Рішення

від 09.08.2011 по справі 3/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/167

09.08.11

За позовом   Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

                      державної адміністрації) «Київреклама»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіновія»

Про                стягнення 25 085,35 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 196-2264/КР від 04.05.2011

Від відповідача       ОСОБА_2 –по дов. № б/н від 25.07.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіновія»18 820,63 грн. основного боргу, 1 898,02 грн. пені, 3 394,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 972,68 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами № 1990/ТК від 15.08.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/167 та призначено її до розгляду на 26.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 3/167 від 26.07.2011, в з в‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.07.2011, розгляд справи було відкладено на 04.08.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 04.08.2011 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Згідно п. 4.5. договору плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується розповсюджувачем (відповідачем) зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Обов‘язок позивача надавати відповідачеві рахунки-фактури також закріплений п. 4.1. договору. П. 4.3. договору не передбачає фіксованої суми плати, а визначає, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у додатку (-ах) до цього договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному виконавчим органом Київської міської ради (КМДА). Таким чином, з системного аналізу зазначених вище пунктів Договору вбачається, що відповідач не міг самостійно визначити суму до сплати та оплати були напряму залежні від своєчасності виставлення відповідних рахунків позивачем, який до речі їх відповідачеві не виставляв. В зв‘язку з цим нарахування пені та сум відповідальності за прострочення грошових зобов'язань є необгрунтованим. Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на обґрунтування своїх вимог, позивачем не надані докази надання послуг за місяці, в яких він вважає за необхідне стягнути з відповідача грошові кошти в якості заборгованості. Крім цього, згідно додатку № 1 від 15.08.2005 до договору базова плата по договору (без ПДВ) становить 450 грн. 00 коп. У відповідності до умов п.4.3. договору, як вже зазначалося вище, плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у додатку (-ах) до цього договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному виконавчим органом КМР (КМДА). Згідно Довідки про стан розрахунків між сторонами, доданої до матеріалів справи, позивачем щомісячно з липня 2008 року нараховувалися різні суми (від 627,10 грн. до 1501,28 грн.). В зв‘язку з цим, невідомою залишається методика нарахування плати та нормативне обґрунтування такого нарахування, що також унеможливлює прийняття судом рішення щодо задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене відповідач просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 04.08.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.08.2011.

Позивач у поданих в судовому засіданні 09.08.2011 письмових поясненнях зазначає, що неотримання відповідачем рахунків-фактур від позивача для здійснення оплати, не може бути прийнято судом, у зв‘язку з тим, що отримання рахунків-фактур для сплати є саме обов'язком відповідача. Додатково зауважує, що відповідачу було надано час та можливість для виконання своїх зобов'язань за договором. Так, КП «Київреклама»своїм листом від 18.04.2011 № 196-1950/КР було надано роз‘яснення про порядок оплати та в додатках до листа надіслано paxунки-фактури, для оплати їх відповідачем. Крім того, звертає увагу що відповідачем не надано жодних доказів вчинення дій, які б свідчили про його намагання добросовісного виконання зобов'язань, по сплаті грошових коштів в порядку, визначеному договором, згідно з банківськими реквізитами позивача. Відтак дана обставина не може звільнити боржника від виконання грошового зобов‘язання про яке йому було достовірно відомо. Вищевикладена обставина є важливою для розгляду справи, так як кожна зацікавлена особа повинна довести ті факти, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

В судовому засіданні 09.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.08.2005 між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої є  Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіновія»(розповсюджувач) був укладений договір № 1990/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами (далі-договір).

Згідно п. 2.1 договору у відповідності до умов цього договору та на виконання «Порядкурозміщення об‘єктів зовнішньої реклами у м. Києві»(Порядок), робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно додатку (-ів), який (-і) є невід‘ємною частиною цього договору, на підстав погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –дозвіл на розміщення об‘єктів зовнішньої реклами (надалі ОРЗ), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або дговору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за користування місцем розміщення реклами за період з липня 2008 року по вересень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18 820,63 грн. та за несвоєчасне виконання зобов‘язань нараховані пеня в розмірі 1 898,02 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 3 394,02 грн. та 5№ річних в сумі 972,68 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Додатком № 1 від 15.08.2005 сторонами погоджено, що робочий орган згідно п. 2.1. договору надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право тимчасового користування місце для розміщення об‘єктів зовнішньої реклами за адресою Святошинський район, просп.. Перемоги, 136.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом.

Відповідно до п. 4.3. договору плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючи коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючи коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у додатку до цього договору, а також податку на додану вартість поводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному виконавчим органом Київської міської ради Київською міською державною адміністрацією.

Згідно п. 4.2. договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Отже, за умовами договору обов‘язок по отриманню рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення ОЗР покладено на відповідача.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що плата за право тимчасового користування місцем (-ями)  сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування грошових коштів.

Згідно п. 3.4.4. договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі вносити плату за право тимчасового користування місцем (-ями) у порядку і розмірі, передбачених розділом 4 цього договору.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР за період з липня 2008 року по вересень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обгрунтованими розрахунками позивача становить 18 820,63 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18 820,63 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до п. 6.3 договору, за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню  у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору субпідряду сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення плати за виконані роботи.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті за розміщення ОЗР відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.3 договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 898,02 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 898.02 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 3 394,02 грн. та 3% річних в розмірі 972,68 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 394,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 972,68 грн.  (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.  

Враховуючи наведене та керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

                                                В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіновія»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 31029648) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 18 820 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 63 коп. основного боргу, 1 898 (одну тисячу вісімсот дев‘яносто вісім) грн. 02 коп. пені, 3 395 (три тисячі триста дев‘яносто п‘ять) грн. 02 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 972 (дев‘ятсот сімдесят дві) грн. 68 коп.,  250 (двісті п‘ятдесят) грн. 85 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

                                               В.В.Сівакова

Рішення підписано 10.08.2011.