Постанова

від 11.08.2011 по справі 19/17-760-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/17-760-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" серпня 2011 р. Справа № 19/17-760-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванова Х.О. –за дорученням

від відповідача: Радченко В.Ю. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грегорі Арбер"

на рішення господарського суду Одеської області

від 30 травня 2011 року                    

у справі № 19/17-760-2011                                                                                                                                                                                                                                              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАУКРАЇНА.СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грегорі Арбер"

про стягнення 130296 грн. 73 коп.

ВСТАНОВИВ:

             01.03.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ДАУКРАЇНА СЕРВІС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Грегорі Арбер” про стягнення грошових коштів в сумі 130296 грн. 73 коп.

             Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором консигнації на продаж продукції № 109 від 28.01.2009 р. щодо своєчасної та повної оплати реалізованого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 126628 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 1009 грн. 55 коп. – 3% річних, 2659 грн. 18 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 1310 грн. –на сплату держмита та 236 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважав необґрунтованими посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач здійснює оплату отриманого товару протягом 5 днів з моменту його продажу, а товар вартістю 126628 грн. до сьогоднішнього часу знаходиться на реалізації в мережі магазинів останнього, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.  

             16.05.2011 р. позивач звернувся до місцевого суду з заявою про додаткове стягнення з відповідача 6154 грн. 39 коп. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, 840 грн. 14 коп. витрат пов'язаних з дослідженням речових доказів у місці їх знаходження (витрати на проїзд для здійснення інвентаризації) та 1197 грн. 40 коп. витрат пов'язаних з розглядом справи (витрати на проїзд для участі у судових засіданнях).

             У додаткових запереченнях на позов відповідач визнав існування в нього заборгованості перед позивачем по оплаті отриманого товару в сумі 105748 грн., оскільки товар вартістю 16800 грн. був повернутий останньому за накладною № ВН-0000005 від 26.05.2009 р.  

             Рішенням господарського суду Одеської області від 30.05.2011 року (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволений та з відповідача на користь позивача стягнуто: 122548 грн. – боргу, 2659 грн. 18 коп. –інфляційних витрат, 1009 грн. 55 коп. –3% річних, 6154 грн. 36 коп. –витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката; 840 грн. 14 коп. –витрат пов'язаних з дослідженням речових доказів, 1197 грн. 40 коп. витрат пов'язаних з розглядом справи, 1272 грн. 17 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором консигнації на продаж продукції № 109 від 28.01.2009 р. щодо своєчасної та повної оплати реалізованого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 122548 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 2659 грн. 18 коп. –збитків від інфляції (індекс інфляції), та 1009 грн. 55 коп. –3% річних, а також відшкодувати понесені останнім судові витрати по справі: 6154 грн. 36 коп. –на оплату послуг адвоката; 840 грн. 14 коп. –на дослідження речових доказів, 1197 грн. 40 коп. на розгляд справи судом, 1272 грн. 17 коп. –на сплату держмита та 236 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Доводи відповідача про те, що ним був повернутий товар позивачеві вартістю 16800 грн. за накладною № ВН-0000005 від 26.05.2009 р. визнані місцевим судом голослівними та недоведеними належними та допустимими доказами у справі, оскільки відповідачем надані копія та факсокопія зазначеної накладної. Вимога суду щодо надання оригіналу цієї накладної не виконана відповідачем, а лише оригінал документа є обов'язковою умовою встановлення факту наявності або відсутності правовідносин між сторонами.

            В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду змінити та стягнути з нього на користь позивача 105748 грн. боргу посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставне не прийняв до уваги накладну на повернення товару № ВН-0000005 від 26.05.2009 р. на суму 16800 грн. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.  

             У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

             Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 28.01.2009 р. між сторонами у справі був укладений договір консигнації на продаж продукції № 109 за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач приймати на реалізацію товар в асортименті, кількості і за цінами вказаними у розрахункових накладних, які  виписуються на кожну окрему поставку.  

             У п. 1.2 договору передбачено, що переданий відповідачеві товар є власністю позивача до моменту його оплати яка здійснюється на розрахунковий  рахунок останнього протягом п'яти днів з моменту продажу товару. Відповідач має право на повернення нереалізованого товару протягом строку дії договору (п. п. 2.3, 2.4 договору).

