Постанова

від 26.05.2011 по справі 2а-4565/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-4565/10/0770

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ А ДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний а дміністративний суд у складі :

Головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового зас ідання Кречко Л.В.

за участю сторін:

з участю представника пози вача - Митровцій В.І.,

представника відповідача - Барановської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщ енні Закарпатського окружн ого адміністративного суду а дміністративну справу за поз овною заявою приватного підп риємства «Аксет-2005»до державн ої податкової інспекції у м. У жгороді про визнання протипр авними та скасування податко вих повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - юридична ос оба приватне підприємство «А ксет-2005»звернулося до Закарпа тського окружного адміністр ативного суду з позовною зая вою до суб' єкта владних пов новажень - Державної податко вої інспекції у м. Ужгороді За карпатської області про визн ання протиправними та скасув ання податкових повідомлень - рішень, а саме № 0001162301/0 3685/23-4/34022540/7294 в ід 22 жовтня 2010 року щодо зменше ння бюджетного відшкодуванн я по ПДВ за серпень 2010 року на с уму 63784,00 гривень, № 0005841640/0 3722/15-2/34022540/8654 в ід 16 листопада 2010 року щодо зме ншення бюджетного відшкодув ання по ПДВ за вересень 2010 року на суму 17877,00 гривень, мотивуючи тим, що при донарахуванні под аткових зобов' язань внаслі док визначення звичайних цін , відповідачем не дотримано в становлену законом щодо цьо го процедуру.

У судовому засіданні предс тавник позивача позовні вимо ги за обставин викладених у п озовній заяві підтримав повн істю, дав аналогічні їй поясн ення та просив суд задовольн ити позов.

Представник відповідача Д ПІ у м. Ужгороді Закарпатсько ї області у судовому засідан ні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні так ого, як безпідставному, обґру нтовуючи свою позицію обстав инами, викладеними у письмов их запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши у судовому зас іданні пояснення представни ків сторін та оцінивши доказ и за своїм внутрішнім переко нанням, що ґрунтується на все бічному, повному і об'єктивно му розгляді у судовому проце сі всіх обставин справи в їх с укупності, суд приходить до н аступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту «Про ре зультати позапланової виїзн ої перевірки ПП «Аксет-2005»код за ЄДРПОУ 34022540 з питань достові рності нарахування суми бюдж етного відшкодування податк у на додану вартість на рахун ок платника податку у банку з а серпень 2010 року, яка виникла з а рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за лип ень 2010 року» №3478/23-4/340022540 від 21.10.2010 року , відповідачем було здійснен о документальну невиїзну пер евірку позивача за серпень 2010 року. Перевіркою встановлен о, що розмір податку, зазначен ого платником у декларації, є більшим, ніж визначено за рез ультатами документальної не виїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової де кларації платником, в поруше ння п.4.1., п.4.3. ст..4, пп..7.3.1. п.7.3., пп..7.4.1. п.7 .4. ст..7 Закону України „Про пода ток на додану вартість”, безп ідставно заявлено до бюджетн ого відшкодування суму ПДВ в розмірі 63784,00 грн., як від' ємне значення різниці між податк овими зобов' язаннями та под атковим кредитом за липень 2010 року.

Такий висновок податковог о органу, було зроблено на під ставі встановлення того, що п озивачем при поставці товарі в на митну територію України розраховано базу оподаткува ння виходячи із вартості, яка була менша митної вартості з якої сплачено податок на дод ану вартість при імпорті цих товарів.

За наслідками розгляду а кту перевірки Акту №3478/23-4/340022540 від 21.10.2010 року було прийнято податк ове повідомлення- рішення № 0001162301/0 3685/23-4/34022540/7294 від 22 жовтня 2010 року, яким за порушення п.4.1., 4.3. пп.7.3.1. п .7.3., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.7. ст.7 Закону Укра їни «Про податок на додану ва ртість», позивачу зменшено с уму бюджетного відшкодуванн я по ПДВ за серпень 2010 року на с уму 63784,00 гривень.

