справи  судом  встановлено,  що  відповідач отримав  результати  проведених  позивачем ремонтно-будівельних  робіт  без  достатньої  правової  підстави   на  суму 2 173 276,00 грн. А  тому,  відповідно  до  ст. 1213  ЦК України  повинен  відшкодувати  позивачу  їх  вартість,  оскільки  відсутня  можливість  повернути   проведені  ремонтно-будівельні  роботи  в  натурі.

За  таких  обставин,  позовні  вимоги  про  стягнення  з  відповідача  на  користь позивача  набутого  без  достатньої  правової  підстави майна є  обґрунтованими  та   підлягають  задоволенню  частково,  в  розмірі 2 173 276,00 грн.

В  іншій  частині   позовних  вимог,  про  стягнення 10 277,00 грн. (2 183 504,00  грн. - 2 173 276,00 грн.= 10 277,00 грн.)  позивачу  належить  в  позові    відмовити,  з  огляду  на  те,  що позивач  належними  засобами  доказування  не  довів безпідставне  отримання  відповідачем  майна  в такому  розмірі.  

Позивач  звернувся  з  позовними  вимогами  про стягнення  з  відповідача  інфляційних  витрат в  сумі 1 535 601,80 грн. з посиланням на  ст. ст. 193, 224 ГК України.  

В цій частині суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України визначено таку підставу виникнення господарських зобов`язань, як придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

В ч. 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Крім того, в ст. 225 ГК України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивачем не обґрунтовано розмір збитків, спричинених невиконанням (порушенням) відповідачем господарського зобов`язання та не надано жодних доказів їх спричинення.

Вимога позивача застосувати в даному випадку індекс інфляції та стягнути з  відповідача кошти з урахуванням індексу інфляції є  необгрунтованою, оскільки положення ст. 625 ЦК України застосовуються виключно до грошових зобов`язань, а господарське зобов`язання повернути майно (грошові кошти), набуте без достатніх правових підстав, по своїй суті не є грошовим зобов`язанням.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона  повинна довести  ті обставини, на які  вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини  справи, які  відповідно  до  законодавства   повинні  бути   підтверджені   певними  засобами   доказування,  не  можуть   підтверджуватися   іншими  засобами  доказування.  

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно  до  ст.44 ГПК України   судові  витрати  складаються   з  державного  мита,  сум  що  підлягають  сплаті  за  проведення  судової  експертизи, витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

Відповідно  до  ст. 49  ГПК  України державне  мито  покладається   на сторони,  пропорційно   розміру   задоволених  позовних  вимог, суми, які  підлягають  сплаті за  проведення  судової  експертизи, витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу   при  частковому  задоволенні  позову  покладаються   на  обидві  сторони  пропорційно  розміру  задоволених  позовних  вимог.

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від  07.02.2011  року  у  справі  № 39/244 було зобов'язано позивача провести попередню оплату витрат  по проведенню  експертизи, відповідно до виставленого  рахунку, докази чого надати у судове засідання, що буде призначене після проведення експертизи.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивач здійснив оплату за проведення судової експертизи в розмірі 15504,00 грн., що підтверджується квитанцією  №  7  від 14.03.2011  року.

За таких обставин, з  відповідача  на  користь  позивача підлягають  стягненню витрати по оплаті державного мита в розмірі 14 901,04  грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 137,90 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 9 059,83  грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 35, 41, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз –1»(вул. Мельникова, 49, кв.39, м. Київ, 04050; ідентифікаційний   код 16396804; рахунок  № 26009301363 в ГОУ  Промінвестбанку м. Києва МФО 300012),а у  разі  відсутності  коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»(вул. Ярославська , 10-а, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 33639439; рахунок  № 2600235656 в АТ «Райффайзен банк  Аваль МФО 388805) 2 173 276,00 грн. (два мільйони сто сімдесят три тисячі двісті сімдесят шість грн.), отриманих без достатніх правових підстав,   14 901,04 грн. (чотирнадцять  тисяч дев’ятсот одну  грн. 04 коп.)   державного мита, 137,90 грн. (сто  тридцять  сім грн. 90  коп.)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9 059,83   грн. (дев’ять  тисяч п’ятдесят дев’ять  грн. 83  коп.). витрат на  проведення судової експертизи.

3.          Видати наказ.

4.          В  задоволенні  решти  позовних  вимог  відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                                   Гумега О.В.

Дата підписання  повного рішення: 21.07.2011 р.