Постанова

від 29.07.2011 по справі 5021/857/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "27" липня 2011 р.                                                             Справа № 5021/857/2011   

            Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Погребняк В.Я. , суддя  Гончар Т. В.  , суддя   Слободін М.М.  

  при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача  –ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 25.07.2011 р.,

відповідача  –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ( вх. №2785С/3-11 ) на рішення господарського суду Сумської області від 24.05.2011 року по справі №5021/857/2011

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет», м. Суми,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс», м. Суми,

про   стягнення 31 051, 43 грн.,

встановила:

  В квітні 2011 р. ТОВ «Енергомаркет»звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс», в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 31 051, 43 грн. та судові витрати в розмірі 546, 51 грн.

Позов обґрунтований невиконання відповідачем свого грошового зобов’язання по оплаті придбаних у позивача товарів.  

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.05.2011 р. позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, зокрема, просить колегію суддів звернути увагу те, що заява відповідача про фальсифікацію накладних, які підтверджують передачу товарів відповідачу, не була належним чином перевірена місцевим господарським судом. Опираючись на свою заяву про фальсифікацію видаткових накладних в кількості 12 шт., на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач зазначає про відсутність грошового боргу перед позивачем, в силу чого просить у позові відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, запропоновано позивачу надати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

27.07.2011 р. від позивача надійшло заперечення, в якому останній вимоги апеляційної скарги не визнав, вважав рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що заява відповідача про фальсифікацію видаткових накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суперечить сукупності зібраних по справі доказів. Так, позивач просить колегію суддів звернути увагу на той факт, що твердження відповідача про фальсифікацію накладних не ґрунтується на жодному доказі. Крім того, в матеріалах справи наявні довіреності відповідача, виконані на бланках суворої звітності, які мають всі необхідні реквізити, включаючи підпис уповноваженої особи відповідача і відбиток печатки. Саме на підставі цих довіреностей була здійснена передача товарів. Окрім того, позивач зазначив, що заява відповідача про фальсифікацію видаткових накладних суперечить його власним діям, які полягають в прийнятті від позивача податкових накладних та врахуванні податкового кредиту при визначенні зобов’язань по ПДВ, а також включенні витрат на придбання товарів у до складу валових витрат підприємства. На підтвердження своїх заперечень проти апеляційної скарги позивач подав суду 12 податкових накладних, виписаних на ім’я відповідача.  

В судове засідання 27.07.2011 р. представник відповідача не з’явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність клопотань про відкладення слухання справи і небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Колегією суддів вході вирішення спору встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Протягом 2007-2010 років між сторонами існували господарські відносини, за якими позивач здійснював поставку товарів відповідачу. Факт виконання господарських операцій з поставки товарів відповідачу підтверджуються видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, а також виданими відповідачем довіреностями, на підставі яких останнім був отриманий товар. (а.с. 9-47).

На підтвердження позовних вимог позивачем надані суду копії видаткових накладних РН-0000050 від 27.09.2007 р., РН-0000038 від 17.09.2007 р., РН-0000028 від 31.08.2007 р., РН-0000015 від 27.06.2007 р., РН-0000016 від 27.06.2007, РН-0000096 від 14.11.2007 р., РН-0000014 від 18.01.2008 р., РН-000102 від 12.08.2008 р., РН-0000104 від 21.08.2008 р., РН-0000132 від 30.10.2008 р., РН-0000148 від 27.11.2008 р., РН-0000149 від 02.12.2008 р., РН-0000155 від 08.12.2008 р., РН-0000156 від 17.12.2008 р., РН-0000054 від 12.05.2008 р., РН-0000013 від 29.01.2008 р., РН-0000064 від 11.06.2008 р., РН-0000100 від 02.07.2008 р., РН-0000101 від 09.07.2008 р. та відповідних довіреностей відповідача на отримання ТМЦ, а також оригінали цих документів для огляду.

Також позивачем надані податкові накладні в кількості 12 шт., виписані на ім’я відповідача. Вивченням даних податкових накладних колегією суддів встановлено, що дати здійснення товарної операції, а також перелік товарів, що були продані позивачем відповідачу та сума угоди, зазначені у даних податкових накладних, відповідають даним відповідних видаткових (товарних) накладних.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч положенням діючого законодавства, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався і сума його заборгованості складає 31 051, 43 грн.

Пояснюючи наявний в матеріалах справи акт звіряння, не підписаний з боку відповідача, на суму 13 578, 61 грн., позивач зазначив, що при складенні даного акту помилково вважав проведеним залік зустрічних однорідних вимог із відповідачем на суму 17 472,82 грн. В якості зустрічних грошових вимог відповідача виступали вимоги по сплаті орендної платні за договором оренди № 01/07 від 01.01.2007р., за яким відповідач надавав позивачу в користування нежитлове приміщення, загальною площею 20 кв. м.

