Рішення

від 07.07.2011 по справі 4/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/174

07.07.11

За позовом

Центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м.Києва

До           

Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

Про

стягнення 57 057,75 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         ОСОБА_2- гол. Лікар, Панфілова –за дов., ОСОБА_3- за дов.

Від відповідача              не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 54 716,75 грн. заборгованості по орендній платі, 624 грн. 72 коп. сума податку на землю, 1 716грн. 19коп. пені, а всього 57 057грн.75коп. заборгованості за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передане в оренду 27.08.2008р.

11.05.2011р. Позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути 73 750,66грн. орендної плати за період 01.10.10. по 01.05.2011р., 1041,20грн. податок на землю, 1 716,19грн. пені, а всього 76 508,05грн. за договором  від 27.08.2008р. та 15 000, 00грн. вартість  послуг адвоката.

Заява Позивач відповідала ст.22 ГПК України, тому була прийнята судом до розгляду.

На протязі розгляду справи, за клопотанням Відповідача розгляд справи неодноразово відкладався.

07.07.2011р. Відповідач в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду надійшла заява Відповідача про перенесення слухання справи на іншу дату, в зв’язку з хворобою Суб’єкта підприємницької діяльності, але доказів знаходження на лікарняному суду не надано.

Позивач заперечує проти клопотання Відповідача, стверджує що відповідач недобросовісно користується своїми правами.

  Суд не задовольняє клопотання Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки суду не надані докази знаходження останнього на лікарняному. У Господарського суду міста Києва виник сумнів в правдивості наданих відповідачем повідомлень, оскільки представники Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 тільки один раз (проведено 5 судових засідань)  з’являлися в судове засідання.

                В порушення ст.22 ГПК України, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів позивача, не вживає заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, навмисно затягує розгляд справи по суті своїми необґрунтованими заявами про відкладення розгляду справи, призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Крім того, закінчився  строк вирішення спору,  встановлений ч.1 ст.69 ГПК України та додатковий строк за клопотанням обох сторін  про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 цієї статі.

 Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі ст.79 ГПК України, до прийняття судом остаточного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м.Києва про стягнення безпідставно (помилково) сплачених коштів на суму 121 474,38грн. не задовольняється судом, оскільки суду не надано доказів розгляду іншої справи іншим судом. До клопотання про зупинення провадження у справі додано тільки позовна заява від 07.07.2011р. та докази направлення заяви до Господарського суду.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі не можливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Встановлений у ст.79 ГПК України перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпаним та розширеному тлумаченню не підлягає. Направлення позову до суду не входить до кола таких підстав.  

07.07.2011р. позивач також через канцелярію суду подав клопотання про призначення бухгалтерської експертизи щодо правильності та правомірності нарахувань позивачем розмірів щомісячної плати оренди по договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 27.08.2008р., оскільки за його твердженням визначення призначення відповідного платежу, періоду, підстав потребує спеціальних знань та не може бути вирішене судом згідно матеріалів справи.

Відповідач заперечує проти клопотання Позивача про призначення бухгалтерської експертизи, вважає що зазначене клопотання Позивача спрямоване на затягування розгляду справи.

Суд не задовольняє клопотання Відповідача  про призначення бухгалтерської експертизи, оскільки у суду не виникло питань при вирішенні господарського спору щодо правильності та правомірності нарахувань позивачем розмірів щомісячної плати оренди по договору оренди від 27.08.2008р., які потребують спеціальних знань.

В засіданні суду 07.07.2011р. Позивач  остаточно уточнив свої вимоги (зменшив), просить стягнути з Відповідача 73 750,66грн. орендної плати за період 01.10.10. по 01.05.2011р та 15 000, 00грн. вартість  послуг адвоката.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 73 750,66грн.,  тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач заперечує проти позову, стверджує що заборгованість у нього відсутня, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої заперечення Відповідач виклав письмово в відзиві на позовну заяву від 21.06.2011р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2008р. між Центральною дитячою поліклінікою Шевченківського району м.Києва (Орендодавцем)  та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (Орендарем) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Відповідно до п.1.1. договору, Орендодавець на підставі Рішення Київради від 12.07.2007р. № 1151/1812 передає, а Орендар приймає в оренду приміщення за адресою: вул.. Комінтерну, б.2/4 для розміщення магазину готового одягу, загальною площею 47,0кв.м на 1 поверсі.

