Рішення

від 23.08.2011 по справі 5/116/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.11                                                                                 Справа № 5/116/2011

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов’янськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничозбагачувальна фабрика «Індустрія», м. Луганськ

про  стягнення 169080,00 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –ОСОБА_2 довіреність №1128 від 26.07.2011

від відповідача –не прибув

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1  звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди №1-Т від 01.07.2010 в сумі 150000 грн. 00 коп. та пені в сумі 19 080 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 15.08.2011, відповідно до вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 23.08.2011 до 12 год. 20 хв.

23.08.2011 позивачем подана заява, в якій користуючись правом наданим ст. 22 ГПК України, він зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 150000 грн. 00 коп. основного боргу та 5732 грн. 88 коп. пені.

Подана заява не протирічить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач в судове засідання 23.08.2011 не прибув, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить запис про оголошення перерви (а. с. 57).

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази, в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд –

в с т а н о в и в:

01.07.2010 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), було укладено договір № 1-Т оренди тепловозу марки ТГМ-6А № 1912 (далі за текстом –договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає у тимчасове платне користування орендарю тепловоз ТГМ-6 А № 1912, для здійснення маневрових робіт на під’їзних  шляхах орендаря.

Умовами п. 1.2 договору сторони встановили строк оренди тепловозу –з 01.07.2010 по 31.12.2011.

Майно, що є предметом договору, передане позивачем відповідачу за відповідним актом приймання –передачі майна в оренду від 01.07.2010, який підписаний обома сторонами без заперечень.

У відповідності з вимогами п. 2.1 договору оплата за використання тепловоза складає в місяць 90000,00 грн. в тому числі ПДВ 15000 грн. 00 коп. Розмір орендної плати щомісячно підлягає корегуванню на індекс інфляції за офіціальними даними відповідних уповноважених офіційних органів України. Індексація здійснюється шляхом помноження розміру орендної плати, сплаченої у попередньому місяці на індекс інфляції попереднього місяця.

Вносити орендну плату відповідач (орендар) зобов’язався своєчасно та в повному обсязі за підсумками місяця, на підставі отриманого рахунку оформленого згідно акту про фактичний час оренди тепловозу на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5-и банківських днів (п. п. 2.4, 5.2 договору)

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України  орендою   є   засноване   на  договорі  строкове  платне користування   майном,   необхідним   орендареві   для  здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з  наймача  справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч.3 ст. 285 ГК України та  положень розділів 2, 5 договору оренди орендар зобов’язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Втім, відповідач, в порушення зазначених норм права та умов договору оренди, свої обов'язки щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 150000 грн. 00 коп., яка виникла за період з липня 2010 року по березень 2011.

При цьому, факт користування відповідачем тепловозом у період з липня 2010 по березень 2011 підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, які підписані повноважними представниками сторін.

18.04.2011 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив провести оплату за оренду тепловозу, додатком до якого направив відповідачу відповідні рахунку, про що свідчить реєстр відправки листів, з відміткою підприємства поштового зв‘язку про відправку, однак відповідач дану вимогу  залишив без відповіді та  задоволення.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов’язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов’язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов’язань та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу по сплаті орендних платежів в сумі 150000 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Сторони в пункті 2.2 договору визначили, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня 0,2% за кожний день прострочення від суми орендної плати.

Згідно вимог ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 2.2 договору нараховано за період з 26.04.2011 (дата отримання рахунків, виходячи зі строків поштового перебігу) по 24.07.2011, згідно наданого розрахунку та заявлено до стягнення пеню у розмірі 5732 грн. 88 коп.

Перевіривши наведений позивачем в заяві про зменшення позовних вимог розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу з орендної плати відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи також не надав.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її фактичними обставинами, суд прийшов до висновку про їх задоволення в повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На  підставі  викладеного, керуючись  ст. ст. 33, 34, 49, 75,  82, 84, 85   ГПК  України,   суд -

                                               в и р і ш и в:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Індустрія», м. Луганськ, вул. Комісара Санюка, буд. 64 В, ідентифікаційний код 32864211, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 заборгованість з орендної плати в сумі 150000 грн. 00 коп., пеню в сумі 5732 грн. 88 коп., а також  витрати зі сплати державного мита в сумі 1557 грн. 33 коп. та  витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 217 грн. 37 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2011.

Суддя                                                                                 Т.В. Васильченко