Крім того, з матеріалів спра ви, зокрема з Акту №3787/15-2 від 10.11.2010 р оку, вбачається, що також Відп овідачем було здійснено доку ментальну невиїзну перевір ку Позивача, якою визначено, щ о підприємством порушено пп. .7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст..7 Закону України „П ро податок на додану вартіст ь”, внаслідок чого підприємс твом було завищено суму ПДВ, н алежного до відшкодування за вересень 2010 року на 17877,00 грн.

Такий висновок податково го органу, було зроблено на пі дставі встановлення того, що позивачем при поставці това рів на митну територію Украї ни розраховано базу оподатку вання виходячи із вартості, я ка була менша митної вартост і з якої сплачено податок на д одану вартість при імпорті ц их товарів.

Перевіркою встановлено, щ о підприємство проводило реа лізацію пластмасових виробі в санітарно-технічного призн ачення, ванн, облицювальної п литки та інших побутових вир обів для ванних кімнат суб' єктам підприємницької діяль ності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартост і та включають ввізне мито та націнку.

За наслідками розгляду ак ту перевірки №3787/15-2 від 10.11.2010 року було прийнято податкове пов ідомлення - рішення №0005841640/0 3722/15-2 /34022540/8654 від 16 листопада 2010 року пр о зменшення сум бюджетного в ідшкодування за вересень 2010 р оку на 17877,00 гривень.

Судом встановлено, що пози вачем визначено податкові зо бов' язання за серпень та ве ресень 2010 року на товар виходя чи з фактурної вартості, ввіз ного мита та націнки.

Матеріалами справи встано влено, що протягом охоплюван их перевірками періодів пози вач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну тер иторію України, які в подальш ому реалізовувались на внутр ішньому ринку. Зокрема підпр иємство проводило реалізаці ю пластмасових виробів саніт арно - технічного призначен ня суб' єктам підприємницьк ої діяльності по цінам, що сфо рмовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито, націнку. При ввезенні то варів позивач належним чином сплачував до бюджету суми ПД В, що були визначені відповід но до ч.3 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»з митної вар тості імпортованих товарів, що підтверджується відповід ними ВМД.

Дані факти відповідачем не заперечуються.

Заперечуючи проти позову в ідповідач зазначає, що дог овірна (контрактна) вартість реалізованого позивачем тов ару на території України бул а нижча за звичайну ціну (митн у вартість).

Згідно пункту 1.18 статті 1 Зак ону України «Про податок на д одану вартість»звичайні цін и розуміються та застосовуют ься за правилами, визначеним и пунктом 1.20 статті 1 Закону Укр аїни «Про оподаткування приб утку підприємств».

Відповідно до пункту 1.20.1 ста тті 1 Закону України «Про опод аткування прибутку підприєм ств», якщо цим пунктом не вста новлено інше, звичайною вваж ається ціна товарів (робіт, по слуг), визначена сторонами до говору. Якщо не доведене звор отне, вважається, що така звич айна ціна відповідає рівню с праведливих ринкових цін.

Там же визначено, що:

справедлива ринкова ціна - ц е ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продаве ць бажає передати такі товар и (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутн ості будь-якого примусу, обид ві сторони є взаємно незалеж ними юридично та фактично, во лодіють достатньою інформац ією про такі товари (роботи, по слуги), а також ціни, які склал ися на ринку ідентичних (а за ї х відсутності - однорідних) то варів (робіт, послуг). Ринок то варів (робіт, послуг) і сфера о бігу товарів (робіт, послуг), я ка визначається виходячи з м ожливості покупця (продавця) реально і без значних додатк ових витрат придбати (продат и) товар (роботу, послугу) на на йближчій стосовно будь-якої із сторін договору території ;

