Рішення

від 03.08.2011 по справі 61/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

61/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  61/349

03.08.11

За позовом:P.P.H.U. „Tekopak”

До відповідача:Приватного підприємства „Алві-Груп”

Про: стягнення заборгованості 557 177 грн. 00 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники

Позивача:не з'явився

Відповідача:не з'явився

У судовому засіданні 03.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду м. Києва звернулося з позовом P.P.H.U. »до Приватного підприємства «Алві-Груп»про стягнення заборгованості в розмірі 557 177 грн. 00 коп.

          Ухвалою суду від 10.06.2011 порушено провадження у справі № 61/349 та призначено її розгляд на 03.08.2011.

          Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 25.07.2011 позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2011.

          Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 01.08.2011 уповноваженим представником позивача Янушевським Р.О. подано заяву, в якій зазначено, що у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання, останній просить суд провести судове засідання без його участі.

          У судове засідання 03.08.2011 представники сторін не з'явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 10.06.2011 направлено на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 11.07.2011.

          Суд зазначає, що справа № 61/349 розглядається та підсудна Господарському суду м. Києва з огляду на наступне.

          Згідно з п. 10.3 контракту № PL 1/08/10, укладеного між сторонами у справі, всі можливі розбіжності, пов'язані з контрактом будуть вирішуватись Арбітражним Судом при Торгово-Промисловій Палаті за місцем знаходження відповідача. Право вибору належить продавцю.

          Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України „Про міжнародне приватне право” у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

          Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

          Як про те зазначено у п. 5 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

          Згідно з п. 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

          Враховуючи, що сторонами у контракті від 08.01.2010 зазначено арбітражну установу якої не існує, арбітражна угода, визначена сторонами у розділі 10.3. контракту, виконана бути не може, у зв'язку з чим наявні підстави для розгляду справи Господарським судом міста Києва. Крім того, у своїх поясненнях позивач виявив волю розглядати зазначену справи саме у Господарському суді міста Києва.

          Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

          Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2010 між P.P.H.U. „Tekopak” (надалі також –позивачем, продавцем) та Приватним підприємством „Алві-Груп” (надалі також –відповідачем, покупцем) укладено контракт № PL 1/08/10, згідно з предметом якого (п. 1.1.) продавець продає покупцю товари (надалі також - товар), кількість та номенклатура якого визначені у додатках до цього договору.

          Відповідно до п. 2.1. контракту, контракт виконується в строки, встановлені пунктами 11.4., тобто вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010, але в будь-якому випадку до завершення взаєморозрахунків між сторонами.

          Пункт 4.1. контракту встановлює, що товар постачається продавцем на умовах FCA Вронки: Incoterms –2000.

          У пункті 4.3. контракту зазначається, що кожна партія товару повинна супроводжуватись наступними документами: інвойс, транспортна накладна, сертифікат країни походження товару, пакувальний лист, копія експортної декларації.

          Згідно з п. 5.1. контракту, датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок продавця. Валютою контракту є Євро, Долар США або Польський злотий, що буде додатково зазначено в специфікаціях на кожну партію товарів. Валютою платежів є Євро, Долар США або Польський злотий (п. 5.2.).

          Пунктом 5.6. визначається, що умови оплати за кожну поставку зазначаються в інвойсі (рахунку-фактурі). Основний принцип розрахунку –передоплата або відстрочка платежу 30 календарних днів.

          Відповідно до п. 6.2. контракту, у випадку несвоєчасного виконання предмета контракту або його оплати сторони взаємно встановлюють штрафні санкції в розмірі 0,5 % від вартості зобов'язань аз цим контрактом за кожний день прострочення виконання або сплати.

          Відповідно до п. 10.2. контракту, судові процедури здійснюються за законодавством та на території України або Польщі, право вибору належить продавцю.          Матеріалами справи підтверджується, що 03.12.2010 позивачем, згідно з замовленням відповідача, був виставлений інвойс-пакувальний лист № 306 на товар (будівельні матеріали, кутники, рейки) на загальну суму 172 230,00 польських злотих. 06.12.2010 позивачем була виконана поставка вказаного товару, товар був отриманий відповідачем.

          07.02.2011 відповідач в якості оплати за поставлений товар перерахував позивачу 5 230 польських злотих; 10.02.2011 –5 000 польських злотих; 17.02.2011 –5 000 польських злотих.

          Зазначені вище обставини свідчать про те, що між сторонами було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

          Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

          Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Суд, розглянувши в судовому засіданні первинні документи, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 157 000 польських злотих, що за офіційним курсом Національного банку України станом на час подання заяви дорівнює 460 575 грн. 00 коп., є обґрунтованими, законними та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

          Крім того, у своєму позові позивач, посилаючись на п. 6.2. контракту, просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати пені за весь час прострочення в розмірі 96 602 грн. 00 коп., з огляду на що суд зазначає наступне.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

          Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Згідно з Invoice and Packing list № 306 кінцевою датою оплати за договором є 02.01.2011, остання сплата коштів на виконання договору відбулася 17.02.2011. За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, перерахована судом, в розмірі 31 862 грн. 30 коп. (10 861,16 польських злотих за офіційним курсом Національного банку України).

Отже сума пені, заявлена позивачем до стягнення, підлягає зменшенню судом.

          З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

          В зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно суми задоволених вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства «Алві-Груп»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 4А, код ЄДРПОУ 35913109) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь P.P.H.U. ekopak» (64-510, Польща, Вронки, Бездрово 17, код NIP 763-100-60-04, код Регон 570216342) суму основного боргу в розмірі 460 575 (чотириста шістдесят тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп., пені за весь час прострочення в розмірі 31 862 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят дві) грн. 30 коп., державного мита в розмірі 4 924 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 58 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 208 (двісті вісім) грн. 58 коп.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко

Дата підписання рішення: 08.08.2011