             Відповідно до п. 3.1 договору відповідач має право самостійно встановлювати ціни на товар, який переданий йому на консигнацію виходячи з ринкової кон'юнктури, проте ці ціни, не можуть бути нижче цін, встановлених позивачем.  

             Згідно п. 5.2 договору відповідач зобов'язаний щомісячно надавати позивачеві інформацію про хід реалізації отриманого товару.

             Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищевказаного договору в  період з 05.02.2009 р. по 08.09.2009 р. позивач передав на реалізацію відповідачу товар на загальну суму 267618 грн. за видатковими накладними № 215 від 05.02.2009 р. на суму 60180 грн., № 2492 від 03.04.2009 р. на суму 38640 грн., № 2497 від 13.04.2009 р. на суму 8400 грн., № 2499 від 05.05.2009 р. на суму 16800 грн., № 2516 від 11.06.2009 р. на суму 22200 грн., № 2524 від 25.06.2009 р. на суму 8400 грн., № 2529 від 11.08.2009 р. на суму 49998 грн., № 2533 від 08.09.2009 р. на суму 63000 грн., що не заперечується останнім.

             Відповідно до п. 2.4 відповідач частково повернув позивачеві отриманий на реалізацію товар на суму 28700 грн. за накладними № ВН-31 від 05.11.2009 р. на суму 6020 грн., № ВН-0000001 від  14.01.2010 р. на суму 22680 грн., а також сплатив грошові кошти у розмірі 112290 грн., що вбачається з виписки з банківського рахунку.

             Решта частина отриманого товару вартістю 126628 грн. відповідачем не оплачена та не повернута позивачу.

             Всупереч вимогам п. 5.2 договору відповідач не в повному обсязі надав позивачу щомісячну інформацію про хід реалізації товару та припинив систематично сплачувати грошові кошти за отриманий товар здійснивши останній платіж 09.11.2010 р.

             Ухвалою від 04.04.2011 р. місцевий суд зобов'язав сторони здійснити взаємну інвентаризацію товару, переданого позивачем відповідачеві на реалізацію за названим договором.

             Згідно акту інвентаризації № 09, що підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені відповідними печатками товариств на складі відповідача знаходиться товар отриманий від позивача за зазначеним договором загальною вартістю 3080 грн.

             Також, 18.04.2011 р., після подання позову до суду, відповідач перерахував позивачеві ще 1000 грн.

             Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 122548 грн. боргу по оплаті отриманого та реалізованого товару та не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що останнім був повернутий товар позивачеві вартістю 16800 грн. за накладною № ВН-0000005 від 26.05.2009 р., оскільки ці доводи є голослівними та недоведеними належними та допустимими доказами у справі, так як відповідачем надані копія та факсокопія зазначеної накладної, а вимога суду щодо надання оригіналу цієї накладної не виконана відповідачем, а лише оригінал документа є обов'язковою умовою встановлення факту наявності або відсутності правовідносин між сторонами.

             Крім того, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідачем не надана та в матеріалах справи відсутня довіреність позивача на отримання начебто повернутого товару вартістю 16800 грн.

             При викладених обставинах доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставне не прийняв до уваги копію накладної на повернення товару № ВН-0000005 від 26.05.2009 р. на суму 16800 грн. до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки є голослівними та недоведеними належними та допустимим доказами у справі.

            Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2659 грн. 18 коп. збитків від інфляції з листопада по грудень 2010 року  та 1009 грн. 55 коп. 3% річних за період з 10 листопада 2010 року по 16 лютого 2011 року.

             Обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, суд першої інстанції поклав на відповідача понесені позивачем судові витрати по справі, а саме: 6154 грн. 36 коп. –на оплату наданих послуг адвокатом; 840 грн. 14 коп. –понесених витрат на дослідження речових доказів у місці їх знаходження (витрати за проїзд для проведення інвентаризації), 1197 грн. 40 коп. –витрат пов'язаних з розглядом цієї справи (витрати на проїзд представників позивача для участі у судових засіданнях), 1272 грн. 17 коп. –на сплату держмита та 236 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                          Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів  

                                                          ПОСТАНОВИЛА:

             Рішення господарського суду Одеської області від 30 травня 2011 року у справі № 19/17-760-2011 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грегорі Арбер" –без задоволення.

             Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.      

Головуючий суддя:                                                                                    В.В.Шевченко

Суддя:                                                                                                          В.В.Бєляновський

Суддя:                                                                                                          М.А.Мирошниченко