ідентичні товари (роботи, по слуги) - це товари (роботи, пос луги), що мають однакові харак терні для них основні ознаки . Під час визначення ідентичн ості товарів беруться до ува ги, зокрема, їх фізичні характ еристики, які не впливають на їх якісні характеристики і н е мають суттєвого значення д ля визначення ознак товару, я кість і репутація на ринку, кр аїна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зо внішньому вигляді можуть не враховуватися;

однорідні товари (роботи, по слуги) - це товари (роботи, пос луги), які не є ідентичними, ма ють подібні характеристики і складаються зі схожих компо нентів, що дозволяє їм викону вати однакові функції та (або ) бути взаємозамінними. Під ча с визначення однорідності то варів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, н аявність товарного знака, ре путація на ринку, країна похо дження та виробник.

Відповідно до пункту 1.20.2 ста тті 1 цього ж Закону України, д ля визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) викорис товується інформація про укл адені на момент продажу тако го товару (роботи, послуги) дог овори з ідентичними (однорід ними) товарами (роботами, посл угами) у співставних умовах . Зокрема, враховуються такі у мови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, об сяг товарної партії), строки в иконання зобов'язань, умови п латежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єкти вні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови догов орів на ринку ідентичних (у ра зі їх відсутності - однорідни х) товарів (робіт, послуг) визн аються співставними, якщо ві дмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, аб о може бути економічно обґру нтована. При цьому враховуют ься звичайні, при укладанні у год між непов'язаними особам и, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, врах овуються знижки, пов'язані з с езонними та іншими коливання ми споживчого попиту на това ри (роботи, послуги), втратою т оварами якості або інших вла стивостей; закінченням (набл иженням дати закінчення) стр оку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквід них або низько ліквідних тов арів; маркетинговою політико ю, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на рин ки; наданням дослідних модел ей і зразків товарів з метою о знайомлення з ними споживачі в. Якщо товари (роботи, послуги ), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визн ачається звичайна ціна, прил юдно пропонуються до продажу , або мають ціни, встановлені н а організованому ринку цінни х паперів, або мають біржову ц іну (біржове котирування), виз начення звичайної ціни у вст ановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здій снюється із врахуванням таки х факторів.

За пунктом 1.20.6 статті 1 цього ж Закону України, у разі, коли н а відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюютьс я операції з ідентичними (у ра зі їх відсутності - однорідни ми) товарами (роботами, послуг ами), або якщо неможливо визна чити їх ціну через відсутніс ть або недоступність відпові дної інформації, звичайною ц іною вважається ціна договор у.

Згідно пунктів 1.20.8 та 1.20.10 стат ті 1 того ж Закону України, обо в'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівн ю звичайної ціни у випадках, в изначених цим Законом, покла дається на податковий орган у порядку, встановленому зак оном. При проведенні перевір ки платника податку податков ий орган має право надати зап ит, а платник податку зобов'яз аний обґрунтувати рівень дог овірних цін або послатися на норми абзацу першого підпун кту 1.20.1 цього пункту. Донарахув ання податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначенн я звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування под аткових зобов'язань за непря мими методами, а для платникі в податку, визнаних природни ми монополістами згідно із з аконом, - також відповідно до п ринципів регулювання цін, вс тановлених таким законом.

Пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з д ерегулювання підприємницьк ої діяльності»від 23.07.98 року ви значено, що індикативні або з вичайні ціни на товари (робот и, послуги) для застосування ї х у податкових або митних ціл ях установлюються на підстав і статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньом у ринку України, яка проводит ься уповноваженим державним органом у визначеному ним по рядку. Індикативні або звича йні ціни не можуть встановлю ватися органами виконавчої в лади, які використовують їх д ля нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язков их платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відс утності статистичних даних п ро рівень цін на окремі види т оварів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст. 6, 7 Закону Украї ни «Про ціни та ціноутворенн я»від 03.12.1990 року в народному го сподарстві застосовуються в ільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ці ни і тарифи. Вільні ціни і тари фи встановлюються на всі вид и продукції, товарів і послуг , за винятком тих, по яких здій снюється державне регулюван ня цін і тарифів. Державне рег улювання цін запроваджено Ка бінетом Міністрів України за постановою від 25.12.1996 року № 1548 «П ро встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тар ифів)», у якій відсутнє регулю вання цін на митну вартість.

