Рішення

від 01.08.2011 по справі 48/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/215

01.08.11

За позовомДержавної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України"

доПриватного підприємства "ВіД"

простягнення 3 418,40 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Мамедова І.Р.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України" (надалі - "Інститут") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ВіД" (надалі –"Підприємство") про стягнення 3 418,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту №10а-08-06 від 10.08.2006 р. позивач передав у строкове платне користування приміщення площею 86,5 кв. м., а відповідач належним чином грошове зобов'язання по сплаті орендної плати та комунальних послуг на підставі договору №10к-08-06 на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (до договору оренди від 10.08.2008 р. №10а-08-06) не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 418,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. у зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 20.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено до 01.08.2011 р.

01.08.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення об'єкту оренди у розмірі 2 765,19 грн. та заборгованість по оплаті наданих комунальних послуг у розмірі 653,21 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмета позову підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду, своїх повноважних представників у судове засідання не направив, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9792291 від 22.04.2011 р та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2006 р. між Інститутом (орендодавець) та Підприємством (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, який підпорядкований АМН України №10а-08-06 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення (надалі - Майно), площею 86,5 кв. м., розміщене за адресою: місто Київ, вул. Жилянська, 49/51 на 9 поверсі дев'яти поверхової будівлі гуртожитку Інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, яке знаходиться на балансі орендодавця. Вартість приміщення відповідно експертної оцінки станом на 31.05.2006 р. становить             262 400,00 грн.

Згідно із п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Із змісту п. 2.4 Договору вбачається, що у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим договором, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 р. №699 та від 19.01.2000 р. №75) і становить без ПДВ 2 188,85 грн. за базовий розрахунку червень 2006 р.

Відповідно п. 3.2. Договору орендна плата перераховується орендарем до 15 числа, наступного за звітним таким чином: 100% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця. Визначені податки (в тому числі ПДВ), інші обов'язкові збори та платежі перераховуються орендарем в порядку та в терміни, визначенні чинним законодавством України.

Із змісту п. 3.7 Договору вбачається, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із п. 3.8 Договору експлуатаційні витрати, плата за комунальні послуги, електроенергію, та відшкодування податку на землю сплачується орендарем окремо згідно укладеного договору на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, відповідно розрахункам.

На виконання вимоги п. 3.8 Договору №10а-08-06 від 10.08.2006 р. сторони уклали договір на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (надалі –"Договір №10к-08-06 від 10.08.2006 р.").

Відповідно п. 1.1 Договору №10к-08-06 від 10.08.2006 р. предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі наданих комунальних послуг, експлуатаційних послуг, які будуть надаватися орендарю по оренді нежитлового приміщення загальною площею 86,5 кв. м., розміщене за адресою: місто Київ, вул. Жилянська, 49/51 на 9 поверсі дев'яти поверхової будівлі гуртожитку Інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України, за призначенням –розташуванням офісу, та відшкодування земельного податку, на умовах передбачених цим договором.

Положеннями п.п. 3.1.1, 3.1.2, 4.3 Договору №10к-08-06 від 10.08.2006 р. встановлено, що Інститут зобов'язується надавати послуги, передбачені п. 1.1 цього договору та не пізніше 25-го числа кожного місяця, надавати рахунки до сплати за попередній місяць, а орендар оплачувати не пізніше 30 числа наступного місяця.

Згідно із п. 5.1.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та платежі зазначені у п. 3.8.

На виконання умов Договору 10.08.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 86,5 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 10.08.2006 р.

09.07.2007 р. строк дії Договору закінчився, однак позивач вказує, що відповідач орендованого приміщення не звільнив.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2008 р. у справі №4/156 за позовом Інституту до Підприємства про усунення перешкод щодо користування приміщенням –виселення, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 р., позовні вимоги задоволено повністю, вирішено виселити Підприємство з усіма залежними особами та майном із приміщення загальною площею 86,5 кв. м., розміщеного на 9 поверсі гуртожитку № 49/51 по вул. Жилянській у місті Києві, та повернути зазначене приміщення Інституту.

28.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №04-34/1277 в якій повідомив останнього про існування заборгованості по оплаті комунальних послуг та фактичному користуванню приміщенням за грудень 2008 р. в розмірі 3 418, 40 грн., але орендар відповідні не направив, а кошти не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого за Договором майна, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача неустойку за прострочення по поверненню приміщення у розмірі 2 765,19 грн., а також вказує на неналежне виконання відповідача грошового зобов'язання по оплаті наданих комунальних послуг згідно Договору №10к-08-06 від 10.08.2006 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 653,21 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Договір №10к-08-06 від 10.08.2006 р. є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна) підтверджується факт передачі позивачем спірного майна в оренду та користування ним відповідачем у період з 10.08.2006 р. по 15.12.2008 р.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2008 р. у справі №4/156, яким вирішено виселити Підприємство із спірного приміщення, мотивоване тим, що строк дії Договору закінчився 09.07.2007 р.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, Договір припинив свою дію 09.07.2007 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Із змісту п. 2.4 Договору вбачається, що у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим договором, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання –передачі.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повернення спірного орендованого майна.

У відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки Договір припинив свою дію 09.07.2007 р., а відповідач не повернув спірне приміщення в т.ч. у період з 01.12.2008 р. по 15.12.2008 р., то нарахування у вказаний період позивачем неустойки за прострочення по поверненню спірного приміщення у розмірі 2 765,19 грн., який становить розмір орендної плати за Договором (тобто не перевищує визначений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України розмір) є правомірним.

За таких обставин, позовні вимоги Інституту про стягнення з Підприємства неустойки у розмірі 2 765,19 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності щодо стягнення неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті наданих у період з 01.12.2008 р. по 15.12.2008 р. комунальних послуг у розмірі 653,21 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем спірним приміщенням в т.ч. у період з 01.12.2008 р. по 15.12.2008 р.

За змістом п. 5.1 Договору №10к-08-06 від 10.08.2006 р. договір набирає чинності з 10.08.2006 р. та діє до 09.07.2007 р. якщо до закінчення терміну дії договору, сторони не розірвали цю угоду, договір вважається продовженим на наступний рік.

Доказів розірвання Договору №10к-08-06 від 10.08.2006 р. матеріали справи не містять, а відтак згідно приписів п. 5.1 вказаного договору у період з 01.12.2008 р. по 15.12.2008 р. він був чинний та обов'язковий до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 4.3 Договору №10к-08-06 від 10.08.2006 р. строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих комунальних послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 653,21 грн. на підставі Договору №10к-08-06 від 10.08.2006 р. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Отже, позовні вимоги Інституту про стягнення з Підприємства заборгованості по оплаті наданих комунальних послуг у розмірі 653,21 грн. є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Інституту заборгованості по оплаті комунальних послуг у розмірі 653,21 грн. та неустойки у розмірі 2 765,19 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВіД" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34; ідентифікаційний код 30111254) на користь Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Академії медичних наук України" (03110 м. Київ, вул. Амосова, 6; ідентифікаційний код 05493562) заборгованість у розмірі 653 (шістсот п'ятдесят три) грн. 21 коп., неустойку у розмірі 2 765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 19 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –05.08.2011 р.