Рішення

від 19.07.2011 по справі 56/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/219

19.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАНА ЛЮКС ЛОГІСТИК»

до

Приватного підприємства «Гроссмейстер»

про

стягнення 29 932,07 грн.

Представники сторін:

від позивача  

ОСОБА_1. дов. № 58 від 07.07.2011 р.

від відповідача

Не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАНА ЛЮКС ЛОГІСТИК»про стягнення з Приватного підприємства «Гроссмейстер»заборгованості за договором про надання логістичних послуг № 01-10/07/09 від 10.07.2009 р. на загальну суму 14 599,64 грн., в тому числі заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 13 979,80 грн., 3 % річних у розмірі 61,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 243,55 грн., та пеню у розмірі 315,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов‘язання щодо оплати вартості наданих послуг за договором про надання логістичних послуг № 01-10/07/09 від 10.07.2009 р., а тому позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу України звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 56/219 була повернута відділенням поштового зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не розшукано».

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАНА ЛЮКС ЛОГІСТИК»(надалі - виконавець, позивач) та приватним підприємством «Гроссмейстер»(надалі - замовник, відповідач) укладено договір про надання логістичних послуг № 01-10/07/09 (надалі - договір). відповідно до п. 2.1. якого виконавець зобов’язується надати замовнику логістичні послуги самостійно або із залученням третіх осіб, зокрема по зберіганню та обробці товару за умови наявності заявки, наданої через інтерфейс обміну даними, електронною поштою, факсом або в інший спосіб, з дотриманням графіку, а замовник зобов’язується оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 14.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року. Проте відповідно до п. 14.2. договору якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії, жодна із сторін не заявить про припинення дії договору, його дія вважається продовженою на наступний календарний рік.

Так як, в матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії договору, тому суд приходить до висновку про продовження дії договору до 10.07.2011 р.

Пунктом 1 договору сторони встановили, що під логістичним обслуговуванням (логістичні послуги) розуміється комплекс послуг пов'язаний із зберіганням, складським обслуговуванням вантажів замовника. Включає, але не обмежується наступними видами робіт: прийом вантажу, складування, зберігання, накопичення, сортування, подрібнення, пакування, палетування, навантаження/розвантаження.

Пунктом 3.1.1 договору встановлено, що замовник надає позивачеві заявку на прийом товару та здійснення його логістичного обслуговування.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що надані послуги підтверджуються актом виконаних робіт за звітний період що надається виконавцем замовнику.

Відповідно до п. 10.1 договору оплата логістичних послуг, вказаних у договорі та заявці відбувається згідно з тарифами зазначеними в додатку № 1, а якщо фактична кількість оброблених та підданих зберіганню товарів, коливається в межах +- 10 % від кількості зазначеної замовником в додатку № 07 за відповідний період. В іншому випадку, виконавець залишає за собою право в односторонньому порядку змінити тарифи.

Тарифи та порядок розрахунків за послуги, що не вказані в договорі на момент підписання, зазначаються шляхом внесення змін до дійсних додатків або шляхом підписання нових (п. 10.2. договору).

Відповідно до п. 10.10 договору розрахунки за надані виконавцем логістичні послуги, провадяться після закінчення кожного звітного періоду або достроково для проведення остаточних розрахунків в разі припинення дії договору і цілковитого вивезення товару замовника зі складу виконавця.

Пунктом 10.11 договору передбачено, що підставою для розрахунків за договором є рахунок виконавця на оплату наданих логістичних послуг, оформлений виконавцем відповідно до підписаного сторонами акту виконаних робіт.

Замовник сплачує рахунок протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту отримання. Замовник зобов’язаний підписати акт виконаних робіт протягом 5 (п’яти) днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього терміну замовник письмово не повідомив про свої заперечення щодо акту виконаних робіт, він вважається погодженим (п. 10.13. договору).

На виконання умов договору (п. 10.11 ) позивачем виставлено на користь відповідача наступні рахунки - фактури на загальну суму 13 979,80 грн.:

Рахунок - фактура № СФ - 0000049 від 31.01.2011 р. на загальну суму 2 514,24 грн.

