Рішення

від 09.08.2011 по справі 5020-993/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-993/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2011 року справа № 5020-993/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця”

(01023, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, кв. 22)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича комерційна фірма “Теко”,

(вул. Велика Морська, буд. 24, кв. 2, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 49 304,81 грн.

за участю:

представників сторін:

Позивача –не прибув;

Відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича комерційна фірма “Теко”, про стягнення 49 304,81 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на договір № 3921 від 26.01.2010р., положення ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 624, 625 ЦК України та ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 49, 65, 82 ГПК України.

          У судовому засіданні 28.07.2011р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача, з підстав передбачених ст. 77 ГПК України.

Представник позивача 04.08.2011р. передав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи з його відсутності. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судові засідання по справі 28.07.2011р. та 09.08.2011р. не прибув, відзиву на позов та витребуваних судом документів суду не надав, не зважаючи на ті обставини, що судом надавалось відповідачу достатньо часу для реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав як сторони у судовому процесі і він був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по справі.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать, що між  позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця” та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича комерційна фірма “Теко”,  виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця”(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича комерційна фірма “Теко” (покупець) 26.01.2010р. було  укладено договір поставки №3921 (далі –Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар), а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов Договору.

Передача товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях (витратних накладних), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 –1.2).

Згідно з п. 2.1 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами видами, марками, типами, розмірами встановлюється за згодою сторін на підставі заявки покупця і визначається в специфікаціях (витратних накладних) на кожну партію товару.

За змістом пунктів 4.1-4.3 постачальник передає покупцю товар за цінами, визначеними у специфікаціях (витратних накладних) на кожну окрему партію товару. Ціни на товар зазначені у специфікаціях (витратних накладних) з урахуванням ПДВ, є фіксованими і не можуть бути зміненими в односторонньому порядку. Загальна сума договору складається із сум, вказаних у специфікаціях (витратних накладних), виданих на підставі даного договору.

Порядок розрахунків за поставлений товар передбачений у розділі 5 Договору, а саме, покупець зобов'язаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію у формі попередньої оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд постачальника. Під терміном “відстрочка платежу” сторони розуміють оплату покупцем вартості отриманої партії товару таким чином, щоб остаточний розрахунок за отриманий товар покупець провів не пізніше дня закінчення строку відстрочки. Першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару покупцем, зазначеної у специфікації (витратній накладній).

У випадку надання постачальником покупцю права на відстрочку платежу, строк відстрочки платежу вважається погодженим сторонами при наявності підпису уповноваженої особи на специфікації (витратній накладній).

Відповідно до пункту 5.5 Договору, покупець сплачує кошти за партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий рахунок постачальника з обов'язковим зазначенням у документах, необхідних для перерахування коштів, конкретної дати поставки відповідної партії товару, номер і дату договору та специфікацій (витратної накладної), за якими здійснюється оплата.

За погодженням сторін в рамках даного договору можливі інші форми і порядок розрахунків (п. 5.6).

У випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% вартості неоплаченого вчасно товару (п. 8.2).

Відповідно до пункту 12.2 Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2010р.

У виконання зобов'язань за договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 37 483,06 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, що підтверджується копіями видаткових накладних № Nі-009125 від 30.11.2010р., № Nі-008851, № Nі-008854 від 16.11.2010р., № Nі-009585 від 21.12.2010р., № Nі-100200 від 11.01.2011р., № Nі-100247 від 13.01.2011р., № Nі-100290 від 14.01.2011р., № Nі-100319 від 17.01.2011р., № Nі-100918, № Nі-100919, № Nі-100925,  № Nі-100926 від 14.02.2011. (а.с. 17-22 ).

 Письмових доказів сплати суми основного боргу в розмірі      37 483,06 грн. відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі договору, Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та норм ЦК України позивачем нараховано відповідачу 787,14 грн. інфляційних втрат,  263,12 грн. –три проценти річних, 1 400,73 грн. –пені та 9 370,76 грн. –штрафу за прострочення оплати.

Станом на час вирішення спору в суді загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поданим позовом становить 49 304,81 грн., доказів її сплати відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та дослідивши подані позивачем документальні докази в обґрунтування  своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати Державного мита в сумі  493,07 грн. та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні прийнято повне рішення.  

На підставі викладеного, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49,  82, 84, 85 ГПК України,  суд

                                       В И Р І Ш И В :

 1. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича комерційна фірма “Теко” (вул. Велика Морська, буд. 24, кв. 2, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 13794556) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця” (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, кв. 22, код ЄДРПОУ 24381128), заборгованість  в сумі 37 483,06 грн. - основного боргу; 787,14 грн. - інфляційні втрати; 263,12 грн. –3% проценти річних; 1 400,73 грн. –пені; 9 370,76 грн. –штраф;  493,07 грн. Державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                   С.В. Ребриста