Рішення

від 29.07.2011 по справі 22/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/217

29.07.11

За позовом     Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центральна»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Зета»

про                   стягнення заборгованості

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача         ОСОБА_1 (довіреність від 12.05.2011р.);

від відповідача     не з’явились;

В судовому засіданні 29.07.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Центральна»(надалі ПАТ «СК «Центральна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення  відповідача 16 324, 14 грн. основної заборгованості; 14 691, 73 грн. пені, 739, 89 грн. інфляційних збитків, 255, 96 грн. –3% річних від простроченої суми, а загалом 32 011, 72 грн..

В ході розгляду справи, у зв’язку із здійсненням перерахуванням суми пені, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 16 324, 14 грн. основної заборгованості; 1 247, 79 грн. пені, 739, 89 грн. інфляційних збитків, 255, 96 грн. –3% річних від простроченої суми, а загалом 18 567, 78 грн..

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по перерахуванню страхових платежів згідно договору доручення № 11/Т від 26.10.2009р., яку посилаючись на положення Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку разом із нарахованими сумами пені, інфляційних збитків,  3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 19.07.2011р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 18.07.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 07.07.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          26 жовтня 2009р. між АТ «СК «Центральна»та ТОВ «Зета»укладено договір № 11/Т згідно з умовами якого довіритель (позивач у справі) бере на себе зобовязання по забезпеченню  страхування медичних витрат, а також витрат пов’язаних з невідкладною допомогою громадянам під час перебування за кордоном та страхування від нещасних випадків громадян, яким повірений надає туристичні послуги (п. 1.1).

Предмет договору сторонами погоджений у розділі 1 договору та згідно з п. 1.3 договору, повірений за дорученням довірителя укладає договори страхування з юридичними і фізичними особами, розповсюджує договори страхування (поліси) довірителя по страхуванню громадян, тимчасово виїжджаючих з постійного місця проживання в туристичні, службові, гостьові поїздки в країни ближнього та дальнього зарубіжжя.

Виконання договору відповідачем в частині укладення договорів страхування підтверджується звітами про укладені договори страхування та розміри страхових платежів отриманих повіреним за серпень, вересень 2010р., актами здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2010р., від 10.09.2010р., які підписані сторонами, скріплені печатками підприємств та у належним чином засвідчених копіях залучені до справи.

За умовами договору (п. 3.2) страхові платежі по реалізованим договорам страхування (полісам) перераховуються повіреним на розрахунковий рахунок довірителя протягом двох робочих днів після їх отримання за вирахуванням комісійної винагороди, передбаченої п. 3.1 договору.

Згідно з п. 3.1 договору, розмір комісійної винагороди погоджений сторонами встановлений в залежності від виду страхування (п. 3.1.1, 3.1.2) –30% від страхового платежу.

Акти здачі-приймання виконаних робіт містять перелік укладених договорів страхування та визначають суму страхового платежу, що підлягає перерахуванню довірителю за вирахуванням суми комісійної винагороди, в тому числі за серпень 2010р. до сплати на користь довірителя належить 11 946, 90 грн., за вересень 2010р. –4 377, 24 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За  правовою природою договір укладений між сторонами 12.07.2007р. є договором доручення згідно з яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення договору (п. 3.2) строк виконання зобовязання по перерахуванню отриманих страхових платежів за укладеними на виконання договору доручення, договорами страхування в періоді серпень, вересень 2010р. станом на час вирішення спору є таким що настав, отримані від страхувальників страхові платежі за вирахуванням комісійної винагороди, мали бути перераховані позивачу не пізніше двох робочих днів після отримання страхового платежу.

Таким чином, через відсутність доказів повної сплати перерахування частини страхових платежів на користь позивача, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 16 324, 14 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 4.1 договору повірений несе відповідальність у випадку несвоєчасного перерахування страхових платежів (п. 3.2) за реалізовані договори страхування (поліси), а саме виплачує пеню в розмірі 0,5% суми за кожний день понад строку встановленого для здачі страхових платежів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову, згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості, за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7,75%) складає 1 247, 79 грн. (розрахунок приведений у бухгалтерській довідці від 27.07.2011р., що наданий разом з заявою про зменшення позовних вимог).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору  заборгованості у відповідача перед позивачем по не перерахованим страховим платежам за реалізовані поліси за актами від 31.08.2010р., від 10.09.2010р. суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 739, 89 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 255, 96 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факт прострочення сплати перерахування сум страхових платежів за укладеними договорами страхування на виконання договору доручення № 11/Т від 26.10.2009р. підтверджений матеріалами справи і такий  відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 185, 67 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині понесені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки невірне зазначення розміру позовних вимог не пов’язане з діями відповідача, а згідно ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зета»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 34, офіс 314, п/р 2600003738001 у ВАТ «Ерде Банк»м. Київ, МФО 380667, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 36756726) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центральна»(61045, м. Харків, вул. О. Яроша 18, к. 415, п/р 2650806400519 ПАТ КБ «Правекс-Банк»м. Київ, МФО 321983, ідент. код 22643566) 16 324, 14 грн. (шістнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні 14 копійок) основного боргу, 1 247, 79 грн. (одну тисячу двісті сорок сім гривень 79 копійок) пені, 739, 89 грн. (сімсот тридцять дев’ять гривень 89 копійок) інфляційних збитків, 255, 96 грн. (двісті п’ятдесят п’ять гривень 96 копійок) 3% річних, 185, 67 грн. (сто вісімдесят п’ять гривень 67 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                             Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 02.08.2011