Аналізуючи зазначені норм и суд приходить до висновку, щ о будь-яке застосування пода тковим органом «звичайних ці н»є можливим виключно у випа дках продажу товарів (робіт, п ослуг) навіть пов' язаним ос обам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявнос ті незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено сам е податковим органом належни м чином та за умови відсутнос ті належного обґрунтування ф актичної ціни продажу або пр идбання, яка при цьому повинн а не відповідати статистичні й оцінці рівня цін реалізаці ї таких товарів (робіт, послуг ) на внутрішньому ринку Украї ни.

При цьому податковий орган несе обов'язок належного дов едення самого факту того, що ф актична ціна договору не від повідає рівню звичайної ціни . Також при цьому податковий о рган має довести, що в нього є належна інформація про уклад ені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з і дентичними (однорідними) тов арами (роботами, послугами) у с півставних умовах, що дозвол ило б йому висунути обґрунто вані претензії до фактичної ціни договору.

В актах відповідача відсут ні докази здійснення переві рки рівня звичайних цін на пр одукцію, що реалізувалась по зивачем на внутрішньому ринк у, порівнюючи її з справедлив ою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів у співс тавних умовах, що свідчить пр о відсутність підстав для за стосування звичайних цін.

Здійснюючи перевірки відп овідач, на думку суду, дійшов д о хибного висновку щодо визн ачення звичайної ціни товару шляхом використання митної вартості, оскільки імпорт то варів і їх реалізація на внут рішньому ринку в Україні не м ожуть вважатися співставним и умовами для визначення зви чайних цін.

Так, ч.1 ст. 263 МК України передб ачено можливість використан ня інформації, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, виключно митними орг анами для митних цілей. В тому числі для визначення бази оп одаткування ПДВ при імпорті товарів.

Таким чином, звичайна ціна в становлюється за правилами п . 1.20 Закону України «Про оподат кування прибутку підприємст в», залежить від умов продажу товару і відповідає справед ливій ринковій ціні в Україн і.

Наведене положення відпов ідає вимогам ст.11 Закону Украї ни “Про ціни та ціноутворенн я”, де встановлено, що при здій сненні експортних та імпортн их операцій застосовуються к онтрактні ціни, що формуютьс я відповідно до цін та умов св ітового ринку, та не суперечи ть п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Таким чином, як що товари продані за ціною ви щою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обк ладення ПДВ визначається вих одячи з продажної вартості т овару; в такому випадку ціна п родажу є звичайною.

Таким чином, законодавство м не передбачено ототожнення поняття «звичайна ціна», яке застосовується при визначен ні бази операцій поставки то варів на митній території Ук раїни, і поняття «митна варті сть», яке застосовується при визначенні бази оподаткуван ня операцій з імпорту товарі в на митну територію України .

Суд відхиляє посилання від повідача на п. 4.3. ст.4 Закону Укр аїни «Про податок на додану в артість», згідно якого для то варів, які імпортуються на ми тну територію України платни ком податку, базою оподаткув ання є договірна (контрактна ) вартість таких товарів, але н е менша митної вартості, зазн аченої у ввізній митній декл арації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), оск ільки вказана норма стосуєть ся оподаткування податком на додану вартість при розмитн енні імпортованих товарів.

Відповідачем не спростова но доводів позивача про те, що він сплатив всі необхідні пр и розмитненні платежі та под атки від митної вартості тов ару, а ціну, за якою реалізував товари покупцям, формував на підставі п.4.1. ст.4 Закону Украї ни “Про податок на додану вар тість”, при здійсненні госпо дарської діяльності ціна реа лізації товару коливалася ві дповідно до попиту, економіч ного стану ринку, маркетинго вих досліджень. Реалізація т овару проводилась оптом, одн ак ціна товару не була нижчою від ринкової ціни, а отже, й ві д звичайної.