Рахунок - фактура № СФ - 0000118 від 28.02.2011 р. на загальну суму 2 999,04 грн.

Рахунок - фактура № СФ - 0000128 від 28.02.2011 р. на загальну суму 655,00 грн.

Рахунок - фактура № СФ - 0000189 від 31.03.2011 р. на загальну суму 4 182,72 грн.

Рахунок - фактура № СФ - 0000262 від 30.04.2011 р. на загальну суму 3 628,80 грн.

Відповідно до п. 1 договору сторони погодили, що звітний період - це проміжок часу, що не перевищує календарний місяць, по закінченню якого проводяться розрахунки між сторонами за надані послуги відповідно до договору.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти здачі прийняття робіт (надання послуг), підписанні з обох сторін з проставлянням відтиску печатки зі сторони позивача та відповідача, а саме:

- Акт № ОУ - 0000050 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 р. на загальну суму 2 514,24 грн.

- Акт № ОУ - 0000118 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 р. на загальну суму 2 999,04 грн.

- Акт № ОУ - 0000130 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 р. на загальну суму 655,00 грн.

- Акт № ОУ - 0000183 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2011 р. на загальну суму 4 182,72 грн.

- Акт № ОУ - 0000253 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2011 р. на загальну суму 3 628,80 грн.

Докази направлення рахунків - фактур відповідачу в матеріалах справи відсутні, але оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) виписані на підставі рахунків - фактур то суд приходить до висновку що рахунки - фактури були отримані відповідачем разом з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) в останній день звітного місяця.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.06.2011 р. підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін на загальну суму який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем на суму 13 979,80 грн.

З огляду на вищевикладене, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), але позивач додав до позовної заяви копії рахунків - фактур та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), які  підтверджують суму заборгованості.

Відповідач виставлені позивачем рахунки - фактури № СФ - 0000049 від 31.01.2011 р., № СФ - 0000118 від 28.02.2011 р., № СФ - 0000128 від 28.02.2011 р., № СФ - 0000189 від 31.03.2011 р., № СФ - 0000262 від 30.04.2011 р. у строки передбачені договором в повному обсязі не оплатив, доказів в спростування вказаних обставин до суду не надав, заборгованість не заперечив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 13 979,80 грн.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем, становить 13 979,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язань відповідачем по Договору, останнім не надано, порушення умов договору відповідачем не спростовано.

Доказів відсутності вини відповідача, або наявність інших обставин, які перешкоджали належному виконанню договору, останнім до суду не надано.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань з його вини підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 13 979,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 61,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 243,55 грн. та пеню у розмірі 315,27 грн.

Розглядаючи спір в частині стягнення пені, суд виходить з наступного.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 8.11 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати логістичних послуг, наданих згідно умов договору та заявки, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», наданий позивачем суд визнає його частково невірним, оскільки пеня повинна нараховуватись з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, коли зобов’язання мало бути виконано, що також узгоджується з нормою ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже розмір пені, що підлягає задоволенню становить 300,79 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 61,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 243,55 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем суду визнає його арифметично невірним.

За підрахунком суду за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 58,21 грн.

За підрахунком суду за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», розмір інфляційних втрат, складає 357,90 грн., яка є більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме: 243,55 грн., однак, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем на суму 243,55 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Гроссмейстер»(02002, м. Київ, вул. Кудряшова, 5, к. 145А, ідентифікаційний код 33829639) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАНА ЛЮКС ЛОГІСТИК»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 134, ідентифікаційний код 33212289) основну суму заборгованості у розмірі 13 979,80 (тринадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 80 коп., пеню у розмірі 300,79 (триста) грн. 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 243,55 (двісті сорок три) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 58,21 (п’ятдесят вісім) грн. 21 коп., державне мито у розмірі 145,81 (сто сорок п’ять) грн. 81 коп. та 235,71 (двісті тридцять п’ять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАНА ЛЮКС ЛОГІСТИК»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 134, ідентифікаційний код 33212289) суму надмірно сплаченого державного мита у розмірі 14,01 (чотирнадцять) грн. 01 коп.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                   В.В.  Джарти

Дата складання повного рішення 21.07. 2011 р.