При розгляді в апеляційному порядку Харківським апеляційним господарським судом справи № 14/245-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІТЦ Газтеплосервіс” до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет” про стягнення 111007 грн. 05 коп. відповідно договору оренди № 01/07, укладеного між сторонами від 01.01.2007 року, апеляційний суд встановив, що залік однорідних зустрічних вимог проведений не був, зазначена постанова набрала законної сили і є чинною на день вирішення даного спору.

Оскільки позивачем не були надані докази вручення відповідачу заяв про залік однорідних зустрічних вимог, колегії суддів колегія суддів погоджується з висновком про те, що залік не відбувся.

Таким чином, загальна сума неоплачених відповідачем товарів, поставлених за накладними РН-0000050 від 27.09.2007 р., РН-0000038 від 17.09.2007 р., РН-0000028 від 31.08.2007 р., РН-0000015 від 27.06.2007 р., РН-0000016 від 27.06.2007, РН-0000096 від 14.11.2007 р., РН-0000014 від 18.01.2008 р., РН-000102 від 12.08.2008 р., РН-0000104 від 21.08.2008 р., РН-0000132 від 30.10.2008 р., РН-0000148 від 27.11.2008 р., РН-0000149 від 02.12.2008 р., РН-0000155 від 08.12.2008 р., РН-0000156 від 17.12.2008 р., РН-0000054 від 12.05.2008 р., РН-0000013 від 29.01.2008 р., РН-0000064 від 11.06.2008 р., РН-0000100 від 02.07.2008 р., РН-0000101 від 09.07.2008 р., складає 31 051,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2011р. на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату вказаної вище суми боргу. Відповідач цю вимогу отримав 04.04.2011р., що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, при цьому борг не сплатив.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги,  кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, надані позивачем докази обґрунтовано свідчать про наявність у відповідача грошового боргу в розмірі 31 051,43 грн.

Оцінюючи заперечення відповідача, які ґрунтуються на заяві про фальсифікацію вищезазначених видаткових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що це заперечення суперечить встановленим по справі обставинам і не ґрунтується на законі.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.9  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  

Зазначаючи, що вказані 12 видаткових накладних підписані не тими особами, які зазначені в них в якості уповноважених представників відповідача (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6І.), відповідач не посилається на жодний доказ, який свідчить про те, що наявні в матеріалах справи підписи виконані не зазначеними особами і не зазначає, в який частині ці накладні суперечать вимогам закону та підзаконних актів.

Аналогічно відповідач не надає пояснень щодо існування належним чином оформлених на бланках суворої звітності довіреностей із підписом керівника підприємства та головного бухгалтера, засвідчених відбитком печатки ТОВ «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс».

Факт існування довіреностей на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не поставлених відповідачем під сумнів, свідчить про існування таких осіб та їх правовий зв'язок з відповідачем. Однак останній не надав колегії суддів пояснень в порядку ст. 30 ГПК України, з яких вбачалося б, що зазначені особи видаткових накладних не підписували і ТМЦ не отримували.   

Крім того, наявні в матеріалах справи докази відображення господарських операцій купівлі-продажу у податковому обліку відповідача свідчать про фактичне здійснення операції відповідачем –отримання ним ТМЦ та врахування наслідків господарської операції у розмірі податкових зобов’язань.

Відповідно до приписів ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, на відповідача покладений обов’язок надання доказів на підтвердження своїх заперечень. Відсутність доказів на підтвердження заявлених заперечень свідчить про їх безпідставність.  

Тому сукупність досліджених по справі доказів приводить колегію суддів до висновку про безпідставність заперечень відповідача.

Вирішуючи клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи підписів на видаткових накладних, колегія суддів опирається на наступне.

Згідно з п.2  роз’яснення Вищого господарського суду України від 11.11.1998р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення  судової експертизи»(зі змінами та доповненнями), п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. № 01-8/2651 судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби  у спеціальних знаннях для встановлення даних,  що входять до предмету доказування,  тобто у разі,  коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Оскільки сукупність досліджених по справі доказів свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо підписання видаткових накладних не тими особами, що в них зазначені, колегія суддів не вбачає підстав до призначення такої експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.

З огляду на зазначене та керуючись статтями  99, 101, 102, п.2 ст.104, ст.  105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

  постановила:

  В задоволенні клопотання ТОВ «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс»про призначення судової почеркознавчої експертизи –відмовити.

Апеляційну скаргу ТОВ «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс»на рішення господарського суду Сумської області від 24.05.2011 року по справі №5021/857/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.05.2011 року по справі №5021/857/2011 залишити без змін.

  Головуючий суддя                                                                       В.Я. Погребняк

                     суддя                                                                         Т.В. Гончар

                    суддя                                                                          М.М. Слободін

 Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2011 р.