Крім того, донарахування по даткових зобов'язань платник а податку податковим органом внаслідок визначення звичай них цін здійснюється за проц едурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими мет одами.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.3.1 статті 4 Закону Укра їни «Про порядок погашення з обов' язань платників подат ків перед бюджетами та держа вними цільовими фондами», за стосування непрямих методів визначення податкових зобов 'язань платника податків є мо жливим виключно у випадках, я кщо контролюючий орган не мо же самостійно визначити суму податкового зобов'язання пл атника податків згідно з під пунктом «а»підпункту 4.2.2 стат ті 4 цього Закону (тобто лише у разі, якщо платник податків н е подає у встановлені строки податкову декларацію) у зв'яз ку з не встановленням фактич ного місцезнаходження підпр иємства чи його відокремлени х підрозділів, місцезнаходже ння фізичної особи або ухиле нням платника податків чи йо го посадових осіб від наданн я відомостей, передбачених з аконодавством, а також якщо н еможливо визначити суму пода ткових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником подат ків податкового обліку або в ідсутністю визначених закон одавством первинних докумен тів. Там же визначено, що цей м етод може застосовуватися та кож у випадках, коли декларац ію було подано, але під час док ументальної перевірки, що пр оводиться контролюючим орга ном, платник податків не підт верджує розрахунки, наведені у декларації, наявними докум ентами обліку у порядку, пере дбаченому законодавством.

Також пунктом 4.3.2 статті 4 цьо го ж Закону визначено, що якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутніс ть окремих документів обліку , такий метод може застосовув атися виключно для визначенн я об'єкта оподаткування або й ого елементів, пов'язаних із т акими документами. Там же виз начено, що якщо платник подат ків подає інші документи обл іку або інші підтвердження, д остатні для визначення показ ників відсутніх документів о бліку, непрямі методи не заст осовуються.

Крім того, пунктом 4.3.3 статті 4 того ж Закону України встано влено, що методика визначенн я суми податкових зобов'язан ь за непрямими методами затв ерджується законом і є загал ьною для всіх платників пода тків, а пунктом 4.3.4 тієї ж статт і 4 є визначено застосування н епрямого методу для визначен ня податкових зобов'язань пл атників податків у випадках, не передбачених цим пунктом , не дозволяється.

Пунктом 4.3.5 статті 4 того ж Зак ону є визначено, що рішення пр о застосування непрямих мето дів приймається податковим о рганом за місцезнаходженням платника податків за наявно сті підстав, визначених у під пункті 4.3.1 цього пункту. Нараху вання податкових зобов'язань з використанням непрямого м етоду здійснюється виключно податковими органами. Рішен ня про сплату податкових зоб ов'язань приймається у судов ому порядку за поданням кері вника (його заступника) відпо відного податкового органу.

Як вбачається із змісту акт ів відповідача, при перевірц і позивача йому були надані в сі необхідні документи, а том у підстав щодо самого факту з астосування непрямих методі в у відповідача не було.

За таких обставин суд прихо дить до переконання, що нарах ування податкових зобов' яз ань на імпортовані товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, ви ходячи з митної вартості, є бе зпідставним, оскільки не ґру нтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 с т. 9 КАС України суд при виріше нні справи керується принцип ом законності, відповідно до якого органи державної влад и, органи місцевого самовряд ування, їхні посадові і служб ові особи зобов' язані діяти лише на підставі, в межах повн оважень та у спосіб, що передб ачені Конституцією та закона ми України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС Укр аїни у справах щодо оскаржен ня рішень, дій чи бездіяльнос ті суб'єктів владних повнова жень адміністративні суди пе ревіряють, чи прийняті (вчине ні) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що пе редбачені Конституцією та за конами України; 2) з використан ням повноваження з метою, з як ою це повноваження надано; 3) о бґрунтовано, тобто з урахува нням усіх обставин, що мають з начення для прийняття рішенн я (вчинення дії); 4) безстороннь о (неупереджено); 5) добросовіс но; 6) розсудливо; 7) з дотримання м принципу рівності перед за коном, запобігаючи несправед ливій дискримінації; 8) пропор ційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд ь-якими несприятливими наслі дками для прав, свобод та інте ресів особи і цілями, на досяг нення яких спрямоване це ріш ення (дія); 9) з урахуванням прав а особи на участь у процесі пр ийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного ст року.

