Постанова

від 22.05.2008 по справі 2-25/9997-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-25/9997-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 2-25/9997-2007  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:С. Шевчук,Ж. Бернацької, І. Воліка (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Комерційно-промислова компанія Хімфармсервіс"

на постановувід 20.12.2007 року

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-25/9997-2007

за позовомТОВ "Комерційно-промислова компанія Хімфармсервіс"

доЗакритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Кримський ТИТАН"

третя особаВАТ "Державний експортно-імпортний банк"

простягнення 410 097,41 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачане з'явились;

відповідачаМирна Т.І. (дов. від 25.01.2008 № 06-03-17/913);Портянко С.П. (дов. від 18.11.2007 № 06-03-17/14922);

                                              ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року ТОВ "Комерційно-промислова компанія Хімфармсервіс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ЗАТ "Кримський ТИТАН" про стягнення заборгованості у сумі 410 097,41 грн., з яких 357 308,35 грн. сума основного боргу, 38 231,99 грн. індекс інфляції,           14 557,07 грн. трьох відсотків річних, а також стягнення витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при здійсненні остаточного розрахунку за поставлений товар за договором № 383/з від 10.02.2005 та доповнення до договору № 1 від 14.04.2005, перераховано грошові кошти у сумі  455 000,00 грн. на недіючий розрахунковий рахунок позивача в АКБ "Гарант" в   м. Києві, а не на розрахунковий рахунок у ВАТ "Український Професійний банк" в м. Києві, у зв'язку із чим, ним порушено умови укладеного між сторонами договору.

На момент перерахування відповідачем коштів, в АКБ "Гарант" було введено мораторій на розрахунки у зв'язку з ліквідацією банку. Позивачем з перерахованих відповідачем коштів у сумі 455 000,00 грн. одержано лише 97 691,65 грн., залишкова сума у розмірі 357 308,35 грн. так і залишилася кредиторською заборгованістю АКБ "Гарант".

Отже, внаслідок того, що відповідачем порушено умови договору від 10.02.2005 викладені в доповненні № 1 яким змінено банківські реквізити позивача, за ним утворилася заборгованість у сумі  357 308,35 грн. Внаслідок  порушен-ня  відповідачем  умов  договору,  позивачем  нараховано  індекс  інфляції у сумі

         Доповідач: Волік І.М.

38 231,35 грн. та 3 % річних у сумі 14 557,07 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007 у справі № 2-25/9997-2007 (суддя Копилова О.Ю.) залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 (колегія     суддів у складі: головуючого –Щепанської О.А., суддів –Волкова К.В., Горошко Н.П.), у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що посилання позивача на положення ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України необґрунтовані, оскільки позивачем не доведено факту наявності вини в діях відповідача при здійсненні розрахунку за поставлений товар.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим твердження позивача про то, що факсимільна копія додаткової угоди № 3 від 20.12.2005 до договору № 383/з від 10.02.2005 підроблена, оскільки це є лише припущенням, яке жодними доказами не підтверджено та не може бути прийнято до уваги, тому що вимоги про призначення судової експертизи з питання підробки вищезазначеної додаткової угоди або про визнання її недійсною позивачем у суді першої інстанції  не заявлялися.   

Не погоджуючись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Комерційно-промислова компанія Хімфармсервіс"  звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю або передати на новий розгляд суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судові рішення є не законними, оскільки суперечать нормам процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 22, 33, 36, 41 ГПК України, та неправильне застосування норми матеріального права, зокрема, ст. 181 ГК України, а тому підлягають скасуванню.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення  з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 10.02.2005 між         ЗАТ "Кримський ТИТАН" та ТОВ "Комерційно-промислова компанія Хімфармсервіс" укладено договір № 383/з.

Відповідно до умов укладеного договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) обладнання, мотороредуктор, трубопровідну арматуру, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити на умовах даного договору по найменуванням та у кількості, що вказані у специфікаціях-додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що відповідач здійснює оплату на поточний розрахунковий рахунок позивача відповідно до специфікацій-додатків до даного договору, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 13 вказаного договору, юридична адреса та платіжні реквізити позивача зазначено як м. Київ, вул. Шевцова, 1, р/р 260053376 в АКБ "Гарант" м. Києва, МФО 300807, код ЗКПО 33157527, свідоцтво № 39072763, ІНН 331575226593.

