Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а-4565/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 53892/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Матковської З.М., Каралюса В.М.

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 року у справі за позовом ПП «Аскет-2005» до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У грудні 2010 року ПП «Аскет-2005» звернувся з позовом до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Аксет-2005» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за липень 2010 року, за результатами якої складено акт №3478/23-4/34022540 від 21.10.2010 року. Даним актом встановлено завищення суми ПДВ належного до відшкодування за серпень 2010 року на суму 63 784,00 грн.

На підставі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162301/0 від 22.10.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 63 784,00 грн.

Крім того, працівниками відповідача було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої за вересень 2010 року за результатами якої складено акт №3787/15-2 від 10.11.2010 року. Даним актом встановлено завищення суми ПДВ належного до відшкодування за вересень 2010 року на суму 17 877,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005841640/0 від 16.11.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на суму 17 877,00 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду та просив їх скасувати.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді №0001162301/0 від 22.10.2010 року, яким ПП «Аксет-2005» зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 63 784,00 грн. та №0005841640/0 від 16.11.2010 року, яким ПП «Аксет-2005» зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на суму 17 877,00 грн.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Аксет-2005» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за липень 2010 року, за результатами якої складено акт №3478/23-4/34022540 від 21.10.2010 року. Даним актом встановлено завищення суми ПДВ належного до відшкодування за серпень 2010 року на суму 63 784,00 грн.

На підставі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162301/0 від 22.10.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 63 784,00 грн.

Крім того, працівниками відповідача було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої за вересень 2010 року за результатами якої складено акт №3787/15-2 від 10.11.2010 року. Даним актом встановлено завищення суми ПДВ належного до відшкодування за вересень 2010 року на суму 17 877,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005841640/0 від 16.11.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на суму 17 877,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що протягом охоплюваного перевіркою періоду позивач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну територію України, які в подальшому реалізовувались на внутрішньому ринку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплатив до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.

Суд вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 року у справі №2а-4565/10/0770 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: В. Каралюс

З. Матковська

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.06.2012 року