Відповідно до ст. 71 Код ексу адміністративного судо чинства України кожна сторон а повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення, крім випадк ів, встановлених статтею 72 цьо го Кодексу. В адміністративн их справах про протиправніст ь рішень, дій чи бездіяльност і суб'єкта владних повноваже нь обов'язок щодо доказуванн я правомірності свого рішенн я, дії чи бездіяльності покла дається на відповідача, якщо він заперечує проти адмініс тративного позову.

Згідно ст. 86 КАС Украї ни суд оцінює докази, які є у с праві, за своїм внутрішнім пе реконанням, що ґрунтується н а їх безпосередньому, всебіч ному, повному та об' єктивно му дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед вст ановленої сили. Суд оцінює на лежність, допустимість, дост овірність кожного доказу окр емо, а також достатність і вза ємний зв'язок доказів у їх сук упності.

З огляду на викладені обст авини суд вважає позовні вим оги, щодо визнання протиправ ними та скасування податкови х повідомлень- рішень № 0001162301/0 3685/23-4/34022540/7294 від 22 жовтня 2010 року щодо зменшення бюджетного відшко дування по ПДВ за серпень 2010 ро ку на суму 63784,00 гривень та №0005841640/0 3 722/15-2/34022540/8654 від 16 листопада 2010 року щодо зменшення бюджетного ві дшкодування по ПДВ за вересе нь 2010 року на суму 17877,00 гривень об ґрунтованими і такими, що під лягають задоволенню.

Відповідно до статт і 94 частини 1 КАС України якщо с удове рішення ухвалене на ко ристь сторони, яка не є суб' є ктом владних повноважень, су д присуджує всі здійснені не ю документально підтверджен і судові витрати з Державног о бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 9 4, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву приватн ого підприємства «Аксет-2005»- задовольнити повністю.

Визнати протиправн ими та скасувати податкові п овідомлення - рішення держа вної податкової інспекції у м. Ужгороді № 0001162301/0 3685/23-4/34022540/7294 від 22.10. 2010 року, яким ПП «Аксет-2005»зменш ено суму бюджетного відшкоду вання за серпень 2010 року на сум у 63784,00 грн. та № 0005841640/0 3722/15-2/34022540/8654 від 16.11.20 10 року, яким ПП «Аксет-2005»зменш ено суму бюджетного відшкоду вання за вересень 2010 року на су му 17877,00 грн.

Стягнути з Державног о бюджету України на користь приватного підприємства «Ак сет-2005»витрати зі сплати судо вого збору у розмірі 3 грн. 40 коп .

Постанова суду може бути о скаржена до Львівського апел яційного адміністративного суду протягом десяти днів з д ня її проголошення, а у разі за стосування судом частини тре тьої статті 160 КАС України, а та кож прийняття постанови у пи сьмовому провадженні апеляц ійна скарга подається протяг ом десяти днів з дня отриманн я копії постанови. Апеляційн а скарга подається через Зак арпатський окружний адмініс тративний суд з одночасним н адсиланням її копії до суду а пеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після повернення апеляці йної скарги, відмови у відкри тті апеляційного провадженн я або набрання законної сили рішенням за наслідками апел яційного провадження.

Головуючий-суддя Луцович М.М.