14.04.2005 між сторонами укладено доповнення № 1 до договору № 383/з від 10.02.2005, яким змінено строк дії договору до 30.06.2006 та пункт 13 договору викладено в новій редакції: "постачальник: ТОВ "Комерційно-промислова компанія "Хімфармсервіс", 04050, м. Київ,  вул. Мельникова, 12, поштова адреса: м. Київ, вул. Шевцова, 1; банківські реквізити: р/р 260056984 в ВАТ "Український професійний банк" в м. Києві, МФО 300205, ЗКПО 33157527. Покупець: ЗАТ "Кримський ТИТАН", м. Армянськ, Північна промзона, АРК, банківські реквізити: р/р 2600501203/980 в АБ "Кліринговий дім", м. Київ, МФО 300627, ЄДРПОУ 32785994, ІНН 327859901031.

Відповідачем на виконання п. 1 додатку № 10 від 16.09.2005 до договору здійснено передплату за поставлений товар у сумі 195 000,00 грн. на рахунок позивача № 260056984 у ВАТ "Український професійний банк", що підтверджується банківськими витягами від 22.09.2005 та від 14.10.2005.

20.12.2005 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору         № 383/з від 10.02.2005, якою п. 13 договору  змінено та викладено в наступній редакції: "ЗАТ "Кримський ТИТАН", м. Армянськ, Північна промзона, АРК, банківські реквізити: р/р 2600501203/980 в АБ "Кліринговий дім", м. Київ,                 МФО 300627, ЄДРПОУ 32785994, ІНН 327859901031; ТОВ "Комерційно-промислова компанія "Хімфармсервіс", 03113, м. Київ, вул. Шевцова, 1;              р/р 260053376 в АКБ "Гарант" м. Києва, МФО 300807, код ЗКПО 33157527, свідоцтво № 39072763, ІНН 331575226593.

23.12.2005 відповідачем на виконання п. 1 додатку № 10 від 16.09.2005 та відповідно до умов додаткової угоди № 3 від 20.12.2005 здійснено оплату за поставлені димососи у сумі 455 000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача № 260053376 в АКБ "Гарант", що підтверджується платіжним дорученням                      № -15377к.

В АКБ "Гарант" позивачем одержано частину перерахованих відповідачем грошових коштів у сумі  97 691,65 грн. Крім того, відповідно до листа ліквідатора АКБ "Гарант", ТОВ "Комерційно-промислова компанія "Хімфармсервіс" визнано кредитором на суму 357 308,35 грн. та повідомлено, що вимоги будуть задоволені у сьому чергу згідно з черговістю, що передбачено ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Виходячи з цього, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в діях відповідача щодо перерахування грошових коштів за отриманий товар не міститься порушень умов та зобов'язань за договором № 383/з від 10.02.2005 та укладених до нього доповнень № 1 від 14.04.2005 та № 3 від 20.12.2005, які мають юридичну силу відповідно до п. 11.3 договору.

Проте з такими висновками попередніх судових інстанцій колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до п. 1 постанови Верховного Суду України “Про судове рішення” № 11 від 29.12.1976р. (із змінами) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначає позивач в касаційній скарзі та вбачається з матеріалів справи, господарськими судами попередніх інстанцій не належним чином досліджено та оцінено додаткову угоду № 3 від 20.12.2005 до договору № 383/з від 10.02.2005.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини справи встановлені судом на підставі документів, які не є оригіналами та не містять жодних відміток про відповідність копії оригіналу. З процесуальних документів вбачається, що судом першої інстанції відповідач зобов'язувався надати оригінал додаткової угоди № 2 для огляду у судовому засіданні, але в рішенні не зазначено чи було оглянуто оригінал вказаного документу.

Також в процесуальних документах не згадується, що судами першої або апеляційної інстанції витребувався та оглядався оригінал додаткової угоди № 3, копія якого є в матеріалах справи та який є доказом по справі.

За таких обставин, відображені в рішенні та постанові обставини встановлені не на підставі достовірних доказів, що виключає обґрунтованість зазначених судових рішень.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що і рішення місцевого суду, і постанова апеляційної інстанції прийняті без дотримання вимог ст. 36 ГПК України, в порушення ст.ст. 42, 22, 33, 36 ГПК України, що є підставою для їх скасування.

Відповідно до вимог ст. 11110 ГПК України, однією з підстав для скасування рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення норм процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція позбавлена в силу вимог ст. 1117 ГПК України збирати нові докази, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати обставини справи, суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, а тому справа підлягає поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд.

За таких обставин касаційна скарга підлягає до задоволення.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно забезпечити виконання вимог процесуального законодавства щодо оформлення доказів, витребувати оригінали документів у разі необхідності, застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та вирішити спір з врахуванням процесуальних прав сторін, зокрема, передбачених ст. 22 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ТОВ "Комерційно-промислова компанія "Хімфармсервіс"  задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007  у справі № 2-25/9997-2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.

       Головуючий, суддя                                                            С. Шевчук

Судді :                                                                                   Ж. Бернацька

                                                                                                         І. Волік