Рішення

від 22.08.2011 по справі 5023/4561/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/4561/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р.                                                            Справа № 5023/4561/11

вх. № 4561/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача- не з"явився;   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Інтерпап", м. Дніпропетровськ       

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Діло.Офіс", м. Харків  

про стягнення 2341,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Інтерпап", м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Діло.Офіс", м. Харків, 900 грн. основного боргу, 58,98 грн. пені, 1389 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 69/х від 25.03.11 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 червня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  21 червня 2011 року було відкладено розгляд справи на 03 серпня 2011 року.

21 червня 2011 р. позивач надав до суду клопотання, в якому просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 900 грн., у зв"язку з погашенням заборгованості та просив стягнути з відповідача 58,98 грн. пені, 1389 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

03 серпня 2011 р. позивач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи № 5023/4561/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  03 серпня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 22 серпня 2011 року.

18 серпня 2011 р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що при складанні позовної заяви були допущені арифметичні помилки розрахунків сум пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, та просив суд стягнути з відповідача 56,73 грн. пені, 1336 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

22 серпня 2011 року представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

          Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

25 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Інтерпап", м. Дніпропетровськ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діло.Офіс", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 69/х (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити паперову продукцію, що перераховані в рахунку- фактурі або специфікації, які є невід"ємною частиною договору.

Пунктом 5.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у повному обсязі, або частками протягом 3-х календарних днів з дня передачі товару, але позивач має право змінити строк оплати товару, виставивши вимогу про негайну сплату товару, якщо курс продажу  євро по відношенню до гривні за даними Міжбанківської валютної біржі з дати поставки товару зросте більш ніж на 1%.

Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними  договірні зобов"язання та не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов"язань. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін договору не менш, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення.

На виконання умов  договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4798,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 750/6 від 04.04.11 р., яка підписана обома сторонами та скріплені печатками.

У вказаній накладній є посилання на договір № 69/х від 25.03.11 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

Як було вищезазначено, сторони узгодили порядок оплати- протягом 3-х календарних днів з дня передачі товару.

Як зазначив  позивач,  ним був виставлений до оплати відповідачу рахунок-фактуру № 750/6 від 01.04.2011 р. на суму 4798,50 грн.

Однак, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 3898,50 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 900 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення позивачу до господарського суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що після звернення позивача до суду  відповідачем було  погашено суму боргу у розмірі 900 грн., що підтверджується витягами банку від 01.06.11 р., від 09.06.11 р., при цьому 200 грн. було перераховано до подання позову до суду та 700 грн. було перераховано після подання позову до суду.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 700 грн. основного боргу   підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

В решті суми боргу  у розмірі 200 грн. слід відмовити, оскільки вказана сума була перерахована до подання позову до суду.

За приписами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань",    пеня    обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 56,73 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

В силу вимог ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що у разі прострочення відповідачем оплати поставленого товару, відповідач зобов"язаний сплатити  повну вартість товару, а також згідно зі ст. 692 ЦК України, сплачує проценти за користування   чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних позивачем розрахований невірно.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача  розрахованих  останнім сум  штрафних  санкцій,  річних  тощо.  Однак  з  огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК    щодо  прийняття  судового рішення  за  результатами  обговорення  усіх  обставин  справи  та частини  1  статті  43  ГПК   стосовно   всебічного,   повного  і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість  і  правильність здійсненого  позивачем  нарахування таких сум,  і в разі,  якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити  перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду заборгованість по інфляційним - складає 1098,04 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення   індексу інфляції  підлягають задоволенню у відповідності до розрахунку суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.  526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діло.Офіс", м. Харків (61022, м. Харків, вул. Культури, 3, кв. 4-А, код ЄДРПОУ 37090194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Інтерпап", м. Дніпропетровськ (03028, м. Київ, вул. Саперно- Слобідська, 8А, офіс 291, п/р 260040131899 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627, код ЄДРПОУ 35137937)  56,73 грн. пені, 1098,04 грн. грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 185,47 грн. державного мита та 186,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення основного боргу у сумі 700 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення   200 грн. основного боргу в позові  відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 25 серпня  2011 року.