Згідно п. 3.1. договору за користування об’єктом оренди орендар (Відповідач) сплачує орендодавцю (Позивачу) орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. №34/91, та на дату підписання Договру становить 98грн.84коп. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 4 645грн.36коп.

Відповідно до п.3.2 договору розмір орендної плати за кожний насупний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання - передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Суду доведено, що відповідно до Акту Контрольно - ревізійного управління в м. Києві від 02.08.2007р. №05-30/652  було зафіксовано заниження орендної плати, яка здійснюється Відповідачем.

Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна здійснило контрольний обмір орендної площі, що орендує Відповідач.

Згідно оціночного акту БТІ від 17.09.2007р. орендна площа приміщення після ремонту, яку займає Відповідач збільшено на 2,9 кв. м

Суду доведено, що Позивачем здійснено перерахунок орендної плати за період з 01.01.2006 по 30.06.2007р. та нарахована сума - 3 648грн.16коп. Відповідач погодився з вказаним перерахунком та сплатив її згідно рахунків від 02.08.2007р. та 09.11.2007р.

Як свідчать матеріали справи, у подальшому плата за оренду приміщення зараховувалась Відповідачу у розрахунку за площу 49,9 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, Відповідач погодився з нарахуванням орендної плати за площу 49,9кв.м здійснивши платіж за перерахунок орендної плати за період з 01.01.2006 по 30.06.2007, а також здійснював орендну плату за площу 49,9кв.м за весь період включно по вересень 2010р.

Відповідно до п.9.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 27.08.2008р. до 28.08.2009р.

Відповідно до п.7.5 договору, у разі закінчення строку дії договору Відповідач зобов’язаний за актом приймання-передачі повернути об’єкт оренди Позивачу, але Відповідач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися майном, сплачувати орендну плату, податок на землю та комунальні платежі.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 12.02.2010р. №69 «Про питання оренди майна лікувально - профілактичних закладів власності м.Києва»(додаток 9) Позивачеві надано дозвіл на  переукладення договору в встановленому порядку, про що було листом від 27.07.2009р. повідомлено Відповідача щодо виконання ним дій для переукладення договору оренди.

Матеріали справи свідчать, що протягом дії договору Відповідач порушував свої зобов’язання за договором, щодо щомісячної сплати орендної плати. З цих підстав Позивач неодноразово звертався до Відповідача з претензіями щодо неналежного виконання останнім договірних зобов’язань, про що свідчать претензії від 14.04.09, 08.09.2010р., 30.09.2010, 22.12.2010р..

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, 27.08.2008р. між Центральною дитячою поліклінікою Шевченківського району м.Києва (Орендодавцем)  та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (Орендарем) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в оплатне користування нежитлові приміщення (для розміщення магазину), розташованому на 1-му поверсі, загальною площею 49,9 кв.м.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов’язання за договором в частині своєчасної сплати за отримані послуги в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором від 12.07.2007р. за період 01.10.10 по 01.05.11 у розмірі 73 750,66 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований,  і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Вимога позивача про стягнення з відповідача адвокатських послуг у сумі 15 000грн., задовольняється частково в сумі 7 350 грн. з наступних підстав:

- позивач для підготовки позовної заяви за ціною позову 57 057грн.75коп. сплатив за послуги адвокату 15 000,00грн., що складає 38%  від ціни позову;

- суд врахував нескладність даної справи, дійсну наявність проведеної роботи щодо надання правової допомоги, зокрема написання позовної заяви, участь в судових засіданнях з представниками позивача;

- судом прийнято до уваги п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів»від 13.ю02.2002р. №01-8/155, Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (04128, АДРЕСА_1, 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Центральної дитячої поліклініки Шевченківського району м. Києва (01032, м. Київ, вул. Комінтерну,2/4,  код ЄДРПОУ 01993782) 73 750,66 грн. заборгованості за оренду плату за період з 01.10.10р. по 01.05.11р, 7 350грн.00коп. витрат на послуги адвоката, 735грн.50коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 21.07.2011р.